UA / RU
Підтримати ZN.ua

Податкова реформа має бути раціональною

Бізнес втомився і злиться: йому так часто пропонували косметичні, марні та відверто шкідливі податкові зміни, що чаша терпіння переповнилася. Саме тому проект реформи від парламентського комітету під керівництвом Ніни Южаніної, який буде подано у парламент днями, відразу ж став фаворитом громадськості. Він справді радикальний, відповідає на запити бізнесу, звертає увагу на речі, до яких у Мінфіну та ДФС руки не доходять.

Автор: Юлiя Самаєва

Бізнес втомився і злиться: йому так часто пропонували косметичні, марні та відверто шкідливі податкові зміни, що чаша терпіння переповнилася.

Саме тому проект реформи від парламентського комітету під керівництвом Ніни Южаніної, який буде подано у парламент днями, відразу ж став фаворитом громадськості. Він справді радикальний, відповідає на запити бізнесу, звертає увагу на речі, до яких у Мінфіну та ДФС руки не доходять. Але якщо його приймуть, Україна гарантовано вилетить із програми МВФ і залишиться з величезною діркою в бюджеті. Щоправда, і відкидати його з обуренням не можна. Ми в такому становищі, коли кожна здорова думка цінна, важлива та заслуговує на увагу. Хочеться вірити, що Наталія Яресько - головний опонент Южаніної - це розуміє.

Проект комітету, за підрахунками Мінфіну, передбачає зниження бюджетних надходжень на приголомшуючі 150–200 млрд грн. Природно, це неприпустимі втрати, і хоч скільки урізуй видатки держави, наслідки такого дефіциту будуть незворотними. Щоправда, сама Южаніна каже, що, за альтернативними підрахунками, дефіцит становить лише 13,9 млрд грн. Добре б так, але тоді він буде в рази меншим від передбачуваного 60-мільярдного дефіциту, закладеного в реформу Мінфіну, консервативну та з вищими ставками. Однак конкретних підрахунків, які заслуговують на довіру, поки що ніхто не наводить, і цілком закономірними є сумніви в тому, що озвучені 13,9 млрд відповідатимуть дійсності. Усі розрахунки Южаніна, за її словами, передала главі представництва МВФ в Україні Жерому Ваше та розраховує, що коли на початку листопада нас відвідають економісти Фонду, вони переглянуть своє критичне ставлення до її варіанта Податкового кодексу.

Те, що голова податкового комітету ВРУ вирішила спілкуватися з головним донором України, минаючи Мінфін, свідчить про зростаючий конфлікт між комітетом і міністерством. Пан Ваше, за словами самої Южаніної, її візит сприйняв стримано, але не без цікавості. МВФ співпрацює саме з урядами країн, а не з депутатським корпусом. Досвідчені чиновники Фонду чудово розуміють, що в кожній пропозиції, озвученій депутатами, можуть бути підводні камені й не державні, а чиїсь особисті інтереси. Та й самі депутатські пропозиції вже надто розходяться з думкою МВФ відносно майбутнього України: бюджетний дефіцит, який у рази перевищує встановлені Фондом 3,7% від ВВП у 2016 р., пільги для тваринників, що йдуть у розріз з одним із структурних маяків, і прогнози податкових зборів, засновані на детінізації, яка погано піддається прогнозуванню.

Розділяй і володарюй

Коли ідея з підготовкою альтернативної податкової реформи від парламентського комітету тільки з'явилася на горизонті, DT.UA поцікавилося в Олени Макєєвої, чи не завадить це штучно створене протистояння процесу реформування? Заступник міністра нас запевнила в майбутній синергії, взаєморозумінні, підтримці та спільному пошуку оптимальних рішень. Та ба. Концепції настільки суперечили одна одній, а їхні творці - були настільки неспроможними на діалог, що всі учасники процесу, зацікавлені та співчуваючі, поділилися на два табори. На тих, хто за радикальні рішення Южаніної, та на тих, хто за здоровий глузд Яресько.

