Погодившись виконувати умови Міжнародного валютного фонду, офіційний Київ почав здійснювати кроки з оздоровлення своєї фінансової системи. Український парламент не без проблем, але все-таки прийняв низку важливих законодавчих змін. Уряд (якщо в останній момент не буде дано задній хід) збирається підвищити ціни на газ. Причому, найімовірніше, це станеться ще до початку опалювального сезону. І, не виключено, до засідання Ради директорів МВФ, яка наприкінці липня має затвердити нову програму stand-by для України.
Отримавши черговий кредит довіри, українська сторона, на тлі поки що сприятливої зовнішньої кон’юнктури, одержала черговий шанс зрушити з мертвої точки структурні реформи. Для країни та її економіки — це шанс, який наступного разу відкриється вже не скоро через нову низку виборів. Якщо відкриється взагалі.
Для початку нагадаємо основні параметри програми, яка готується до затвердження. Отже, йдеться про кредитну угоду на 2,5 року (10 кварталів) на загальну суму 10 млрд. СПЗ (спеціальні права запозичення — розрахункова одиниця МВФ), яка в перерахунку за нинішнім її курсом (1 SDR=1,4959 USD) становить майже 15 млрд. дол. Відсоткова ставка за кредитом є плаваючою, але з фіксованою маржею фонду. Формула її розрахунку не розголошується, але, як повідомив віце-прем’єр Сергій Тігіпко, вона становитиме близько 3,5% річних.
Кредит надходить окремими поквартальними траншами, у середньому — по 1,5 млрд. дол. Частина грошей має піти на поповнення резервів НБУ, а частина (як переконують чиновники, невелика) — на покриття фінансових розривів держскарбниці. Раніше українська сторона заявляла, що розраховує залучити від МВФ 2 млрд. дол. на покриття дефіциту бюджету-2010.
Очевидно, що частина коштів від МВФ піде на покриття раніше одержаних Україною траншів у рамках попередньої програми (схваленої в листопаді 2008-го), повернення основної суми за якою мала розпочатися з 2012 року. Як відомо, Київ не виконав узятих на себе зобов’язань, тому з ліміту в 11 млрд. СПЗ (близько 16 млрд. дол.) зміг вибрати лише 7 млрд. СПЗ (близько 10,5 млрд. дол.).
Переговори місії МВФ, яка працювала в Києві минулого тижня під керівництвом Таноса Арвантіса, не були простими. За свідченнями людей причетних, ще в четвер досягнення угоди було дуже проблематичним, і місія готувалася поїхати з Києва без конкретного результату (робота місії мала завершитися 2 липня), заявивши в черговий раз про необхідність «продовження переговорів і додаткових консультацій».
Ситуація кардинально змінилася тільки в п’ятницю, коли з’явилося повідомлення, що «є хороше просування в переговорному процесі». Тому місія вирішила продовжити свою роботу ще на день, після чого й з’явилося офіційне повідомлення, що вона має намір рекомендувати Раді директорів МВФ підписати з Україною нову угоду.
Що стало причиною появи «хорошого просування в переговорному процесі», поки що невідомо. Чи стало це результатом прийняття на найвищому українському рівні якихось принципових для МВФ зобов’язань (як підвищення тарифів на газ для населення з метою відновлення платоспроможності НАК «Нафтогаз України»), або більш поступливими раптом стали функціонери фонду? До останнього часу представники МВФ, навчені гірким досвідом спілкування з попереднім урядом, ставили умову: спочатку виконання необхідних попередніх умов, потім — угода та гроші. Останнього принципу вони дотримуються точно. А от щодо переліку вимог начебто були готові піти на певні компроміси.
При цьому основні, неодноразово озвучені рекомендації залишилися тими самими, зате поступливість (зокрема й щодо термінів) могла проявитися в менш значущих аспектах. Як, наприклад, у ситуації з банком «Надра», вирішення питання про рекапіталізацію чи ліквідацію якого спочатку було попередньою умовою угоди. Дата винесення вердикту переносилася неодноразово, і в результаті було оголошено, що питання остаточно вирішиться вже після відновлення кредитного співробітництва. Якщо при цьому, наприклад, доведеться провести аудит банку, то вкладникам доведеться потерпіти ще місяців три чи навіть півроку...
