В опублікованому на початку вересня звіті Антимонопольний комітет нарахував, що 2019 року із 138 млрд грн державних витрат трохи більше 17 млрд грн вважаються державною допомогою згідно із стандартами ЄС. Для порівняння, за 2018 рік АМКУ нарахував лише близько 3 млрд грн держдопомоги.
Такі суми державної допомоги Антимонопольний комітет показав із різних ракурсів. Наприклад, поділив їх на 16,6 млрд грн дозволеної та 740 млн грн недозволеної державної допомоги.
Дозволені суми державної допомоги означають, що комітет упевнений у тому, що бюджетний ресурс наданий у мінімально потрібному розмірі та в оптимальній формі і покриває окремо визначені витрати компаній, а також у тому, що дотримано інших правил надання допомоги.
Недозволеною вважається допомога, яку органи влади надавали чи планували надати із порушенням законодавства про державну допомогу і яку згідно із законом компаніям-одержувачам, як правило, потрібно повертати до місцевих або державного бюджетів.
Навіщо Антимонопольний відслідковує державну допомогу?
З 2017 року Антимонопольний комітет, окрім звичних для себе функцій, отримав право моніторити і контролювати надання державної допомоги компаніям у формі державних гарантій, субсидій, податкових пільг, списання заборгованості чи в будь-якій іншій. Комітет оцінює подані органами влади плани надання компаніям бюджетного фінансування чи інших державних ресурсів і дозволяє або забороняє допомагати їм. Усе це відбувається у порядку, що визначений у законі про державну допомогу суб’єктам господарювання, який Верховна Рада ухвалила згідно з вимогами Угоди про асоціацію України з Євросоюзом.
З повідомлень органів влади про нову державну допомогу, їхніх щорічних звітів про надану допомогу та отриманої інформації про допомогу з будь-яких джерел АМКУ відфільтровує, які акти органів влади містять державну допомогу, а які з них є лише державною підтримкою.
Не будь-яка підтримка держави, тобто не всі субсидії, гарантії, пільги за рахунок бюджетів, є державною допомогою, а лише та, в якій комітет встановить усі елементи, що дають змогу назвати підтримку допомогою. Так, державний ресурс має передаватися тільки компаніям, що здатні пропонувати товари чи послуги на ринку, в результаті чого такі компанії покращують свої позиції на ринку з відповідним впливом на конкуренцію. До державної допомоги, на відміну від державної підтримки, комітет застосовує спеціальні правила держдопомоги, аби визначити, чи допустиме державне втручання в конкуренцію.
Для того щоб виконати Угоду про асоціацію та мати усвідомлене розуміння про обсяги всього щорічно наданого та прощеного з бюджетів країни всіх рівнів, комітет складає звіти про державну допомогу. Він робить це також для того, щоб Єврокомісія мала доступ до даних про державну допомогу в Україні і могла оцінити, наскільки безпечно вкладатися в бізнес в нашій країні, враховуючи рівень втручання держави в конкуренцію. І мені, наприклад, теж цікаво, на які суми і для чого я, сплачуючи податки, підтримала комунальні або державні компанії. Цього року комітет установив, що кожен громадянин надав 107 грн державної допомоги.
Які цифри АМКУ рахував і що вийшло?
Звіт про державну допомогу показує неповну картину того, як ішли справи з використанням коштів платників податків 2019 року, які загальні цифри виділеної з бюджетів різного рівня державної підтримки та окремі цифри дозволеної та недозволеної державної допомоги.
Ви побачите обсяги витрачання бюджетних коштів органами влади в містах і деяких областях тільки за видами державної допомоги, її формами, цілями надання та іншими категоріями.
Причина такої неповноти даних у тому, що практично всі міністерства, які є найбільшими розпорядниками коштів з державної скарбниці, третій рік роблять вигляд, що не чули про обов’язок повідомляти комітет про плани допомогти компаніям за рахунок держави. Найактивнішим серед міністерств у виконанні закону про державну допомогу і поданні до комітету повідомлень про державну допомогу є Міністерство економіки.
Третій рік комітет фіксує те, що всі відчували, але ніхто не показував на папері, — найбільше бюджетних коштів та інших ресурсів отримують саме комунальні компанії.
В основному державна допомога надавалася у формі субсидій, гарантій із місцевих бюджетів, бюджетного відшкодування збитків, податкових пільг для роботи наземного транспорту, сфери розваг, авіаційного транспорту, обслуговування будинків і територій. Торішніми лідерами у наданні державної допомоги стали влада Києва з 99 рішеннями про держдопомогу на 1,6 млрд грн і Запорізької області — на 814 млн.
Стосовно решти 116 млрд грн із повідомлених органами влади 138 млрд Антимонопольний комітет не знайшов ознак державної допомоги і залишив фінансування у статусі підтримки. Це означає, що органи влади можуть безтурботно надавати кошти комунальним компаніям на саджання квітів на клумбах, підмітання доріг, рівняння кущів, і правила державної допомоги до такого фінансування не застосовуються.
Що не так зі звітом?
Із бюджетних 138 млрд грн державної підтримки в основному комунальних компаній Антимонопольний комітет назвав державною допомогою майже 16,6 млрд грн і дозволив її надати. Недопустимою для конкуренції державною допомогою стала сума у приблизно 740 млн грн, що пішли чи мали піти на утримання комунальними компаніями будинків, прибудинкових територій, сфери поводження з побутовими відходами, здійснення функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт об'єктів інфраструктури. Для порівняння, 2018 року комітет відшукав 426 млн грн недопустимої для конкуренції допомоги.
Думаю, масштаби наданої, не повідомленої та не оціненої АМК і, можливо, недопустимої для конкуренції державної допомоги насправді можуть бути набагато більшими, ніж показані у звіті про державну допомогу. Але я не казала б про прямий злий умисел комітету в «недоцифрах» державної допомоги. Можливо, він є у великих надавачів державної допомоги — органів влади, що практично не виконують вимог законодавства про обов'язкове попереднє повідомлення АМКУ про проєкти з державної підтримки компаній чи видів діяльності. Тому Європейській комісії та мені поки що залишається лише додумувати, що там із реальним впливом державної допомоги на конкуренцію, і радіти за комунальні компанії з їхніми отриманими мільярдами гривень держдопомоги.
Антимонопольному комітету є куди копати при оцінці доцільності використання бюджетних коштів органами виконавчої влади, тим більше що існує переконливий механізм повернення державних ресурсів і закон, який дозволяє збирати інформацію про плани влади поділитися державним ресурсом з будь-яких джерел — з почутих по телевізору спічів посадовців, прочитаних на сайтах міністерств прес-релізів. Але, ймовірно, для «глибокого копання» малувато тих 30 спеціалістів, які в комітеті контролюють дотримання правил надання державної допомоги по всій Україні.
Євросоюз ще може почекати з отриманням реальної та повної картини про обсяги, форми, види державної допомоги в нашій країні. Тому що згідно з умовами Угоди про асоціацію ще є трохи часу: до 2021 року — для створення повного реєстру державної допомоги в Україні і до 2023 року — для приведення програми державної допомоги у відповідність із критеріями Євросоюзу.
Аби Україна встигла виконати обіцяне в угоді з ЄС і не зупинила рух у напрямі євроінтеграції, не тільки Антимонопольний комітет повинен працювати над питаннями контролю державної допомоги. Ця сфера — спільна відповідальність України, її органів влади в цілому. І у разі провалу у цій сфері можливий розворот на 180 градусів на шляху приєднання до ЄС.