На жаль, розуміння того, що Україні потрібен справді компромісний варіант, дуже мало. Одні захоплено борються з Мінфіном, інші - із 200-мільярдною бюджетною дірою. А сісти за стіл переговорів нікому. Макєєва самоусунулася, переключившись на реформу аудиту. Южаніна сухо відповідає, що готова до діалогу з міністром фінансів, але та не знаходить часу. У Яресько справді немає часу, тому що відповідальна вона не лише за податкову реформу. У результаті реформи розбіжними лініями йдуть у різні боки та не перетинаються, а мали би. Поки ініціативні групи розділені та зайняті критикою одне одного, людям, які мають прямий інтерес, набагато простіше протаскувати та пропихувати вигідні для них ідеї.

Так, у реформі від Мінфіну ЄСВ було трансформовано в такий спосіб, що вигода для великих іноземних компаній з високим рівнем зарплат стала очевиднішою, ніж передбачувана детінізація. Якщо згадаємо, то в грудні минулого року був запущений експеримент, що пропонує підприємствам (як правило, великим і з іноземним капіталом), які показали відчутне зростання заробітних плат, до ставки ЄСВ застосовувати у 2015 р. коефіцієнт 0,4, а з 1 січня 2016-го - 0,6. Отже, запропоноване Мінфіном зниження ЄСВ до 20% по загальному рівню податкового навантаження ідентичне застосуванню понижуючого коефіцієнта 0,6. Тобто великі компанії, які працюють легально, одержать і зниження навантаження, і понижуючий коефіцієнт, а решта, яких більшість? Чи буде цього досить для виходу з "тіні"? Понижуючий коефіцієнт 0,4 застосовує менш як 10% підприємств, очевидно, що зниження не вистачило для того, щоб "конверти" втратили сенс для власників фірм. Так, до 2018 р. Мінфін досить мудро планує об'єднати ЄСВ і ПДФО, створивши один податок на зарплату зі ставкою 20%. Але 2018-й для України - далека перспектива, а тіньові зарплати - сьогоднішня похмура дійсність.

У свою чергу, до проекту реформи "від Южаніної" все-таки протиснулося аграрне лобі, та, попри те, що скасування податкових пільг для АПК - структурний маяк МВФ, голова парламентського комітету залишила пільгу для тваринників і навіть встигла обговорити це питання з паном Ваше. Так, тваринництво в Україні занепадає. Так, у ЄС дотують сільське господарство. Але чи можемо ми це собі дозволити? Мабуть, ні, якщо робимо це не у вигляді дотацій (при яких можна побачити й порахувати, хто, скільки та на якій підставі їх реально одержав), а у вигляді податкових пільг. Зрештою, є ринок, і якщо імпортувати продукцію тваринництва вигідніше, ніж виробляти, то який сенс у цій підтримці? Навіщо утримувати на плаву нерентабельний бізнес? Заради чого та з якою метою? Заради того, щоб зовсім не прості фермери та селяни, а дуже навіть не дрібні сільгоспвиробники, у кожного з яких у видах діяльності значиться й тваринництво в тому числі, шляхом нехитрих маніпуляцій продовжили заощаджувати на податках?

Розробників реформ обліпили численні консультанти та радники, кожен зі своїм баченням і зі своїм інтересом. І їх набагато більше, ніж часу на ретельне обговорення кожного питання.

Є базові принципи, є спільна мета, є відповідальні люди, зобов'язані провести реформу. І саме час цим відповідальним обмежитися спілкуванням один з одним, допоки в проекти не протягли ще якісь сумнівні ініціативи. Адже за всім не встежити.

Раціональне зерно

Попри рівень популізму, який зашкалює, проект Южаніної не варто повністю ігнорувати, там є важливі та корисні нововведення, які могли б якісно змінити життя платників податків.

Варіант із реформування ПДВ, запропонований у проекті, заслуговує на увагу. Упор зроблено на вирішення проблеми з відшкодуванням цього податку, що багато років було головним болем підприємців. Вони чекають своїх же грошей місяцями, судяться, дають хабарі. На сьогодні експортери - заручники податкової служби, які прямо залежать від рішень керівників місцевих фіскальних органів. Пропонується зрозуміла та реальна для впровадження система, спроможна питання з відшкодуванням закрити раз і назавжди.

