Глобальна економіка в стресі: одинадцятирічна епоха зростання на світових фондових ринках закінчилася, і тепер їх щодня лихоманить, нафта дешевшає, ВООЗ визнала епідемію коронавірусу пандемією, країни одна за одною запроваджують карантини й логістичні обмеження, серйозними стали розмови про суверенні дефолти. За всіма ознаками - початок глобальної економічної кризи, про ймовірність якої світ не перший рік попереджають провідні економісти. Втім, у страху очі великі.
Про те, що насправді відбувається зі світовою економікою і як вона переживе цей непростий період, DT.UA поговорило з керівником відділу ринків у J.P. Morgan International Девідом Стаббсом.
- Ми бачимо бурхливу реакцію ринків на те, що відбувається, люди панікують, полиці магазинів порожніють. Девіде, на вашу думку, ми вже говоримо про кризу чи все ще про корекцію ринків?
-Ми говоримо про кризу, але в системі громадської охорони здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я, все зваживши й перевіривши, оголосила пандемію, що, безумовно, стало важливим негативним сигналом для світу. І я гадаю, що будь-яку пандемію слід розглядати економікам як кризу громадської охорони здоров'я. Це шок, як локальний у низці регіонів, так і глобальний. Поки що він не обіцяє бути тривалим і справляти тривалий негативний вплив на економіки. Але важливо, щоб політики швидко на нього відреагували, сформувавши достатню подушку безпеки для економік і фінансових систем, щоб не дати короткостроковому стресу перерости в тривалий, спровокувавши серйозні ринкові та виробничі дисбаланси.
Насамперед ідеться про підтримку спроможності як компаній, так і громадян погашати їхні кредитні зобов'язання. Фрагментарно ми вже бачимо правильні кроки в цьому напрямку, наприклад у Великій Британії й Австралії. У багатьох країнах політики вже створюють механізми, які допомагають споживачам і підприємствам упоратися з короткостроковими проблемами, спровокованими пандемією. Працюють на випередження, щоб згладити зростаючі шоки майбутніх місяців. Очевидно, що багато країн незабаром підуть саме цим шляхом. І, що природно, ринки дуже стурбовані цією перспективою. Вони не знають, як далеко можуть зайти політики у своєму прагненні убезпечити людей і бізнес, а головне, чи правильними будуть їхні рішення, чи прогнозованими будуть наслідки цих рішень. Саме це й пояснює ту волатильність ринків, яку ми спостерігаємо нині. Вона збережеться доти, доки в ринків не буде впевненості у достовірності прогнозів майбутнього економічного зростання.
- Коли, після яких сигналів ми зможемо з упевненістю говорити про економічну кризу?
-Складно сказати. Не думаю, що глобальна економічна криза буде. Стресовий пік буде пройдено через кілька тижнів. Безумовно, це буде дуже важкий час для глобальної економіки. Багато чого залежатиме від політики країн, від їхніх можливостей контролювати поширення вірусу та мінімізувати негативи для економік. Погляньте на Китай. Вони швидко, впевнено й досить ефективно справляються з дуже важкою для країни ситуацією. Поки що це найліпший приклад того, як треба реагувати на цю загрозу. І головна інтрига - чи зможуть інші країни так само ефективно впоратися з цією ситуацією. Поки це невідоме в рівнянні зберігається, ринки продовжать падіння, їх завжди лякає невизначеність. Справді, нинішня ситуація на фондових ринках найгірша з часів кризи 2008–2009 років. І, на жаль, вона буде такою доти, доки зберігатиметься нинішня плутанина. Але не думаю, що цей період затягнеться.
- Хто постраждає першим від нинішніх шоків, і як на ситуацію впливає другий "чорний лебідь" - нафта?
-Хто постраждає першим? Це складне запитання. Уявіть собі мій день: країни, компанії, класи активів - на все впливають якісь негативні чинники. І щодня відбуваються якісь несподівані події, які або посилюють, або послабляють ці чинники.
Ви праві, поки що "чорних лебедів" два - коронавірус і нафта. Обоє впливають на глобальну економіку. Але якщо ви подивитеся зараз на найслабші місця ринку пайового кредитування, то це будуть нафтові компанії й енергетика. І порветься саме там, де тонко. Виграють лише великі та надійні імпортери нафти і газу, такі як Туреччина або Індія, але глобально зниження ціни на нафту завжди викликає занепокоєння. І, на мій погляд, у короткостроковій перспективі низькі ціни на нафту збережуться.
- Як довго?
-Ми й гадки не маємо. Ми не знаємо, чи планують Росія і Саудівська Аравія скасувати свої рішення. Чи буде знайдено й запущено ефективний механізм стабілізації цін. І оцей "чорний лебідь" дійсно може принести нам справжнє нещастя. Волатильність цін на нафту прямо впливає на спроможність глобальної фінансової системи, на банки та, звичайно, на макроекономічну ситуацію. Отут ми потенційно можемо побачити втрату робочих місць, скорочення енергетичних інвестицій і, по суті, повторення сценарію 2015–2016 років. Імовірність дуже висока, на мій погляд.
