Твердження прем'єра про те, що він подолав корупцію в держсекторі, не могло викликати нічого, крім здивування.
Адже не було ні якихось гучних арештів і судів над корупціонерами, ні будь-яких принципових рішень, що кардинально змінили б наскрізь прогнилу та порочну систему відносин у цій сфері. Закріпив ефектний виступ глава уряду закликом негайно припинити давати хабарі в дитячих садках, тому що це єдина корупція, яка залишилася в державі, і вона дуже дратує міжнародних донорів. Невже підставою для всього вищесказаного було прийняття законопроекту про корпоративне управління, останнього з пакета "Реформа держвласності"?
Та хоч би як хвалили реформу в уряді, у боротьбі з корупцією вона практично приречена перетворитися на профанацію, яка вже стала традиційною для нинішньої української влади. Так, вона може поліпшити управління, підсилити контроль, можливо, оптимізувати деякі видатки. Але з нинішнім її змістом точно не вдасться перемогти (або хоча б серйозно обмежити) корупцію на цьому поприщі. І ціну відкритим конкурсам уже всі знають, і щодо реальної незалежності членів наглядових рад мало хто помиляється. А головне, немає в пакеті законів вирішення головної проблеми держсектора - безкарності.
На сьогодні в Україні значиться 3340 держпідприємств, 45% із них не працюють, а збитковість решти досягає 115 млрд грн. Сумарна вартість активів цих підприємств - 870 млрд грн, а надходження від дивідендів не досягають й одного відсотка від усіх бюджетних надходжень.
Справді, багато держпідприємств торік продемонстрували зростання, точніше, зниження падіння. Сума виявлених Держфінінспекцією втрат фінансових і матеріальних ресурсів у 2013 р. становила близько 3,7 млрд грн, у 2014-му - майже 7,6 млрд, а у 2015-му - близько 3,9 млрд. Але ми не маємо забувати, що за цей період з поля зору перевіряльників просто випала частина територій і підприємств на них.
"За офіційним даними Мінекономрозвитку, чистий дохід держпідприємств за дев'ять місяців 2015 р. збільшився на 45% порівняно з аналогічним торішнім періодом. Це, безумовно, позитивна тенденція. Однак виникає запитання, за рахунок чого відбулося це збільшення? Ми не чули останнім часом ні про кардинальні заходи щодо підвищення ефективності діяльності держпідприємств, ні про інвестиції в їхні основні фонди. Не було в новинах повідомлень про відновлення їхньої матеріальної бази, залучення новітніх технологій, що дає змогу збільшувати прибуток, - ділиться з DT.UA спостереженнями експерт із приватизації Інституту суспільних досліджень Ірина Ратинська. - Отже, факторами такого підвищення можуть бути або зменшення адміністративних витрат і скорочення корупційних схем навколо держпідприємств, або банальна українська бюрократична система звітності, яка дозволяє показувати позитивні чи негативні результати діяльності підприємств залежно від необхідності".
У результаті неправомірних дій окремих керівників підприємствами втрачено можливість одержати належні їм доходи в сумі понад 790,5 млн грн. Майже на 3 тис. підприємств виявлено близько 3,1 млрд грн незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат, у тому числі понад третина - за операціями з бюджетними коштами.
Найбільш масштабними та поширеними порушеннями залишаються фіктивні угоди без одержання товарів, робіт або послуг (1,4 млрд грн), завищення вартості (569,6 млн) і розкрадання (260,6 млн).
"Широкі можливості для корупції в держсекторі існують передусім через те, що держава ніколи не займалася його належною організацією. Фактично наявність і мета перебування кожного з об'єктів у держвласності визначалися суб'єктивно, без комплексного аналізу та об'єктивного обґрунтування, - вважає експерт Економічного дискусійного клубу з управління держвласністю Євген Олейніков. - Тому й неможливо налагодити ефективне управління об'єктами державної власності, адже для цього потрібно чітко визначити мету діяльності кожного з них окремо. І якщо для групи підприємств, які реалізують державну монополію, головним критерієм справді є прибуток, то, наприклад, для підприємств, що виробляють стратегічно важливу продукцію, головним показником стане саме задоволення попиту в цій продукції, навіть якщо вони планово збиткові".
На його думку, реформа, яку здійснює уряд, теоретично може підвищити ефективність діяльності тих підприємств, де головним критерієм є саме прибуток. Однак для інших категорій об'єктів державної власності вона призведе лише до того, що виконання їхніх основних функцій буде принесено в жертву дохідності. Наслідки для всієї системи державного управління в цьому разі будуть непередбачувані.
Утім, навіть відносно держбанків, від яких, крім прибутковості, взагалі нічого не чекають, стратегія реформування далека від ідеалу. За великим рахунком, увідні ті самі - наглядові ради, плани розвитку, залучення інвесторів. От тільки до середини 2018 р. держава планує продати лише по 20% акцій Ощадбанку та Укрексімбанку.
