Щойно починаєш звикати
до хорошого, як життя стає
ще кращим...
З к/ф «Хочу до в’язниці!»
…На заздрість астрономам, котрі нишпорять у небі в пошуках розумних повідомлень, українське керівництво приймає величезну кількість сигналів від інших цивілізацій. Не те щоб позаземних, але інших — це точно. Наразі кращі голови Кабміну під керівництвом адміністрації трудяться над розшифровуванням отриманого. Але вже сьогодні — судячи з кількості послань — можна припустити, що десь спрацювала сигналізація...
«Уперше за десять років Україні дано недвозначні позитивні сигнали», — повідомив народові Кучма Леонід Данилович, переговоривши зі шведським прем’єром Перссоном, який за сумісництвом представляє і Євросоюз. А Україна, в особі Леоніда Даниловича, негайно (і не вперше) пообіцяла «йти європейським вибором» («Інтерфакс-Україна»).
Не сперечатимемося з Президентом із приводу «вперше за десять років»: багатомільйонні кредити Заходу як позитивні сигнали надходити перестали і, отже, своє в політиці вже відпрацювали. Зате сигнал від ЄС пролунав якнайдоречніше, причому був і справді недвозначним: добродії, мовляв, і товариші, виявлене у вас економічне зростання не звільняє українську владу від дотримання прав людини, з якими у вас, пардон, препаскудно. З такою свободою слова, зборів і мітингів, а вже заодно — судово-правовою практикою й іншим (див. «Конституція України») до пристойного Євросоюзу, мовляв, не ходять. На що Леонід Данилович негайно образився і заявив, що він, Президент, не зрозумів: Захід «декларував, що Україна йде демократичним шляхом» (декларувала таку річ передусім сама Україна. — С.Р.), аж раптом виявилося, що «тут усе порушується й нічого не дотримується». Який конфуз, їй-Богу!
До слова, про права на пристойне існування та про економічне зростання. Скрупульозне Міністерство нашої праці днями прикинуло, що в Україні 27% населення — бідне і ще 14% —офіційні злидні. Недарма прем’єр Кінах розпорядився (в порядку боротьби з бідністю) кожне засідання Кабміну розпочинати «зі стислої інформації членів уряду про розв’язання соціальних проблем». Можна з упевненістю очікувати від Мінпраці нових, бадьорих показників — десь у році 2003-му...
Але повернімося до інших цивілізацій. ЄБРР сигналізує — прозорої приватизації бажає. Так Леонід Данилович їхньому Лем’єру прямо сказав: не допустимо ми більше приватизації а-ля «Донбасенерго» і «Луганськобленерго». Будуть, отже, нові схеми...
Місія МВФ знову — прозоро так — натякає відкритим текстом, що поновлення програми розширеного фінансування малоймовірне без: виконання бюджету-01, пристойної бюджетної пропозиції (резолюції) на 2002 рік, врегулювання ситуації з банком «Україна» (див. недавно підписану Кінахом постанову), а також лібералізації режиму зовнішньої торгівлі. Можна, звісно, делікатно промовчати у відповідь на такі нахабні вимоги міжнародних капіталістів, та ось халепа: серйозний інвестор — він звір обережний і орієнтується в економічному просторі передусім за прапорцями МВФ. Кому МВФ грошей не дає, до того й інвестор надовго не приходить. А «ми розраховуємо на реалізацію масштабних міжнародних проектів», — попередив усіх наш Президент, і не де-небудь, а на нараді з іноземних інвестицій. Отож сигнал від МВФ доведеться прийняти.
Втім, і з українського боку не без повідомлень і сигналів для преси. На повні груди зітхнула вітчизняна енергетика та як почала давати стабільну частоту 50 Герц, як потекли проплачені енергопотоки у різних корисних напрямках. Любо-мило до розетки підключитися! А все чому? А все тому, що Юлія Тимошенко більше не віце-прем’єр з ПЕК! І як ми раніше не здогадалися, що кадри вирішують усе? Президент Леонід Данилович безкомпромісно заявив, що згадана Юлія Володимирівна «ніколи не проводила нарад без присутності ЗМІ» — імідж, ти ба, собі заробляла. Має рацію наш Президент — нема чого народові знать, про що радиться знать. А то недовго так і до прозорості влади докотитися, а там уже й до прозорості економіки рукою подати. Та якщо нашу економіку, якою вона є, «опрозорити», з Євросоюзом не сигнал трапиться, а сирена цивільної оборони...
Співпрацювати з Заходом ми вміємо так само, як і зі Сходом. Причому наразі я не про Ірак. «Спілкування з сусідами — це світовий досвід, і в умовах кризи нам необхідно цим користуватися», — вважає Президент. Пропустимо повз вуха щодо кризи — Леонід Данилович обмовився, швидше за все. А ось поспілкуватися з Росією добре було б до того, як кремлівські мрійники вирішили нас на кривій трубі об’їхати. Після такого рішення скільки не заявляй, що газу не крали... Ну, ви зрозуміли.
Багато сигналів, багато. Але особисто автора добив телесюжет з Житомирщини, яка постраждала від урагану. Старенька боїться брати грошову компенсацію за зруйнований стихією хлів — за гроші вбивають, каже бабуся, боюся я грошей. Нехай краще новий хлів побудують...