UA / RU
Підтримати ZN.ua

Підтримка вітчизняного виробника: курс на вдосконалення та розвиток

11% цінової переваги для вітчизняних виробників - це мінімальна підтримка.

Автор: Петро Калита

Останнім часом в Україні вже на всіх рівнях влади заговорили про важливість підтримки вітчизняних виробників. І це чудово! Адже за минулі 25 років Україна практично втратила свої переваги як розвинена індустріальна країна. Але чому ж тоді законопроект із такою патріотичною назвою "Купуй українське, плати українцям", який Верховна Рада України наприкінці 2017 р. прийняла у першому читанні, спричинив такі гострі дебати: від захоплення до повного неприйняття?

Прибічники цього законопроекту вважають, що питання про державну підтримку виробників давно вже стоїть на порядку денному. Усі цивілізовані країни захищають свої ринки, стверджує виконавчий директор Національного комітету з промислового розвитку України Анатолій Гіршфельд. Світова практика визнає ефективність застосування в критичних ситуаціях механізму публічних закупівель для невідкладного вирішення питань зайнятості, платіжного балансу, відновлення окремих секторів економіки та регіонів, запевняє голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник. Американці пішли навіть далі (з 1933 р. діє акт "Купуй американське". - Ред.) - у галузі суднобудування 1920-го було ухвалено закон Джонса, відповідно до якого всі судна, що заходять у внутрішні води США, мають бути побудовані на американських заводах, додає генеральний директор ТОВ Smart Maritime Group Василь Федін. А президент Української асоціації виробників електротехніки Олександр Громико повідомляє, що українські державні компанії щодня закуповують імпортні обігрівачі, печі, кондиціонери, тепловентилятори, які виробляються і в Україні. При цьому українські виробники програють не тільки "білим" імпортерам, а й "сірим", які завозять контрабандно ці обігрівачі - з різницею в ціні в якісь три гривні. Тому 11% цінової переваги для вітчизняних виробників - це насправді мінімальна підтримка.

Водночас опоненти зазначеного законопроекту з цим не згодні і наполягають от на чому: "…підтримувати вітчизняного виробника пропонується традиційним шляхом. Це не спрощення регуляторного навантаження, це не зменшення бюрократії, це не зниження тиску контролюючих і силових структур. Ні. Це не те, що діє для всіх. Підтримкою назвали пакет преференцій на державних закупівлях". Вони стверджують: "Це підтримка вітчизняних виробників відповідно до затвердженого переліку. Частину переліку цих виробників ми вже бачимо безпосередньо у співавторах цього творчого законопроекту. Великих виробників, які десятиріччя не вкладались ані у модернізацію виробництва, ані у енергоефективність, ані у персонал. Які сиділи на державних же закупівлях і тихо раділи своєму щастю від того, що так "кльово" домовились. І раптом виявилося, що навіть легкий натяк на конкуренцію просто знищує їх нанівець".

Де ж правда?Як і зазвичай, правда посередині. Тож дослідимо ситуацію та підійдемо до аналізу цієї надзвичайно важливої для України проблеми, як говорили раніше, комплексно й системно.

Дефіцит конкурентоспроможності

Уявіть, що вітчизняні виробники повністю забезпечені платоспроможним попитом, навіть ще черги замовників стоять. Як за часів Радянського Союзу, за умов тотального дефіциту, до якого ми так звикли. Чи потребують такі вітчизняні виробники для збуту своєї продукції допомоги з боку держави? Питання риторичне. Безумовно, ні.

Однак у нашому випадку йдеться не про дефіцитний, а про насичений ринок. Про ринок, де пропозиція перевищує попит. Де на всіх виробників не вистачає платоспроможних споживачів, і виробники змушені боротися за них. А отже, в цих нових для себе умовах вітчизняним виробникам для виживання потрібно забезпечити власну конкурентоспроможність. І не на короткий термін, а вже на весь час існування. Іншого не дано.

Так, це принципово інші умови, з іншою діловою культурою. Культурою, в яку ми несподівано поринули ще 25 років тому. Але цього так і не усвідомили і мало що зробили, аби адаптуватися, привести у відповідність до нових умов вітчизняних виробників. Не усвідомили, що тут існує таке поняття, як мінімальний рівень ділової досконалості. Тобто рівень, вище якого виробники потрапляють до числа забезпечених платоспроможним попитом, а нижче якого - ні. І внутрішній ринок, до якого ми звикли за часів дефіциту, не врятує, бо всі кордони у глобальному ринку практично вже розмиті.

Якщо говорити взагалі про конкурентоспроможність бізнесу, то треба розуміти, що вона, як і птах, спирається одночасно на два крила: бізнес-клімат, в якому існує виробник, і його власну ділову досконалість.

