Виклики, спричинені пандемією COVID-19, змушують очільників багатьох країн переглядати державні видатки. В такий момент необхідно шукати компроміс між надзвичайно складною ситуацією сьогодні та картиною майбутнього, яким ми його хочемо побачити після шторму.
Україна теж реагує на ситуацію, що розгортається. Вчора проголосовано зміни до державного бюджету на 2020 рік. Непропорційний секвестр статей видатків (і навіть зростання фінансування за деякими з них) можна інтерпретувати як фіксацію фактичних пріоритетів держави станом на квітень 2020 року. Охочі легко можуть дізнатися про них, подивившись порівняльну таблицю в початковій версії закону та щойно ухваленій.
Науки серед пріоритетів немає. Так склалося, що її теж традиційно немає в політичному порядку денному. COVID-19 чи не вперше в історії України поставив питання руба: чи можемо ми як держава за рахунок внутрішніх ресурсів - виробничих, інфраструктурних, інтелектуальних, людських - протистояти масштабній загрозі? Пандемія стала тим фактором, який враз не просто поставив оцінку багатьом рокам нехтування "соціальними" сферами освіти, науки та медицини, а й показав, що це той фундамент, якого за день не відбудуєш і наявними в України ресурсами не піднімеш. Хоча, мабуть, усвідомлення факту, його причин і масштабу, досі неповне, беручи до уваги заяви української влади про "приз" обсягом мільйон доларів розробнику вакцини чи ліків від COVID-19.
Отож по ключових головних розпорядниках бюджетних коштів на науку маємо таке.
Національний фонд досліджень (НФД) - один із ключових елементів реформи науки, що має прозоро й на основі незалежної експертизи розподіляти конкурсне фінансування, - отримає 299,94 мільйона гривень. Це означає, що конкурси нинішнього року відбудуться, - і це дуже важливо! Водночас їх фінансування буде майже вдвічі меншим, ніж планувалося. З урахуванням зрізання під нуль (досі ефемерного) Фонду президента з підтримки освіти, науки та спорту, в якому принаймні третина з 500 мільйонів гривень мала б іти на підтримку молодих вчених, маємо в національному масштабі краплину прозорого й насправді конкурсного фінансування наукових та науково-технічних проєктів.
Видатки на науку в поточній ситуації мали б істотно зростати - і насамперед у формі конкурсних інструментів. Адже вони дозволяють, з одного боку, чітко й швидко формулювати запит на певну тематику досліджень, а з іншого - виявити найкращих вчених і дати їм можливість займатися наукою в цей складний рік.
Залишається сподіватися, що секвестровані понад 225 мільйонів гривень з НФД будуть якомога швидше йому повернуті з Фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками. Голова Національного фонду досліджень публічно висловлювався про готовність Фонду оголосити цільовий конкурс саме такого спрямування. Та й ухвалений нині закон передбачає, що кошти Фонду боротьби з COVID-19, зокрема, можуть спрямовуватись на відновлення видатків державного бюджету за бюджетними програмами, скороченими у зв'язку з його створенням. Головне тепер, щоб ці кошти не загубилися дорогою.
Національна академія наук України зберегла своє фінансування. Це мало б виглядати цілком природно, але в попередньому проєкті секвестру була пропозиція скоротити майже всемеро програму 6541230 "Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень". За іронією долі, з цієї програми отримують базове фінансування кращі наукові групи кращих наукових інститутів НАН України, зокрема й Інституту молекулярної біології та генетики, в якому були розроблені й виготовляються тест-системи для виявлення коронавірусу SARS-CoV-2. Як уряд міг вирішити скасувати цю програму, враховуючи вищесказане і повну підтримку програми Міністерством фінансів, що її допомогло започаткувати, можна тільки здогадуватись.
Отже, фінансування за цією програмою відбуватиметься в повному обсязі. Також у її рамках будуть профінансовані лабораторії та групи молодих вчених - кількарічний проєкт Національної академії наук з підтримки молодих вчених та підвищення спроможності наукових колективів, ними створених.