Інший приклад. Чи буде МВФ категоричний у вимозі скасувати дію «стимулюючої» постанови НБУ №47 (від 4 лютого 2010 року), публічно розкритикованої як ним самим, так і Світовим банком?
Постанова, як стверджують окремі спостерігачі, була ініційована зовсім не з метою пожвавлення банківського кредитування. Нове рефінансування під кредитні проекти якщо й одержали, то одиниці банків. Насправді головною нормою був пункт, який наділив регулятора правом подовжувати раніше видані кредити. Як повідомив банківський регулятор, він пролонгував понад 70% рефінансування, виданого банкам як стабілізаційні кредити, загальна сума яких становить 80 млрд. грн.
Багато спостерігачів звертають увагу, що «хороше просування в переговорному процесі» надзвичайним чином співпало з прибуттям до Києва держсекретаря США Гілларі Клінтон. Тому не можна виключати, що керівництву МВФ довелося стати більш лояльним до України, дослухавшись до рекомендацій свого головного акціонера, яким, як відомо, є Сполучені Штати. Нібито американці вирішили не змушувати Україну остаточно здаватися в теплі обійми росіян.
Утім, не можна виключати, що зближення з Києвом і в інтересах самого МВФ. За інформацією декого з наших співрозмовників, там серйозно розглядають загрозу загострення фінансово-економічної кризи в Європі вже нинішньої осені. З цієї причини для МВФ доцільно сильніше контролювати ситуацію в Україні — ще одному потенційному осередку нестабільності.
Детальні умови Меморандуму з МВФ, який готується до підписання, невідомі — текст проекту угоди ще не публікувався. Відповідно до заведеного у фонді порядку, це відбувається тільки після затвердження програми радою директорів, тому що аж до цього моменту вона може доопрацьовуватися, і в її текст можуть вноситися коригування.
Як повідомив «ДТ» один із співрозмовників, поява в українських ЗМІ тексту проекту меморандуму, що практикувалося раніше, щоразу сприймалося в МВФ із великим невдоволенням. Подібні факти там розглядали як елемент публічного тиску на організацію. Хоча насправді, як стверджують злі язики, об’єктом тиску був зовсім не Вашингтон. Просто в такий спосіб у президентському секретаріаті намагалися додатково ускладнити життя Кабміну. Хай там як, цього разу українська сторона вжила додаткових заходів із забезпечення конфіденційності документа.
Серед передбачених програмою напрямів економічної політики, судячи з офіційного прес-релізу МВФ, — «обмеження дефіциту консолідованого бюджету до 5,5% ВВП у 2010 році і 3,5% — у 2011-му, маючи на меті неухильне скорочення держборгу».
Ці цілі мають бути «забезпечені завдяки структурній реформі системи оподаткування та соціального захисту, більш раціональному плануванню видатків у поєднанні із зусиллями, спрямованими на поліпшення адміністрування податків». «У бюджеті передбачені додаткові ресурси для забезпечення захисту найбідніших верств населення».
Два інші ключові напрями реформ — фінансовий сектор і паливно-енергетичний комплекс. У першому з них акцент ставиться «на відновленні здорової банківської системи, зокрема, за рахунок забезпечення адекватного рівня капіталізації банків, і на посиленні незалежності Національного банку України».
Реформи ПЕК сприятимуть посиленню газового сектору та поліпшенню фінансового становища НАК «Нафтогаз України», обмеживши її дефіцит до 1% у 2010 році і забезпечивши беззбитковість уже в 2011-му.
Після нетривалої, але емоційно важкої дводенної паузи українська сторона почала робити хоч якісь реальні кроки.