У разі несприятливого бізнес-клімату та низького рівня досконалості у виробника в принципі немає перспектив. Якщо бізнес-клімат сприятливий, а рівень досконалості низький, чи навпаки, досконалість висока, а бізнес-клімат незадовільний, то конкурентоспроможність виробника низька і не стала. І лише за умов сприятливого бізнес-клімату і високого рівня ділової досконалості виробник може розраховувати на довгостроковий сталий успіх. Є тут, правда, виняток. На території власної країни конкурентоспроможність вітчизняних виробників відносно зарубіжних конкурентів може бути штучно підвищена за рахунок відповідних преференцій, наприклад, надання їм переваг при державних закупівлях.

Проте в розвинених країнах Європи і світу влада, розуміючи, що конкурентоспроможність економіки забезпечують їхні виробники завдяки своїй досконалості, весь час намагалася створювати та підтримувати задовільні умови для їх існування, розвитку й удосконалення. Саме завдяки цьому сьогодні тут залишилися на плаву ті компанії, які постійно удосконалювалися і досягли високого рівня ділової досконалості й конкурентоспроможності. І саме ці компанії забезпечили конкурентоспроможність економік своїх країн на глобальному ринку та гідний рівень життя їх громадян. І якщо ці країни й надалі приймають норми в інтересах вітчизняних виробників, то це робиться з метою їх подальшого удосконалення, а відтак, підвищення їх конкурентоспроможності.

Основні висновки

В умовах насиченого ринку, до якого Україна потрапила 25 років тому, між виробниками ведеться жорстка конкурентна боротьба за збут своєї продукції.

Природна конкурентоспроможність виробників залежить від двох основних факторів: стану бізнес-клімату, в якому виробники функціонують, і рівня ділової досконалості самих виробників.

Приведення в Україні бізнес-клімату до задовільного стану шляхом дерегуляції не є підтримкою вітчизняних виробників, а лише виправленням попередніх помилок. Отже, спрощення регуляторного навантаження, зменшення бюрократії та зниження тиску контролюючих і силових структур, що згадані вище, не мають стосунку до підтримки вітчизняних виробників. Це різні поняття, і їх порівняння є некоректним. Воно нагадує вислів "копати від паркану і до обіду". Крім того, бізнес-клімат, про який ідеться, розповсюджується на всіх учасників господарської діяльності на території країни, включаючи і зарубіжні компанії.

До визначення "підтримка вітчизняних виробників" в умовах насиченого ринку можуть бути віднесені перш за все:

- заходи, що сприяють підвищенню рівня ділової досконалості, а відтак, і конкурентоспроможності вітчизняних виробників (є природними і не мають конфлікту інтересів);

- заходи, що надають відповідні преференції вітчизняним виробникам на їх внутрішньому ринку відносно їх зарубіжних конкурентів (допустимі, але є штучними і призводять до конфлікту інтересів з іноземними виробниками).

Поліпшення бізнес-клімату шляхом дерегуляції

Відомо, що в Україні тривалий час застосовувалося надмірне регулювання в економічній сфері, що негативно вплинуло на конкурентоспроможність вітчизняних виробників. Тому для поліпшення ситуації потрібно насамперед прибрати безліч надуманих регуляторних норм. І це хоч і повільно, але робиться в процесі діяльності, яка отримала назву "дерегуляція". Протягом певного часу скорочувався перелік продукції, що підлягала обов'язковій сертифікації. Впроваджені нові правила, згідно з якими обов'язкові норми мають бути аргументовані на засадах ризиків. Стандарти стали добровільними для застосування. Спрощено реєстрацію підприємств. Запроваджено тимчасовий мораторій на перевірку малого і середнього бізнесу (окрема тема для аналізу) тощо. І це в принципі позитивно.

Та важливо усвідомлювати, що бізнес-клімат на території незалежної України від самого початку був незадовільним не тільки для вітчизняних, а й для іноземних організацій, що стало стримуючим фактором для їх просування та розповсюдження на території нашої країни. І твердження деяких високопосадовців, що "їхнє завдання лише розрегулювати бізнес, а далі хай собі конкурують: хто сильніший, той і виживе", - це не державницький підхід. Адже конкурувати вітчизняним виробникам доведеться переважно не між собою, а з досконалими зарубіжними компаніями. І сама лише успішна дерегуляція в Україні без одночасного вдосконалення переважної більшості українських компаній може призвести до того, що бізнес-клімат стане сприятливим перш за все саме для просунутих іноземних компаній, які масово прийдуть в Україну і витіснять недосконалих українських виробників з їх власного ринку.