"ПДВ в Україні, на жаль, часто таким не є та перетворюється на податок із обороту за ставкою 20%. Але річ якраз не в ставці, а саме у відшкодуванні. Вирішити цю проблему надзвичайно важливо, тому що без цього ми не забезпечимо зростання експорту. Немає жодної країни, яка щось експортувала би за умов, коли її експортерам не відшкодовують ПДВ. А без зростання експорту ми не зможемо вирішити проблему зростання ВВП, адже наш внутрішній ринок дуже обмежений. І всі доступні нам на сьогодні можливості - експортні", - справедливо зауважує економіст Михайло Соколов.

Пропозиції прості: створити реєстр усіх заявок на відшкодування ПДВ і зробити його публічним, щоб мати повну інформацію про те, хто, коли подав заявку та на яку суму. Фіскальна служба не зможе вирішувати, кому відшкодовувати податок, а кому ні. І діятиме лише в тому порядку, в якому сформовано реєстр, не маючи можливості відшкодовувати п'ятому за списком, обійшовши четвертого. Публічність реєстру посилить громадський контроль над тим, що відбувається, а він, повірте, буде.

Також пропонується цікава система спрощеного оподаткування. Вона зберігається в нинішньому варіанті. Для першої та другої груп зміни торкнуться тільки видів діяльності - прибирається luxury сегмент. Для юридичних і фізичних осіб третьої групи максимальний дохід зменшується з 20 млн грн до 5 млн (а не до 2 млн, як у проекті Мінфіну). Ставки підвищуватимуться, але поступово. Ті підприємці, які сьогодні працюють без ПДВ і платять 4% з обороту, з 2016 р. платитимуть 6%, з 2017-го - 8 і з 2018-го - 10%. Насправді це зміни системи, що дають змогу максимально нівелювати зловживання зі "спрощенкою", при цьому не нашкодити тим, хто працює чесно. Крім того, у проект внесено запобіжники, які запроваджують правила, що не дають використовувати "спрощенку" у схемах.

Критика впровадження податку на розподілений прибуток зрозуміла, проте його застосування не позбавлене раціонального зерна, про що DT.UA вже писало. Чому ж не запустити цієї системи хоча б в експериментальному режимі, адже в Україні офіційно зареєстровано п'ять індустріальних парків? Може, є сенс у тому, щоб підприємства цих зон застосували нову для нас форму оподаткування прибутку? Таким шляхом свого часу пішла Польща, система в ній успішно працює досі.

Ця практика спрощує адміністрування, полегшує звітність та ускладнює втручання контролюючих органів у порядок її впровадження. Але головне, підхід Южаніної до податку на розподілений прибуток створює умови для поліпшення інвестиційного клімату та збереження капіталів в Україні, а не їхнього виведення.

Суть пропозицій Южаніної полягає в тому, що обкладатися податком буде виключно розподілений прибуток, який умовно складається з трьох груп: дивіденди, сплачені фізособам неплатникам і нерезидентам, прирівняні до розподіленого прибутку платежі та доходи нерезидентів, джерелом яких є Україна.

Причому до прирівняних до розподіленого прибутку платежів належать донарахування за правилами трансфертного ціноутворення (ТЦУ) за контрольованими операціями, донарахування за операціями платників податків із офшорами та низькоподатковими юрисдикціями, пасивні платежі, роялті, на користь офшорів, неплатників податків і небенефіціарів. Суть цих змін у тому, що саме за такими схемами бізнес працює із зовнішніми офшорами, уникаючи оподаткування. Паралельно в проекті містяться й зміни в правилах ТЦУ.

"Якихось революційних змін у частині ТЦУ не передбачається, але були внесені важливі технічні правки, підготовлені аудиторами на основі їхнього практичного досвіду роботи. Вони включають можливість тестувати не лише контрольовані операції, а й фактичний фінансовий результат компанії. Коли ми кажемо про зіставлення не тільки операцій, а й доходів. Плюс є дуже хороша норма, яка мотивує платника самостійно провести коригування. На сьогодні, якщо відбувається донарахування на контрольовані операції, це відбувається до рівня медіани в діапазоні. Якщо ж платник податків робить таке коригування самостійно, він зможе виправити до нижньої межі діапазону", - пояснила експерт Ольга Богданова.

