Кабмін у черговий раз узявся за розвиток підприємництва. Понад 360 регуляторних актів скасував, пообіцявши відучити чиновників "кошмарити" бізнес. А заодно й стратегію розвитку цього самого бізнесу виніс на обговорення, плануючи прийняти документ до нового року. Левова частка намірів націлена на мале та середнє підприємництво, яке, на відміну від великого та дуже великого (читай - олігархічного) бізнесу, українські уряди за всіх часів годували в основному обіцянками.
Мету теж, як завжди, задекларовано благу - підвищити наші позиції в рейтингу ведення бізнесу Світового банку, але не просто підвищити, а відразу пунктів на десять. Хоча для небайдужих спостерігачів уже давно не секрет, що позиції України в будь-яких міжнародних рейтингах хоча й важливі, але точно не можуть бути самоціллю, під яку підганяються (псевдо)реформи для галочки. Бо в такому разі вони, як, утім, і прийняття різноманітних стратегій, впливають на реальний сектор однаково, а точніше, ніяк. Проте бачення уряду на предмет того, як і завдяки чому повинен розвиватися малий і середній бізнес в Україні, цікаве, особливо у світлі хронічних податкових нововведень, тотального голоду на прийнятні за вартістю кредитні ресурси та загальної економічної стагнації. На перший погляд, курс узято правильний. Щоправда, він нічим не відрізняється від усіх попередніх стратегій усіх без винятку українських урядів.
Офіційні декларації про підтримку підприємництва у варіанті нинішньому розпочинаються з популяризації підприємницької діяльності, а закінчуються констатацією необхідності відкрити доступ на зовнішні ринки. Про те, що в проміжку бажано щось виробити, щоб потім продати, знову забули. Зате вирішили вдосконалити систему статистичного обліку діяльності МСБ, створити єдиний інформаційний ресурс для підприємців і Офіс новітніх технологій, щоб ефективніше просувати інновації (очевидно, на ринках і в місцях стихійної торгівлі).
Те, що значну частину стратегії присвятили доступу малих і середніх підприємців на зовнішні ринки, звичайно, позитивно та в дусі часу, але гранично відірвано від їхніх реальних потреб. Безумовно, і серед них є охочі потрапити в почесний список експортерів, але таких небагато. Ще менше тих, хто не просто прагне, а ще й може вийти на зовнішні ринки, тобто відповідає нормативам якості продукції, витримує екологічні вимоги, має прозору або умовно прозору бухгалтерію. Навряд чи варто забувати, що ми живемо в країні, де встановлення касового апарата - проблема, якої не можуть вирішити вже два роки. У нас ведення повноцінної бухгалтерської звітності - нездоланна перешкода, а ми мріємо перейти на міжнародні стандарти. Дотримання елементарних санітарних норм, до речі, теж перешкода. Утім, їх і так ніхто не перевіряє, адже з 2014-го для зручності бізнесу запроваджено мораторій на перевірки. Вихід на зовнішні ринки в таких умовах - перспектива, м'яко кажучи, середньострокова. А відсутність доступу на прилавки ЄС - навряд чи головне лихо українських підприємців.
Навесні цього року проходили парламентські слухання на тему "Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу". Попри чимало неоднозначних заяв (усе-таки слухання парламентські), під час обговорення пролунала думка, варта уваги. Багаторічний протекціонізм олігархічних інтересів зумовила глибока економічна криза. "Фінансова глибина" економіки зменшилася, законсервувавши економічну модель, за якою Україна експортує переважно сировину та низькотехнологічну продукцію з низькою доданою вартістю, талановитих людей і зароблені тут же прибутки. За таких умов розвиток малого та середнього підприємництва - одна з небагатьох гідних альтернатив "сировинному курсу".
Досить плодити, час вирощувати
Найпростіше підібратися до такого поняття, як "фінансова глибина", оперуючи конкретними цифрами. Наприклад, 99,9% усіх підприємств в Україні за підсумками 2014-го становлять малі та середні підприємства. Вони забезпечують робочими місцями 6,9 млн чоловік і генерують 60,9% усього обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг). На перший погляд, усе чудово. Наприклад, у тій самій Німеччині, де МСБ також становить хребет економіки, кількість дрібних підприємств і відносні обсяги їхніх продажів нижчі за українські, як, утім, і в середньому по ЄС. А от їхній внесок в економіку - вагоміший, причому в рази. Якщо в середньому в Європі частка малого та середнього бізнесу у ВВП становить близько 70%, то в нас вона не перевищує й 15%. Це головна особливість українського малого підприємництва - кількість нечасто переходить у якість, а обсяги продажів, що зашкалюють, "компенсуються" порівняно незначним внеском МСБ у ВВП.