zeleniyptah.com.ua

Сприяння вдосконаленню вітчизняних виробників

Якщо про бізнес-клімат ми гаряче дискутуємо і вже тривалий час щось робимо для його поліпшення, то про ділову досконалість виробників узагалі навіть не говоримо. Ніби цієї проблеми в Україні не існує. Незважаючи на те, що саме тут криються неабиякі перспективи для збереження вітчизняних виробників і підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Під діловою досконалістю в світі розуміють здатність організації передбачати і задовольняти бажання всіх зацікавлених сторін. Рівень ділової досконалості характеризує, наскільки добре організація це робить. Цей рівень у всьому світі визначається відповідно до моделі досконалості (моделі ідеальної організації) за 1000-бальною шкалою. Згідно з цією шкалою найкращі організації Європи досягають 750–800 балів. Найкращі українські підприємства мають 550–600 балів, і це високий рівень. Але таких підприємств в Україні дуже мало. А для відродження української економіки важливо розуміти, на що спроможна переважна більшість її виробників. І тут картина виявляється невеселою. В розвинених країнах переважна більшість компаній відповідає рівню у 300–450 балів, а в Україні - 150–250 балів.

Як і створення сприятливого бізнес-клімату, удосконалення вітчизняних виробників для розвитку конкурентоспроможної економіки України має величезне значення. Уявіть, що відбуваються міжнародні змагання зі стрибків у висоту. Для українських спортсменів створили чудові зовнішні умови: форма - найкраща, харчування - найкалорійніше, транспорт - найсучасніший тощо. Навіть винагороду за успіх призначили вельми вагому. Але стрибати вони вміють лише на 160 см, тоді як їх зарубіжні конкуренти долають планку на висоті понад 200 см. І чим зможуть допомогти сприятливі умови, якщо не навчити вітчизняних стрибунів долати хоча б 200 см? Так само і в бізнесі.

Що ж робити? Відповідь на це запитання спробували дати у своїй Резолюції учасники 10-го Всеукраїнського з'їзду якості (Київ, 26 травня 2017 р.). Вони вважають, що в країні потрібно створити таку атмосферу, щоб у суспільстві користувалися повагою і були престижними саме досконалі організації, а також ті, які безперервно й системно удосконалюються. Щоб на законодавчому рівні було впроваджено формулу "що досконаліша організація, то комфортніше їй у державі". І щоб відбулося масове переосмислення щодо ключової ролі та особливостей сучасного системного менеджменту, який є основою ділової досконалості. Перспектива такого перетворення найбільшою мірою залежить від лідерів України, зокрема її громадських об'єднань. А відтак, уряд і прогресивна громадськість мають зробити все можливе для сприяння розвитку в країні руху за ділову досконалість і конкурентоспроможність підприємств і організацій.

Резолюцію з'їзду вже підтримав Кабінет міністрів України. Органам виконавчої влади (ОВВ) доручено використовувати рекомендації, викладені у Резолюції, у своїй роботі, а також забезпечити перепідготовку керівників і фахівців ОВВ з питань ділової досконалості й системного менеджменту.

Крім того, учасники 26-го Міжнародного форуму "Дні якості в Києві" (Київ, 9 листопада 2017 р.) звернулися до всіх громадських об'єднань (академій наук, торгово-промислових палат, професійних об'єднань, об'єднань роботодавців, громадських рад при ОВВ) з пропозицією долучитися до процесів сприяння розгортанню в Україні руху за ділову досконалість і конкурентоспроможність. Це вже знайшло практичне відображення у запропонованій Антикризовою радою громадських організацій України програмі "Платформа економічного патріотизму: першочергові заходи".

І тут важливо зазначити, що в нашій країні вже накопичено певний досвід з організації вдосконалення вітчизняних компаній на засадах сучасних європейських підходів і найкращих практик. Отже, справа за владою і громадськими організаціями з опанування і поширення досвіду в Україні.

Підтримка вітчизняних виробників. Важливі акценти

Через недостатню власну досконалість українські виробники змушені наполегливо виборювати у влади хоч якусь підтримку задля свого виживання. А влада, якій це, м'яко кажучи, вже довгий час по барабану, іноді демонструє свою лояльність до вітчизняних виробників. Як і цього разу.

Що пропонує для сприяння вітчизняним виробникам новий законопроект? Передусім у ньому йдеться про підтримку українських виробників під час державних закупівель. А конкретніше, передбачено можливість на українську продукцію мати 11-відсоткове перевищення порівняно із зарубіжними конкурентами по ціні. Чи справедливо це та яких позитивних і негативних результатів слід очікувати?

На мій погляд, така акція з боку держави має право на існування. Сприяти вітчизняним виробникам у просуванні своєї продукції на власному ринку за державний кошт - це, швидше, не право, а обов'язок держави. Але така акція має напіввимірний характер. І ефективною вона може бути тільки протягом обмеженого часу. Адже підвищення ціни на продукцію українських виробників, якщо вона за технічним рівнем і якістю навіть відповідає, але не перевищує продукції зарубіжних конкурентів, штучно потребує додаткових витрат українських споживачів або додаткового використання податків українських громадян. А тому це може бути лише тимчасовий захід, щоб український виробник за час використання преференцій встиг змінитися на краще, суттєво підвищити свою досконалість. І завдяки цьому навчився перемагати зарубіжних конкурентів без додаткових преференцій.