- Крім коронавірусу й нафти, чи чекати нам цього року ще якихось "чорних лебедів": воєнних конфліктів, дефіциту продовольства, торговельних спорів?
-Жах "чорних лебедів" - у їхній непередбачуваності. Ви можете мати величезний масив даних, прогнозів, екстраполяцій. Ви можете вгадати ймовірності негативних сценаріїв, урахувати ті чи інші події, вибудувати ідеальний прогноз на наступні дванадцять місяців і в результаті впертися в якісь несподівані події, які всі ваші прогнози знецінять. І повірте, цих подій ніхто не міг угадати. І вони будуть завжди. Але не тільки негативні, позитивні теж бувають, просто на них рідше звертають увагу. Чи варто витрачати ресурси, щоб спробувати їх спрогнозувати? Гадаю, це недоцільно, бо неможливо.
Хоча, наприклад, можливості воєнних конфліктів - це перманентна загроза, яку завжди слід враховувати.
З очевидного нині - ризик стискання глобального ринку через пандемію, але він і раніше зберігався, просто з інших причин. Нині інвестори вкладають гроші на 10, 20, 30 років. За такий довгий період обов'язково щось та станеться, якийсь "чорний лебідь" до нас завітає. Світ непередбачуваний.
І що справді погано в цій ситуації, що в нинішньому періоді, наприкінці глобального економічного циклу, негативні шоки на ринках траплятимуться частіше, з різних причин, але знову й знову.
- Чи не відлякне це інвесторів, вони ж хочуть насамперед упевненості в завтрашньому дні?
-Що ви, це не означає, що інвестори мають повністю ігнорувати фінансові ринки та зберігати все в готівці. Це означає, що нам треба мати достатню експертизу оцінки ризиків і достатню подушку безпеки, щоб ці ризики пережити. Уважніше поставитися до принципів інвестування, до забезпечення достатньою ліквідністю, розподілу активів у такий спосіб, щоб пережити без втрат важкі часи й досягти максимальних результатів у хороший час. Навіть у кризу можна непогано заробити. Головне - правильно оцінювати ситуацію й ризики.
- Ліван днями оголосив дефолт. На вашу думку, найближчим часом чи очікувати нам іще дефолтів?
-Кількох - точно.
- України?
-Не готовий коментувати конкретно Україну, в мене немає достатньої інформації про вашу ситуацію. Упевнений, що ви знаєте про це набагато більше й просто так би не запитали.
Однак загалом можу точно сказати, що кожен, хто інвестує в боргові зобов'язання на ринках, що розвиваються, має враховувати довгу й барвисту історію дефолтів цих ринків. Там багато країн відмовлялися виконувати свої зобов'язання в останні десятиліття. Знову й знову.
І все-таки багато інвесторів усе ще, як ви знаєте, кредитують ці країни. На перший погляд, це здається непоясненним, нелогічним, але я вважаю, що інвестиції в ринки, що розвиваються, можуть бути непоганою частиною диверсифікованого глобального портфеля. І тут уже все залежатиме від того, про яку конкретно країну йдеться. Отут треба враховувати загальний рівень боргу, достатність резервів, конкурентоспроможність, силу й розвиненість політичних інституцій. Навіть серед країн, що розвиваються, є сильні, яких інвестори готові кредитувати без побоювань, і слабкі, в яких ризики стикнутися з труднощами при поверненні боргів високі завжди.
Поки ми активної втечі інвесторів із сильних країн, що розвиваються, не бачимо. При хорошому управлінні й аналізі на цих ринках можна продовжувати працювати. Для частини інвесторів це взагалі може бути найбезпечніший портфель на сьогодні.
І він зростатиме, попри кризу, якщо країни докладатимуть максимум зусиль для підтримки довіри інвесторів. На мій погляд, наступного десятиліття ми побачимо суттєвий приріст інвестицій у ринки, що розвиваються, що відіграє свою роль у зростанні добробуту цих країн. Ключовий момент - як скоро це станеться, з урахуванням останніх подій.
- Якщо буде череда дефолтів, то, мабуть, не дуже скоро. На вашу думку, дефолт - це проблема чи рішення?
-Прекрасне запитання! Дефолт за замовчуванням є проблемою тільки для тих, хто дав вам у борг. Проблема країни, звичайно, не в самому дефолті, а в його причинах. Якщо економіка опинилася на порозі дефолту, якщо навіть думка про нього з'явилася, очевидно, що ця економіка вже у стресі. Якщо країна щосили намагається знайти гроші для погашення облігацій, імовірно, їй уже доводиться приймати болючі рішення щодо внутрішньої політики, податків, соціальних видатків тощо. По суті, вона вибирає менше з лих. І тут важливо зрозуміти, що гірше. Гадаю, що країнам слід дуже виважено підходити до рішення про невиплату боргів. Це питання репутації країни й довіри до неї. І, ймовірно, заради збереження цієї довіри та можливості в майбутньому активно бути присутнім на ринках варто знайти інші варіанти розв'язання проблем.
