Чому фондовий ринок України за останні 20 років так і не став потужним джерелом капіталу для вітчизняної економіки та не залучив масового інвестора? Відповідь на це запитання проста до банальності.
Власники промислових активів, які змінили комсомольські значки на італійські костюми, ніколи не хотіли бачити ні підприємств на біржі, ні якихось там приватних інвесторів у вигляді своїх партнерів. За таких умов фондовому ринку судилося розвиватися в основному тільки у двох іпостасях - як майданчик для скупки акцій у дрібних акціонерів великих підприємств і як інструмент оптимізації капітальних і податкових платежів.
Простіше кажучи, для спекуляцій на вартості акцій, виведення капіталу за кордон, мінімізації податків і оготівковування. Чому багато років сприяла влада, яка частіше бачила у фондовому ринку не стільки можливість залучити капітал в економіку, скільки загрозу праву власності на не завжди прозоро придбані активи.
Навряд чи зі зміною влади таке ставлення до фондовиків серйозно змінилося. Тому, мабуть, розпочата владою спроба покопирсатися в ціннопаперовому офшорі пов’язана передусім із необхідністю знайти додаткові можливості для наповнення бюджету. Однак не менш очевидне й те, що цей величезний офшор давно настав час закривати. От тільки як при цьому, справді, не виплеснути дитину разом із водою?
Фондовий акциз і податкова амністія
Під завісу засідань шостого складу Верховної Ради Кабмін пропонує депутатам розглянути дуже важливий і незручний для багатьох пакет законопроектів. Йдеться про сумновідомі податкові нововведення під №11284 і 11285, найбільш суперечливою нормою яких залишається запровадження так званого акцизу на позабіржові операції з цінними паперами.
Нагадаємо, податкова служба (хоча офіційний автор законопроектів - Кабмін) пропонує встановити збір у розмірі 3% від суми операції з продажу поза фондовою біржею цінних паперів, які не значаться в біржовому реєстрі, і 0,1% - від суми позабіржової операції з продажу ЦП, включених до біржового реєстру. З операцій із деривативами, укладених поза біржею, податківці пропонують стягувати 5 неоподатковуваних мінімумів (85 грн.). При проведенні ж операцій з ЦП на біржах податкова ставка знизиться до 0%. Такий само порядок має поширюватися й на операції з ОВДП, муніципальними облігаціями та іншими ЦП, які емітовані державою чи дохід за якими гарантований державою.
При цьому гордіїв вузол між фондовиками та податківцями у вигляді роз’яснення ДПСУ, згідно з яким фіскали вирішили застосувати до торговців ЦП норму Податкового кодексу, яка діє з 1 липня і дозволяє юрособам включати у звітність тільки 25% суми збитків минулих періодів, вирішено розрубити, застосувавши до збитків за ЦП, що виникли до кінця 2012 року, так званий нульовий варіант. Його суть - у згоді ДПСУ анулювати з 1 січня 2013 року накопичений негативний фінрезультат за операціями із торгівлі ЦП. У законопроекті №11285 прописано, що з 1 січня 2013-го максимальний обсяг збитків, на який можуть зменшуватися доходи від операцій з ЦП за рік, обмежується 25% до їхнього повного погашення.
У податковій наголошують, що ці ініціативи розроблялися зусиллями спільної робочої групи держорганів (крім ДПСУ, до неї ввійшли Мінфін, НКЦПФР, НБУ) і учасників ринку (зокрема НАБУ, асоціації «Українські фондові торговці», представників ІК «Драгон Капітал», «Трійка Діалог Україна», «Української біржі» тощо). А самі новації не тільки мають фіскальну спрямованість, а й покликані стимулювати зростання біржових торгів завдяки пільговому режиму оподаткування біржових операцій.
За наведеними фісклами даними, з більш як 2,2 трлн. грн. торішнього обороту на ринку цінних паперів на організовані (біржові) торги припало всього 12% угод. При цьому, за даними директора департаменту податкового контролю ДПСУ Сергія Крухмальова, торік учасники фондового ринку задекларували збитки на 159 млрд. грн. Таке саме співвідношення зберігається й цього року.
У ДПСУ вважають, що значна частина таких збитків - наслідок операцій учасників фондового ринку з мінімізації податкових платежів, виведення капіталів, а також дій, пов’язаних з «надуванням» капіталу за рахунок маніпуляцій із цінними паперами.
«Є суб’єкти господарювання, які за результатами торгівлі цінними паперами в першому півріччі 2012-го одержали збиток 1,8 млн. грн. і при цьому виплатили нерезидентам прибуток від торгівлі ЦП у розмірі 638 млн. грн. Інший приклад: прибуток компанії від результату торгівлі ЦП становив 0 млн. грн., а виплачено нерезиденту прибуток від торгівлі цими самими паперами в 280 млн. грн.», - обурюється С.Крухмальов.
