Українській економіці не вперше підніматися після кризи. Однак тепер відновлюватися доведеться вже за нових умов, і багато старих рецептів, таких як невпинний аграрний експорт, можуть не спрацювати.
Старт із низької позиції
Ніхто не візьметься сперечатися з тим, що обвал економіки України через пандемію неминучий. "Навіть за оптимістичним сценарієм, падіння економіки України через поширення коронавірусу COVID-19 становитиме 5% ВВП 2020 року", - заявила заступниця голови офісу президента Юлія Ковалів.
Питання в тому, наскільки глибоким насправді буде падіння. Особливо з урахуванням того, що світова криза вдарила по економіках різних країн ще до розвитку пандемії. Так, перші ознаки кризи української економіки з'явилися в другій половині 2019 року. А в січні 2020-го ВВП країни знизився на 0,5%, промислове виробництво - на 5,1, транспорт - на 4, сільське господарство - на 2,7%. Дефіцит зовнішньої торгівлі в січні-лютому становив 590 млн дол. США. І тільки після цього розпочалася "справжня" криза.
Тепер в оновленому прогнозі Світового банку йдеться, що прогноз про падіння ВВП України за 2020 рік (який становитиме від 3,5 до 5%) характеризується високою невизначеністю, оскільки спирається лише на припущення про згасання епідемії коронавірусу в другій половині цього року.
Згідно з цим прогнозом, інфляція в Україні 2020-го зросте до 8,9%, а реальні доходи впадуть на 4,0%, дефіцит держбюджету збільшиться до 4,9% від ВВП, а рівень держборгу підвищиться до 59% від ВВП.
Є ще й свіжий прогноз МВФ: падіння української економіки 2020-го на 7,7%, зростання безробіття - на 10,1%. Для порівняння: 2014-го падіння ВВП становило 6,8%.
Крім іншого, на українській економіці негативно позначиться зниження економічної активності в Польщі та інших країнах ЄС. До країни вже повернулося чимало заробітчан, і за умов закритих кордонів вони змушені сидіти вдома, проїдаючи привезені гроші.
Та набагато більш негативно вплине на українську економіку скорочення доходів від експорту, викликане падінням світових цін. Звідси - закриття бізнесів, погіршення ліквідності та якості активів у банках. Це те, з чого доведеться розпочинати.
Фактори зростання
Є кілька дуже важливих факторів зростання, які можуть допомогти розпочати швидке відновлення економіки України вже цього року. Перший із цих факторів - відкладене споживання. Люди, які сидять удома, витрачають мало грошей. Вони скучили за кафе, ресторанами і навіть простою вуличною шаурмою. Вони не їздять навіть на заміські пікніки, не ходять до спортзалів.
Сидячи вдома, люди купують в основному їжу та засоби гігієни, а також телекомунікаційні послуги. Діловий одяг не потрібний або майже не потрібний (у США продажі брюк упали більше за продажі сорочок, адже коли спілкуєшся через Skype чи Zoom, ніхто не бачить, що на вас вдягнено нижче талії), косметика не витрачається, походів у кіно та на роботу немає, кави зі собою не купиш, бензин або просто проїзний не потрібен, на день народження з подарунком не підеш, вечірки не організуєш. Нарешті, усі домашні справи доводиться робити самому, не користуючись послугами клінерів і нянечок.
Однак не все так можна зробити, нам із дружиною, наприклад, після осінньо-зимового сезону куртки та інший одяг до хімчистки віддавати треба…
У моєму оточенні чимало людей, які планують одразу після відкриття кордонів вирушити подорожувати. За останні роки вони звикли кілька разів на рік кудись їздити - за кордон або Україною, цілком бюджетно, але це вже стало вкоріненою звичкою. Ніхто не хоче перетворюватися на середньовічного жителя, усе життя якого проходило в межах двох-трьох сіл, а до міста він вибирався лише на ярмарок.
Коли карантин буде знято, весь цей відкладений попит виплеснеться за межі міських квартир, швидко відновлюючи сферу послуг і роздрібну торгівлю.
Тут треба враховувати й деякі перекоси: найбільші накопичення за період карантину сформують ті, на кому не лежать тяжким вантажем платежі за споживчими кредитами, витрати на їжу, оренду квартири та комунальні платежі. Тобто більш забезпечені люди. Саме вони (хоча, звичайно, не тільки) і забезпечать цю стислу пружину відкладеного попиту.
Є ще один фактор, на який указують фахівці, що працюють на стику психології та економіки. Пандемія спричинить зниження очікуваної тривалості життя, а це призведе до деякого перерозподілу витрат. Завдяки COVID-19 багато хто усвідомив, що хоч би який здоровий спосіб життя ти вів, тебе може накрити зовнішня загроза, яка казна-звідки взялася та від якої важко застрахуватися. В економічному сенсі наслідком стає зміщення розподілу сімейного бюджету між заощадженнями та споживанням у бік споживання.
Так формується споживання, перенесене з майбутнього в сьогодення, - прискорене, скажемо так. Складно сказати, в якому ступені це торкнеться саме України. Але, зрештою, ми ж не ізольовані від світових трендів.
