Як функціонуватиме українська економіка до кінця року?
Є багато різних прогнозів українських та іноземних фахівців. Основні припущення та ризики макроекономічного прогнозу, які озвучували й озвучують урядові та неурядові експерти, залишаються тими самими, що й на початку 2024 року, але деякі акценти змінилися.
Протягом року посилилися ризики у сфері енергетичної безпеки країни, а також затягування й нерівномірності військової та фінансової допомоги. Майже всі експерти, які займаються прогнозуванням, у власних припущеннях не очікують припинення активних бойових дій на сході та півдні України протягом наступних півтора-двох років. Тому продовження війни ще більше ускладнює прогнози стосовно змін в українській економіці. До зовнішніх чинників впливу додалися й нові внутрішні чинники, що можуть реалізуватися вже поточного року, а саме істотне підвищення податків, зростання цін на електроенергію та економічне бронювання.
Центр економічної стратегії (ЦЕС) оприлюднив результати консенсус-прогнозу українських неурядових організацій, а також ряду іноземних аналітичних центрів, які відстежують економіку України.
ВВП. Відповідно до цього прогнозу, станом на червень 2024 року зростання реального ВВП України 2024 року становитиме близько 3,5%. Це нижче, ніж у відповідному консенсус-прогнозі, складеному в грудні 2023 року, що передбачав зростання реального ВВП 2024 року на рівні 3,9%.
Основними чинниками зниження оцінок економічного зростання стали посилення обстрілів і руйнування енергетичної інфраструктури й обмеження з боку пропозиції.
Впродовж останніх місяців споживча інфляція залишалася нижчою за прогнози експертів, які вони давали в грудні. Інфляція в травні становила лише 3,3% в річному вимірі, а поточний консенсус-прогноз інфляції до кінця року становить 7,6%, що значно менше за грудневий консенсус-прогноз у 10%. Меншу за прогноз цінову траєкторію забезпечили такі чинники, як низькі інфляційні очікування в першій половині року, відносна стабільність курсу та зниження купівельної спроможності населення.
Водночас фундаментальний інфляційний тиск залишався на високому рівні. Так, базова інфляція в травні становила 4,4%, що було значно вище за загальну інфляцію. Це свідчить про те, що в економіці є істотний інфляційний «навіс», тож НБУ має бути обережно «консервативним» і запобігати надмірному пом’якшенню монетарної політики попри заклики політиків та окремих експертів стимулювати кредитну експансію через швидке зниження ставок. Але зростання інфляції до кінця року є практично неминучим і буде обумовлене ефектами перенесення від послаблення курсу, додатковим впливом від підвищення непрямих податків та акцизів, а також імовірним підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги та загалом вимушеним підвищенням цін на електроенергію й паливо в умовах зростання їх дефіциту.
Платіжний баланс і міжнародні резерви. Істотний дефіцит зовнішньої торгівлі перекривається чистим припливом за фінансовим рахунком. А загалом дефіцит поточного рахунку платіжного балансу до кінця року експерти оцінюють у близько 8% від ВВП. Основними джерелами компенсації цього дефіциту є міжнародна допомога, оплата праці українців за кордоном та грошові перекази й трансферти недержавному сектору. Міжнародні резерви за балансом НБУ наприкінці травня становили 39 млрд дол. США.
В травні вони знизилися майже на 8% проти квітня за рахунок інтервенцій НБУ на валютному ринку, виплат щодо обслуговування й погашення державного боргу, а також переоцінки фінансових інструментів через зміну їх ринкової вартості та курсів валют. Поточний обсяг міжнародних резервів забезпечує фінансування п’яти місяців майбутнього імпорту.
Одним з основних викликів для поточної макроекономічної ситуації є забезпечення стійкості державних фінансів і державного боргу. За оцінками неурядових експертів, потреба у фінансуванні державних фінансів у доларовому еквіваленті до кінця року значно перевищує очікуваний розмір міжнародної допомоги у вигляді грантів і позик.
Потенційний тягар щодо необхідності виплати відстроченого боргу та його обслуговування ставить під загрозу макроекономічну стабільність, курсову стабільність і достатність коштів для фінансування війни. Тому необхідність реструктуризації боргу є передумовою для збереження фінансової стабільності.
Україна вже мала досвід реструктуризації приватного зовнішнього боргу під час воєнних дій і макроекономічної дестабілізації 2015 року. Це було також необхідною передумовою для відкриття фінансової програми з МВФ у той час. І зараз для збалансування необхідних позик для фінансування війни та фінансової підтримки населення, з одного боку, та необхідності погашення попередніх боргових зобов’язань — з іншого, і відповідно для продовження програми з МВФ Україна стикнулася з необхідністю реструктуризації боргу. Україна за погодженням із G7 уже зробила пропозицію щодо списання близько 60% боргу та зниження вартості обслуговування його решти, однак приватні кредитори наразі наполягають на значно меншому дисконті (списання — близько 22% і 7,8% купон), що не закриває наявного розриву у фінансуванні бюджету та відповідно не кореспондується з фінансовою матрицею програми з Фондом.
Очевидно, що боргова ситуація в Україні екстраординарна і є наслідком агресії росіян, а не результатом недосконалого бюджетного управління. Тому найкращим виходом зі складної ситуації є необхідність добиватися списання частини боргу до рівня ринкових очікувань (тобто не менш як 40–45% від суми заборгованості та зменшення вартості обслуговування решти) та залучити для цього всі можливі політичні й дипломатичні важелі.