1 червня ц.р. новій редакції Митного кодексу виповнився рік. Саме час оцінити результативність роботи оновленої митної конституції України, прогресивність якої свого часу відзначали навіть у МВФ.
Однак нинішню річницю затьмарили перепалки між підприємцями та фіскалами з приводу визначення митної вартості. Чи означає це, що перезавантаження митного законодавства себе не виправдало?
Повільно запрягають
Відповідь на це запитання в більшості опитаних DT.UA представників бізнесу й експертів зводиться до одного - прийняття нового Митного кодексу стало для України кроком у правильному напрямку, з огляду на спробу гармонізації вітчизняного законодавства з міжнародними практиками. Однак далеко не весь потенціал нововведень було реалізовано.
Серед змін, які пішли бізнесу на користь, співголова митного комітету Американської торговельної палати Ігор Даньков зазначає скорочення строків митного оформлення товарів (у кодексі передбачено не більш як чотири години); розмитнення товарів на будь-якій митниці, незалежно від місця реєстрації імпортера; запровадження відповідальності за шкоду, завдану неправомірними діями митних органів, тощо. Цей перелік керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський доповнює використанням як основного методу визначення митної вартості за ціною угоди, а також визначенням вичерпного переліку документів для розмитнення.
"Проте, за нашими оцінками, кодекс запрацював тільки десь на 60%. Серед причин цього як об'єктивні чинники (необхідність адаптації до нових умов, реорганізація митної служби та ін.), так і суб'єктивні (корупція, зволікання з розробкою та прийняттям необхідних підзаконних актів, адже багато норм кодексу не є нормами прямої дії, тощо). Тобто, як часто трапляється в нашій країні, прийняття прогресивного законодавчого акта наштовхнулося на проблему якісної його імплементації", - констатує представник підприємницького співтовариства.
Прикладом зволікання з прийняттям підзаконних актів може служити положення про уповноважених економічних операторів (УЕО) - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які, завдяки прозорості роботи та добросовісності в сплаті податків, мали б одержати ряд спрощень у митних процедурах. Відповідний документ дотепер не прийнятий через протиріччя між митницею та Мінфіном щодо критеріїв відбору підприємств - претендентів на спецстатус. Якщо митники виступають за жорсткий відбір та обмежений доступ до преференцій із боку підприємців, то мінфінівці - за більш ліберальний варіант. Причому слід уточнити, що митники обґрунтовують свою позицію прагненням домогтися визнання статусу українського УЕО в інших країнах.
"Без міжнародного визнання вітчизняних УЕО впроваджувати цей інститут немає сенсу, - коментує менеджер відділу податкових та юридичних послуг "PwC Україна" Роберт Зелді. - Основним ризиком тут є, звичайно, впровадження неадекватної системи оцінки, що може або перешкоджати розвитку бізнесу законослухняних підприємств, або надати можливість для стрімкого зростання "чорного" і "сірого" бізнесу. Нівелювати такі ризики можна, лише прийнявши порядки надання такого статусу в процесі зваженого аналізу та діалогу держорганів із бізнесом і міжнародними експертами".
Важливим індикатором того, що Митний кодекс запрацював не на повну силу, на думку експертів, служить те, що не відбулося повноцінного перенесення акценту з "прикордонного" контролю на постаудит. Такий стан справ митники пояснюють тим, що передбачена кодексом лібералізація митних процедур розширила можливості для зловживань недобросовісних платників податків. А тому, мовляв, переходити до нових форматів потрібно виважено. Хоча деякі фахівці ставлять під сумнів і скептицизм відносно ефективності постаудиту, і обґрунтованість фобій митниці.
"Постаудит досить поширений. Стверджувати, що він повноцінно не запрацював, не цілком коректно. Можна очікувати певного прогресу в цьому питанні у зв'язку з об'єднанням податкових і митних служб. Крім того, на нашу думку, можливості для "сірого імпорту" звужуються. Певна лібералізація митних процедур у тій частині, що вже реалізована на практиці, не створює значних загроз для наповнення держбюджету. І хоча ми не можемо виключити певних спроб суб'єктів ЗЕД скористатися новими механізмами для ухилення від оподаткування, вони не є масштабними та не створюють значних ризиків для держави", - каже провідний експерт із питань оподаткування та юридичних послуг Ernst&Young Едуард Злиденний.
Дві правди
Чи не найскладнішим і спірним питанням у митній справі залишається митна вартість, а точніше, спосіб її визначення. Саме навколо цього питання, як ми вже зазначали, останнім часом знову почали ламатися списи. Так, підприємці обвинувачують митників у тому, що ті завищують свої оцінки, орієнтуючись насамперед на власну базу, дані якої не завжди корелюють із ситуацією на ринку. Зокрема, імпортери скаржилися, що витрати на розмитнення овочів і фруктів у травні збільшилися на 30%. "Митники як коригували митну вартість, так і коригують її просто "по базі". Безглуздо-фіскальний підхід демонструють і суди. У питаннях визначення митної вартості нічого не змінилося на краще", - коментує партнер ЮФ FELIX Оксана Кобзар.
