Як інструмент розвитку стартапів, запуску успішних інноваційних бізнесів, створених на базі розробок наукових установ і закладів вищої освіти (ЗВО), пропонується впровадити систему "Інноваційного ліфта": від школи до Європи", засновану на методології Lean startup (детально - в нашій попередній публікації, DT.UA №39 від 19 жовтня 2019 р.), з її органічними складовими - бізнес-студіями (на рівні шкіл), бізнес-інкубаторами та науковими парками (на рівні наукових установ і ЗВО), українськими індустріальними парками (ІП) та європейськими технопарками.
Ідея
Враховуючи те, що здібності до підприємницької діяльності мають у середньому 5–7% населення, а також те, що підприємництво в Україні є слабо розвиненим, формувати підприємницький менталітет українців потрібно зі школи, продовжуючи розвивати відповідні здібності та навички (передусім проектування бізнесу) у закладах вищої освіти.
Ідея "інноваційного ліфта" полягає в тому, щоб створити систему наскрізної підтримки (фінансової, організаційної, інформаційної) підприємницьких здібностей та ініціатив населення в середовищі відповідних інноваційних структур по всьому інноваційному ланцюжку створення доданої вартості - від ідеї до етапу серійного виробництва та виходу на ринок.
Розглянемо такі інноваційні структури.
Бізнес-студії - перший етап "ліфта" - створюються на базі середніх шкіл і ліцеїв закладами вищої освіти самостійно або у співпраці з бізнес-асоціаціями та підприємствами регіону як елемент профорієнтаційної системи з метою навчання школярів основ підприємництва, стимулювання та "вирощування" у них підприємницького мислення. Передбачає залучення до викладацької діяльності підприємців і досвідчених стартаперів. Цікавий досвід за цим напрямом, накопичений П.Тесновським, потребує відповідного методичного узагальнення та поширення.
Бізнес-інкубатори - другий етап "ліфта" - створюються на базі ЗВО і передбачають надання студентам, які в них навчаються, мають новаторські ідеї та бажання їх втілити, допомоги (впродовж двох-трьох років) у створенні прототипу інноваційного продукту у вигляді: навчання, менторської підтримки, інфраструктури, адміністративних, юридичних і фінансових послуг, іноді навіть забезпечують підприємців житлом і харчуванням.
Важливою складовою бізнес-інкубатора є наявність менторів (коучерів) - досвідчених професіоналів, радників, які стежать за розвитком компаній і діляться досвідом. Рід Гоффман - співзасновник сайту професіональних мереж LinkedIn (стартап-компанії, створеної у 2003 р. і проданої Microsoft у 2016-му за 26 млрд дол.) одного разу сказав, що заснувати стартап - "це як скинути себе зі скелі і на шляху донизу спробувати скласти літак".
Ментор - це людина, яка вже пройшла цей шлях, уже склала такий літак і, як правило, неодноразово, а зараз допомагає початківцям це зробити. Успішними бізнес-інкубаторами України можна з упевненістю назвати Polyteco, створений при КПІ ім. І.Сікорського у 2013 р., iHUB, який був заснований у 2013 р. у Києві та функціонує за підтримки МЗС Королівства Норвегія, WannaBiz, що створений у 2012 р. в Одесі і спеціалізується на підтримці IT-проектів.
Наукові парки - третій етап "ліфта"- відповідно до законодавства створюються на базі наукових установ/закладів вищої освіти і здатні запустити інноваційні бізнеси завдяки концентрації в одному місці всіх задіяних учасників, які мають знання та досвід, взаємодіють і підтримують ділові зв'язки, навчаються один у одного, намагаються досягти успіху в своїй сфері та допомагають у цьому іншим. Наукові парки надають підтримку з пошуку потенційних інвесторів, просування продукту на ринок і залучення дедалі більшої кількості споживачів.
