Ми купили свободу своєю бідністю.
Юлія Мостова
Чергова річниця Дня Гідності і Свободи змушує замислитися над тим, що українська свобода - далеко не те саме, що свобода України. Продовжуючи виборювати незалежність, українці, які цінують свободу майже понад усе, дуже часто забувають про економічну свободу. Парадоксально, але очікувано: наслідками боротьби за свободу стали її обмеження, виборювання національної безпеки з пазурів країни-агресора призвело до обмеження свободи пересування, торгівлі… Отож чи є сьогодні реальний запит на економічну свободу в Україні?
Економічній свободі відведене особливе місце серед багатьох досліджень. Найчастіше у них ідеться про те, що чим більш економічно вільною є країна, тим вищими є темпи зростання ВВП і доходи на душу населення (які до того ж більш рівномірно розподіляються по верствах населення), кращими і довшими рівень, якість і тривалість життя громадян країни, значно нижчими рівні політичної й економічної корупції, а показники залучення інвестицій на душу населення - значно вищими. Оскільки засадничою функцією економічної свободи є потужні інститути, що забезпечують права і свободи громадян, то навіть бідні країни, політику яких спрямовано на дотримання принципів економічної свободи, можуть розвиватися швидше, ніж інші країни з аналогічними стартовими макроекономічними показниками.
Відомі індекси економічної свободи The Heritage Foundation і The Fraser Institute є важливим своєрідним посібником для багатьох політичних лідерів. Обидва рейтинги відстають на два роки і здебільшого використовуються для геоекономічних ілюстрацій лідерів і аутсайдерів економічно вільних і невільних країн та віднаходження подібностей і розбіжностей у їхньому розвитку. Наприклад, останній з наявних індексів Heritage Foundation засвідчує, що, попри війну, показник "свобода торгівлі" в України є дуже високим. Якби це було середнє значення за всіма індикаторами, Україна входила б до трійки лідерів рейтингу. Податковий тягар у нашій країні, хоч як дивно, визнано порівняно стерпним. Укладачі рейтингу також високо оцінили фіскальне благополуччя і свободу бізнесу.
Утім, судячи по загальних тенденціях індексу економічної свободи, Україна демонструє відносну економічну стійкість. Більш того, найсвіжіші дані всіх відомих рейтингів за роки війни з РФ суттєво не погіршили становища України. Це не може не вселяти надію на певний запас міцності Української держави, проте і не дає приводу для втіхи. Економічна свободи України є дисгармонійною.
В обіймах гібридних загроз
На жаль, проблема полягає не лише в тому, що Україна географічно і геополітично перебуває в оточенні, а точніше, в облозі економічно невільних країн, найбільшою і найнебезпечнішою серед яких є, звісно ж, РФ. Це той випадок, коли можна сказати, що географія з політикою і економікою не можуть бути друзями. Росії дуже вигідна економічна неволя України. Україні, звісно, навпаки. Але таке "добросусідство" - хоча і суттєвий, але не вирішальний чинник економічної скутості нашої держави. Значно потужнішою загрозою, ніж територіальна близькість, є політична зброя, яка є інкубатором гібридних загроз.
Утім, списати економічну несвободу на РФ і на війну з нею хоч би як було зручно, але не вийде. Протягом усього часу існування рейтингів економічної свободи Україна здійснює неактивну міграцію, пересуваючись із групи в основному невільних країн до країн із так званою деспотичною економікою. Це групи "депресивних" країн, які є абсолютно некомфортними для економічного розвитку.
Водночас не слід забувати, що сподіватися на економічне "зневільнення" Росії під тиском санкцій не варто. Наразі економіка РФ витримує їх вагу.
Не варто також сподіватися, що завершення війни стане початком економічного процвітання для України. Економічна історія свідчить, що як розгортання воєнних дій, так і повернення до миру можуть розглядатися як шоки для економічної активності, що безпосередньо впливають на економічне зростання та спади через скорочення виробництва та опосередковано на демографічну ситуацію в країні.
Отже, на економічну свободу впливають інші чинники - внутрішні. Йдеться про внутрішні, інколи штучні, обмеження свободи. Очікуєте тут заяву про олігархат і корупцію? Аж ні! Тотальна відсутність довіри є найсуттєвішою перешкодою для укладання угод і контрактів, і вона ж - найвагомішою перешкодою для свободи економічної. Так, нематеріальний чинник для суто економічних процесів. На жаль, навіть поведінкова економіка про це сьогодні знає надто мало.
Економічна свобода є цінністю, яка підвищує довіру та толерантність і саме тому сприяє досягненню неекономічних позитивних результатів, таких як демократія та інші свободи.