Згадується публікація перших років незалежності України. Група редакторів українських газет уперше відвідала Нідерланди, де зустрілася з міністром торгівлі цієї країни. Хтось запитав, як держава захищатиме вітчизняних виробників від зарубіжних конкурентів з вирощування тюльпанів, які щойно почали заходити в Нідерланди. Відповідь вразила українських редакторів, адже ніхто не збирався їх захищати. Виявилося, що нідерландські бізнесмени мають боротися і перемагати завдяки своїй досконалості або шукати для себе інші ніші. Якщо ж їх захищатимуть, вони можуть втратити свою спроможність природно конкурувати.

Окремо про систему держзакупівель ProZorro. Від самого початку до неї виникло принципове запитання, на яке досі ще немає повноцінної відповіді: як можна говорити про конкуренцію цін без їх прив'язки до технічних параметрів купованого товару? Невже автомобіль "Запорожець" на тендері може перемогти автомобіль "Мерседес" тільки тому, що він дешевший? Як ми можемо говорити про різницю в заявленій ціні в 100 чи 1000 грн, майже не порівнюючи технічного рівня, якості, надійності тощо тієї продукції, що пропонується для продажу?! Хіба ми так робимо в щоденному реальному житті?

Та головна проблема полягає в тому, що в законопроекті не передбачено заходів, спрямованих на удосконалення вітчизняних виробників, на приведення їх у відповідність із сучасними вимогами насиченого ринку. Їх ділова культура, досконалість і конкурентоспроможність знов залишилися поза увагою - цих змін не передбачено. Тобто підтримка полягає виключно в наданні преференції без наступного удосконалення. Ця ситуація, знов-таки, нагадує змагання зі стрибків у висоту, коли спортсмену, який вміє стрибати лише на 160 см, увесь час підставляють табурет заввишки 40 см замість того, щоб навчити його стрибати на 200 см.

Інша надія влади і бізнесу, пов'язана з виведенням українських виробників на невимогливі зовнішні ринки, також має право на існування. Але, знову ж таки, це може зберегти недосконалі українські компанії лише тимчасово. Орієнтуючись лише на слабкі зовнішні ринки, українські компанії без власного цілеспрямованого системного удосконалення можуть згодом втратити свій внутрішній ринок. Не треба забувати, що в умовах глобалізації на всі ринки, зокрема ті, що сьогодні слабкі, свого часу обов'язково прийдуть зарубіжні компанії з дуже високим рівнем ділової досконалості.

Однією з основних фундаментальних причин незадовільного стану економіки України та її виробників є те, що влада і підприємці країни і досі залишаються у полоні застарілої філософії дефіцитної економіки. Інакше як можна пояснити, що про низький рівень ділової досконалості переважної більшості українських підприємств і необхідність його підвищення навіть не згадується у таких засадничих документах, як Програма реформ "Україна 2020", Доктрина збалансованого розвитку "Україна 2030", Національна експортна стратегія України, Стратегія розвитку МСП України тощо. Не згадали про цю проблему і на конференції під назвою "Про нову індустріалізацію", яку наприкінці 2017 р. організувала ТППУ. Про вплив філософії дефіцитної економіки свідчить і той факт, що конкурсна комісія Мінрегіонбуду в грудні минулого року відхилила інноваційний пілотний проект "Створення сприятливих умов для розгортання в регіоні руху за досконалість і конкурентоспроможність підприємств і економіки", представлений Київською обласною державною адміністрацією. Про це свідчить і стаття "Все, що потрібно знатипро підтримку вітчизняного виробника"Богдана Данилишина, де розглядається лише фінансова складова проблеми і жодного слова не сказано про ділову досконалість виробників. Є ще дуже багато інших прикладів.

***

Владі і бізнесу слід усвідомити, що для збереження переважної більшості вітчизняних виробників і відродження індустріальної України разом із наданням відповідних преференцій необхідно невідкладно створити в державі механізми мотивації та сприятливі умови для безперервного цілеспрямованого системного удосконалення вітчизняних підприємств.

Адже набагато ефективніше давати виробникам не рибу (преференції), а вудки і навчити їх ловити рибу (тобто створити сприятливі умови для їх удосконалення). Це може стати чи не найефективнішим прагматичним рішенням, у результаті якого і кількість робочих місць зросте, і заробітна плата підвищиться, і державний бюджет збільшиться, і скоротиться від'їзд українських фахівців за кордон. А у підсумку і ставлення суспільства до самої влади
поліпшиться.