Попри те, що гривня девальвувала вдвічі, митна статистика не показує надзборів. Понад те, план Мінфіну відомство за підсумками 11 місяців виконало лише на 96%. Очевидно, що дуже навіть значна частина державних грошей продовжує йти повз бюджет за явного "потурання" митників. Керівництво структури замість того, щоб вирішувати цю проблему, раптом почало перейматися реанімацією підзабутого інституту уповноваженого економічного оператора, який, за словами заступника глави ДФС Анатолія Макаренка, компанії зможуть одержати вже наступного року. Це, з одного боку, має захистити їх від корупційної складової на митниці, а з іншого - дати карт-бланш на ввезення та вивезення продукції. Але з урахуванням нинішнього стану справ на митниці нововведення серйозно ризикує трансформуватися в нову "схему", на якій нечесні торговці та чиновники будуть заробляти, а держбюджет - нарощувати втрати.
Благими намірами
Норма про уповноважених операторів присутня в нашому законодавстві з 2012 р., її наявність також передбачена договором України та ЄС про зону вільної торгівлі. Що, мабуть, і послужило стимулом для митників, котрі, як правило, не дуже переймаються підвищенням якості наданих бізнесу послуг. В ідеалі компанії, одержавши сертифікат уповноваженого оператора, оформлятимуть вантажі за спрощеною системою, що виключає ветеринарний, фітосанітарний та інший контроль на кордоні.
За два минулі роки ніхто цим привілеєм не скористався - норма є, а от критеріїв, які дали б змогу віднести претендента до числа благонадійних, механізму надання відповідного сертифіката та, головне, самого механізму "спрощеної" процедури немає. Що ж, це цілком зрозуміло, адже у фіскальної служби дуже багато справ - за реформою реформа, за податком податок. Утім, є підозри, що не тільки вимоги ЄС і необхідність імітувати хоч якусь діяльність, крім збирання податків, змусили митників зрушити вантаж з інститутом уповноважених операторів з мертвої точки.
Компанії, які одержали сертифікат, будуть проходити митний контроль позачергово, розміщувати товари на митних складах тимчасового зберігання, подавати тільки одну митну декларацію, навіть якщо товари ввозитимуться неодноразово впродовж певного часу. Корупційні ризики проглядаються неозброєним оком: багато хто захоче скористатися привілеєм, але не багато хто зможе. Тому що передбачені законодавством норми дозволяють досить гнучко оцінювати відповідність кандидата статусу уповноваженого оператора, одержання сертифіката компанією залежатиме від домовленостей із конкретним чиновником.
Наприклад, компанія перед подачею заяви має провести самооцінку, відповівши на численні запитання анкети. Зрозуміти, за яким принципом співробітники цю анкету оцінюватимуть, неможливо. Інструкцій і критеріїв, що дають можливість зробити це прозоро, не існує. Також фірма має підтвердити свою фінансову благонадійність, от тільки перелік конкретних документів до цієї норми теж не додається, а от серед причин відмови "невідповідність документів зазначеним формам" є.
За словами Марка Гордієнка, активіста "Ради громадської безпеки Одеси", організації, яка визначає своїм завданням боротьбу з корупцією на одеській митниці, обходячи всі непотрібні формальності, митники й раніше найперше та без питань обслуговували так звані модні фірми - підприємства, які пов'язані з керівництвом митниці та займаються розмитненням вантажів за корупційними схемами.
Ініціатива із впровадження інституту уповноважених операторів закінчиться тим, що корупціонери просто узаконять давно працюючий механізм заробітку. У цьому світлі бажання митників змінити діючу норму, яка передбачає обов'язковий трирічний досвід роботи для компанії, що претендує на статус уповноваженого оператора, виглядає особливо підозріло. А те, що Анатолій Макаренко повідомив про відродження інституту уповноваженого оператора на форумі "Митна система. Перезавантаження", звучить і зовсім як глузування.