Нещодавно німецькі економісти Berlin Economics проводили велике дослідження сектора МСБ в Україні. Результати здивували, якщо не приголомшили - 77% з 1,7 млн українських малих і середніх підприємств становлять приватні підприємці. Приблизно половина з них (або 38% від загальної кількості МСП) - так звані псевдосамозайняті, частина з яких - це наймані співробітники організацій, оформлені як ПП-шники заради оптимізації податків, без якої багато підприємств часто просто не змогли б у нинішніх умовах працювати. Але левова частка - підприємства-пустушки, створені виключно заради підтримки корупційних схем: в основному оготівковування грошей для виплати тіньових зарплат, хабарів і відкотів. Ще половина підприємницьких одиниць складається в основному з фрилансерів і мікропідприємств, яким доходів вистачає лише на проживання. Економічний ефект від їхнього існування також наближається до нуля (хіба що поліпшуються офіційні показники безробіття), рівень підприємницької мотивації в цій категорії дуже низький, створені вони виключно через відсутність інших джерел доходу та практично не розвиваються. Лише 5% МСБ - це власне підприємства, які роблять внесок в економічне зростання. У цьому й полягає основна причина того, що при порівнянності показників українського та європейського секторів МСБ інші економічні параметри, той самий ВВП, відрізняються разюче.
Уважно подивімося на саму структуру малого бізнесу. У 2014 р. (без урахування діяльності банків, бюджетних установ, тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у загальній кількості суб'єктів господарювання в Україні, яких налічувалося близько 1,93 млн, понад 99,9% становили суб'єкти малого та середнього підприємництва. З них 16,6 тис. - це суб'єкти середнього підприємництва (тобто менш як 1% від загальної кількості МСБ), 1,9 млн - суб'єкти малого та мікропідприємництва (99,1% від загальної кількості суб'єктів господарювання).
Із уже згаданих 60% обсягу реалізованої продукції на частку суб'єктів середнього підприємництва, яких менш як 1%, припадало 38,9% від загального обсягу (тобто 1735,9 млрд грн), а внесок 99% мікропідприємців становив лише 22% (або 981,3 млрд грн).
І хоч би як ремствували на Грушевського, що війна та криза не дають дрібним підприємцям розправити крила, основні причини їхнього дуже повільного зростання - відсутність грошей і, хоч як дивно, самообмеження розвитку.
Мікробізнес користується певним набором податкових пільг, до нього не надто пильно придивляються контролюючі органи, у нього нічого не вимагають фіскали. Бути маленьким в Україні - комфортно, і підприємці свідомо йдуть на обмеження свого зростання, аби цей комфорт зберегти. Правильна стратегія розвитку МСБ в Україні має розпочинатися зі створення комфортних умов для роботи будь-якого бізнесу, щоб установлені груповим розподілом Податкового кодексу розмір фірми, обсяги продажів і оборот не були визначальними для власника, щоб було комфортно працювати й ПП-шнику, і ФОП на загальній системі, і заводу. Тоді ми перестанемо, нарешті, плодити МСБ і почнемо із МСБ вирощувати реальний бізнес.
Однак в уряді починають із традиційного створення тепличних умов для дрібних і середніх підприємців. Тут тобі й правове регулювання, і поліпшене фінансування, і спрощене адміністрування. І все-все для МСБ, аби тільки їм було комфортно.
Що цікаво, у Міністерстві фінансів бачать розвиток МСБ трохи інакше та нарешті не соромляться зізнатися в згубності пільг для дрібного бізнесу. Звичайно, їхня позиція може бути продиктована бажанням подолати різні способи податкової оптимізації з допомогою МСБ. Але причини в цьому разі вторинні, головне, що стратегія, яка передбачає поступове злиття "спрощеної" і загальної систем оподаткування, правильна. Створюються однаково комфортні умови діяльності для всіх без винятку підприємців. Але це лише перспективи, про які у Мінекономрозвитку, схоже, поки що не знають.
Поки ж між великим бізнесом і МСБ - прірва. І головна проблема останніх не в адміністративному тиску, і не у відсутності "єдиного інформаційного ресурсу для підприємців", а в недоступності фінансових коштів. Гроші, необхідні дрібному бізнесу, щоб зростати, розвиватися, щось виробляти, на сьогодні одержати немає де. І вирішення вже цієї проблеми з надлишком компенсувало б відсутність єдиного порталу для МСБ, а заодно й Офісу сучасних технологій.
МСБ потрібні гроші, наприклад
Усі ми чудово розуміємо, що фактична зупинка кредитування - основна причина всіх проблем, з якими зіштовхується бізнес. Причому не тільки дрібний, просто МСБ відчуває цю проблему гостріше. За даними НБУ, кредитна активність банків залишалася стриманою та зумовлена високими кредитними ризиками, низькою платоспроможністю позичальників і подальшим зростанням неякісних активів. Частка простроченої заборгованості, наприклад, у загальній сумі кредитів (без неплатоспроможних банків) зросла з початку року з 22 до 25,8%.
Улітку регулятор проводив опитування серед банків про умови кредитування в Україні, на підставі якого було підготовлено досить цікавий аналітичний звіт. Банки, наприклад, очікують зменшення обсягів корпоративних кредитів і збільшення кредитування домогосподарств у наступні 12 місяців. Природно, зберігаються, причому вже чотири квартали поспіль, очікування поліпшення якості кредитного портфеля в корпоративному сегменті (адже якщо нічого не робити, то й "накосячити" складно). Банки визнали, що стандарти кредитування корпоративного сектора стали жорсткішими порівняно з початком 2016 р., найбільшою мірою - за кредитами для великих підприємств. А от умови надання кредитів МСП продовжують пом'якшуватися.