На думку члена НКЦПФР Олексія Петрашка, завдяки нинішнім новаціям, потенційному поділу в обліку операцій з ЦП на біржові й позабіржові (одержавши прибуток, скажімо, на біржовому ринку, оптимізатори не зможуть мінімізувати його на позабіржовому), а також ініційованому ДПСУ зниженню до 10% ставки податку на прибуток по операціях із ЦП на організованому ринку, уже в 2013 році можна чекати «різкого збільшення прозорих операцій (на біржах)». «Цінні папери, які не є публічними (обертаються на неорганізованому ринку. - Ред.), у цій ситуації виштовхуються на публічні майданчики економічними методами», - констатує представник НКЦПФР.
На біржу чи з біржі?
За логікою речей (і податківців), потужним стимулятором переходу до організованих торгів може стати також запровадження 3-відсоткового збору з суми операцій із продажу ЦП поза біржею. Однак ця ідея викликає чи не найбільший опір у фондовиків. Критика цієї ініціативи звучить одразу з кількох напрямів.
По-перше, під сумнів ставиться коректність алгоритму запровадження акцизу з 1 січня 2013 року. Як звертає увагу керуючий директор ІК «Драгон Капітал» Дмитро Тарабакін, цей податок є фактично новим для України, а тому, згідно з діючим законодавством, має запроваджуватися не раніше як із січня 2014 року (Податковий кодекс вимагає запроваджувати нові податки не раніше, ніж за півроку до початку нового бюджетного року).
По-друге, є застереження щодо логіки запровадження податку. Так, Д.Тарабакін переконаний, що акциз не має поширюватися на операції з ЦП інвестиційно привабливих емітентів (таких в Україні, за оцінками представника «Драгон Капітал», близько 100), щоб не «вбити» інтересу до них інвесторів.
«Ми нині не можемо стверджувати, що акциз на позабіржові операції допоможе залучити інвесторів на біржу, тому що в нас сьогодні немає можливості завести їх на біржі, - скаржиться фондовик. - Існують три перешкоди - валютне законодавство, ідентифікація клієнтів і порядок репатріації прибутків. Крім того, виходячи з передумови, що наші сусіди - Польща та Росія, а також Великобританія, які є головними конкурентами за наших емітентів, - не мають такого податку, то, створивши його в Україні, ми виштовхуватимемо емітентів на зарубіжні ринки».
Та чи справді запровадження 3-відсоткового збору з позабіржових операцій може відштовхнути від України інвесторів, у тому числі нерезидентів? Заступник голови правління «Креді Агриколь Банку», голова комітету з оподаткування та бухгалтерського обліку НАБУ Євгенія Чемерис вважає, що навряд чи. По-перше, серйозні нерезиденти працюють в основному з «блакитними» фішками, які обертаються на біржах. Тобто для них необхідності платити 3% від операції не буде. «Нерезиденти не гратимуть зі «сміттєвими» паперами (на позабіржовому ринку). А якщо будуть, то нехай платять 3%», - вважає банкір.
Голковколювання та больові точки
Президент асоціації «Фондове партнерство» Ірина Заря вважає: якщо метою держави є боротьба з ухиленням від оподаткування, то, можливо, варто було б запроваджувати його не за всіма операціями з ЦП. А лише за тими, де ризики несплати податків найвищі (до найбільш ризикованих інструментів експерт віднесла операції з векселями, обсяг яких, за даними НКЦПФР, перевищує 400 млрд. грн.).
Крім того, І.Заря зазначає, що у світі подібний збір запроваджувався переважно для зниження волатильності на ринку, яка може виникати, наприклад, при високочастотній торгівлі, коли ті самі папери змінюють власників кожні кілька секунд. Голова правління «Української біржі» Олег Ткаченко доповнює, що, наприклад, у Китаї такий податок недавно запровадили для того, щоб охолодити тамтешній фондовий ринок. В Україні ж такої необхідності нині немає.
На це директор департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександр Дубихвіст відповідає, що, враховуючи диспропорції між неорганізованою та організованою частинами ринку, перша (де й має запроваджуватися податок), по суті, є перегрітою. Крім того, фактом є те, що цей акциз у тому чи іншому вигляді застосовується в багатьох розвинених країнах. Таких, за словами пана Дубихвоста, понад 40.
Прикметно, що самі учасники ринку єдиної позиції щодо ціннопаперового акцизу - треба чи не треба його запроваджувати - не виробили. Аналізуючи доцільність «адресного» запровадження податку, голова ради асоціації «Українські фондові торговці» Сергій Антонов зазначає, що оптимізаційні маніпуляції активно здійснюються не тільки з векселями, а й з акціями. У цьому самому контексті директор департаменту оподаткування юросіб ДПСУ Лілія Павелко наголошує, що з 135 млрд. грн. збитків реального сектора за операціями з ЦП 62% припадає саме на акції.
