Місія нездійсненна, або Як уряд збирається подвоїти експорт

Український експорт продовжує падати четвертий рік поспіль. За підсумками 2016-го його обсяги скоротилися ще на 4,69%, до 36,4 млрд дол. І це при тому, що у 2012 р. експорт становив 68,8 млрд дол. Таким чином, маємо майже дворазове падіння експортних поставок протягом чотирьох років.

В умовах кризи міжнародної торгівлі динаміка загальносвітового експорту за цей час теж була негативною, але її темпи (-10,0%) аж ніяк не можна порівняти з вітчизняною. Водночас торік в Україні відновилися її хронічні проблеми торговельного балансу. Якщо в 2015 р. нам уперше за понад десять років удалося досягнути додатного сальдо - експорт переважав над імпортом на 611 млн дол., то вже 2016-го спостерігалася зворотна тенденція - імпорт перевищив експорт на більш як 2,8 млрд дол. (див. рис. 1).

Структура зовнішньої торгівлі України також залишає бажати кращого. Понад 56,1% товарного експорту торік становила традиційна сировинна продукція - чорні метали (22,9%), рослинна продукція (22,3), жири та олії (10,9%). Водночас на машини та обладнання припадало лише 10,0% експорту. З 7,0 до 4,3% упродовж 2012–2016 рр. скоротилася частка в експорті продукції хімічної галузі промисловості, частка засобів наземного транспорту за цей період впала з 8,5 до 1,5%. Натомість частка машин та обладнання в імпорті зросла з 15,5 до 20,1%, продукції хімічної галузі - з 10,3 до 14,3%.

На цьому тлі явно потребує уточнення чинна на сьогодні програма уряду від 2014 р., в якій серед іншого передбачено подвоїти обсяги експорту до 2020-го. Які обсяги тепер братимемо за основу - докризові? Або ж нинішні, й тоді вважатимемо подвоєнням повернення на докризовий рівень? Утім, якщо подивитися, в який спосіб у програмі передбачається досягти такого зростання, то можна з упевненістю казати, що жоден із варіантів неможливий. Адже збільшити українській експорт удвічі там передбачено… "шляхом максимального використання можливостей зони вільної торгівлі з Європейським Союзом та ведення переговорів про формування зон вільної торгівлі з низкою інших країн".

Лічені квоти

Будь-який економіст-міжнародник запевнить вас, що досягти такого колосального нарощення експортних поставок самими лише угодами про вільну торгівлю (навіть якщо укласти їх на найбільш сприятливих умовах з усіма країнами світу) просто неможливо. Тим більше, що наразі, крім ЄС, нашим урядовцям удалося укласти відповідну угоду лише з Канадою, та й то на далеко не найкращих для України умовах, а детальний аналіз показує, що українські товари взагалі майже не потрапляють на цей ринок…

Розглянемо потенціал угод про вільну торгівлю щодо зростання експорту на прикладі Україна-Євросоюз. Дійсно, протягом минулого року експорт до країн ЄС, попри загальне падіння, зріс на 3,7% завдяки умовам вільної торгівлі. Подібна тенденція проявлялася і 2014-го, коли з боку ЄС діяли автономні торговельні преференції для українських виробників. Більший рівень зростання унеможливлюють доволі незначні за обсягом тарифні квоти, встановлені Євросоюзом на ряд української сільгосппродукції, поза якими залишаються діяти ввізні мита заборонного характеру. Разом із цим через надзвичайно складні технічні регламенти ЄС щодо якості та безпечності продукції вихід на низку європейських ринків залишається закритим.

Як наслідок, деякі річні обсяги тарифних квот Україна вибирає за лічені дні! За даними заступниці міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції, станом на 11 січня 2017 р. українські експортери вже встигли на 100% вичерпати квоту на мед, на 78% - на фруктові соки і на 64% - на цукор. З іншого боку, за деякими тарифними квотами експорт протягом 2014–2016 рр. так і не розпочався (це, зокрема, молоко і молочні продукти, курячі яйця, вершкове масло, гриби тощо).

Разом із цим імпорт в Україну продукції з ЄС 2016-го виріс на 11,8%, від'ємне сальдо торгівлі сягнуло 3,6 млрд дол. Відтак, очевидним залишається той факт, що європейські товари мають значно більший попит на українському ринку, ніж вітчизняна продукція на ринку країн ЄС. А наміри ЄС щодо зростання обсягів квот більше схожі на знущання, хоча наш політичний бомонд інтерпретує це як перемогу та досягнення.

