2010 року Україна вчетверте взяла участь у Щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн світу (IMD World Competitiveness Yearbook, далі — IMD WCY). Його з 1989 року публікує провідна європейська бізнес-школа International Institute for Management Development (IMD-Lausanne, Лозанна (Швейцарія), ексклюзивним партнером якої в Україні є Міжнародний інститут менеджменту (бізнес-школа МІМ-Київ). Прикра, хоча й певною мірою очікувана втрата позицій знову вивела Україну на передостанній щабель — ми 57-мі з 58 прорейтингованих країн. До речі, передостанні ми третій рік поспіль, а починали у 2007 році з 46-го місця серед 54 учасників. Однак цього року рейтинг дає змогу говорити не лише про закономірні погіршення, а й про несподівані поліпшення.
Про що говорить статистика
Щороку експерти IMD традиційно визначають серед усіх понад 320 показників конкурентоспроможності, за якими проводиться рейтингування країн, по 15 показників, які в абсолютному значенні найбільше погіршилися чи поліпшилися. Слід пам’ятати, що 2/3 цих показників становить національна статистика за минулий рік, а 1/3 — результати опитування національного бізнесу (в Україні, крім респондентів, яких залучає IMD-Lausanne, переважну більшість опитаних становлять випускники та слухачі бізнес-школи МІМ-Київ, що представляють усі регіони та галузі економіки країни). І якщо у минулі роки чинниками погіршення найчастіше виступали саме результати анкетування (бізнес дедалі гірше оцінював регуляторне середовище, податкову політику, державну політику, законодавчу базу, макроекономічну ситуацію тощо), то 2010 року ситуація докорінно змінилася.
Спочатку про об’єктивні макроекономічні погіршення. На зниження рейтингу суттєво вплинули зниження темпів зростання реального ВВП (30-те місце в IMD WCY 2009 і 58-ме — в IMD WCY 2010); зниження темпів зростання реального ВВП на душу населення (19-те та 57-ме місця відповідно); зниження капіталізації фондового ринку у відсотках до ВВП (34-те та 52-ге місця); зростання державного боргу (13-те та 20-те місця); зменшення прямих іноземних інвестицій (29-те та 34-те місця); збільшення іноземного державного боргу (42-ге та 47-ме місця); зниження обсягів експорту (41-ше та 45-те місця); зростання рівня безробіття (33-тє та 41-ше місця).
Ці показники експерти IMD визначили як найзначніші погіршення. Традиційно низькі місця Україна продемонструвала за такими показниками, як інфляція (56-те місце в IMD WCY 2009, 57-ме — в IMD WCY 2010); ВВП на душу населення (52-ге та 55-те місця відповідно), ризик політичної нестабільності (57-ме місце в рейтингу минулого та цього років), якість життя (55-те та 56-те місця відповідно), вплив обмінного курсу на конкурентоспроможність підприємств (56-те місце два роки поспіль), кредитний рейтинг країни (54-те та 57-ме місця відповідно), інвестиційний ризик (55-те місце два роки поспіль), доступність кредитів для бізнесу (56-те та 58-ме місця відповідно) тощо.
Переоцінка цінностей…
Як свідчить статистика, а також деякі ключові результати опитувань, об’єктивна ситуація погіршується, ресурсів для економічного розвитку бракує, умови ведення бізнесу стають менш сприятливими, про подолання кризи звітувати вочевидь зарано. Однак цьогорічний рейтинг дає серйозний привід до роздумів у частині результатів управлінського опитування. Річ у тім, що 2010 року українські бізнесмени, які зазвичай були дуже суворими в оцінці ефективності влади, бізнес-середовища та економіки в цілому, раптом вказали на поліпшення за багатьма показниками конкурентоспроможності у цих сферах.
Перш ніж вдатися до цитування, зауважимо, що в цьому разі нам доведеться оперувати не лише позиціями в рейтингу, а й абсолютними показниками, і от чому. Відповідаючи на запитання управлінського опитування, бізнесмени оцінюють конкурентоспроможність за різними критеріями за 10-бальною шкалою, і що вищий бал, то вищим є рівень конкурентоспроможності за цим показником. При цьому збільшення оцінки, навіть досить суттєве, не завжди дає таку саму суттєву зміну в рейтингу — адже такі самі або навіть більші поліпшення можуть відбутися і в інших країнах, і за результатами порівняння у загальному рейтингу місце цих країн буде вищим за місце України.
Отже, найцікавішими з точки зору розпочатого нами аналізу є кілька груп критеріїв — «Інституційні рамки», «Бізнес-законодавство», «Продуктивність та ефективність», «Фінанси». Заради справедливості зазначимо, що рейтингові позиції України саме за групами показників у розрізі цих груп є не дуже привабливими й демонструють радше негативну динаміку. Так, протягом чотирьох років (з 2007-го по 2010-й відповідно) Україна пройшла такий шлях у рейтингу: «Інституційні рамки» — 53—52—55—56-те місце, «Бізнес-законодавство» — 53—53—53—52-ге місце, «Продуктивність та ефективність» — 45—41—57—58-ме місце, «Фінанси» — 54—53—57—58-ме місце.