Ще одне серйозне протиріччя між фондовиками та регуляторами - визначення справедливої ціни ЦП, яка стане базою для подальшого визначення податкових зобов’язань. «Наприклад, така ситуація. Якийсь інвестор абсолютно ринково захотів купити якийсь папір, що не є найліквіднішим. Він укладає угоду на біржі та вважає, що все гаразд. А виявляється, що за угодою було менше заявок, ніж потрібно для визначення біржового курсу. Він купив на біржі за біржовою ціною, але потрапить під 3%», - зазначає О.Ткаченко.
Член ради асоціації «Українські фондові торговці» Андрій Некрилов погоджується з тим, що, попри значний прогрес у діалозі між держорганами та учасниками ринку, ще попрацювати над удосконаленням уже розроблених пропозицій не завадить. Фахівець не виключає, що для якісної реалізації ініціатив ринку буде потрібен також певний перехідний період.
Як випливає зі слів Є.Чемерис, такий перехідний період може особливо знадобитися деяким фінансовим структурам, у тому числі, мабуть, і банкам, капітал яких формувався із застосуванням ціннопаперових схем. Не виключено, що після їхньої переоцінки в капіталі цих структур можуть сформуватися діри, що, у свою чергу, може призвести до порушення нормативів. Чи знайдуть акціонери таких банків можливість здійснити вливання в капітал - це питання...
На думку директора департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів Галини Пахачук, у рамках нинішньої суперечки сторонам доведеться відповісти на одне базове запитання - що є первинним? Угоди заради угод чи інвестор, який має інвестувати, і суб’єкт господарювання, який хоче залучити інвестора, пропонуючи товар у вигляді цінних паперів? «Якщо ми розуміємо, що первинний на фондовому ринку інвестор, давайте зробимо так, щоб було комфортно йому, а не тим, хто заробляє на інвесторах прибуток», - резюмує Галина Пахачук.
Компетентно.
Ірина Заря - про біржову ціну:
- Я ставлю себе на позицію податкової служби та кажу, що справедлива ціна формується на біржі. Я кажу, що давайте забезпечимо пропозицію на біржу, нехай туди прийде емітент. Правильно? Так.
Що неправильно? Для того щоб формувалася справедлива ціна, потрібні передумови для ліквідності. Які вони? Дуже примітивні. Якщо це акціонерне товариство, то не менш як 500 акціонерів, не менш як 25% акцій у вільному обігу. Якщо це випуск корпоративних облігацій, то це понад 100 власників корпоративних облігацій, тільки тоді ми одержимо кілька пропозицій на купівлю, кілька для продажу й ціна буде справедливою.
Цього немає, а для того, щоб це було, Фонд держмайна має продавати шматками не по 25%, а по 0,0025%. Цього поки що немає. Отже, що ми одержимо? Ми не одержимо ліквідного ринку. Ми отримаємо тільки реєстрацію договірної ціни.
Я стаю на позицію податкової та розумію, а навіщо мені це? В одному місці ціну буде зареєстровано 5 грн., в другому - 25 грн., у третьому - 33 грн. І це все - впродовж одному тижня. Чи можна визначити та полічити біржову ціну так, як пропонує законопроект? Ні. Тому цей підхід не працюватиме, хоча, може, справді варто повернутися та обкласти якимось податком векселі. Давайте те хороше, що напрацьовано, використаємо, але те, що насторожує всіх і суперечить світовому досвіду, теж врахуємо.
Євгенія Чемерис - про основну схему оптимізації оподаткування та надування капіталів:
- З 1997 року українське законодавство дозволяло учасникам фінансового ринку нарощувати капітали за рахунок прибутку, який не обкладався податком. Тобто у фінансовому результаті постійно показувався «плюс», виплачувалися дивіденди, а в податковому обліку, оскільки була особлива схема обліку, весь час показували «мінус». І цей «мінус» постійно зростав. У зазначених податківцями 159 млрд. грн. збитку насправді проглядається також величезний плюс ніколи в житті не обкладеного податком фінансового результату, який нині капіталізувався та сидить у капіталах певних фінансових структур.
Перейти до оподаткування фінансового результату за методологією бухгалтерського обліку намагалися дуже давно. Однак учасники ринку та податкова ніяк не могли дійти консенсусу: а як це зробити та що зробити з цим результатом схемного оподаткування, який у нас накопичився за 15 років?
Я вдячна колегам і податковій, що зрештою ми таке рішення знайшли. Це той самий «нульовий» варіант, коли ми наприкінці 2012 року забуваємо про всі накопичені збитки й стираємо все, що нагромадилося в декларації. Якби колеги правильно розуміли важливість цього рішення, то перестали б створювати ці спекуляції з приводу листа податкової від 9 серпня. Тому що, якщо ми приходимо до нульового результату, то податкова нині не може, це їй не вигідно, претендувати на те, щоб у цьому 2012 році платники податків віднесли 25% збитків з існуючої сьогодні декларації на валові витрати. Якщо вони цього вимагатимуть, то тоді в наступному році ці 25% увійдуть ще раз, але вже в ціні паперів. Тому цей лист після того, як буде ухвалено такий закон, помре природнім чином. Зовсім не потрібні ринку зайві хвилі навколо цієї проблеми.