"Про ефективність управління держбанками красномовно свідчить щорічна потреба в їхній докапіталізації. Фактично через те, що ці банки працюють неефективно та не приносять прибутку, їх утримують на плаву за рахунок грошей платників податків. А банківська таємниця прикриває всі ті неринкові та збиткові кредити, на які ці гроші йдуть, - констатує поганий стан справ у цій сфері Павло Різаненко, заступник голови спецкомісії ВРУ з питань приватизації, який входить у правлячу коаліцію (у минулому фахівець E&Y і керівник відділу фінконсалтингу ІБ "Ренесанс Капітал"). - Про те, що відбувалося в держбанках, ми завжди знатимемо вже після зміни влади, коли починають спливати всі ті кредити, які ніколи не буде повернуто. На жаль, це сфера, в якій корупція була, є та буде".
Навряд чи можна інакше, ніж скептично, ставитися й до ролі наглядових рад у реформі держуправління при збереженні впливу політиків та уряду на відповідні призначення. Будь-яка посада в такій раді - предмет політичного торгу, не більше. За квотою ВР членів таких рад, наприклад, не можуть призначити з літа минулого року. Ніяк не сторгуються? А діяльність самих рад заблоковано - кворуму немає, засідання не відбуваються.
Аналогічна чехарда і з відкритими та прозорими конкурсами на керівні посади держпідприємств. Або конкурси виявляються недостатньо відкритими, або їхні результати потім місяцями оскаржуються в судах. Днями урочисто було оголошено конкурс на нових керівників центральних компаній: "Електроважмашу", "Укренерго", "Центренерго", "Укрспирту" та "Укрпошти". Нове керівництво, на думку прем'єра, буде позбавлене політичного впливу.
Тим часом конкурс на голову "Укрпошти", наприклад, триває вже рік, його повторно оголосили три дні тому. Поки ж підприємством керує Ігор Ткачук - уродженець Вінниці, брат нардепа з угадайте якого блоку. Увесь цей час на підприємстві лише очікують реформ. Воно дотепер не відвоювало собі ринку міжнародних пересилок, колись втраченого через минулого керівника Михайла Паньківа, який, до речі, прийшов із бізнесу, а точніше, від конкурентів і за час свого керівництва зробив усе, щоб ті самі конкуренти зміцніли.
Нинішній керівник "Укрпошти", дарма що в.о., як, утім, і технократи з Мінінфраструктури, поки що на цьому поприщі нічого не досягли, ринків не повернули, якості послуг не підвищили. Зате неодноразово були помічені у чварах із приводу приміщень підприємства, які здаються в оренду. Справді, "Укрпошта" - один із найбільших у країні власників нерухомості. На її балансі понад 5 тис. будівель, часто в центральних районах міст.
На кінець 2015-го до передачі в оренду пропонувалося 14 тис. кв. м, а здавалося 92 тис. кв. м. Основна схема заробітку побудована на праві держпідприємств орендувати в "Укрпошти" приміщення за ціною 1 грн/кв. м. Таких орендарів близько 30%, і є небезпідставні підозри, що далеко не всі вони представляють реальні держоргани. Факти зловживань і неефективності визнаються, а винних немає. Керівництво "Укрпошти" обвинувачує Мінінфраструктури, а те, у свою чергу, киває на "Укрпошту". Експерти переконані, що гріються на схемах і перші, і другі, і Фонд держмайна, через який зобов'язані проходити всі ці угоди. У 2015 р. від здачі в оренду нерухомості держпідприємство виручило 40 млн грн, тобто за рік компанія на кожному орендованому квадратному метрі площі заробила менш як 3 тис. грн.
Ще торік міністр Павленко заявляв, що не менш корупціогенний "Укрспирт" вийшов з "кризи", став на шлях реформ і готовий до приватизації. Щоправда, потім почала з'являтися інша інформація. До збитків на суму 880 млн грн, виявлених Держфінінспекцією влітку 2015-го, додалися несплата податків (200 млн грн), розкрадання держкоштів (35 млн) і укладання фіктивних контрактів (на загальну суму 2,3 млрд грн). Відносно деяких "постійних" контрагентів підприємства кримінальні провадження ведуться з 2013 р., що анітрохи не заважає ДП із ними працювати. Повірити в те, що в цю мутну воду зайде особа незацікавлена та невмотивована фінансово, дуже складно.
"В управлінні ДП "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" перебувають Вільногірський ГМК та Іршанський ГЗК. Ті, на яких раніше Фірташ заробляв понад 100 млн дол. І от коли підприємства повернули державі, виявилося, що заробляє вона набагато менше від колишнього орендаря. А бізнес, між іншим, монопольний. На комбінати відправилася спеціальна комісія, яка виявила, що продукцію підприємства продають не прямо, а через австрійського посередника. Продукція унікальна, клієнти відомі, існують із 50-х років минулого століття. Наявність посередника в такому разі не має жодної економічної доцільності, - розповідає DT.UA П.Різаненко. - Інформацію ми передали Абромавичусу, разом із документами. В органі управління ОГХК, Мінекономрозвитку, було організовано нараду з керівництвом цих підприємств, на якій в них буквально вимагали укладати прямі договори. У відповідь чиновникам дали чітко зрозуміти, що ніхто від посередника, отже, і від схеми відмовлятися не буде. Ми почали вимагати в Айвараса формальних перевірок підприємств і звільнень корупціонерів, та і їх не було. Рішення про перевірки та кадрові призначення приймаються Кабміном, а Яценюк свого дозволу не дає. Тоді ми звернулися до МВС. Але й там ніяк не відреагували. То хто подолав корупцію? Той, хто її "кришує"?".