Зрозуміло, що подвоєння обсягу експортних поставок за таких умов без цілеспрямованої політики широкомасштабної експортної експансії неможливе. Також варто нагадати, що на міжнародних ринках загострюється боротьба за доступ до сировини та ринків збуту готової продукції, що зазвичай супроводжується наданням макрофінансової та іншої фінансової допомоги для, так би мовити, підтримки купівельної спроможності. Зрозуміло, в борг.

Рецепти торгового відродження

Скорочення обсягів зовнішньої торгівлі та його сировинна орієнтація призводить до зменшення кількості робочих місць, падіння надходжень до державного бюджету, іншими словами, є гальмом економічного розвитку. За таких умов можна дійсно прогнозувати зростання ВВП на рівні 1%, яке нам прогнозують авторитетні міжнародні організації. І це, здається, влаштовує можновладців.

Об'єктивні причини скорочення зовнішньої торгівлі справді існують. Це загальносвітове скорочення обсягів торгівлі, падіння цін на основні статті українського експорту, здороження енергоресурсів, обмеження транзиту з боку РФ та ін. Разом з цим також можна відзначити низку суб'єктивних факторів уповільнення зовнішньої торгівлі, серед яких - надмірно високі ставки ввізних мит на товари походженням з України (див. рис. 2 на сайті DT.UA); невідповідність українських товарів міжнародним стандартам якості та безпеки продукції; обмежений доступ суб'єктів ЗЕД до фінансових ресурсів; надмірна бюрократія при здійсненні експортно-імпортних операцій.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, в якому критичному стані перебуває нині наша країна, в жодному разі не можна відпускати ситуацію на саморегулювання ринку. Безумовно, державний менеджмент має бути максимально мобілізований, зокрема в розвитку публічно-приватного діалогу з метою стимулювання промислового розвитку та інтенсифікації експорту.

Відповідно, на мою думку, якнайшвидше треба запустити роботу:

- експортно-кредитного агентства - для забезпечення пільгових умов гарантування, страхування і кредитування експорту;

- мережі індустріальних парків - для заохочення інвестицій через надання пільгових умов розвитку виробничо-експортного потенціалу;

- національного комітету зі спрощення процедур торгівлі - для забезпечення виконання Угоди СОТ про спрощення процедур торгівлі з метою усунення бюрократичних і корупційних перешкод на шляху експорту;

- з реалізації можливостей, що відкрилися завдяки приєднанню України до Угоди СОТ про державні закупівлі. Угода ще в травні 2016 р. відкрила вітчизняним експортерам ринки держзакупівель 45 країн світу, однак ніхто цією можливістю досі не скористався;

- мережі торгових представництв в основних країнах-партнерах (країнах ЄС, Туреччині, Китаї, США тощо) - для налагодження ефективної співпраці за лінією держава-бізнес і забезпечення активної підтримки експортерів на іноземних ринках;

- укладення угод про вільну торгівлю з Туреччиною, Єгиптом, В'єтнамом, Радою Арабських країн Перської затоки. Хоча дана пропозиція, виходячи з рівня компетентності топ-менеджменту переговорної команди, викликає велике занепокоєння.

На замовлення CMD-Ukraine Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання було оцінено перспективи використання деяких з вищерозглянутих інструментів. Роботи виконувалися із застосуванням одного з найвідоміших у світі інструментів моделювання та прогнозування CTAP - автоматизованої моделі загальної рівноваги, що здійснює розрахунки на основі глобальної бази даних таблиць "Витрати-Випуск".

Прогнозні показники зміни основних макроекономічних показників України в умовах використання інструментів інтеграції у світове господарство, %

Примітка: моделювання враховує лише фактор прискорення терміну здійснення експортно-імпортних операцій існуючих суб'єктів ЗЕД. Темпи зростання обсягів торговельного обороту з урахуванням залучення нових суб'єктів господарювання до ЗЕД унаслідок спрощення процедур торгівлі сягають 10%.

Джерело: розрахунки автора.

Утім, результативна співпраця держави та бізнесу можлива лише за умови визначення спільної мети, завдань, способів і методів активної діяльності із забезпечення високих темпів розвитку виробничо-експортного потенціалу економіки. Але для цього влада повинна виходити із вітчизняних пріоритетів.