У березні трампойфорія в РФ тривала: «Трамп наш! З Америкою світ поділимо й заживемо! Наш слоняра!». А слоняра тим часом залишався основним постачальником озброєнь для України й навіть дозволив набути чинності частині санкцій Байдена проти російських банків. Але це не бентежило оптимістів, які немов не в себе купували російські акції та облігації. Не допомогли й заяви Євросоюзу про те, що санкцій не зніматимуть.
Що характерно, березень же став місяцем камінг-аутів російської влади. Замість звичних запевнень про успішну трансформацію економіки вони заговорили про охолодження, м'яку посадку, галузі-банкрути й бюджетну чорну діру.
Ниття й камінг-аути
Поки всі святкували «остаточну перемогу», новинні агентства видавали цікаві заголовки:
- Путін закликав олігархів не чекати швидкого завершення війни.
- Путін повідомив олігархів про ризик «обвалення» економіки.
- Мєдвєдєв заявив про відсутність запитів від західних компаній на повернення в Росію.
- Мінфін закликав бізнес затягнути пояски, поки влада охолоджує економіку.
Почнемо з головного геостратега й майстра багатоходівок. Цей автор нетленок «нас просто кинули», «нас надули» й іншої класики явно розуміє, чим закінчаться «мирні переговори», і тому несподівано зробив камінг-аут, заявивши, що уряду й Центробанку слід тонко працювати, аби не допустити обвалення російської економіки, і що охолодження економіки неминуче. Він також заявив, що запроваджені проти Росії санкції не тимчасові, із сумом додавши: «Як було колись, уже не буде». Чомусь цього разу він забув розповісти, наскільки санкції були корисними для економіки. Очевидно, вік бере своє.
Дмітрій Мєдвєдєв неочікувано повідомив, що російська влада не одержувала офіційних запитів на повернення від іноземних компаній. І навіщось додав: «Дідько з ними, не жаль». Після цього стало зрозуміло, що і жаль, і прикро. Можливо, це було якось пов'язано з опитуванням західних компаній, де 100% опитаних не хочуть повертатися в Росію.
Голова Російського союзу промисловців і підприємців Алєксандр Шохін підло атакував Мінфін, заявивши, що компаніям хотілося б «не тільки виживати, а й розвиватися», але Мінфін грошей не дає, а рекомендує молитися. Антон Сілуанов парирував, рекомендуючи скорочувати витрати й позбуватися непрофільних активів.
«Газпром» натяк зрозумів і схвалив план зі скорочення 1500 робочих місць і розпродажу активів після збитків у трильйон рублів за підсумками 2024 року.
Мінфін проти Центробанку
Найбільш зворушливе в російській економіці за останній рік — епічна битва між ЦБ і Мінфіном. Якщо в 2022–2023 роках вони синхронно накачували економіку грошима, то 2024-го Центробанк згадав про свою основну мету — забезпечити стабільність національної валюти.
ЦБ намагається хоч якось зменшити обсяг грошового дощу через ставку й макропруденційні заходи, а Мінфін робить усе для збільшення вливань.
У результаті ЦБ не тільки залишив ставку на рівні 21%, але й зафіксував падіння видачі іпотечних кредитів у лютому більш як на 30%, кредитних карт — удвічі, товарних (POS) кредитів — на 63%, а видачі автокредитів упали до дворічного мінімуму.
При цьому проблеми, природно, не вирішуються, а накопичуються. Наприклад, прострочена заборгованість за іпотекою зросла на 70%, а обсяг проблемної іпотечної заборгованості, проданої колекторам, збільшився втричі.
Загалом звуження кредитного каналу вже помітне неозброєним оком. Результат: споживчий попит знижується (імпорт нових легкових автомобілів у лютому впав на 73% рік до року), будівництво в кризі (обсяг нового будівництва зменшився більш як на 20%).
Одночасно Мінфін ці зусилля обнуляє і розкидається грішми праворуч і ліворуч. Витрати скарбниці з початку року досягнули 8,05 трлн руб. (зростання на 30,6%). За січень-лютий Мінфін витратив майже п'яту частину річного бюджету, а витрати перевищили доходи на 2,7 трлн руб. при тому, що на весь 2025 рік дефіцит планувався в 1,17 трлн.