Далі, на економіці напевно позначиться ефект держпідтримки. Звичайно, Україна - не Європа та не США, де дуже сильна нині державна підтримка бізнесу та громадян. (У США, наприклад, одноразові виплати становитимуть 1200 дол. на людину - це зверх допомоги у зв'язку з безробіттям. У Німеччині бездітні працівники отримують компенсацію від держави в розмірі 60% від втрачених доходів через скорочення робочих годин, працівники з дітьми - 67%.)
В Україні на економіці швидше позитивно позначаться податкові канікули для бізнесу, послаблення з боку контрольних органів, а також держзамовлення - на що завгодно для різних підприємств, аби тільки робота була. Уже пролунала ініціатива відправляти безробітних на ремонт доріг, - хтось в уряді вирішив скористатися рецептами Франкліна Рузвельта 90-річної давності.
Можливо, допоможе нашій економіці й зниження Нацбанком облікової ставки. Це, за ідеєю, має привести до падіння ставок за кредитами для бізнесу та за іншими видами кредитів, включаючи споживчі (а це теж стимулювання попиту). Утім, у нашій країні це питання, швидше, політичне.
Набагато більше Україні слід розраховувати на відновлення експорту робочої сили. Простіше кажучи, на те, що наші співвітчизники-заробітчани знову відправляться до Європи. І всі передумови до цього є. Франція, Польща, Іспанія, Велика Британія - усі вони вже заявили, що не впораються (особливо в будівництві та сільському господарстві) без низькокваліфікованої робочої сили зі Східної Європи.
І останнє в цьому переліку: однією з передумов економічного зростання (не найбільш значущою, але все-таки) може стати те, для чого економісти придумали термін "економіка самітності". Уже зараз карантин та інші обмежувальні заходи дали різке зростання відвідуваності онлайн-кінотеатрів і сервісів онлайн-ігор, платформ для спільної віддаленої роботи та навчання онлайн.
Використання всього цього дуже швидко сформує в людей звичку, яка залишиться і після закінчення карантину та епідемії. Тобто вже розвинувся новий сегмент бізнесу, який не зникне з поверненням людей до нормального життя.
Крім того, багато бізнесів, що оперативно перейшли на дистанційну роботу, найшвидше, значною мірою продовжать існувати онлайн. Офіси стануть менш актуальними, розпочнеться новий розквіт фрилансінгу та роботи "по домівках". А це спричинить зміну споживчих патернів і розвиток нових сервісів, не тільки комп'ютерних і комунікаційних.
Карантин уже дав поштовх розвитку онлайн-продажів, власники українських маркетплейсів стали багатшими, а чимало інших бізнесмени почали придивлятися до цього сегмента. Імовірно, варто очікувати появи нових сильних гравців ще до кінця року - тих, які захочуть скласти конкуренцію "Розетці" і Prom.ua. Нарешті, комерційна медицина (і відповідні страхові послуги) теж зростатиме, адже люди наочно побачили, що покладатися на стару пострадянську систему не варто.
Особлива думка: ставка на машинобудування
У свою чергу, українські промисловці переконані в тому, що драйвером зростання української економіки може стати машинобудування. Перспективи аграрного сектору дещо туманні: він орієнтований в основному на експорт, а там у найближчі кілька років обсяги продажів, можливо, і зростатимуть, а от доходи - точно ні. Що ж до машинобудування, то тут Україна може виграти за рахунок формування та насичення внутрішнього ринку.
Однак для цього промисловості нашої країни доведеться пережити системну трансформацію. Після 2014 року в більшості промислових підприємств радикально змінилася структура ринків збуту. Тепер же слід очікувати ще більш фундаментальних змін. Доведеться робити на внутрішньому ринку те, чого не зробили колись. Наприклад, Україна так і не розпочала виробляти залізничні вагони або верстати для Євросоюзу. Чекали, коли в Україні з'явиться попит на вагони, коли хтось прийде та зробить внутрішнє замовлення. Але ніхто не прийшов. Хоча невдовзі з'ясувалося, що, наприклад, аграріям дуже потрібні хопери-зерновози.
Тепер вихід на зовнішні ринки буде поєднаний з іще більш серйозними труднощами. Щоб претендувати за нових умов на частку ринку Євросоюзу, потрібно, наприклад, сертифікуватися, провести стандартизацію продукції українського машинобудування, що досить складно та дорого.
Також має, нарешті, запрацювати Експортно-кредитне агентство. Водночас державі неминуче доведеться визначитися з власною політикою протекціонізму - боротьби з імпортом. Зрозуміло, що це важко поєднати з підтримкою експорту, але китайцям останні кілька десятків років це якось вдавалося.
Тепер і Україна повинна визначити конкретні статті імпорту, які для неї найбільш істотні, і думати, як локалізувати відповідні виробництва. Тобто зрозуміти, що треба зробити, щоб максимальна частина доданої вартості формувалася в Україні.
Машинобудівники за цих умов претендують на особливу увагу з боку держави, мотивуючи це тим, що їхня галузь є драйвером попиту на металургійну продукцію - труби, колеса, сталевий лист тощо. Тобто машинобудування створює довгий ланцюжок доданої вартості. До того ж продукція машинобудування буде дуже затребувана у разі активізації в Україні інфраструктурного будівництва. А це класичний, ще часів Великої депресії, рецепт виведення країни з економічної кризи.