"Механізм уповноважених операторів - чергова спроба піти від реальних проблем на митниці та зайнятися "фарбуванням фасаду". За останні роки в нас уже були "ліцензовані митні перевізники", постійно та багаторазово ліцензуються митні брокери, до будь-яких перевезень митних вантажів дозволено залучати виключно схвалених митницею автомобілістів. Не кажучи вже про транзитні перевезення, коли тільки члени АсМАП (Асоціація міжнародних автомобільних перевізників) з відповідними грошовими гарантіями допускаються до роботи з митницею. На хури та контейнери вішалися митні радіопломби тощо. Усе це - не більш ніж відволікання громадськості від реальних проблем на митницях, спроби галасом навколо процесу приховати від суспільства контрабандні схеми та участь самих митників у цих схемах", - скаржиться Олександр Захаров, лідер руху "Ні" корупції на транспорті".
Авгієві стайні
А проблем справді безліч. До лютого 2014-го на митниці діяли кілька корупційних схем: системні платежі (стандартна плата за право працювати, возити вантажі, оформляти імпорт), щіпацтво (дрібні хабарі за спілкування з будь-яким інспектором), відверта контрабанда та використання різноманітних таблиць вартості (для тих, хто "платить", і для інших, тобто "жадібних"). За словами Захарова, останнім часом зникли тільки системні побори (хоча й це не можна стверджувати зі стовідсотковою впевненістю. - Ред.). Частина експедиторів перестала давати й дрібні хабарі "щіпачам", але відмова дати винагороду й досі залишається свідомим ризиком для бізнесу.
"У будь-який момент можуть виникнути проблеми: вантаж буде зупинений, виникнуть простої машин або вагонів, у результаті плата за простій у кілька разів перевищить суму, яку вимагає "щіпач". Це всі знають, тому йти на ризик і не платити принципово готовий мало хто", - зазначає експерт. Українська "дочка" голландської компанії-імпортера тричі судилася з митниками, тому що іноземці не хотіли вирішувати питання "по-українському". Усі три рази рішення приймалися на користь імпортерів, але на кордоні ситуація не змінювалася й через якийсь час "претензії" митників відновлювалися. У результаті компанія, не бажаючи й надалі зазнавати збитків і витрачати час на судові позови, була змушена скористатися послугами митних брокерів, таких собі людей, які "вирішують проблеми".
Насправді українське митне законодавство таке, що причепитися можна до всього. Більш того, на думку імпортерів, якщо відразу почати виконувати всі вимоги букви закону та не відходити від регламенту, то черги на кордоні стоятимуть по півроку. Щорічно процедура проходження штучно ускладнюється для того, щоб посередники за скромну винагороду могли її "спростити". Наприклад, за 25 дол. із контейнера (і це по мінімуму), за скасування огляду можна заплатити й 300 дол., за скасування огляду з вивантаженням - і всі 500 дол. за контейнер. На свою частку, природно, претендуватиме й митний брокер.
"Будь-яка спроба подальшого зарегулювання роботи підприємців з допомогою митниці - величезна помилка. У світі західних ефективних економік справді розвиненими є ті, в яких митницю взагалі не помічають на кордоні. Що швидше працює транспорт, то швидше задовольняється попит пропозицією, то краще працює будь-яка економічна система, - вважає Олександр Захаров. - А наша митна система - економічна диверсія проти слабкої української економіки, не більше не менше".
Митники ж, за словами активістів, контролюють "сірі" схеми з використанням різних таблиць вартості товару, коли різноманітні імпортери при однаковому наповненні вантажів одержують набагато відмінні митні платежі. Більша частина різниці митних платежів і буде "нагородою" корупціонеру. Не далі як у вересні компанія "Глоуб Контейнер Сервіс" намагалася ввезти через Одеський порт чотири контейнери арахісу, всі документи були в порядку: прямі контракти, експортні декларації, 100-відсоткова передоплата. Ціна товару за контрактом - 0,98 дол. за кілограм, ціна "за таблицею" - 1,41 дол./кг, а запропонована митниками ціна, "щоб домовитися", -
1,28 дол./кг.
"Нині 80–85% усіх вантажів, що надходять на Одеську митницю, у підсумку їдуть на розмитнення в Миколаїв чи Київ саме через величезну різницю у вартості товарів. За останні чотири місяці на Одеській митниці змінилося п'ять (!) керівників - от і всі реформи. Фактично там панує анархія та беззаконня, про жодне надання послуг бізнесу не ідеться, схеми продовжують працювати, контрабанда їде, усе по-старому", - каже Марк Гордієнко.
