Уряд, надзвичайно підбадьорений своїми доволі суперечливими антиінфляційними успіхами, не бентежать ні політичні сварки з опонентами, ні загроза мінімум дворазового підвищення ціни на газ, ні явно погіршені настрої світових інвесторів стосовно України, ні падіння фондового ринку, яке дедалі більше нагадує вільне. Не хвилює навіть різке погіршення зовнішньої кон’юнктури для основних статей українського експорту, яке вже минулого місяця спровокувало падіння виробництва в основних промислових галузях. Цей непохитний оптимізм так розлютив опозиціонерів, що вони почали лякати країну майбутньою стагфляцією. Мовляв, інфляцію не подолаємо, а зростання економіки доживає мало не останні місяці.
Іноземні експерти, до яких у пошуках менш упередженої думки вирішило звернутися «ДТ», говорять, що істина лежить десь посередині. Справді, є всі шанси побороти інфляцію. Щоправда, за умови реалізації дуже стриманої бюджетної політики, на що за наших політичних розкладів сподіватися не доводиться.
Головний оптиміст у нинішньому уряді — це, звичайно, його глава Юлія Тимошенко. Останнє засідання Кабміну вона почала з повідомлення, що «всупереч політичним проблемам, у країні є і хороші новини». Які полягають у тому, що протягом «ще одного місяця» в країні спостерігається дефляція. І хоча серпневе зниження цін становило лише 0,1%, «з таким явищем, як інфляція, уряд практично впорався», без зайвої скромності заявила Юлія Володимирівна, скориставшись нагодою підкреслити, що «два місяці дефляції — такого не було вже багато років». Таке в Україні справді рідкість: востаннє було п’ять років тому, в липні-серпні 2003-го.
Зате практично як завжди в нашій країні — ціною неймовірних зусиль і в авральному режимі готується бюджет. Його обіцяють розглянути на засіданні Кабміну в суботу, 13-го, щоб вкластися з подачею в парламент до 15 вересня, у встановлений законом термін.
Поки що сам проект основного фінансового документа країни бачили тільки його творці. Та основні плановані параметри вже стали надбанням гласності. За підсумками 2009 року інфляція в Україні становитиме всього 9,5% (грудень до грудня).
При цьому темпи зростання ВВП знизяться ненабагато — до 6% із нинішніх 6,5% (зареєстрованих Держкомстатом за підсумками січня—серпня ц.р.). Приблизно такими ж темпами, що й уся економіка, зростатиме промисловість (5,7%), а прямі іноземні інвестиції перевищать 10 млрд. дол. Доходи консолідованого бюджету-2009 заплановано на рівні 372 млрд. грн., видатки — 400 млрд.
Соціальні стандарти, звісно ж, підвищуватимуться: збільшення зарплат (на 32%) більш як утричі перевищує плановане зростання цін (9,5%). Пенсії підвищаться скромніше — на 20%. Та й тут, як бачимо, є дворазовий запас над інфляцією.
До речі, 2009-го мінімальна зарплата вперше зрівняється з прожитковим мінімумом. Для працездатних цей показник збільшиться проти нинішніх 649 грн. ще на 19% і досягне 770 грн. (Для непрацездатних прожитковий мінімум становитиме 568 грн.)
Як відбуватиметься це підвищення, поступово й поетапно? Не зрозуміло, коли врахувати, що мінімальну заробітну плату не нижчу за прожитковий мінімум усім працюючим буде призначено за законом уже з 1 січня 2009 року.
Із нового року має набрати чинності законодавчий акт, що встановлює відповідну норму, — Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб» від 14 грудня 2006 року.
А до мінімальної зарплати, нагадаємо, прив’язується зарплата бюджетників. Після вже прийнятих ВР (але ще начебто не підписаних президентом) змін до бюджету-2008 щодо впровадження третього етапу єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів по оплаті праці бюджетників не з 1 листопада, а з 1 вересня ц.р. співвідношення середньої зарплати в бюджетному секторі до мінімалки становитиме вже не 3,07, а 3,36 разу.
Які залпові збільшення бюджетних витрат усе це спричинить, навіть підраховувати не хочеться.
Коли пригадати, що річні темпи інфляції в Україні все ще становлять 26%, а дефляція останніх двох місяців зумовлена в основному зниженням цін на овочі останнього врожаю, то про перемогу над інфляцією говорити поки що більш ніж передчасно.
Сезонний сплеск ділової активності — раз. Гігантські залишки на казначейському рахунку — два. Мінфін затискає гроші, як тільки може, але ближче до кінця року йому вже буде нікуди подітися. Тим більше що й мінімальна зарплата, й пенсії в грудні теж знову зростуть.