За словами партнера податково-юридичного департаменту Deloitte Євгена Занози, однією з причин конфліктів між митниками та суб'єктами ЗЕД є, знову ж таки, нормативні лакуни. Механізми визначення митної вартості, які раніше були викладені в підзаконних нормативних актах і дозволяли розуміти логіку дій митних органів, нині не врегульовані, оскільки відповідні підзаконні акти втратили силу з моменту введення в дію нового Митного кодексу. "Те, що норми кодексу в частині контролю митної вартості відповідають світовій практиці, на жаль, не привело до їхньої результативності", - констатує експерт.
Мотивуючи необхідність припинити використання митниками індикативних цін, голова комітету ВР із питань податкової та митної політики Віталій Хомутинник навіть зареєстрував законопроект №2061а. У документі пропонується визначити, що дані з інформбаз Міндоходів не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за ціною договору (контракту). Крім цього, у законопроекті прописано, що документом, який підтверджує заявлену митну вартість, є декларація. Інші підтверджуючі документи подаються під час митного оформлення за власним (!) бажанням декларанта.
Якщо вважати однією крайністю коригування митниками на їхній розсуд митної вартості товарів, то така значна лібералізація - інша крайність. У цьому контексті Євген Заноза висловлює думку, що можливість надавати лише митну декларацію для підтвердження митної вартості товарів, а решту документів - лише за власним бажанням, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності навряд чи одержать.
"Необхідність подачі зовнішньоекономічного договору, інвойсу, транспортних документів передбачена Митним кодексом не лише для підтвердження заявленої митної вартості, тому можна прогнозувати відхилення цього положення законопроекту (парламентом. - В.П.)", - зазначає фахівець. Водночас представник Deloitte позитивно відгукується про положення законопроекту, спрямовані на перенесення в часі процедури контролю митної вартості, щоб митні платежі сплачувалися із заявленої вартості та коригувалися тільки після прийняття рішення про підвищення вартості за результатами перевірки, проведеної після випуску товарів.
У Міндоходів до претензій відносно перегинів у "цінових" питаннях ставляться досить спокійно, щоб не сказати скептично. Там вважають, що галас здіймають насамперед недобросовісні учасники ринку, з якими фіскальне відомство активізувало боротьбу, у т.ч. у рамках операції з протидії контрабанді.
"Загальна система платежів до бюджету - однакова, вона константа. Заплатив на кордоні більше - заплатиш менше всередині країни. Це єдиний товарний потік. Не всі ще для себе це зрозуміли та усвідомили. Ми зацікавлені в чистоті декларування - раз, у прямих контрактах - два, у прозорій ціні - три", - парирував днями докори в завищенні митної вартості міністр доходів і зборів Олександр Клименко.
З огляду на інтеграцію митниці й податкової та розширення можливостей контролю фіскалів за рухом імпортних товарів від моменту потрапляння їх на територію України до етапу збуту товарів значення інформаційної бази відомства, найшвидше, збільшуватиметься. Особливо в експортному контексті, якщо парламент ухвалить закон про трансфертне ціноутворення. Але тут питання, як виробити такі алгоритми взаємодії держорганів і бізнесу, щоб у держбазах даних були цінові орієнтири, не відірвані від ринкових реалій.
Реформи формені та сутнісні
Попри загалом позитивний старт Митного кодексу, експерти вказують на низку регламентів, які треба в ньому доопрацювати. Юрист ЮФ "Ілляшев і Партнери" Андрій Сидоренко звертає увагу, зокрема, на необхідність внесення змін у частині звільнення від адмінвідповідальності, якщо помилки, допущені суб'єктом ЗЕД і виявлені при імпорті, не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів, зменшення їхнього розміру або незастосування заходів нетарифного регулювання.
У свою чергу, Ігор Даньков звертає увагу на доцільність подальшої гармонізації Митного кодексу з Податковим та іншими законодавчими актами. Зокрема, у питаннях стягнення ПДВ залежно від митних режимів; реформування положення щодо валютного контролю, санкцій за порушення митних правил, застосовуваних до посадових осіб підприємства, і т.ін.
"Однак чи не найважливішим є зміщення акцентів у державній політиці з позиції фіскальної спрямованості роботи митниці та орієнтації насамперед на наповнення держбюджету. Фіскальна функція сама по собі не повинна бути головною для митних органів, тому що в них багато інших функцій", - констатує експерт.
З огляду на нинішню ситуацію в держфінансах зміщення акцентів від фіскальних функцій до сервісних виглядає досить утопічно. Для цього необхідно спочатку переорієнтувати з питань наповнюваності бюджету всю державну макроекономічну політику. Але, зважаючи як на пріоритети переважної більшості представників владного та опозиційного українського політикуму, так і на наявний більш як 20-річний досвід функціонування вітчизняної чиновницько-бюрократичної машини, часу для цього знадобиться точно не один рік.