Єдиний сюрприз: було додано 15 мільйонів гривень на іншу бюджетну програму НАН України (6541030). Досить несподівано. За моїми даними, ці кошти депутати подарували цільово на парк "Софіївка" (мотивацію можна досліджувати окремо). Всі ми ніжно любимо цю перлину Черкащини, однак в обставинах, що склалися, зазначене рішення не видається оптимальним. Сподіватимемося, що ці додаткові кошти будуть визначені бюджетним комітетом як цільові на виготовлення та (в майбутньому) вдосконалення тест-систем, а також дослідження щодо COVID-19 і пов'язаних викликів. Це був би дуже логічний крок.
До речі, галузевим академіям наук, окрім Національної академії аграрних наук (у них мінус 1,53 мільйонів гривень), в оновленому держбюджеті-2020 не порізали нічого. На тлі цього пропозиція попереднього проєкту секвестру щодо програми 6541230 виглядала просто дико. Дуже добре, що станом на зараз цю програму збережено в повному обсязі.
Найбільш болісне скорочення видатків на науку - це повний нуль на базове фінансування наукової та науково-технічної діяльності в університетах. Програма 220139 "Підтримка пріоритетних напрямів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у закладах вищої освіти" мала б стати ключовим інструментом фінансування науки в закладах вищої освіти на основі оцінювання якості їхньої наукової діяльності за попередній період.
Поряд із фінансуванням Національного фонду досліджень та програми 6541230 в НАН України, ця програма є третьою серед принципово важливих бюджетних програм фінансування науки. Хоча фінансування НФД - конкурсне, а фінансування в рамках програм 6541230 і 220139 - базове, це три інструменти, що дають можливість підтримувати дослідження найкращих науковців. Отже, у 2020 році науковці, які працюють в університетах, залишаються лише з конкурсним фінансуванням і дуже непевними перспективами. Звісно, найсильніші з них виграватимуть конкурси Національного фонду досліджень, але їх частка, ймовірно, буде невелика, та й втрату 400 мільйонів гривень вони жодним чином компенсувати не зможуть.
Також серед змін до Державного бюджету на 2020 рік мінус 20 мільйонів гривень на виконання зобов'язань України у сфері міжнародного науково-технічного та освітнього співробітництва. А це передбачає зупинку фінансування білатеральних міжнародних проєктів.
Нуль на Фонд розвитку закладів вищої освіти. А отже, знову під великим питанням перспективи оновлення інфраструктури університетів.
Нуль на Фонд президента з підтримки освіти, науки та спорту. Хоча було б логічно перекинути бодай 125 мільйонів гривень із нього на Національний фонд досліджень як цільові на проєкти підтримки молодих вчених. Бо прокинемось у 2021 році не лише з істотним скороченням загальної кількості науковців, а й із відсутністю аспірантів та вчених віком до 40 років.
Наслідки вчорашнього скорочення видатків розвитку на науку, а також освіту та культуру, насправді лякають. І відкинуть нас (разом із іншими процесами, які зараз відбуваються) на значно гірші траєкторії майбутнього.
Поточна кризова ситуація - вкотре, але особливо гостро! - показує і відсутність системної державної політики у сфері науки, і відсутність науки серед пріоритетів держави (як і відсутність бачення її розвитку та артикуляції фактичних пріоритетів, які легко визначити, дивлячись у проєкт бюджету).
З іншого боку, здатність держави реагувати на кризу визначається, зокрема, тими ж чинниками.
Але навіть ті обсяги фінансування на науку, які маємо в результаті секвестру, вдалося відстояти завдяки зусиллям небайдужих як у Кабміні, так і у Верховній Раді. Зусилля професійної спільноти й окремих науковців також зіграли свою роль. Дякую всім цим людям за наш шанс вийти з нинішньої кризи з наукою.
Тепер маємо думати, як жити далі.
Зокрема, цей час точно можна використати на дебюрократизацію сфери науки, аналіз наявних інструментів державної політики та їх істотне вдосконалення, налагодження збору інформації про сферу тощо. А також на те, щоб подумати, яку державу ми хочемо побудувати, що лежить у витоках її конкурентоспроможності та резилентності.
Майбутнє створюється сьогодні - а отже, є чим зайнятись навіть у найтемніші часи.
Особливо в найтемніші.
Усі статті Юлії Безвершенко читайте тут.