Експорт енергоресурсів є ключовим джерелом фінансування нарощування військової потужності Росії та її агресії проти України. Щоб пролити світло на ті країни, які продовжують купувати російські нафту, газ і вугілля, та пояснити, як змінилися обсяги та вартість імпорту з початку повномасштабного вторгнення, Центр досліджень енергетики та чистого повітря (CREA) зібрав детальну інформацію щодо постачання викопного палива з РФ морським транспортом і трубопроводами (див. рис. 1).
Ми описуємо ключові висновки дослідників, тут повний текст для допитливих.
Аналітики свідомі того, що за короткий час нафтогазових зв’язків РФ та Європи не зруйнувати. Більша частина експортованого російського викопного палива транспортується до Європи трубопроводами, а також через порти на Балтійському та Чорному морях. Терміналів для скрапленого природного газу або альтернативних трубопровідних з’єднань для перенаправлення експорту трубопровідного газу до інших місць просто не існує. Для частини російських сирої нафти та вугілля, що експортуються до Європи, складно знайти інших покупців, оскільки нафтопереробних заводів та електростанцій, призначених для їхнього використання, небагато. Тим не менш це сумнівне виправдання того, що з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну морем і трубопроводами було експортовано викопного палива на 63 млрд євро, 44 млрд (71%) з яких припадає на ЄС.
Частка ЄС в експорті викопного палива РФ становила приблизно 30% для вугілля, 50 — для сирої нафти, 80 — для скрапленого природного газу, 70 — для нафтопродуктів і 90% — для трубопровідного газу. А найбільшими імпортерами (див. рис. 2) стали:
- Німеччина (9,1 млрд євро);
- Італія (6,9 млрд євро);
- Китай (6,7 млрд євро);
- Нідерланди (5,6 млрд євро);
- Туреччина (4,1 млрд євро);
- Франція (3,8 млрд євро).
Звісно, санкції працюють, а обсяги російського енергетичного експорту поступово скорочуються (див. рис. 3) навіть за браком ембарго на імпорт. Поставки нафти до ЄС впали на 20%, вугілля — на 40%. Водночас поставки скрапленого природного газу в Європу зросли на 20%. Закупівлі газу в ЄС через трубопроводи збільшилися на 10%.
Однак і РФ починає адаптуватися під нові умови. Поставки нафти в країни, що не входять до ЄС, зросли на 20% із суттєвими змінами в напрямках. Постачання вугілля та скрапленого природного газу за межі ЄС збільшилося на 30 і 80% відповідно. Також Росія намагається перенаправити вантажі, яких не отримують європейські покупці, деінде, наприклад, різко зросла кількість суден, які виходять із російських портів без певного пункту призначення, буцімто «на замовлення», або повідомляючи лише про проміжний пункт призначення, наприклад Босфор або Гібралтар (див. рис. 4).
Поставки нафти в Індію, Єгипет та інші нетипові для російського експорту напрямки привертають багато уваги, і дані свідчать про їхнє явне зростання з майже нульової позначки. Проте поставок до цих нових пунктів призначення далеко не достатньо, щоб компенсувати навіть помірне падіння експорту до Європи.
Чверть російських поставок викопного палива надходить лише до шести портів ЄС (див. табл. 1). Зупинка поставок тільки в ці порти ліквідувала б 23% морського попиту на «викопний» експорт РФ. Тож питання серйозної транспортної блокади актуальне як ніколи.
Попри те, що більшість російських поставок надходять на непримітні термінали обробки та зберігання, дослідники виявили поставки і на об’єкти, пов’язані з нафтовими компаніями «Ексон Мобіл» (Exxon Mobil), «Шелл» (Shell), «Тотал» (Total), «Репсол» (Repsol), БП (BP), «Лукойл» (Lukoil), «Несте» (Neste) та «Орлен» (Orlen). А з-поміж основних виробників і трейдерів викопного палива судна, зафрахтовані «Шелл» (Shell), «Ексон» (Exxon), «Тотал» (Total) і «Трафіґура» (Trafigura), продовжували перевозити російське викопне паливо ще у квітні, вже після серії публічних засуджень. Великі нафтові компанії, енерго- та промислові підприємства продовжували купувати російське викопне паливо.
Перелік найбільших ідентифікованих імпортерів російського палива із датами поставок наведено у табл. 2–4.
Центр досліджень енергетики та чистого повітря закликає всі уряди та корпоративних покупців російського викопного палива припинити всі закупівлі, щоб посилити дію санкцій і допомогти припинити війну та злочини проти людяності, що їх вчиняють російські військові. А також припинити транзит і постачання російського викопного палива третім сторонам.
Аналітики впевнені, що під час будь-якого згортання, перехідного періоду або якщо повна заборона є неможливою, необхідно встановити тарифи на імпорт із Росії. Доволі високі тарифи спонукатимуть покупців, якщо є можливість, не купувати товари у РФ та обмежуватимуть ціну, що сплачується російським постачальникам на спотових ринках.
Та найголовніше, країнам необхідно якнайшвидше розробити план заміни російського викопного палива чистими (невикопними) джерелами енергії, заходами щодо підвищення енергоефективності та енергозбереження. Це матиме набагато більший вплив, ніж просто реорганізація глобальних торгових потоків викопних видів палива, і даватиме набагато більші переваги для економіки, охорони здоров’я та національної безпеки.