За його словами, аналогічна ситуація нині склалася з харківським "Електроважмашем" та іншими державними підприємствами. Ще навесні 2015-го було ініційоване прийняття закону, який дозволяв усунути від управління "Укрнафтою" людей Коломойського. І робити це потрібно було швидко, бо гроші з компанії виводилися стрімко. І у що все вперлося? Правильно, у доручення та директиви Кабміну, яких чекали і в Міненерговугільпромі, і в "Нафтогазі". Саме Яценюк вісім місяців зволікав із підписанням необхідних документів. За цей час менеджмент вивів із компанії понад 11 млрд грн.
Узагалі, наскільки енергетичний держсектор охоплений реформами, наочно ілюструє той факт, що державне "Укргазвидобування" ще на початку лютого ц.р. опиралося проведенню планової перевірки Держфінмоніторингу, публічно заявляючи, що компанія "максимально ефективно використовує ресурси", а фінмоніторинг нехай повірить на слово. До речі, нинішній голова правління ПАТ "Укргазвидобування" Олег Прохоренко - реформатор і технократ із зарплатою в 398 тис. грн на місяць, який пройшов відкритий і прозорий конкурс. Заходячи на посаду, він оцінював корупційну маржу в компанії у 2–3 млрд грн на рік. Однак вивільнити цей прихований ресурс керівнику, мабуть, не вдалося. Необхідні інвестиції у видобуток і ремонт свердловин у 2015 р. не вкладалися, шість із восьми договорів із приватними партнерами в рамках спільної діяльності "Укргазвидобування" має намір розірвати в судовому порядку, а рамкові та чинні договори з інвесторами були розірвані або заморожені, обсяги видобутку вуглеводнів знижуються з року в рік. Про приріст запасів узагалі немає сенсу говорити. І тепер тільки розслідування покаже, чи не даремно сотні тисяч гривень витрачаються на зарплату одного менеджера "Укргазвидобування" (а Прохоренко не єдиний високооплачуваний топ-менеджер у цій державній видобувній компанії).
Сама ідея про те, що висока зарплата чиновника є корупційним запобіжником, дуже спірна. Так, будь-яка праця має бути гідно оплаченою. Але сподіватися, що запропоновані 20, 30, 200 тис. на місяць не дозволять комусь украсти 200 млн на рік, наївно. Усі ці донорські зарплатні фонди не допоможуть вирішити проблеми принципово доти, доки не почне працювати адекватна система правосуддя.
Відповідно до єдиного реєстру осіб, які скоїли корупційні порушення, після Революції гідності суди розглянули понад дві тисячі корупційних справ, але засуджено було лише 2% підсудних. Переважна більшість справ - обвинувачення в дрібних порушеннях, які взагалі з великою натяжкою можна віднести до корупційних злочинів. У звіті ГПУ за минулий рік лише сухо констатують, що кількість осіб, обвинувачуваних в одержанні хабара, скоротилася в півтора разу. І додають, що з 23 зареєстрованих фактів незаконного збагачення жоден так і не дійшов до суду.
"Корпоратизація не гарантує повної відсутності корупційних ризиків. Корпоративний стандарт для країн G-20 - наявність наглядової ради, більшість якої становлять незалежні директори. Незалежність директора - дуже тонка межа. Майже неможливо повністю визначити вичерпні умови незалежності директорів наглядової ради. Багато чого залежить і від особистості незалежного директора. В Європі втрата репутації для такого директора - це кінець кар'єри. У нашій країні репутаційний капітал нічого не вартий. Каркас корпоративного управління - це етика поведінки, не толерантна до корупції. Саме це дуже складно забезпечити на практиці господарювання державних підприємств в українських реаліях", - вважає експерт Ірина Ратинська.
***
Однією з першопричин нинішньої політичної кризи та припинення співробітництва з МВФ став саме невгамовний інтерес можновладців до держпідприємств. Передача цих об'єктів Мінекономрозвитку, затіяна задля реформи та підготовки до приватизації, багатьма була сприйнята як шанс змінити розміщення сил і захопити нові території. Кожний новий "відкритий" конкурс стане для них сигналом, що на ДП можна провести свою людину, а кожний делегат у наглядовій раді буде потенційною маріонеткою, яку вони захочуть купити та напевно куплять. Доти, доки корупційні злочини не розкриваються, а корупціонери не несуть реальних покарань за свої злочини, будь-яку прогресивну європейську практику управління буде спотворено вітчизняними корупціонерами. Платити їм за це ще й підвищені зарплати з коштів донорів - верх цинізму. Може, все-таки розпочати з батога, а не пряника?