Про інтерв'ю з головою Антимонопольного комітету (АМКУ) Юрієм Терентьєвим "Дзеркало тижня. Україна" почало домовлятися ще у 20-х числах травня.
На жаль, безуспішно. Переговори відчутно ускладнило раптове бажання прем'єра Гройсмана перевірити роботу АМКУ. Прем'єрський демарш порушив низку питань, на які Терентьєв відповідати явно не хоче. Утім, як і на багато інших. Від моменту нашого попереднього інтерв'ю минуло майже три роки. Тоді Терентьєв пропрацював у комітеті лише п'ять місяців, і ми говорили в основному про плани: про майбутню трансформацію АМКУ, про необхідні зміни, спроможні здолати монополії в багатьох секторах і створити конкурентні умови для роботи всього бізнесу, а не тільки обраного та наближеного до влади. Нині саме час запитати про результати: чого досягнула нова команда АМКУ за три роки, чи зміг його керівник якісно змінити комітет, підсилити його повноваження, завершити розслідування, які розпочиналися з помпою та обіцянками повністю змінити ситуацію.
Вочевидь, відповідати на подібні запитання Терентьєву не хочеться, юрист у минулому, він усвідомлює слабкість своєї позиції. І вже як досвідчений чиновник нині, тягне , посилаючись на надзвичайну завантаженість. Тим часом запитань до Терентьєва з кожним днем стає дедалі більше.
Насамперед чому досвідчений юрист Терентьєв, який точно розбирається в українському законодавстві, допустив ініційовану Гройсманом перевірку? Згідно з Порядком проведення перевірок Держаудит, що його "нацькував" на АМКУ Гройсман, уповноважений перевіряти тільки тендери самого АМКУ та інші витрати комітету, але не більше. Проте Держаудит має намір перевірити й роботу Постійно діючої колегії з розгляду скарг про порушення законодавства в сфері публічних закупівель, читай - необґрунтовано втрутитися в роботу колегіального органу, підконтрольного президенту та підзвітного парламенту. Однак не керівник комітету, а держуповноважені ініціюють прийняття рішення про недопуск Держаудиту до перевірки органу оскарження АМКУ. Уповноважені в службовій записці вимагають у власного керівника вжити заходів і не допустити порушення законодавства. А сам Терентьєв у цей час розповідає ЗМІ, що не вважає цю перевірку незаконною. І було б не зайвим довідатися, чим цю позицію підкріплено.
Чи є збігом, що Гройсман вирішив перевірити роботу колегії АМКУ саме після того, як ця колегія не дала другу прем'єра Продану, котрий очолює ДФСУ, закупити митні сканери, угледівши дискримінаційні умови в тендерній документації, що дають можливість виграти тендер цілком конкретній компанії. І чому після початку перевірки комітету Держаудитом тендери на закупівлю сканерів було відразу ж розблоковано?
Що мав на увазі Гройсман, коли заявляв, що керівником АМКУ він задоволений, але від нього, хоч як шкода прем'єру, не все залежить? Чому прем'єра не влаштовує "демократична" система управління в АМКУ, і його претензії адресовані "деяким уповноваженим"? Адже АМКУ - колегіальний орган, і варто було б радіти, що серед держуповноважених нарешті з'явилися голоси, які не бажають співати хором. Але їхній власний керівник не готовий відстоювати колегіальність і демократичність, вочевидь, соромливо сподіваючись, що скоро перевірка закінчиться лише звільненням небажаних, а його не зачеплять.
Його не видно та не чути. АМКУ лихоманить уже кілька тижнів, а Терентьєв навіть стурбованості не висловив, навпаки, запевнив уряд у готовності до діалогу та сприянні.
Діалог цей може виглядати, наприклад, у такий спосіб: АМКУ відкриває справу проти Мін'юсту, підозрюючи його в неконкурентних діях і монополізації ринку арештованого майна з допомогою ДП "СЕТАМ". Щойно Мін'юст розуміє, що наміри уповноваженого, який веде цю справу, серйозні, обвинувачення в створенні адміністративних бар'єрів - обґрунтовані, і пропетляти не вийде, він починає вимагати усунення цього уповноваженого через надуманий "конфлікт інтересів". Дивно, на перший погляд, адже АМКУ - орган колегіальний, і усунення одного уповноваженого його рішення не змінить. Але не в структурі, яку очолює Терентьєв. Наприклад, Мін'юст монопольне право ДП "СЕТАМ" на продаж арештованого майна зберіг і готується доповнити його монополією на продаж майна банкрутів. Із благословення АМКУ, звичайно. Ще трохи перевірок, і потрібні рішення будуть.
Утім, іноді й це не потрібно. Часто буває так, що справу, що потрапила до окремого, особливо наполегливого, уповноваженого, передають його колезі, а то й самому голові АМКУ, і розслідування зупиняється. Таких справ чимало.
І ми хотіли запитати в Терентьєва, чи справді, що він може забрати в уповноваженого будь-яке розслідування та періодично так робить? І чи не така доля спіткала розпочате у вересні 2015-го розслідування про зловживання монопольним становищем компанією ДТЕК? А ще чи існує документ про узгодження формули "Роттердам+" паном Терентьєвим, і якими нормами конкурентного права він керувався, його підписуючи?
