Бажання влади здійснити амністію капіталів як крок до детінізації економіки, безперечно, правильне. Однак перспективність зазначеного заходу залежить від деталей конкретної процедури, останній варіант якої було запропоновано у зареєстрованому законопроєкті №5153 від 25.02.2021 року (далі — Законопроєкт).
9 березня 2021 року до Законопроєкту вже зареєстровано три альтернативні варіанти, які загалом повторюють його текст, вносячи лише точкові зміни. Йдеться про законопроєкти №5153-2 і 5153-3, а також про законопроєкт №5153-1, що пропонує лише знизити ставки спеціального збору за податкову «індульгенцію».
Не вдаючись у роздуми про своєчасність амністії та наявність достатньої довіри суспільства до влади як ключової умови успішного проведення амністії, можна зазначити, що в запропонованого Законопроєкту №5153 є як переваги, так і недоліки, баланс яких може стати вирішальним при підбитті підсумків амністії.
Хто може скористатися амністією?
Амністія поширюється лише на фізичних осіб. При цьому амністією можуть скористатися також фізичні особи, які на сьогодні уже не є податковими резидентами України. Таким чином, деякі громадяни, які нині проживають не в нашій країні, зможуть показати в країнах свого проживання амністовані в Україні доходи.
Чинні чиновники, які подають антикорупційні декларації, скористатися амністією не зможуть. Це також поширюється й на колишніх чиновників, які хоча б раз у період з 1 січня 2005 року подавали антикорупційну декларацію, перебуваючи на відповідній посаді. Примітно, що близькі особи та родичі чиновників зі списку потенційних декларантів не виключаються. Вони цілком могли б стати цільовою аудиторією запланованої податкової амністії, якби не обмеження на застосування до них гарантій із заборони використовувати спецдекларації в розслідуваннях або перевірках відносно декларантів, а також доказів у кримінальних та інших справах.
Що ж амністується?
Під амністію підпадають активи фізичних осіб, отримані (придбані) за рахунок доходів, з яких не було сплачено необхідних податків або яких не було в належний спосіб задекларовано. Під активами розуміють кошти (у тому числі електронні гроші), майно та майнові права.
Не амністуються активи, придбані за отримані злочинним шляхом кошти. Виняток — ухилення від оподаткування, недотримання валютного або антимонопольного законодавства, якщо розслідування на момент подачі декларації ще не розпочате.
Задекларувати готівкові кошти відразу не можна, але якщо їх спочатку розмістити на рахунках в українських банках, то можна. Про потенційні недоліки такого розміщення ми скажемо нижче.
Також декларування прав вимоги може бути досить сумнівним заходом у зв’язку з визначенням бази оподаткування за номінальною вартістю, а також з необхідністю наявності прямих договорів позики з боржниками.
Процедура та ставки амністування
Скористатися податковою амністією можна буде з 1 липня 2021-го до 1 липня 2022 року.
Головним, але водночас чи не єдиним плюсом Законопроєкту є досить проста процедура амністії. По суті, фізичній особі необхідно заповнити та подати так звану спецдекларацію (причому зробити це можна знеособлено через нотаріуса), після чого впродовж десяти днів сплатити задекларований спеціальний збір за ставкою від 2,5 до 9%.
Спеціальний збір сплачується замість раніше не сплачених податків.
Законопроєкт передбачає такі ставки «амністійного» спецзбору:
— за ставкою 2,5% — якщо декларант у період із 01.01.2021 року по 20.06.2022 року до подачі спецдекларації придбає державні облігації зі строком обігу понад 365 днів без права дострокового погашення;
— за ставкою 5% — відносно валютних цінностей, розміщених в українських банках, прав вимог до резидентів, а також активів, які знаходяться (зареєстровані) в Україні;
— за ставкою 9% — щодо валютних цінностей, які розміщені на рахунках у банках за кордоном або зберігаються у фінансових установах, прав вимоги до нерезидентів, а також активів, які знаходяться (зареєстровані) за кордоном.