На відміну від багатьох інших країн, в Україні достатньо легко створити науковий парк (за даними МОН України, нині в країні зареєстровано 26 наукових парків). Складніше забезпечити його реальну діяльність (а не формальне існування) при існуючій законодавчій і регуляторній базі, нинішньому стані економіки та наявних фінансових можливостях держави і приватного сектора. Але успішні приклади все ж таки є, серед них: Науковий парк "Київська політехніка", Корпорація "Науковий парк "Київський університет імені Тараса Шевченка", ТОВ "Науковий парк Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", ТОВ "Науковий парк "Ужгородський національний університет", ТОВ "Науковий парк Одеського політехнічного університету", Науковий парк Миколаївського національного аграрного університету "Агроперспектива" та інші, які мають позитивні результати діяльності.
Індустріальні парки - четвертий етап "ліфта" - забезпечують стабільну роботу зростаючих бізнесів для збільшення обсягів виробництва, збуту та прибутків, тобто для розширення їх діяльності. Це досягається шляхом доступу до промислової, транспортної, виробничо-складської, адміністративної та соціальної інфраструктури ІП. За інформацією Мінекономрозвитку, станом на 15 травня 2019 р. до Реєстру індустріальних (промислових) парків включено 39 ІП, з них у 16 визначено керуючі компанії, а у шести є учасники - це індустріальні парки "Свема" (м. Шостка, Сумська область), "Коростень" (м. Коростень, Житомирська обл.), "Павлоград" (Павлоградський р-н, Дніпропетровська обл.), "Новодністровськ" (м. Новодністровськ, Чернівецька обл.), "Вінницький кластер холодильного машинобудування" (м. Вінниця), "Ланнівський" (с. Ланна, Карлівський р-н, Полтавська обл.). Розширення діяльності стартапів в ІП є першим можливим сценарієм у межах "ліфта".
Другий сценарій передбачається реалізувати у середовищі технологічних парків країн - членів ЄС із використанням бізнес-формату франчайзингу за такою схемою: започаткування студентами "власної справи" в бізнес-інкубаторі відповідного українського ЗВО, успішне проходження наступних стадій з виготовлення прототипу і випуску дослідної партії інноваційної продукції, початок серійного виробництва інноваційної продукції у середовищі ІП для насичення внутрішнього ринку України з подальшою дуплікацією українського інноваційного бізнесу у технопарках країн - членів ЄС з метою вийти спочатку на ринок країни походження технопарку, а потім - на загальноєвропейський ринок для отримання доступу до європейських ресурсів, технологій і досвіду, розвитку міжнародної співпраці з компаніями-резидентами країн - членів ЄС і підвищення конкурентоспроможності українських виробників.
Концепцію "Інноваційного ліфта": від школи до Європи" не орієнтовано на сприяння еміграції українців до ЄС (як це може здаватися на перший погляд). Навпаки, вона полягає в тому, щоб надати їм можливістьотримувати навички управління нещодавно розпочатим бізнесом шляхом використання досвіду та знань досвідчених підприємців з країн - членів ЄС, не розриваючи зв'язків з Україною та її ринком, а отже, застосовуючи їх на благо рідної країни.
Для нас питання має полягати не в тому, як зупинити виїзд українців до інших країн для здобуття освіти та отримання кращих умов працевлаштування, а в тому, як створити в країні таке середовище, щоб висококваліфіковані фахівці поверталися з покращеними знаннями, креативними ідеями, налагодженими партнерськими зв'язками з європейськими колегами та вкладали їх у розвиток українського суспільства та економіки. Це лише збагатить Україну у довгостроковій перспективі. У цьому плані концепція "ліфта" є дійсно важливою. Головна проблема реалізації такого сценарію - ставлення можновладців до громадян, які їм не потрібні. Показовий приклад - історія з дівчинкою Лією Мотречко (див. DT.UA №29 від 27 липня 2019 р.), яка навіть після байдужого ставлення з боку представників місцевої та центральної влади не втрачає надії повернутися в Україну з отриманим багажем знань і вкласти їх у розвиток рідної Батьківщини. Сподіватимемося, що її бажання не зміниться з роками та досвідом. Історія Лії Мотречко - не виняток, з подібним стикаються усі вимушено переміщені особи з Криму і Донбасу, про яких від самого початку ніхто не думав, а наразі так і взагалі не згадують. Живуть же якось, ну і добре…
Повертаючись до системи "ліфта", зазначимо, що фактично для його запровадження в Україні вже створені необхідні передумови та підґрунтя.