Дефіцит закривається залишками Фонду національного добробуту (який, схоже, 2025 рік не переживе) і нарощуванням держборгу. Він активно збільшується (ну бодай щось зростає!), а обслуговування стає дедалі дорожчим — 2024 року на нього спрямовані рекордні 2,3 трлн руб. (підвищення на третину).
При цьому з доходами бюджету проблеми. Бюджет верстали, виходячи з ціни нафти 69 дол. і курсу 96 руб. (близько 6600 руб. за барель). Нині ціна Urals менше 60 дол., а курс близько 80 руб., тобто менш як 5000 руб. за барель. За підсумками лютого скарбниця одержала 771,3 млрд руб. нафтогазових податків — на 18% менше, ніж роком раніше.
«Всефляція»
Росстат, занижуючи мінімум утричі офіційні дані, рапортує про приборкання інфляції. Економісти ж тим часом придивляються до нового терміна — «всефляція».
Пояснимо його на прикладі: виробники солодощів 2025 року підвищили ціни на 5–15% і одночасно знизили вагу продукції. Упаковку шоколаду вагою 200 г замінюють на 180 і 150 г, а 100 г — на 90 г. Тобто маємо одночасно зростання цін (інфляцію), зменшення розміру продукції (шринкфляцію) і зниження якості (скімпфляцію). У сумі — «всефляція».
Деяке зниження інфляції в березні можна пояснити зміцненням рубля, але це разове явище. Далі рубль ослабне й потягне інфляцію вгору.
За чутками, зміцнення рубля пов'язане з тим, що бізнес не купує валюти не через відсутність потреби, а через відсутність грошей. В умовах санкцій і економічних проблем дедалі менше компаній потребують валюти для імпорту.
Ще одна причина «вповільнення інфляції» — падіння споживчого попиту, що породжує дефляцію. Коли ніхто не купує, виробники змушені знижувати ціни й торгувати в збиток, а потім згортати виробництво. Невипадково маємо новину: «у Росії масово закриваються фабрики одягу й взуття».
Економічне зростання
Тож на вході маємо 8 трлн руб. грошової ін'єкції від Мінфіну, на виході — нульове зростання промисловості в лютому. І це з урахуванням оборонки. Якщо ж дивитися на реальну економіку, картина гнітюча. Виробництво взуття, трикотажних виробів, оптоволоконних кабелів, причепів і цистерн впало на 40% плюс, а приладів напівпровідникових, автобусів і кузовів для автотранспорту — на 30% плюс.
З інших успіхів варто відзначити падіння врожаю зерна на 14% за підсумками 2024 року, а також той факт, що через фінансові проблеми вісім вугільних підприємств Кузбасу призупинили роботу.
Це далеко не повний перелік трансформаційних успіхів. Хтось скаже, що ми, мовляв, взяли найбільших невдах. Що ж, у нас є перевірочне завдання — перевезення вантажів. Адже якщо все зростає, то й вантажоперевезення мають збільшуватися.
Залізничні перевезення в лютому знизилися на 9,3% рік до року: навантаження зерна — на 28,7%, будівельних вантажів — на 26, цементу — на 15,6, чорних металів — на 13,1%.
Автомобільні вантажоперевезення в січні-лютому впали на 30% рік до року. Найбільше — на 35% — скоротилася доставка будівельних матеріалів, на 25–30 — товарів повсякденного попиту, на 20% — промислових товарів.
У цих умовах новини про те, що Росія перебуває на третьому місці у світі за темпами економічного зростання, викликають лише сміх. У Китаю при зростанні економіки на 5% перевезення вантажів залізницею збільшуються, а не падають на 10%, як у декого.
Перспективи?
Виходить, увесь цей переговірний процес цілком може виявитися відчайдушною спробою вийти з гри, яку стрімко програють.
Ми бачимо серйозний конфлікт між бажаннями економіки (вижити) і політичними амбіціями (зберегти обличчя). Результат залежатиме від того, наскільки все погано в економіці. А в економіці, як показано вище, все доволі погано, щоб розраховувати на компроміс. Але це в раціональному світі. А де ви його останніми роками бачили?