Зазначимо, що законопроєктом №5153-2 передбачено зменшення 9-відсоткової ставки, застосовуваної до валютних цінностей та інших активів, які знаходяться за кордоном, до рівня 5%. Законопроєкт №5153-3 пропонує цікавіший варіант, але вже з підвищенням усіх ставок: зокрема, декларант має можливість вибрати стандартну ставку та сплатити спеціальний збір одразу або ж підвищену (6, 11,5, 3%), але розбивши платіж на три рівні щорічні платежі.
Перевірка спецдекларацій
Важливо, що податкові органи проведуть тільки камеральну (віддалену) перевірку самої спецдекларації на предмет арифметичних і логічних помилок, а також звірять дані про активи з державними реєстрами. Тому за правильного підходу до декларування та ретельної підготовки спецдекларації взаємовідносини з податківцями можна звести до мінімуму.
Водночас податківці можуть застосувати підвищену ставку 18%, якщо встановлять порушення правил розміщення коштів у банківських установах або відсутність необхідних документів.
А от проблематика з іншими державними органами може бути зовсім іншою.
Про мотивацію декларантів і ризики для «навколишнього середовища»
Відсутність мотивації в декларуванні можна вважати одним із основних недоліків Законопроєкту. Прийнято вважати, що услід за податковою амністією йдуть посилення контролю над податковою дисципліною та збільшення санкцій за ухилення від оподаткування. У попередніх законопроєктах, наприклад, пропонувалося розпочати контролювати витрати громадян. Розглянутий же Законопроєкт подібних механізмів не містить, тобто сенс декларування повністю втрачено.
До обов’язкових мотиваційних елементів, як правило, належать і гарантії непритягнення до різних видів відповідальності за виявлені порушення та злочини в сфері ухилення від сплати податків і обігу валюти.
Однак сам факт наявності таких гарантій у Законопроєкті складно назвати позитивним аспектом без законодавчого закріплення цих гарантій, а тут є питання. Перше з них — обмежена кількість складів злочинів, на які поширюються гарантії амністії. Наприклад, службове підроблення (стаття 366 КК), підроблення документів або їх використання (стаття 358 КК), привласнення або розтрата чужого майна (стаття 191 КК), які досить часто інкримінують разом із ухиленням від оподаткування, залишилися поза гарантіями.
Друге питання — суб’єкти, на яких такі гарантії поширюватимуться. Поки що до них можуть бути віднесені лише декларанти. Таким чином, декларування доходу, отриманого від юрособи, ставить під удар його посадових осіб. Цілком імовірно, наприклад, що декларанти, котрі були водночас посадовими особами компаній, які виплачують доходи «у конвертах», волітимуть не користуватися амністією. Понад те, виплата компаніями не обкладених податком доходів може бути пов’язана з ухиленням від сплати інших податків, ніж податок із доходів фізичних осіб, що однозначно зацікавить податкові органи.
Донарахування податкових зобов’язань юридичним особам і притягнення їх до фінансової відповідальності може бути пов’язане не тільки з використанням «сірих» механізмів, а й із самим фактом виплати доходу декларанту. Пункт 13 Законопроєкту каже, що сплата декларантом спеціального збору звільняє його від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства, а також від обов’язку нарахування й сплати податків і зборів щодо отриманих доходів. Вочевидь, ця норма не дає відповідних гарантій юридичній особі, яка такі доходи виплачувала.
Оскільки при виплаті доходів юридична особа вважається податковим агентом фізособи й самостійно відповідає за несплату податків, то у разі відсутності гарантій амністії ніщо не заважає контролюючим органам не лише донарахувати податкові зобов’язання, а й застосувати штрафні санкції, аж до 75% від суми несплачених податків, до компаній, які виплатили декларанту розкриті ним доходи. Безумовно, декларант не заявляє про джерела свого доходу безпосередньо в податкову. Однак їх згідно з пунктом 9 Законопроєкту перевірятимуть банки в порядку проведення фінансового моніторингу.
