Країни «великої сімки» прийняли безпрецедентне рішення — з грудня 2022 року обмежити граничну ціну на російську нафту. Це дасть змогу, з одного боку, мінімізувати прибутки РФ від експорту, а з іншого — не спровокувати збільшення цін на нафту на світових ринках.
Запропоновані G7 заходи передбачають дозвіл страхувати російські нафтові вантажі лише за умови, якщо ця нафта продаватиметься за ціною, нижчою від встановленої граничної ціни. У результаті такий підхід враховуватиме інтереси країн із низькими доходами, обмеживши зростання цін на нафту у світі.
Цікаво, що ще в квітні 2022 року провідні українські економісти та фахівці з питань фінансового сектору пропонували світовій спільноті таку модель «розумного ембарго», а тепер ці пропозиції увійшли до Плану санкцій Міжнародної робочої групи щодо санкцій проти РФ.
Переваги прийнятого G7 рішення
Якби з грудня 2022 року запрацювала повна заборона страхування перевезень російської нафти, то з легального ринку пішло би близько 5 млн барелів нафти і нафтопродуктів на день. Це спровокувало б зростання цін на нафту та нафтопродукти у світі, — JPMorgan передбачав за такого сценарію майже дворазове зростання цін на нафту. Своєю чергою, це спричинило б чергове підвищення цін на енергоносії, спровокувало б значну інфляцію у країнах світу, пришвидшило б інфляцію в Україні, посилило б соціальну напругу у розвинених країнах.
Усього цього можна уникнути, якщо найбільші покупці нафти об’єднаються та спільно домовляться про граничну ціну, за якою російську нафту купуватимуть у світі. З одного боку, це вигідно покупцям, бо вони заощаджують гроші та приборкують інфляцію в своїх країнах. З іншого — завдяки значній ринковій владі об’єднання покупців, які разом займатимуть значну частку ринку, Росії доведеться або підкоритися та продавати нафту за визначеною ціною, або закрити більшу частину родовищ.
А от щоб у когось не виникало спокуси порушити правила, західні компанії, які є основними страхувальниками танкерів із російською нафтою, відмовлятимуться надавати ці послуги у випадках, коли ціна перевищуватиме узгоджену граничну.
Однак тут не без нюансів: залишається невідомим, чи приєднаються до цієї ініціативи Китай та Індія, які також економічно виграють, якщо купуватимуть нафту дешевше, ніж зараз.
У будь-якому разі цій ініціативі ще не було аналогів у світі. Вона навіть за умови неприєднання до неї кількох країн здатна радикально змінити ситуацію, яка склалася на сьогодні, коли навіть при скороченні обсягів експорту нафти Росія все одно отримує значні прибутки через високі світові ціни.
Ризики цінового обмеження
Ключовим для реалізації обмеження за ціною на російську нафту є спільна позиція провідних світових страхових компаній, які з грудня мають припинити страхувати судна з нафтою, ціна якої вища за встановлену. Водночас є кілька компаній у світі, які можуть продовжити страхування, не приєднавшись до санкції. Тому важливо передбачити вторинні санкції або певні обмеження для всіх страхових компаній, які вирішать не приєднатися до санкції (це можуть бути російська національна перестрахувальна компанія, General Insurance Corporation of India, China Re, Nigeria Reinsurance Corporation), а ще для трейдерів і банків, що не підтримують світових санкцій.
Іншим ризиком для реалізації інноваційного механізму з обмеження ціни на нафту Urals є можливість для Росії застосувати низку схем, з допомогою яких вона намагатиметься обходити цю санкцію. Це може бути, наприклад, танкер із нафтою, яка продається за граничною ціною, але обов’язково у бізнес-пакеті йтимуть ті або інші послуги, що збільшуватиме ціну нафти. Або схеми із заниження фактичних обсягів нафти в танкері, з фіктивного реекспорту через треті країни, змішування нафти РФ із нафтою інших країн тощо. За всіма цими «сірими» схемами необхідно буде уважно спостерігати світовій спільноті та швидко їх перекривати.
Які наслідки рішення G7 очікувати з грудня та вже зараз
Окрім того, що розвинені країни світу домовилися про створення об’єднання покупців нафти і про грудневе обмеження ціни на російську нафту, робота з пошуку додаткових обсягів нафти для світового ринку не припиняється ані на мить. Зокрема, тривають активні переговори з Іраном щодо «ядерної угоди», яка, за інформацією різних джерел, уже на фінальному етапі. Підписання угоди дасть змогу отримувати від Ірану значні додаткові обсяги нафти в межах 1,5–2 млн барелів на добу.
Також Сполучені Штати запровадили комплекс заходів, аби стимулювати внутрішнє виробництво нафти, й станом на вересень обсяги видобутку у США зросли, перевищивши показники доковідного 2020 року.
Також відбуваються активні переговори з Венесуелою, яка здатна постачати на світові ринки більш як 1 млн барелів на добу.
Усі ці дії вже спричинили певні зміни на світових ринках. Так, ціна на нафту Brent упала до 88 дол. за барель, повернувшись до «довоєнного» рівня. Водночас санкції та негативні очікування вже привели до того, що російська марка нафти Urals реалізується в середньому із дисконтом 30–35 дол. за барель, нині це близько 55 дол. Це ще перевищує собівартість, але така ціна вже не передбачає надприбутків для РФ.
Однак після повноцінного впровадження у грудні рішення G7 очікується, що ціну на російську нафту буде встановлено трохи вище за собівартість, але нижче за можливу ринкову. Це сприятиме тому, щоб необхідні для ринку обсяги нафти залишилися на світовому ринку, але прибуток РФ від її експорту наближатиметься до нуля. Зважаючи на те, що прибутки від нафти становлять близько третини федерального бюджету Росії, то недоотримання цих коштів стане нищівним ударом для фінансових можливостей агресора вести війну в Україні.
Більше статей Олега Гетмана читайте за посиланням.