Наприклад, підвищення податків, можливо, продаж активів. У більшості країн активів набагато більше, ніж боргів. Просто розставатися з ними нелегко та політично суперечливо. Та й історія показує, що через два-три роки після дефолту ринки знову відчиняють свої двері для цих країн, і зовнішнє фінансування поновлюється. Погодьтеся, штрафи за невиконання зобов'язань останнім часом не такі вже високі. Це розслабляє.
Та що ще важливо в ситуації з дефолтом - це хто власник боргу? Від цього залежатимуть наслідки для економіки. Якщо інвестори в основному іноземні, дефолт негативно вплине на ставлення до країни та її бізнесу на міжнародному рівні. Але якщо власники боргу всередині країни, особливо банки, це удар по банківських активах і фінансовому сектору, і важливо оцінити його стабільність, але зовнішні проблеми в такому разі будуть незначними.
Крім цих чинників, є чимало інших, які слід враховувати, приймаючи рішення про дефолт. У будь-якому разі це рішення не буде легким, і не обійдеться без наслідків.
- Як поточний шок позначиться на країнах із високим рівнем боргів? Чи можуть вони мінімізувати можливі наслідки?
-Рівень боргу важливий, але не є визначальним. Що важливо? Здатність країни виконувати зобов'язання перед громадянами та кредиторами. А тут важливими є багато чинників: чи є можливість пролонгації боргів, наскільки дороге їх обслуговування, який потенціал економічного зростання. Різні можуть бути ситуації, і навіть за високого рівня боргів країна може цілком упевнено почуватися.
Що ще важливіше, це враховувати не тільки державний борг і бюджет, а й борги приватного сектору. Важливо розуміти, в кого боргів більше - в країни чи в бізнесу цієї країни. І хто з них із найбільшою ймовірністю стикнеться з проблемами при їх виплаті. Якщо основний боржник - держава, це погано, але гірше, якщо бізнес їй не поступається за обсягами. Адже великі борги державного сектору можуть урешті-решт призвести до серйозних змін в оподаткуванні та видатках, завдати шкоди приватному сектору, в результаті підірвавши і його платоспроможність. У такому разі високий держборг - це реальна проблема для країни. У будь-якій стресовій ситуації важливо враховувати саме економічні зв'язки.
- Якщо говорити про зв'язки, то наскільки ситуація в Італії позначиться на економіці Євросоюзу і чи перебуває єврозона під ударом?
-Ситуація в Італії безумовно вплине на європейську економіку. Ми бачимо, що Європейський центральний банк уже докладає зусиль, щоб спробувати впоратися з наростаючим шоком. Удар по економіці Італії та обмеження через коронавірус рикошетом б'ють і по Франції, і по Іспанії з Німеччиною. Таким чином, ситуація дуже складна, непросте завдання для ЄЦБ.
- Які інструменти є в Європейського центробанку, щоб мінімізувати негативні економічні наслідки в ЄС? Адже девальвація їм недоступна.
-Гадаю, що ЄЦБ упорається. Основна увага приділяється фіскальній політиці країн Союзу. Вирішення цієї проблеми полягає в тому, що уряди повинні надавати гроші тим, хто постраждає від наслідків пандемії. І ми бачимо, що в Італії вже над цим працюють. Країни можуть і повинні допомогти реальному сектору пережити важкі часи, банки - надавати стабільне й дешеве фінансування, своєю чергою розраховуючи на стабільну підтримку спроможності фінансової системи. Головна проблема в тому, що всі ці рішення залежать від окремих урядів і їхньої політики.
- Як поведуться інвестори? Зазвичай вони не вітають "атракціонів небаченої щедрості".
-Нині диверсифікація важлива як ніколи. Звичайно, інвестори люблять "західні" економіки, Але в їхньому нинішньому портфелі мають бути не тільки вони, а й країни, що розвиваються, і акції міжнародних компаній, і приватні інвестиції, і нерухомість. Усього потрохи. Що ще важливо? На мій погляд, у кожного інвестора занадто багато грошей на батьківщині. Не має значення, західна це країна чи країна з ринком, що формується, всі інвестують більшу частину грошей вдома. Зараз найкращий час для усвідомлення того, що перед ними відкрита вся світова економіка, а не тільки їхня рідна країна. Це дасть змогу суттєво знизити ризики.
- Криза - це завжди можливість. Для кого відкриваються можливості в цю кризу?
-Виграють ті, хто розділить свої портфелі з урахуванням короткострокових і довгострокових доходів у такий спосіб, щоб одержати велику вигоду, коли ринки почнуть відновлюватися. Адже криза минеться, економіка почне поступово приходити в норму. І для цього не знадобиться багато часу. Слід бути поступовим і дивитися в майбутнє. Ми ніколи не знаємо точно, де дно. Але ми точно знаємо, де стеля. Так чому б не скористатися перевагами розпродажу?
Більше матеріалів цього автора читайте тут.