Залишається сподіватися, що Мінфін не відмітатиме з обуренням цих та інших раціональних пропозицій і, не озираючись на критику, що обрушилася на нього від прибічників радикальних змін, зможе холоднокровно оцінити та перейняти все те корисне, що пропонує парламентський комітет.

Індикатор напруги

Несподіванкою стала пропозиція Южаніної, що вся сума ЄСВ, сплаченого роботодавцем із зарплати співробітника, яка перевищує 17 мінімальних заробітних плат, перераховується на окремий рахунок працівника в держбанку. По суті створюється другий, накопичувальний, рівень пенсійної системи. Реформу роблять за міністра Розенка, запалу якого за рік вистачило тільки на те, щоб зарезервувати своєму відомству в бюджеті 2016-го 270 млрд. Чи це своєчасно та правильно?

Проект Южаніної не життєздатний саме тому, що вирваний з контексту та пішов далеко вперед, у якісь інші країни, залишивши Україну позаду. Такі радикальні зміни не можуть відбуватися самі по собі. Для цього потрібні реформи і в інших сферах, а їх немає. Потрібно сказати спасибі Ніні Петрівні за те, що вона більш ніж наочно продемонструвала тотальну неспроможність інших реформаторів, які так і не спромоглися знизити державні видатки, провести пенсійну реформу, припинити нарешті низку проблем із ДФС і хоча б розпочати судову реформу.

Де хвилі скорочень та оптимізації видатків, обіцяні ще 2014-го? Допоки ми виділятимемо державні кошти на "фундаментальні і прикладні розробки та дослідження у сфері державного управління" або "державну підтримку фізкультурно-спортивного товариства "Динамо".

До прикладу, чим займається Державне агентство України з туризму та курортів? Яка його роль на цілком самодостатньому туристичному ринку, що розвивається? Навіщо потрібна корумпована та прогнила Держслужба зайнятості, якщо на ринку десятки приватних компаній, які справді займаються працевлаштуванням, причому роблять це ефективніше, професійніше, швидше та не за державні гроші? А Держагентство екологічних інвестицій? А Держінспекція з питань праці? А разом із нею й Держслужба з питань праці. Нескінченні курси перепідготовки та підвищення кваліфікації в кожному відомстві сотень тисяч українських чиновників, після спілкування з якими, як правило, з'являються сумніви у кваліфікації як такій, не кажучи вже про її підвищений рівень? А всі ці махрові програми підтримки молодіжного житлового будівництва, компенсації відсоткових ставок за кредитами, здешевлення вартості іпотек?

Ми могли собі дозволити все це 15 років тому, але нині не можемо. Так, якщо взяти кожну статтю окремо, то суми не виглядають принциповими, але якщо прошерстити весь бюджет, стає зрозуміло - статей для скорочення чимало, і більша їхня частина точно перекочує в бюджет майбутнього року.

Міністр фінансів цілком справедливо каже про те, що скоротити державні видатки на чверть за один рік неможливо. Відповідно до досліджень МВФ, за останні 25 років у світовій економіці було лише десять випадків, коли країна зменшувала видатки більш як на 5% на рік. І середній рівень зменшення видатків для цих десяти країн становив 9,3%, а не 25. Але чи каже міністр про те, наскільки Україна скоротить видаткову частину бюджету? І коли ми все-таки будемо верстати державний кошторис, виходячи з наших реальних можливостей, а не роздутих потреб?

Мінфін не подав свого проекту реформи з однієї простої причини: він чекає виразної позиції інших відомств зі скорочення видатків. І це правильно, тому що, закладаючи в реформі дефіцит у 60 млрд грн, міністерство має надати чіткий план з його компенсації та пояснити, якими конкретно статтями доведеться пожертвувати заради податкової модернізації. Але інші відомства мовчать, адже це вже питання політичне, і потрібно мати сміливість взяти на себе відповідальність за прийняття непопулярних, але необхідних рішень.

Залишається сподіватися, що раціональне переможе. Уряд перегляне бюджетну політику та зважиться на скорочення видатків. Мінфін при оцінці альтернативних податкових пропозицій зможе заглушити емоції. А експерти усвідомлять, що ідеальні моделі в неідеальному світі не працюють.