Причини обмежень
Політична зброя. Пасткою світового масштабу для стратегічних рішень, пов'язаних із національною безпекою багатьох країн світу, може бути одна з відомих китайських стратагем "зчиняти шум на сході, нападати на заході".
Популізм, ізоляціонізм, євроскептицизм, агресивний консерватизм - такими є сучасні глобальні тенденції. Проте не вони спричиняють появу неочікуваних екстремумів. До хаотизації світу призводить логічна плутанина, одним з найнахабніших проявів якої є зворотна логіка. Один із постулатів цієї логіки ще у 2009 р. розкрив Н.Хомскій у своїй статті "Розв'яжемо війну, щоб принести мир". Саме такою логікою не лише активно послуговується Кремль, а й майстерно її удосконалює.
Екстремотворчими стають ті процеси, характер яких у межах традиційної логіки є позитивним, формуючи арсенал "політичної зброї масового знищення". Наприклад, прагнення до стабільності і передбачуваності, яких бажає переважна більшість людей, у демократичних суспільствах починає відігравати роль руйнівника, а в недемократичних - заводить у глухий кут деградації. На спірних, невизнаних, окупованих територіях, статус яких несумісний із розвитком, такі прагнення призводять до консервації існуючих проблем.
У підсумку традиційна логіка перестає бути основним інструментом управлінських рішень будь-якого діапазону, оскільки передбачуваність поведінки породжує уразливість. Зворотна логіка вдало послуговується нейролінгвістичними перекрученнями, серед яких майже хрестоматійними сьогодні є спотворення сутності понять "мир" і "безпека". "Більшість суперечок… неможливо вирішити з допомогою "об'єктивних фактів" і логічних аргументів, оскільки ті, хто сперечається між собою, бачать різні картини світу" (Пекар В.А. Разноцветный менеджмент: эволюция мышления, лидерства и управления. - К.: Евроиндекс, 2015. - С. 34).
Ескалація участі. Ескалація участі "передбачає тривале збільшення капіталовкладень під тиском незадовільних результатів роботи". Б.Стоу (Staw, 1976) розвиває цей підхід у статті "По коліно в каламутних водах Міссурі", присвяченій історії того, як, попри постійні невдачі, уряд США дедалі глибше втягувався у в'єтнамську війну. На жаль, багато країн світу свідомо чи напівсвідомо продовжують втягатися у світову гібридну війну. Найгірше те, що економічну складову цієї війни практично неможливо виокремити серед інших: занадто багато неявних (implicit) витрат і втрат. І це тортури для економічної свободи.
Санкції: двогостра зброя. Одне з найважливіших питань на сьогодні полягає не в тому, як санкції вплинуть на економіку РФ, і навіть не в тому, чи стануть вони бастіоном для національної безпеки України та інших країн Європи. Важливим питанням, на яке поки що не знайдено відповіді, є те, як санкції проти РФ вплинуть на економічну свободу України. На це питання слід шукати виключно системотворчу відповідь. Реперних точок системоутворення є кілька. По-перше, оскільки нові санкції США, скоріш за все, призупинять міжнародну інвестиційну активність, то як це безпосередньо вплине на економічну свободу і країн-донорів, і країн-реципієнтів? По-друге, яким буде синергетичний ефект від зниження такої активності, і чи обмежить він економічну свободу РФ? Це важливо передусім через географічне сусідство. По-третє, посилиться чи послабиться зовнішня і внутрішня дисгармонія економічної свободи України внаслідок впливу такого ефекту?
Грошова свобода є тим складником, що також потребує більш пильного аналізу. Лауреат Нобелівської премії Фрідріх Хайєк стверджував, що "політичний контроль за грошовою масою приховав у собі занадто велику небезпеку для всього ринкового устрою". Для нормального соціально-економічного розвитку необхідно знайти оптимальне співвідношення між кількістю грошей в обігу і розміром ВВП. Отже, наразі і грошова, і фінансова безпека перебувають "на розтяжці" між ринковим управлінням і державним регулюванням з боку Нацбанку.
Абетка must do
Отже, економічна свобода - це дія. То що треба робити? Звісно, це залежить від того, якими є очікувані результати. "Відношення між минулим і майбутнім вочевидь змінилося", - стверджує Р.Козеллек, наголошуючи при цьому, що "якщо у збереженому суб'єктивному досвіді відповідних свідків доби зростає питома вага майбутнього, то це напевне можна пояснити надпропорційним домінуванням технічних та індустріальних форм, які змушують людей накопичувати необхідний досвід протягом дедалі коротших проміжків часу, щоб якомога швидше пристосуватися до змін…" (Козеллек Р.Минуле майбутнє. Про семантику історичного процесу. - К.: Дух і Літера, 2005. - С. 18)..
