Верховна Рада ухвалила рішення про націоналізацію російського бізнесу в Україні. В нашій країні зареєстровано близько 14 тисяч компаній, кінцевими власниками або співвласниками яких є російські юридичні та фізичні особи. Поки НАЗК заявило про 21 компанію, щодо яких можлива націоналізація. Це компанії, власником яких є саме держава-агресор («Сбербанк», «Промінвестбанк», «Газпром збут Україна», «Енергомашспецсталь» та ін.).
Однак є деяка невизначеність щодо недержавних власників із російським корінням в Україні. Щодо багатьох із них на Заході уже накладено арешт на активи.
Певне зволікання дає змогу російським бенефіціарам перереєструвати бізнес, аби уникнути націоналізації. Зокрема, про плани вийти з переліку засновників свого бізнесу уже заявив російський олігарх Міхаїл Фрідман, який потрапив під західні санкції.
Тож спробуємо поглянути на український бізнес російських олігархів, які мають політичні зв’язки з режимом Путіна.
Олег Дерипаска
Російський мільярдер, наближений до Путіна, володіє компанією «РУСАЛ», яка є одним із світових лідерів з виробництва алюмінію. Хоч як дивно, але сировину для виробництва алюмінію компанія «РУСАЛ» добуває також в Україні. Їй належить ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що забезпечує 20% сировини для російського алюмінієвого гіганта.
Продукція «Миколаївського глиноземного заводу» є основною категорією експортних операцій з України в РФ і становить близько 7–8 млрд грн на рік. Фактична вартість кінцевої продукції, яку виробляють з українських оксидів алюмінію, може сягати 1–1,5 млрд дол. США на рік.
В Україні є власний виробник алюмінію — ПАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», 68% акцій якого належить державі. Але український виробник фактично паралізований через монополію «РУСАЛу» на ринку сировини і майже не працює.
Служба безпеки України 2018 року просила застосувати санкції до російського «РУСАЛу», але в результаті компанія не потрапила до санкційного списку. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» продовжило працювати в інтересах російських власників і відправляти сировину в РФ. А тепер на Дерипаску офіційно накладено західні санкції за зв’язки та підтримку режиму Путіна. Саме час націоналізувати українське виробництво алюмінію і повернутися на світовий ринок.
Міхаїл Воєводін
Воєводін тривалий час очолював одного з ключових виробників титану в світі — російську корпорацію «ВСМПО-Авісма». За даними ЗМІ, він є протеже віцеспікера Держдуми РФ Алєксандра Бабакова.
В Україні Воєводін володіє групою VS Energy, якій належить ряд обленерго, столичних торговельних центрів і готелів. Також VS Energy контролює головного виробника спеціальних сталей в Україні — ПрАТ «Дніпроспецсталь», яке 2021 року отримало дохід у сумі 7,1 млрд грн.
Російська корпорація «ВСМПО-Авісма», в свою чергу, володіє українською компанією ТОВ «ВСМПО Титан України», яке є виробником титанових труб. Націоналізація цих об’єктів дасть можливість повернути виробництво спеціальних сталей і титанових виробів, які в тому числі необхідні для військової продукції.
Міхаїл Фрідман
Іще один олігарх, який потрапив під західні санкції. Він володіє часткою бізнесу в українських банках Укрсоцбанк, «Альфа-банк» і через телекомунікаційний холдинг VEON контролює українського мобільного оператора «Київстар» і виробника мінеральних вод IDS Borjomi Ukraine.
При цьому кошти російського олігарха вже арештували в Британії, де він проживає останнім часом. Зараз повідомляється про можливий вихід російського олігарха зі структури власників із метою врятувати бізнес-імперію.
Муса Бажаєв
Родина чеченських бізнесменів Бажаєвих входить до переліку найбагатших родин РФ. Мусу Бажаєвв вважають найвпливовішим чеченським бізнесменом. Він реалізував багато спільних проєктів з адміністрацією президента РФ і регулярно проводить зустрічі з Путіним.
Одним із ключових активів Бажаєвих є паливна група компаній «Альянс». В Україні на колишніх менеджерів бізнес-імперії Бажаєвих було зареєстровано компанію «Альянс ЕнергоТрейд» із річним оборотом 13,6 млрд грн. Компанія є одним із ключових гравців на паливному ринку України.
Власником ТОВ «Альянс ЕнергоТрейд» записано Адамова Романа Магамедовіча. Він також є співвласником ТОВ «Рент Лайн» разом з Адамовим Германом Магамедовічєм (очевидно, братом).
Роман Адамов раніше був підписантом у компанії ТОВ «Прологістик-Сервіс», а Герман Адамов — директором цієї фірми.
ТОВ «Прологістик-Сервіс» у той час належало Бажаєву Ахмеду Вахаєвічу, який володіє рядом компаній бізнес-імперії Бажаєвих.
Офіційно у «Альянс ЕнергоТрейд» заперечують зв’язки з російською групою «Альянс» і бізнесом родини Бажаєвих. Проте повірити у самостійність інвестицій ексменеджерів чеченського олігарха досить складно.
Владімір Лук’яненко і Герман Цой
Російські бізнесмени, які мають державні нагороди та відзнаки в РФ. Контролюють групу компаній «Група ГМС», яка є важливим виробником обладнання для атомних електростанцій.
При цьому ключові виробники розташовані на території України: «Сумський завод «Насосенергомаш», НВО «Гідромаш», «Науково-дослідний і проєктно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування».
Для розуміння важливості цієї категорії виробників слід зазначати, що насоси та обладнання для атомних електростанцій й енергетики за обсягами експорту до РФ займають головні позиції разом із сировиною для виробництва алюмінію.
Обсяг продукції, яку виробляють українські підприємства, може становити до 2 млрд грн на рік. Очевидно, Росія отримає купу проблем, втративши ключові підприємства, які забезпечують підтримку роботи енергетичного сектора РФ.
***
Наведений перелік не є вичерпним, адже велику частину російського бізнесу в Україні було перереєстровано на номінальних власників ще з 2014 року, при запровадженні перших санкцій. Тепер значно важче але цілком можливо довести, наприклад, що «Дніпрогаз», «Криворіжгаз», «Донецькміськгаз», «Харківгаз» та «Харківміськгаз», які до 2012 року належали КЕС-холдингу росіянина Віктора Вексельберга, а потім низці кіпрських офшорів, наразі підконтрольні російському Газпрому. Але це треба зробити. Водночас дослідження російського сліду в ключових сферах економіки дасть можливість Україні позбутися негативного впливу РФ. Адже дуже часто головною метою Росії при купівлі українських активів було знищити виробництво та усунути конкурента.
Більше статей Володимира Даценко читайте за посиланням.