Ще хотілося б знати, на якому етапі перебуває справа річної давності, яка стосується ринку добрив і групи компаній, що належать Д.Фірташу? Чи оплачені штрафи, накладені на компанії, чи скоротилася їхня частка на ринку, чи не зловживають вони й надалі? І що сталося з другим розслідуванням відносно сигаретного монополіста "Тедіс Україна", чому воно, таке резонансне та багатообіцяюче, роками не просувається? І чи правда, що за відсутність успіхів у розслідуванні резонансних справ голові АМКУ щедро платять фігуранти розслідувань?
Хотіли ми розпитати Терентьєва й про перше розслідування проти "Тедіса". Наприклад, чому, якщо журналісти-розслідувачі "Наших грошей" розраховують штраф для сигаретного монополіста за формулою АМКУ, то виходить близько 3,45 млрд грн, а якщо це роблять в АМКУ, то 431 млн.
А ще чому рішення Верховного суду в справі "Тедіс Україна" проти АМКУ, на думку Терентьєва, було прийнято на користь АМКУ? Адже по суті суд дозволив сигаретному монополісту не виконувати вимоги комітету про розподіл у звітності реалізації кінцевим споживачам і реалізації за умов самовивозу. Адже, крім іншого, саме цими даними й маніпулює "Тедіс". Тільки компанія знає, які обсяги продукції йдуть оптовим дистриб'юторам на умовах самовивозу, а які - кінцевим споживачам, і перевірити, чи коректно у вартість сигарет включено логістичні витрати самого "Тедіса", без оприлюднення цих даних неможливо. У ГПУ навіть відповідну справу свого часу відкривали, яка, навіть якби могла, після даного рішення суду вже нікуди не просунеться. Чому голову АМКУ це не обурює? Адже йдеться про монополіста, який підім'яв під себе майже 99% ринку дистрибуції, витиснув усіх конкурентів і, за інформацією ГПУ, маніпулював звітністю, використовував фіктивні фірми та ухилявся від сплати податків. Це розслідування мало би стати справою честі не лише для комітету, а й для Терентьєва особисто, адже слідство прокуратури підозрювало його особисто в "покриванні протиправної діяльності компанії "Тедіс". Але навіть це не стало гідною мотивацією.
До речі, раніше Верховний суд прийняв схоже рішення у справі аеропорту "Бориспіль" проти АМКУ, визнавши недійсним рішення комітету про обов'язкове розмежування рахунків на діяльність із управління інфраструктурою та регуляторну діяльність, з одного боку, і рахунку на надання послуг із наземного обслуговування - з іншого. І його в АМКУ теж вважали перемогою. І ми хотіли б, звичайно, довідатися, чому комітет вважає, що невиконання його вимог припустиме, і не відстоює своїх позицій?
А ще ми хотіли запитати, чи усвідомлює пан Терентьєв, що без видимих зрушень у резонансних справах АМКУ поступово перетвориться на "службу скарг", яка займається виключно розглядом зловживань у держзакупівлях. Та й тут зовнішнього тиску АМКУ не витримає, як показала історія з митними сканерами.
Чи пам'ятає нинішній голова АМКУ, що, прийшовши на цю посаду, він насамперед хотів реформувати комітет, позбавити його невластивих функцій, а головне, підсилити його повноваження. І чи влаштовує його як голову АМКУ нинішня ситуація, коли будь-яку рекомендацію комітету інші відомства можуть просто ігнорувати? Чи це та інституціональна сила, до якої він прагнув? І чим виправдати те, що будь-яке рішення АМКУ, навіть про накладення штрафу, можна спокійно не виконувати, тому що ресурсу на судові оскарження в АМКУ ні фінансового, ні людського немає? Як немає й бажання ці судові розгляди розпочинати.
Чому, коли Терентьєву, технократу та реформатору, не дозволили змінити структуру комітету й позбутися неефективної, але великої регіональної мережі АМКУ, він вирішив її розвалити зсередини? Деякі територіальні відділення залишилися без керівництва (Тернопільське, Закарпатське, Волинське, наприклад), а керівниками інших стали призначати досить сумнівних кандидатів - колишніх головбухів, дрібних підприємців, начальників служби охорони та інших максимально далеких від питань конкуренції персонажів. Чи вважає він такий підхід до підбору кадрів оптимальним для побудови справді сильної структури, яка займалася б проблемами конкуренції в Україні? Чи він, обпікшись на залученні компетентних держуповноважених, які створюють постійні проблеми, вирішив, що з принциповими професіоналами працювати більше не хоче, і став набирати тих, хто погано розбирається, мало запитує та ще менше сперечається?
Чимало запитань накопичилося в DT.UA до голови Антимонопольного комітету, і почасти ми розуміємо його небажання на ці запитання відповідати, - хвалитися особливо нічим. Ми лише сподіваємося, що ці самі запитання до керівника комітету є не лише в нас.