Однак серед найбільших поліпшень у рейтингу за абсолютними значеннями експерти IMD визначили такі показники, що належать саме до вищенаведених груп і грунтуються на результатах управлінського опитування: вплив політики Нацбанку на економічний розвиток — 2 бали в IMD WCY 2009, 3,45 бала IMD WCY 2010 (щоправда, місце в рейтингу стабільно 56-те два роки поспіль); можливість фінансування компаній за рахунок фондового ринку — 1,6 бала в IMD WCY 2009, 2,65 бала в IMD WCY 2010 (56-те та 54-те місця відповідно); відповідність компаній малого та середнього бізнесу міжнародним стандартам ефективності — 3,56 бала в IMD WCY 2009, 5,64 бала в IMD WCY 2010 (56-те та 29-те місця відповідно); прозорість фінансових інституцій — 2,47 бала в IMD WCY 2009, 3,46 бала в IMD WCY 2010 (57-ме та 53-тє місця відповідно); адаптивність державної політики до змін в економіці — 1,27 бала в IMD WCY 2009, 1,85 бала в IMD WCY 2010 (55-те та 53-тє місця відповідно); ефективність банківського та фінансового регулювання — 2,51 бала в IMD WCY 2009, 3,60 бала в IMD WCY 2010 (56-те місце два роки поспіль); стійкість економіки до економічних циклів — 1,89 бала в IMD WCY 2009, 2,69 бала в IMD WCY 2010 (57-ме та 51-ше місця відповідно); ефективність захисту прав акціонерів — 3,05 бала в IMD WCY 2009, 4,29 бала в IMD WCY 2010 (57-ме та 55-те місця відповідно).
Це лише ті показники, які, через найбільшу зміну в кращий бік абсолютного значення, були внесені аналітиками IMD до переліку ключових поліпшень цього року. Не можна не згадати й інших аспектів фінансового та регуляторного середовища, які українські бізнесмени — слухачі МІМ-Київ охарактеризували цього року більш позитивно порівняно із попереднім.
Так, доступність венчурних капіталів оцінена у цьогорічному опитуванні на рівні 2,15 бала і 55-го місця в рейтингу (1,67 бала і 57-ме місце 2009 року); ефективність послуг банків і фінансових установ — 4,07 бала і 47-ме місце (3,26 бала і 56-те місце 2009 року); вплив правового та регуляторного середовища на конкурентоспроможність підприємств — 2,19 бала і 54-те місце (1,71 бала і 56-те місце 2009 року); доступність ринків капіталу — 3,82 бала і 54-те місце (3,05 бала і 55-те місце 2009 року); ефективність конкурентного законодавства — 3,64 бала і 51-ше місце (2,91 бала і 56-те місце 2009 р.) тощо. І навіть сумнозвісна корупція цього року видалася українським бізнесменам не такою всеохоплюючою, як минулого: 0,76 бала і 54-те місце цьогоріч порівняно із 0,47 бала і 57-м місцем 2009 року.
…І оптимізація ресурсів
На тлі погіршення об’єктивної ситуації, про що свідчать вищенаведені показники? Вочевидь про те, що існування у кризових умовах протягом більш як 18 місяців сприяло адаптації ментальності бізнесменів до нових умов. Люди почали спокійніше ставитися до реалій життя, перестали боятися. З іншого боку, тривала криза вимагала від бізнесу внесення коректив у стратегію розвитку підприємств. Саме ці корективи і дають підстави сподіватися, що бізнес став більш стійким та ефективним. Оцінки респондентів управлінського опитування не вказують на те, що криза минула, — вони свідчать, що в умовах, які склалися, бізнесмени шукають і знаходять шляхи адаптації до нових викликів.
Крім того, слід враховувати, що недостатньо ефективна політика держави під час кризи спонукає український бізнес «готуватися до найгіршого», і ця підготовка теж сприяє зміцненню, розвитку бізнесу. Фінансова система країни досі не забезпечує ефективного фінансування потреб бізнесу, тож бізнес змушений шукати внутрішні резерви для фінансування свого розвитку, оптимізувати управління грошовими потоками тощо. Банки мають допомагати регулювати фінансування бізнесів, але, на жаль, українським бізнесам доводиться справлятися із цим завданням самостійно. І поступово їм це вдається. На перший план виходить грамотне управління внутрішніми ресурсами компанії. Завдяки цьому поліпшуються й очікування бізнесменів: вони знають, що краще підготовлені до суворих умов ведення бізнесу.