По-перше, багато ЗВО, наукових установ і громадських організацій України уклали відповідні угоди з інноваційними структурами та ЗВО європейських країн, які виступають своєрідними "майданчиками підскоку" до Європи.
Наприклад, у березні 2017 р. у м. Кошице (Словаччина) відбулося підписання Меморандуму про співпрацю між Національною науково-технологічною асоціацією України, Ужгородським національним університетом (УжНУ) і Технічним університетом м. Кошице.
У вересні 2016 р. аналогічні меморандуми з намірами щодо співробітництва та утворення інноваційно-навчально-підприємницьких ланцюжків було підписано: від української сторони - Академією економічних наук України, Інститутом економіки промисловості НАН України, Полтавським університетом економіки і торгівлі, від польської сторони - Познанським державним економічним університетом, Вищою технічною школою у Сувалках і Технологічним парком м. Сувалки.
По-друге, українські студенти та викладачі вже користуються можливостями європейських програм обміну між університетами країн - членів ЄС. Однією з таких програм є Erasmus+/Erasmus Mundus, яка дає змогу навчатися, викладати або стажуватися в іншій країні терміном до двох років та отримувати за це стипендію.
По-третє, Україна є членом багатьох європейських програм, які підтримують усі складники інноваційного ланцюжка, у тому числі Erasmus for Young Entrepreneurs, СOSME, COST, HORIZON-2020, EUREKA.
По-четверте, в Україні вже майже 20 років діє організація Enactus Ukraine, яка дає можливість студентам спробувати свої сили у соціальному підприємництві шляхом реалізації соціально-підприємницьких проектів. Enactus -міжнародна організація, створена у 1975 р. у США, яка наразі об'єднує 36 країн, 1700 університетів і більш як 70 тис. студентів щороку. Модель роботи організаціїпередбачає проведення кожного року, у тому числі в Україні, національних змагань Enactus Ukraine, на яких команди ЗВО презентують результати своїх проектів. Мета змагань - показати, як підприємницькі ідеї студентів та інноваційний підхід до вирішення соціальних, економічних і екологічних проблем можуть покращити якість життя та життєві стандарти різних верств населення.
Підсумовуючи, зазначимо, що впровадження системи "Інноваційного ліфта": від школи до Європи" в практику вирішує багато важливих для України завдань:
- дає можливість впровадити новий інструмент системного розвитку стартапів, який враховує сучасну методологію та практичний досвід їх створення у світі, тенденції освітньої та трудової міграції в Україні, передбачає розвиток широкої кооперації та співробітництва ЗВО, наукових установ, МСП і стартаперів із зарубіжними колегами;
- покращує якість інституційного оточення завдяки розвитку інноваційних структур у їх взаємній координації. Такими структурами є бізнес-інкубатори, наукові, технологічні та індустріальні парки. Вони допомогли багатьом країнам подолати бідність, технологічну відсталість, інвестиційну непривабливість і є тими полюсами зростання економіки, які поступово, але докорінно змінюють загальний "краєвид" країни;
- розвиває у населення підприємницький менталітет і мислення, потяг до підприємницької діяльності;
- підтримує відкритий ринок освітніх послуг і праці для науковців, сприяє інтернаціоналізації української науково-освітньої та інноваційної сфери шляхом розвитку кооперації з ЗВО та інноваційними структурами країн - членів ЄС;
- сприяє формуванню нових індустрій на базі інноваційних розробок стартапів як основи інноваційного відновлення економіки України.