Нові інфляційні сплески за таких умов неминучі. А прожитковий мінімум, до речі, має коригуватися на інфляцію — теж відповідно до закону. За ним мають знову підтягнутися зарплати та пенсії й так далі, по колу. Поки остаточно не загнеться багатостраждальна економіка.
Вона, до речі, ще не знає, з яким урядом і з якими цінами на газ їй доведеться жити наступного року. Щодо газу навряд чи ми точно знатимемо як мінімум до грудня ц.р., щодо уряду, якщо будуть перевибори, теж.
Однак інфляція та політичний хаос і без того вже значно вплинули на інтерес до України міжнародних інвесторів. Яскравий індикатор — обвальне падіння фондового ринку, яке триває і яке весь час доводиться зупиняти припиненням торгів у ПФТС. Останні котирування індексу цієї системи на рівні, що становить лише близько третини своїх торішніх піків (400 пунктів порівняно з 1200), — чи це не свідчення падіння в очах іноземців привабливості вітчизняних компаній, яке вже відбулося. Індекс «EMBI+Україна спред», що враховує премію в дохідності євробондів України відносно аналогічних за термінами американських держоблігацій, уперто не відходить від п’ятирічних максимумів на рівні майже 600 пунктів (593 — 11 вересня 2008 року).
У вітчизняних ділових виданнях уже з’явилися коментарі (правда, анонімні) про переддефолтні настрої інвесторів. Швидше за все, в усіх цих «настроях» є неабиякий елемент спекулятивної гри. Та кому приємно почуватися потенційною жертвою, якщо пригадати, скільки економік розорили затяті глобальні гравці-спекулянти? Вони ж атакують зазвичай «слабку ланку».
Проте ланка може ослабнути ще більше, якщо триватиме спад у промисловості, який намітився в серпні. Відповідно до опублікованих 10 вересня даних Держкомстату, минулого місяця в Україні вперше з січня 2006-го скоротилося промислове виробництво — на 0,5% порівняно з серпнем 2007-го. Приріст промвиробництва за січень—серпень ц.р. знизився до 6,3%.
Основний вплив на ці процеси мало значне зниження світових цін на металопродукцію, яке перевищило за деякими позиціями 25%.
Спад виробництва було зафіксовано також у легкій промисловості (-9,9%), нафтохімії
(-9,1), виробництві коксу (-4,9) і харчовій промисловості (-3,5%). Та й серед галузей, що відзначилися в серпні приростом, темпи прискорилися лише в електроенергетиці, тоді як в інших спостерігалося значне уповільнення за обсягами випуску.
Хороша новина тут полягає в тому, що падіння світових цін допоможе стримувати галопуючу інфляцію виробників в Україні, річні темпи якої торік прискорилися до 46,3%.
Погана — зниження експортної виручки може спровокувати подальше скорочення пропозиції американської валюти на міжбанківському ринку та, відповідно, призвести до подальшого ослаблення курсу гривні до американського долара. Що поки на руку НБУ, оскільки в такому разі зникає потреба викуповувати валюту, емітуючи гривні.
Та й ці процеси теж хороші лише в міру — аби не довелося думати про насичення ринку ліквідністю.
Наскільки реальні ці загрози, що виниклі перед українською економікою, ми цього разу вирішили запитати в представників іноземних банківських структур і головного рейтингового агентства. Як з’ясувалося, все не так уже й погано. Поки що…
Думки експертів
Ганс ГОЛЬЦХАКЕР, старший економіст
Bank Austria (UniCredit Group):
— Висока інфляція — це справді дуже важлива проблема для України, особливо в контексті її обтяжливості для найбідніших верств населення, відносин між кредиторами й позичальниками, конкурентоспроможності економіки та передбачуваності всіх грошових відносин. Проте пік уже пройдено. У сезонно відкоригованих показниках середня інфляція за останні чотири місяці становила «лише» 0,9% (місяць до місяця) порівняно з 2,9% у першому кварталі. Це приведе до зниження річної інфляції до трохи більш як 20% (20,3) за підсумками грудня 2008 року. Хороший врожай і зниження світових товарних цін мають цьому посприяти.
Що стосується грудня 2009-го, то наш власний інфляційний прогноз — 10,8% — лише трохи вищий за урядові 9,5%. (Хоча прогноз середньорічної інфляції істотно вищий — 12,4%; також у групі UniСredit прогнозують уповільнення приросту ВВП України в 2009 році до 4,3%. — Ю.С.)
Основний ризик цього прогнозу — звичайно ж, ціни на газ і те, як швидко слідом за ними дорожчатимуть комунальні послуги.