На брифінгу 7 липня ц.р. віце-прем’єр Сергій Тігіпко заявив про намір Кабміну скоротити дефіцит бюджету з 5,33 до 4,99% ВВП. Також він повідомив, що до кінця 2010 року уряд розробить програму скорочення дефіциту Пенсійного фонду, щоб у 2011-му дефіцит держбюджету не перевищував запланованого показника у 3,5% ВВП.
І нарешті, мабуть, головне повідомлення — уряд усе-таки планує підвищити тарифи на газ для населення в поточному році. «Ми розпочали заходи з відновлення платоспроможності НАК «Нафтогаз». Та треба розуміти, що для цього доведеться підвищувати тарифи на газ, — сказав Тігіпко. — Попередній уряд планував підвищення тарифів на 100%. Я можу сказати, що 100% не буде, але підвищення однозначно буде».
8 липня парламент не без проблем, але все-таки проголосував за зміни до законів «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З метою скорочення бюджетного дефіциту до 4,99% ВВП уряд скоротив дохідну частину бюджету на 13,4 млрд. грн., видаткову — майже на 18,35 млрд.
Примітно, що з першої спроби законопроект не пройшов — серед учасників коаліції його не підтримали комуністи. І тільки після того, як у сесійний зал на підтримку міністру фінансів прийшов перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, за рішення проголосували 256 депутатів. Як повідомив від імені комуністів Адам Мартинюк, «усі пропозиції фракції КПУ були враховані урядом України». Чого конкретно стосувалися ці пропозиції, перший віце-спікер ВР уточнювати не став.
Бюджетний секвестр було затверджено відразу як закон, практично без обговорення, а от зміни до закону про Нацбанк приймалися за тривалішою процедурою. У четвер, 8 липня, його було ухвалено у першому читанні і тільки в п’ятницю в цілому. Серед ключових положень — заходи для забезпечення фінансової незалежності Нацбанку: відмова від авансових перерахувань до державного бюджету з боку НБУ з одночасним чітким закріпленням правил розподілу його прибутку між резервами і державним бюджетом (50:50). Також закон збільшує термін повноважень голови НБУ з п’яти до семи років і забороняє участь політиків і осіб, які мають комерційний конфлікт інтересів, у роботі ради та правління Нацбанку. Серед нововведень міститься норма, яка забороняє НБУ напряму кредитувати держбюджет країни.
Якщо українська сторона всерйоз планує виконувати всі рекомендації МВФ, то цей факт можна тільки вітати. І далеко не в першу чергу — через гроші фонду та інших міжнародних організацій, доступ до ресурсів яких відкривається також. І навіть не тому, що рейтингове агентство Fitch уже підвищило наш суверенний рейтинг (до В с В-), і для суверена відкрилася можливість успішно вийти на міжнародні публічні ринки запозичень (саме зараз відбувається роад-шоу українських євробондів на 2 млрд. дол.). Річ у тім, що тільки меморандуми, які підписуються з МВФ, можуть претендувати на статус серйозної антикризової програми (президентська, на жаль, на цю роль поки що не тягне). І слідування такій програмі дає Україні нехай і не гарантовану, але цілком реальну можливість вибратися з пулу світових невдах.
Тому ключове запитання — чи справді нинішня українська влада визначилася остаточно та готова реалізувати складний і непопулярний, але необхідний комплекс структурних реформ? Чи рекомендації фонду, як і при минулому уряді, виконуватимуться лише для галочки, і офіційний Київ намагатиметься годувати вашингтонських візаві порожніми обіцянками?
Питання поки що спірне, особливо якщо врахувати, що голосування у ВР стосовно секвестру бюджету показало далеко не монолітний стан нинішньої парламентської коаліції. Певне, влада Віктора Федоровича, який саме цими днями з монаршим розмахом святкує свій ювілей, не є такою вже абсолютною.
Однак якщо президент Янукович та його оточення все ж таки зважилися на термінові непопулярні кроки — збільшення тарифів, пенсійну реформу і т.ін., то регіоналам не уникнути значного падіння електоральних симпатій. Проте шанс відновити їх надалі, коли структурні реформи почнуть давати свої плоди, усе-таки є. А інакше — немає жодних шансів у країни.