Як уже згадувалося вище, готівкові кошти не можуть бути задекларовані з метою амністування. Готівку необхідно буде попередньо внести на спеціальний банківський рахунок. Вочевидь, таку процедуру передбачено з метою припинити декларування готівки «в запас» із передчасною сплатою податку за невисокою ставкою з очікуваних, але неотриманих доходів. Водночас перед внесенням коштів банк повинен провести належну перевірку декларанта, а після зарахування — установити джерела доходу.
Така інформація може ланцюжком через Державну службу фінансового моніторингу дійти до правоохоронних органів, у тому числі до податкової міліції або Бюро економічної безпеки. На відміну від самого декларанта, юридична особа — джерело доходу, а також її посадові особи ні від розслідувань, ні від відповідальності за ухилення від оподаткування не захищені.
Цей мінус враховано законопроєктом №5153-2, який забороняє банкам здійснювати процедуру фінансового моніторингу клієнтів зі спецрахунками, обмежуючись лише ідентифікацією клієнта.
Враховуючи вищеописані ризики, витрати держави на адміністрування потенційної кількості декларантів, цілком можливо, не будуть порівнянні з обсягами податкових надходжень за результатами амністії. Не можна виключати, що такі витрати буде покрито за рахунок роботодавців декларантів, у двері до яких постукають податкові та правоохоронні органи за результатами деклараційної кампанії.
Чи можна з декларанта перетворитися на фігуранта?
Не фінансовим моніторингом єдиним амністія капіталів може поставити під удар джерела доходів. Внесений президентом України законопроєкт №5156 від 25.02.2021 року пропонує доповнити Кримінальний процесуальний кодекс статтею 216-1, згідно з якою у слідчого та прокурора з’являється навіть не право, а обов’язок у випадку розслідування справи за статтями 212 або 212-1 перевірити обставини, які можуть свідчити про здійснення злочину з об’єктами, задекларованими в процедурі амністії. А у разі виявлення таких злочинів задекларовані активи не можуть бути амністовані. Таким чином, розкривши активи під час амністії, декларанти потенційно можуть перетворитися на фігурантів кримінальних справ, на які гарантії амністії не поширюються.
Також не можна повністю виключати ситуацію, коли після подачі спецдекларації, але до сплати спецзбору буде відкрито кримінальне провадження відносно відповідних декларантів або задекларованих ними активів. У такому разі можливість скористатися амністією щодо таких активів опиниться під сумнівом.
З урахуванням розглянутих вище ризиків потенційні декларанти, що мають іноземні компанії, найімовірніше, скористаються з можливості «безподаткової» ліквідації контрольованих іноземних компаній, яка й кошти з «тіні» виведе, і дешевшою за амністію буде, і не поєднана з ризиками, властивими запропонованій амністії.
Що буде, якщо нічого не декларувати?
Громадяни, які не взяли участі у податковій амністії, розглядатимуться як такі, що не мають активів, придбаних за рахунок доходів, з яких раніше не було сплачено податків.
При цьому держава вважатиме, що такі особи мають «оподатковані» кошти в розмірі 400 тис. грн, а також кошти, за які раніше були придбані певні матеріальні активи. До таких матеріальних активів, серед інших, належать: квартира не більш як 120 кв. м, житловий будинок не більш як 240 кв. м, нежитлова нерухомість не більш як 60 кв. м, земельні ділянки в межах приватизаційних норм, один особистий автомобіль із обсягом двигуна не більш як 3 літрів і не дорожче за 2,25 млн грн.
Для податкової амністії, безумовно, важлива більш істотна мотивація, ніж просте бажання вийти з «тіні». Також важливе й відчуття безпеки декларанта, яке не завжди обмежується безпосередньо самим декларантом. Виходить, що без доопрацювання Законопроєкту в проведеної за запропонованими правилами податкової амністії буде не надто багато шансів стати успішним прикладом легалізації.