Вплинуть і політичні чинники, тобто матиме Україна позачергові вибори або ж цілий рік адміністративних зусиль зі стримування цін.
Економічний вплив політичної кризи, як зазначається в останній публікації нашої аналітичної групи, залежатиме від того, скільки триватиме конфлікт. Коаліція на межі остаточного розпаду. Україна завжди хороша в розв’язанні конфліктів в останню хвилину, проте як тимчасова коаліція між БЮТ і Партією регіонів, так і позачергові парламентські вибори стали тепер дуже ймовірними.
Мабуть, політичні баталії означатимуть фіскальні послаблення й подальші відстрочки в приватизації.
Вплив на інвестиції буде, з одного боку, негативним, оскільки невизначеність ніколи не буває корисною для інвестицій, а також тому, що Тимошенко конфліктує з деякими найбільшими фінансово-промисловими магнатами (групами), особливо в донбаському регіоні. З іншого боку, амбіції Тимошенко можуть спонукати її шукати компромісу як із донбаською, так і з дніпропетровською бізнес-елітами, а також із Росією, особливо під час коаліції з Партією регіонів. Це заспокоїть великий бізнес.
Якщо ж невизначеність затягнеться, що не так уже й малоймовірно, то кредитне зростання ще більше сповільниться, бо збільшаться витрати на рефінансування через вищу оцінку ризиків іноземними банками й інвесторами.
Спреди п’ятирічних CDS (Credit Default Swaps — дефолтні свопи) на початку вересня розширилися до 500 пунктів, більш як удвічі перевищуючи свої аналоги початку року. Зростання кредитів уже сповільнилося до 2,5% (місяць до місяця) у середньому за квітень—липень порівняно з 4,8% за той же період попереднього року.
Крім можливих фіскальних послаблень, ризик перевищення наших інфляційних прогнозів полягає й у можливості швидшого, ніж ми передбачаємо, ослаблення курсу гривні до долара. Прогноз групи — 4,95 грн./дол. наприкінці 2008-го, 5,05 — у березні 2009-го і 5,25 — за підсумками 2009-го.
Дуже складно сказати, якою мірою сплеск інфляції кінця 2007-го — першої половини 2008-го визначався попитом, а якою — пропозицією. Мені здається, що зростання світових цін на продовольство, поганий врожай і високі витрати на енергоносії відіграли найважливішу роль. Ці чинники ослабляться наступного року й навіть уже почали слабшати.
Світові товарні ціни, що знижуються, послаблять зростання цін на продовольство, однак через поточний рахунок, можливо, також послаблять і обмінний курс із деяким інфляційним ефектом. Проте загалом глобальне оточення має допомогти Україні домогтися зниження інфляції.
Ефект від фіскальних послаблень деякою мірою пом’якшиться завдяки сповільненню зростання кредитування та зниженню прибутковості корпоративного сектора, що, своєю чергою, уповільнить збільшення зарплат. Тому й інфляція попиту буде менш сильною, ніж нинішнього року. Хоча, звичайно, і стосовно цього сценарію існує величезна невизначеність.
Мар’ян ЗАБОЛОЦЬКИЙ,
аналітик «Ерсте Банку»:
— Ситуація з інфляцією як в Україні, так і у світі перестає бути небезпечною. Ціни на продукти харчування й енергоносії вже досягли свого піку, подолали його, а тепер стрімко падають. Хоча, починаючи з вересня, на Україну очікує новий виток інфляції, вона залишатиметься в діапазоні 3—4% за останні чотири місяці року.
Чи справдиться урядовий інфляційний прогноз на 2009 рік (9,5%), багато в чому залежатиме від зовнішніх чинників. За нашими прогнозами, наступного року триватиме падіння цін на продукти харчування та енергоносії, що дасть змогу утримувати світову інфляцію на відносно невисокому рівні.
Світова фінансова криза хоча й прямо не впливала на регіон Центральної та Східної Європи, та все ж таки збільшила вартість кредитних ресурсів, підвищила зростання інфляції та посилила уповільнення економічного зростання. Хоча більшість негативних ефектів 2009 року відступлять, ми все ж прогнозуємо уповільнення розвитку економіки України до 6%.
Щодо ставлення інвесторів, то останнім часом побоювань стосовно України в них було дедалі більше. Проте загалом сприйняття залишається позитивним. Україна залишається темною конячкою в очах зарубіжних інвесторів, а отже, може стати дуже яскравою історією успіху в Європі.