Очевидно, сьогодні "реактивну" стратегічність багато в чому можна пояснити саме відсутністю в Україні такої критичної маси майбутнього. Тому першим патерном має бути стратегічна лінза, сфокусована на створенні системної перспективи майбутнього шляхом роботи з гіпотезами у форматі "з майбутнього у сьогодення".
"Порядок є результатом прагнення до безпеки, а хаос - прагнення до творчого переосмислення світу", - стверджує доктор філософії Кетлін Вохс, але небезпечність сучасного світу вимагає рухатися в обох зазначених напрямах одночасно: займатись безпекотворенням, керуючись творчим переосмисленням. Очевидно, приймати стратегічні рішення складно, тому стратегічна майстерність має стати інтегральною навичкою управлінця, що перебуває на вищих щаблях менеджерської піраміди. В основі такої майстерності має бути мислення стратегічного лідерства.
Користуючись термінологією теорії ігор, можна стверджувати, що в умовах гібридної війни найскладнішими є "гібридні" паралельні і послідовні ігри з нескінченною кількістю ходів. Світ продовжує перебувати в ілюзії того, що один із супротивників може вигравати за рахунок інших (так звані ігри з нульовою сумою), але вже сьогодні всі ігри є виключно "кооперативними" і асиметричними. Тому надалі треба опановувати "мікс", коли "гравці" ходять як одночасно, так і у певному порядку, можуть мати як повну (але не завжди правдиву), так і неповну інформацію.
Перші кроки стратегічного мислення мають бути простими, як А, Б, В, Г, Д, але твердими.
"А" - Аналізувати. Наскільки риторика (економічної) свободи в умовах війни, у тому числі й економічної, взагалі є доречною? Цілком очевидно, що найгострішою вершиною нерівностороннього трикутника "війна-мир-безпека" є безпека національна. Найпоширеніший і легітимізований у вітчизняному просторі конструкт національної безпеки асоціюється із захищеністю національних інтересів, але у світовому просторі є й інші точки зору. В.Ліппманн (Walter Lippmann, 1943) зазначав: "Нація перебуває у безпеці, коли вона не має приносити в жертву свої законні інтереси, щоб уникнути війни, і може, якщо виникла необхідність, відстояти їх у війні". Отже, економічна свобода заради майбутнього має бути наступальною. Проте сьогодні вона є сором'язливо-реактивною: є наступ - є спротив. То як щодо хоча б аналізу? Наразі наполегливі й доволі сміливі спроби просування ідеї економічної свободи в Україні робить лише фонд Бендукідзе, але цього замало.
"Б" - Балансувати. Звісно, хотілося б написати гасло на кшталт "Уперед!" або принаймні Just do it. Але наразі ми маємо формат майже нульового наближення до економічної свободи. Тому балансувати означає шукати рівновагу між рішучістю і гнучкістю. Такий баланс не можна ототожнювати з балансом помилок діяльності і бездіяльності. У будь-якій лінійці сценаріїв бездіяльність завжди є першою. Але сьогодні бездіяльність - це сценарій провалу. Наприклад, для нормального соціально-економічного розвитку країни та її фінансового здоров'я необхідно щонайменше знайти оптимальне співвідношення між кількістю грошей в обігу і розміром ВВП.
Слід пам'ятати про нескінченну кількість ходів у гібридній війні, які, однак, можна частково упорядкувати, якщо, наприклад, для прийняття стратегічних рішень у гібридних іграх використатиhard інструментарій, тобто прагматичні дії, як-от:
- регулювання "ціни залежності". "Відмінні риси національної безпеки полягають у свободі від іноземного диктату", - зазначав Harold Lasswell. Частково регулюванню такої ціни могла б зарадити розробка інтерактивної стратегічної карти глобальної взаємозалежності країни (від міжнародної інфраструктури, капіталу, енергетичних ринків, природних ресурсів) з опціями обрахунку втрат на випадок перетворення глобальних потоків на зброю конфлікту та розробки алгоритму проактивної протидії;
- збільшення капіталізації країни на основі перетворення сировинного примітивізму на соціально відповідальне створення споживчої цінності;
- комплексне зміцнення обороноздатності, яке має враховувати політичну динаміку у світі, систему стримувань і противаг, технологічні зміни, що впливають на воєнну і військову модернізацію державних і недержавних суб'єктів, а також стан інфраструктури.