Справді, попри ще літні заяви ДФС, що всю контрабанду зупинено на кордоні, за словами експертів, з минулого року ситуація не змінилася. Понад те, інколи у контрабандну "статистику" компанії заганяють самі митники.
"Схема досить проста: вантаж затримується, оглядається, починаються різноманітні зачіпки. Власник вирішує, що краще "дати на лапу" і не гаяти часу, - розповів Марк Гордієнко. - Митники "ідуть назустріч", але пропускають вантаж без документів чи з невідповідними документами. Далі компанія потрапляє на друге коло корупційної схеми: до неї на склад приходять правоохоронні органи, як правило, під приводом пошуку украденого товару за "липовою" заявою. Природно, при перевірці документів виявляється, що товар на територію України завезений нелегально, а далі компанія сама вирішує, або давати хабар, або йти під суд і робити контрабандну статистику".
За словами Гордієнка, якщо "плани" з контрабанди потрібно підтягти, застосовується така ж схема, але без можливості відкупитися. При цьому справжню контрабанду, якій передував і злий намір, і змова, митники найчастіше пропускають, тому що нерідко вони є ланкою в злочинному ланцюжку. Не далі як наприкінці листопада на виїзді з митного посту міліція затримала автомобіль, який незаконно ввозив на територію України товари загальною вартістю
5 млн грн. Цікаво, що коли співробітники внутрішніх органів звернулися до митників із проханням надати інформацію про законність оформлення документів, які супроводжували затриманий вантаж, ті відмовилися щось надавати та до втручання прокуратури на контакт із правоохоронцями не йшли.
Того ж дня затримали ще два десятки(!) автомобілів, які очікують проїзду за тією самою корупційною схемою. Тож наскільки доцільно в таких умовах надавати можливість одержання привілейованого статусу окремим компаніям? І чи не погіршить це ситуацію, призвівши до ще більших бюджетних втрат?
Навіть за приблизними оцінками експертів Міжнародного фонду Блейзера, щороку в Україну надходить контрабанди мінімум на 10 млрд дол. Найчастіше нелегально завозять електроніку, побутову техніку, сигарети та алкоголь. Експерти тютюнової галузі зазначають, що 2014-го відсоток контрабандних сигарет на ринку виріс удвічі - до 15%. Результат прямо б'є по бюджету: попри те, що тютюнові акцизи цього року підвищували тричі, акцизні збори, за оцінками аналітиків "Філіп Морріс", за підсумками 2014 р. не перевищать 17,2 млрд грн, що на 4% менше від торішніх показників. А транзитний потенціал України вже "оцінений" і багатьма європейськими державами. Ще влітку президент Торговельно-промислової палати Італії не без обурення зауважував, що 90% італійської харчової продукції на українських прилавках - це контрабанда.
За оцінками самих митників, зниження оподатковуваного імпорту цього року становило 20%, водночас девальвація національної валюти досягла 100%. Слідуючи логіці, обсяги митних зборів так чи інакше мають зростати відчутно швидше, ніж просідав імпорт. Але дані Держказначейства свідчать про зворотне: за 11 місяців ц.р. митниця змогла виконати план Мінфіну лише на 96%, забезпечивши надходження 107 млрд грн при необхідних 111,3 млрд. Задля справедливості слід зазначити, що в останні місяці митники виконують план з підозрілою 100-відсотковою ретельністю, але очікуваного зростання надходжень все одно немає, і обсяг недонадходжень з початку року становить 4,2 млрд грн.
Що ще більш дивно, за даними Мінфіну, обсяги зібраних ввізних мит за січень-жовтень становили лише 91% від торішніх показників (9,9 млрд грн проти 10,8 млрд роком раніше). Очевидно, що чимала частина грошей для держбюджету далі кордону не йде, осідаючи в кишенях корупціонерів. І поки президент Порошенко дивується тому, що на одеському "7-му кілометрі" нелегально продають контрабандні товари, а глава ДФС обіцяє терміново розібратися в ситуації, митники продовжують брати з "човників" винагороду по 5 тис. грн за мікроавтобус "лівого" товару. А керівництво митниці замість прикриття старих схем створює нові, продовжуючи пояснювати невиконання бюджету війною, а хабарництво своїх співробітників - низькими зарплатами. Ну точно як в "бородатому" анекдоті: "То тут ще й зарплату платять?!".