Так, інвестори заробляють на ризиках. Але, працюючи в розвинених країнах, вони звикли до відповідних стандартів ведення бізнесу, організації діяльності державних органів, економіки й фінансової системи. Іноземні інвестори завжди можуть реально оцінити бізнес-середовище в країні, тому єдина можливість підвищити їхню довіру й оцінку України — це відповідати їхнім очікуванням щодо стандартів ведення бізнесу.
«ДТ» зв’язалося в Лондоні з Ендрю КОХУНОМ, директором в аналітичній групі агентства Fitch Ratings по суверенних рейтингах
— Якої ви думки про інфляційну ситуацію в Україні? Наскільки вона небезпечна?
— Висока інфляція — це серйозна проблема для української економіки. Вона шкодить бізнес-клімату, а в довгостроковій перспективі може зробити український експорт неконкурентоспроможним на світових ринках. Інфляція спричиняє й соціальні проблеми, оскільки окремі верстви населення не можуть вимагати високих доходів для компенсації зростання цін. Навіть у короткостроковій перспективі існування інфляції означає, що ринок потребує вищих відсоткових ставок для надання фінансування уряду.
Хоча треба пам’ятати: корекція в бік зниження інфляції може викликати болюче падіння виробництва.
Високі продовольчі й енергетичні ціни зробили свій внесок в інфляцію в Україні. Проте, я вважаю, що за нею значною мірою також відповідальне швидке збільшення державних соціальних витрат і стрімке зростання грошової маси та кредитів, посилене низькими реальними відсотковими ставками.
Базова інфляція залишається високою, як і основний показник інфляції, вказуючи на існування великого цінового тиску.
— Чи вважаєте ви за таких умов реалістичним урядовий прогноз зростання цін, який закладається в бюджет наступного року?
— Мені здається, що існує значний ризик невиконання урядового прогнозу інфляції на кінець 2009 року в 9,5%, якщо не відбудеться подальшого стискання бюджетних витрат і посилення монетарної політики.
— Як ви оцінюєте залежність України від ситуації на світових ринках і настрої міжнародних інвесторів щодо нашої країни?
— Збільшення дефіциту торговельного балансу та рахунку поточних операцій приводить Україну в стан дедалі більшої залежності від припливу іноземного капіталу та вразливості від зміни настроїв інвесторів. Зростаючі ризики для перспектив економіки, які виникають через збільшення зовнішнього дефіциту, високу інфляцію й невизначеність економічної стратегії уряду, завдали шкоди довірі інвесторів. Гадаю, політичні події також посилили їх знервованість.
Однак заради справедливості слід зазначити, що вступ до СОТ був позитивним кроком для України, це вказує на те, що занепокоєння щодо політичної нестабільності може бути перебільшеним: українські політики все ж таки можуть співпрацювати, щоб домагатися справді важливих результатів. Також я вважаю, що деякі думки на ринку з приводу ризиків у відносинах України з Росією в результаті грузинського конфлікту також перебільшені.
— Яких заходів треба вжити українській владі, щоб поновити довіру інвесторів?
— Довіра інвесторів підвищилася б у разі формування уряду стабільної більшості, яка здатна реалізовувати свою політику, а також має у своєму розпорядженні прозору стратегію, спрямовану на поновлення стійкого економічного зростання й на реалізацію структурних та інституціональних реформ (які ведуть від вступу у СОТ до зони вільної торгівлі з ЄС, наприклад) для поліпшення бізнес-клімату.
— Чи планує ваше агентство переглядати за нинішніх умов суверенні рейтинги України?
— Наші рейтинги перебувають під постійним наглядом і можуть змінитися в будь-який час — залежно від подій, що відбуваються.
Загалом, нинішні рейтинги України підтримуються сильними показниками економічного зростання, що триває з 2005 року завдяки збільшенню припливу іноземних інвестицій і дуже сильним державним фінансам.
Проте ці переваги врівноважуються ризиками, що накопичуються в економіці. Зростання може бути нестійким через збільшення дефіциту рахунку поточних операцій, швидко зростає зовнішній борг, усе ще на високому рівні перебуває інфляція.
Банківська система також є приводом для занепокоєння: багато банків усе ще інституційно дуже слабкі. А зростання кредитування було швидким, що в інших країнах було пов’язано з накопиченням поганих боргів, які можуть стати причиною проблем для банків, коли кредитне зростання і вся економіка згодом сповільняться. Політичні ризики також позначаються на рейтингу, в основному через вплив на довіру інвесторів.
Fitch Ratings оцінює рейтинг України на рівні «BB-» із стабільним прогнозом. Стабільний прогноз — це означає, що нині ми не очікуємо змін рейтингу в найближчому майбутньому.