Щоправда, при цьому респонденти зазначили зниження рівня схвалення заявок корпоративного сектора по кредитах і великим підприємствам, і МСБ. Що цікаво, третій квартал поспіль банки фіксують зниження відсоткових ставок, але кажуть про посилення жорсткості за всіма неціновими умовами кредитування корпоративного сектора. Тобто ставки знижують, умови посилюють, в одержанні кредитів все одно відмовляють.
А попит є і значний, причому, за визнанням самих банкірів, найбільше зростає саме попит на кредити МСБ. Основні причини незмінні - потреби позичальників в обіговому капіталі та необхідність реструктуризації заборгованостей.
Звичайно, регулятор із оптимізмом дивиться в майбутнє, продовжуючи вірити у відновлення кредитування. Нас же терзають сумніви на цей рахунок, особливо якщо йдеться про малий бізнес. За визнанням самих банкірів, вимоги до застав лише посилюватимуться, як і обмеження, що накладаються на позичальника кредитним договором.
Стратегія уряду навіть не намагається знайти вирішення цієї проблеми, пропонуючи досить своєрідно забезпечити МСБ фінансовими коштами. Кроків кілька, і радує хоча б те, що вони в принципі є. Засмучує, що способи їх реалізації туманні, а строки розмиті. Але невміння оперувати кількісними і якісними показниками, а ще конкретними строками - це загальна біда всіх урядових стратегій.
Значна частина стратегії - це набір різноманітних програм міжнародної допомоги МСБ. Власне ініціатив українського уряду там небагато. Базою стала програма EU SURE. Щоправда, у стратегії про неї згадується мимохіть, у контексті створення фонду гарантування кредитів для МСБ. Показово, що подробиць - кіт наплакав. І це при тому, що будь-який "фонд" в Україні - це об'єкт підвищеної корупціогенності, особливо за донорські кошти.
З того, що відомо нам, - ініціатива EU SURE є частиною пакета допомоги від ЄС. Її бюджет - 95 млн євро, і розрахована вона на період з 2016-го до 2020 р. (тобто вже рік, як працює). Мета - допомагати розвитку малих і середніх підприємств у різних регіонах України. Зокрема, допомога надаватиметься територіям, які потерпають від конфлікту, і сусіднім регіонам, залученим до реінтеграції внутрішньо переміщених осіб. За попередніми оцінками, EU SURE охопить не менш як 15 областей по всій Україні.
На загальнонаціональному рівні EU SURE надаватиме технічну та консультаційну допомогу в сфері бізнес-політики з метою завершити дерегуляцію діяльності МСБ. Програма створить інформаційний веб-портал для малого та середнього бізнесу (куди без нього). А також сприятиме участі України в програмах ЄС, які концентруються на розвитку приватного сектора (зокрема, Horizon 2020).
На регіональному рівні EU SURE надаватиме бізнес-консультації та поширюватиме підприємницькі навички серед українських малих і середніх підприємств. Ця допомога буде здійснюватися через центри підтримки бізнесу (ЦПБ), які працюватимуть у співробітництві з ЄБРР. Також EU SURE покликане спростити доступ українських малих і середніх підприємств до фінансових ресурсів з допомогою кредитних гарантій, на які ЄС виділив
40 млн євро. Сума, до речі, немаленька, адже ми говоримо про МСБ. І хотілося б дізнатися подробиці того, коли, де та як підприємці одержать доступ до цих кредитних гарантій.
Однак на цьому, за великим рахунком, уся фінансова підтримка підприємців закінчується. Сприймати всерйоз пункти про "стимулювання більш активного використання лізингових послуг шляхом створення сприятливої законодавчої бази" не виходить, як і про "сприяння розвитку небанківських форм фінансування суб'єктів МСБ (у тому числі з допомогою кредитних спілок, краудфандингу та інститутів фондового ринку)". І не тому, що запропоновані механізми неефективні або не працюватимуть в Україні. Ні, це нормальні, поширені у світі практики, вони справді можуть допомогти МСБ. Але в стратегії немає жодної відповіді на запитання, як це все буде стимулюватися, розвиватися, впроваджуватися. Особливо цікаво було б довідатися про прихований потенціал інститутів фондового ринку й ті безмежні можливості, які вони можуть надати МСБ.
Можливо, ми помиляємося, і представникам МСБ було б цікаво розбиратися в специфіці краудфандингу або тонкощах нашого фондового ринку. Але поки що складається враження, що бізнес, змучений тривалою кризою, девальвацією, зниженням попиту, відсутністю кредитів і постійними податковими пертурбаціями, очікує від уряду простих відповідей на такі самі прості запитання. А у відповідь отримує звичайну відписку з розмитими перспективами та дуже туманними пропозиціями. Скільки таких стратегій уже було? Може, ТАКИХ уже вистачить?