Національне агентство з питань запобігання корупції планує провести перевірки близько п'яти сотень держслужбовців.
Під приціл потрапили службові особи, які займають відповідальне або особливо відповідальне становище, обіймають посаду, пов'язану з високим рівнем корупційних ризиків, або щодо яких з'являлися викривальні матеріали у ЗМІ. Перевірки торкнуться також усіх чиновників, щодо яких НАЗК за результатами моніторингу їх способу життя встановило невідповідність рівня життя задекларованим майну і доходам. Не пощастить і тим, у чиїх деклараціях були арифметичні помилки або примітки "член сім'ї не надав інформацію".
Перелік осіб, які підпадають під проведення повної перевірки декларацій, виявився досить різноманітним. До нього увійшли як народні депутати, міністри, судді, так і деякі місцеві очільники. Відповідно до рішення НАЗК, за кожним із них призначено відповідальну особу Департаменту перевірки декларацій і моніторингу способу життя, а також уповноважену особу Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, що будуть безпосередньо здійснювати повну перевірку декларацій.
На сьогодні більшість перевірок декларацій завершується складанням адміністративного протоколу та направленням справи до суду, або направленням подання до правоохоронних органів. НАЗК не бажає брати на себе відповідальність за прийняття остаточних рішень щодо результатів проведених перевірок. Отже, незабаром матеріали майже всіх перевірок опиняться у судах.
Як це працює?
Процедура перевірки достовірності задекларованих відомостей складається з кількох етапів. Спершу проводиться повна перевірка декларації уповноваженими особами НАЗК: декларанту буде направлено листа з пропозицією надати пояснення з копіями підтверджуючих документів. Про закінчення проведення повної перевірки декларації НАЗК письмово повідомить і надішле декларанту рішення про результати здійснення такої перевірки.
Зазначення в декларації завідомо недостовірних відомостей може тягнути за собою дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Тому у разі виявлення порушень НАЗК буде складений і направлений декларанту адміністративний протокол. У деяких випадках НАЗК одразу направляє подання до правоохоронних органів щодо наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення.
Адміністративна відповідальність передбачена статтею 172-6 Кодексу про адміністративні правопорушення за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 100 до 250 прожиткових мінімумів (на сьогодні це від 192 100 до 480 250 грн).
Статтею 366-1 Кримінального кодексу (КК) передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації. При цьому відповідальність за цією статтею за подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 ПМ (понад 480 250 грн).
У разі подання завідомо недостовірних відомостей стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму менш як 100 ПМ (менш як 192 100 грн), до суб'єкта декларування може бути застосовано дисциплінарну відповідальність.
Судова практика
Незважаючи на те, що обов'язок щодо подання чиновниками електронних декларацій з'явився відносно недавно, кількість рішень у судовому реєстрі на сьогодні сягає близько десяти тисяч (сукупно по адміністративним і кримінальним справам).
Аналіз судової практики в Єдиному державному реєстрі судових рішень свідчить про те, що переважна більшість вироків за ст. 366-1 КК (подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації) є обвинувальними. Основна проблема при визнанні особи винуватою за ст. 366-1 КК полягає в обов'язковості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, що означає звільнення з посади. Найпоширенішим основним покаранням є громадські роботи, значно рідше суди застосовують штраф і позбавлення волі. У разі засудження до позбавлення волі зазвичай застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням (або так зване умовне засудження).
Як свідчить судова практика, для постановлення обвинувального вироку достатньо доведення факту вчинення особою діяння у вигляді неподання, несвоєчасного подання декларації чи подання недостовірних відомостей у декларації, при цьому суди, як правило, не досліджують, умисно чи необережно діяла особа, презюмуючи наявність саме умислу, хоча далеко не завжди особа умисно скоює вищезазначені дії.
Як свідчить наша власна практика оскарження рішень НАЗК, претензії з боку перевіряльників можуть бути абсолютно безпідставними та надуманими. Наприклад, коли НАЗК намагається довести факт спільного проживання осіб, які насправді не проживають з декларантом, або коли НАЗК звинувачує декларанта в тому, що він не вказав у декларації майно, яке начебто, на думку НАЗК, перебуває у нього в користуванні.
Часто причинами неправильного заповнення декларацій є не умисел, а нерозуміння законодавства про запобігання корупції, що дійсно є досить складним. Хтось не пам'ятає своїх витрат за банківськими картками, хтось згадав про отримання доходу, що перевищував 50 прожиткових мінімумів, тільки при заповненні щорічної декларації, хоча про це необхідно було сповістити шляхом подання повідомлення про суттєву зміну майнового стану протягом десяти днів з моменту отримання доходу. Прикладів можна навести чимало.
Тож у діяльності НАЗК поки є чимало питань, відносно яких відсутнє однозначне розуміння, а тому будь-якого держслужбовця потенційно можуть притягнути до відповідальності. Це вимагає від чиновників активної і своєчасної позиції щодо захисту своїх прав.