Будь-якому бізнесові апріорі притаманна висока адаптивність до змін соціально-політичного та економічного середовища. Однак в українського бізнесу інстинкт самозахисту та самозбереження розвинутий особливо сильно, адже йому постійно доводиться працювати у досить жорстких умовах, про що свідчать хоча б результати попередніх опитувань в рамках IMD WCY щодо регуляторного середовища, фінансової системи, податкової політики тощо. Таким чином, об’єктивні, системні чинники (світова криза, волатильний ринок) і внутрішній чинник неспроможності держави адекватно реагувати на виклики кризи та допомагати національному бізнесові стали для національного бізнесу стимулом до оптимізації і, що особливо корисно, об’єктивної самооцінки.
Правда про самих себе
Криза виявила ті недоліки вітчизняного бізнесу, які ігнорувалися ним у період бурхливого зростання передкризових років. Особливо яскраво це показує аналіз динаміки рейтингу України за такою групою показників, як «Управлінські практики», у рамках якої бізнесмени оцінюють, чи працюють їхні бізнеси на рівні світових стандартів, як організовані трудові відносини в їхніх компаніях, наскільки клієнтоорієнтованими є їхні компанії, наскільки українські підприємства адаптивні до ринкових змін та соціально відповідальні, наскільки ефективно впроваджуються в компаніях світові стандарти обліку, корпоративного управління тощо. 2009 року за цією групою показників Україна була 45-та в рейтингу, цього року — 53-тя.
У розрізі окремих показників це виглядає таким чином: адаптивність компаній до змін в економіці — 49-те місце 2009 року і 50-те місце 2010 року, етичні практики в компаніях — 50-те і 54-те місця відповідно, довіра до менеджерів у суспільстві — 54-те і 57-ме місця, ефективність взаємодії наглядових рад і топ-менеджменту — 38-ме та 44-те місця, впровадження ефективних практик обліку та аудиту — 35-те та 46-те
місця, клієнтоорієнтованість компаній — 43-тє та 48-ме місця, підприємницькі здібності менеджерів — 11-те та 17-те місця тощо.
Очевидно, що криза й посткризові малосприятливі умови ведення бізнесу вимагатимуть від українських підприємців тотальної ревізії власних компаній. Протягом цього періоду будуть переглянуті райдужні міфи про непогрішну ефективність вертикальної інтеграції, розбудови масштабних холдингів, захоплення різноспрямованих сегментів ринку, ефект масштабу тощо. Відтепер інвестори набагато прискіпливіше вибиратимуть об’єкти для вкладання коштів, звертаючи увагу передусім на ефективність того чи іншого бізнесу.
Виклики-2010
Звісно, це сприятиме подальшому вдосконаленню українських компаній. Але це не скасовує потреби будь-якого бізнесу у сприятливому середовищі для функціонування. Навіть найбільш ефективний бізнес не зможе бути конкурентоспроможним, якщо на нього тиснутимуть недосконала податкова система, корупція, викривлене правове та регуляторне середовище, недоліки у законодавстві. Також бізнес не може повноцінно працювати, коли недостатньо розвинена фінансова система, ускладнений доступ до капіталів, не відрегульовані корпоративні відносини, немає належної транспортної, технологічної інфраструктури тощо.
Тож дуже багато залежить і від держави. Першочергові завдання для неї у світлі потреби підвищення конкурентоспроможності країни експерти МІМ-Київ формулюють таким чином. Передусім слід відновити довіру суспільства і бізнесу до фінансової та економічної політики, спрямувати зусилля на підвищення ефективності й надійності фінансових інституцій. Бізнесові конче необхідні фінансові вливання для подальшого розвитку, в тому числі короткострокові, і відновлення короткострокового кредитування — одне з головних завдань комерційних банків. Не менш важливим є контролювання інфляції, особливої ваги воно набуває на тлі тотального зниження купівельної спроможності населення.
Криза загострила проблему експортоорієнтованості української економіки, яка не проявлялася так болісно у період економічного буму. Формування й розвиток повноцінного внутрішнього ринку — одне з важливих макроекономічних завдань для України. І його виконання неможливе без перегляду й упорядкування структури акцизів та імпортних тарифів.
Насамкінець, притчею во язицех, яка від того не втрачає актуальності, залишається проблема розвитку вітчизняного виробництва товарів і послуг. Цей аспект повертає нас до питання фінансування, але вже довгострокового. Довгі гроші можуть зайти в країну виключно за умови створення привабливого інвестиційного клімату. А його складовими є і політична стабільність, і прозора політика Нацбанку, і стійка валюта, і послідовна податкова політика, і низка інших чинників.
І, судячи з результатів опитування, бізнес очікує позитивних змін саме в цих сферах, вплив яких на свою діяльність він завжди оцінює дуже прискіпливо. З одного боку, очікування є одним із рушіїв економічного розвитку, оскільки впливають на все, від ціни конкретних продуктів і попиту на них до готовності інвесторів вкладати гроші в ту чи іншу національну економіку. А з іншого, стрижнем функціонування економіки виступає національний бізнес, отже, його очікування та настрої справляють значний вплив на соціально-економічні перспективи країни. Тож залишається сподіватися, що цьогорічні позитивні очікування українських підприємців знайдуть своє відображення у реальних інституційних поліпшеннях.