"В" - Відстоювати майбутнє. Інколи відстоювати звучить як відвойовувати. У сучасному світі свобода не перестає бути виборюваною мілітарними шляхами. Це суб'єктивна думка, але не випадково представник Heritag Foundation взяв участь у військовій конференції "Прагнення України до створення зрілої нації. Заходи щодо розвитку військового та військово-технічного комплексу", яка відбулася у Вашингтоні місяць тому.
Американською неурядовою організацією Social Progress Imperative опубліковано рейтинг країн світу за Індексом соціального прогресу-2017 (Social Progress Index 2017), який вимірює досягнення країн світу з точки зору загального благополуччя та соціального прогресу. Україна посіла
64-ту сходинку рейтингу, увійшовши до групи країн із соціальним розвитком вище середнього, тим самим практично не змінивши своєї позиції порівняно із торішнім дослідженням. Але, як свідчать результати дослідження, найнижчий показник України - "свобода вибору", за яким ми посіли 124-те місце із 128 можливих. Цей показник характеризує можливості для громадян вільно обирати, чим займатися у житті. Із опитуваних експертами лише 45,91% респондентів дали позитивну відповідь на запитання: "Чи Ви задоволені Вашою свободою вибирати, що Вам робити у своєму житті?". Саме це запитання є творцем особистої економічної свободи.
Спадає на думку свіжий кінообраз - "Дике поле". Це фільм про сьогодні, і навіть гірше, - він може стати фільмом про майбутнє України. Так, ідея економічного вибору - не головна героїня твору С.Жадана, але рефренове запитання до головного героя "Так що ти вирішив?" - воно про свободу, причому про економічну.
"Г" - Гарантувати. "Ключові слова для мене - це економічна свобода, свобода бізнесу", - зазначив президент України у липні цього року під час зустрічі з представниками реального бізнесу. "Рамка" цієї зустрічі була присвячена подальшій лібералізації валютного регулювання в межах імплементації Закону "Про валюту та валютні операції", заміни податку на прибуток податком на виведений капітал, посилення відповідальності посадових осіб державних органів за складання незаконних актів перевірок, створення єдиного аналітичного органу розслідувань економічних злочинів, створення прозорих механізмів спільного митного оформлення в тісній координації з країнами - партнерами України тощо. Так, це елементи економічної свободи. Але інший бік свободи - відповідальність, якої ніхто не скасовував.
Державне управління має бути гарантом економічної свободи. Держава не повинна дріб'язково втручатись у справи бізнесу, не повинна викривлювати цінові сигнали інфляцією або, навпаки, надмірним субсидіюванням, але мусить захищати приватну власність, гарантувати свободу конкуренції та створювати умови для виконання ринкових контрактів. Але найголовніше - гарантувати захист права власності.
Це незбагненно, але дотепер близько 90% рейдерських захоплень в Україні є успішними, з яких не більш як 5% завершуються поверненням майна законним власникам, тоді як рейдерство є лише публіцистичним терміном. Усі зусилля правників дати юридичне визначення цьому поняттю, яке відрізняло б його від класичних злочинів проти власності, досі були марними.
Побоювання щодо втрати свого бізнесу висловили минулого тижня солідні українські бізнесмени під час конференції "Корпоративна безпека". До речі, вони зробили заяву до влади щодо розробки Доктрини економічної безпеки. Щось це нагадує. Мабуть, вислів Шарль-Луї де Монтеск'є "Безпека - перша форма свободи" ("Про дух законів", 1748 р.). І ще, мабуть, фрагменти роману Френка Харді "Влада без слави".
"Д" - Дебюрократизувати. Зростання свободи, а відповідно, і відповідальності за прийняті рішення спричиняє неоднорідні наслідки. Ліберальна економічна доктрина може просуватись і за наявності політичної диктатури. Приклади авторитарної свободи або навіть свободи диктату - Чилі, Білорусь, Туркменистан. Проте це жодним чином не заклик до диктатури, але до логічного, послідовного і упорядкованого адміністрування. Вбачається, що створення інклюзивних економічних інститутів як точок економічної свободи могло б частково слугувати цілям подолання даного виду структурної дисгармонії економічної свободи країни.
Водночас пасткою для економічної свободи є примітивізм і популізм, які суттєво скорочують можливості стратегічного мислення, поширюючи синдром стратегічного нездужання на представників усіх управлінських ланок. Більш того, на державному рівні надмірне спрощення та популізм можуть бути внутрішніми інструментами гібридної війни, які водночас підриватимуть інституційне будівництво.
* * *
Свобода в Україні сьогодні чемна, а економічна свобода аж занадто вихована. Ще більш ввічлива і гіпертолерантна вона у Європі. Але ЇЇ Величність Свобода має суворий характер. І якщо її плекати, як занадто манірну пані, то раніше чи пізніше вона використає своє право на vendetta.