1992 року, в епоху після розвалу СРСР і закінчення холодної війни, досвідчений у політиці і державних справах 41-й президент США Джордж Буш програв виборчу кампанію маловідомому губернатору закутнього штату Арканзас Біллу Клінтону і поступився йому місцем в Овальному кабінеті Білого дому. Гіркоту поразки переживав і його старший син, який входив до виборчої команди батька.
2000 року, на зламі двох тисячоліть, в результаті найдраматичнішої в новітній американській історії виборчої кампанії Джордж Буш-молодший виборов політичний трофей номер один. 20 січня 2001-го він прийме присягу 43-го президента США, і його рішення як лідера єдиної в сучасному світі супердержави впливатимуть на перебіг подій на всій планеті.
Батько: «Почекайте, поки на арену вийдуть мої сини…»
Більшість американців добре знають, куди сягає коріння їхнього генеалогічного дерева. По батьківській гілці, в жилах нового президента США тече британська королівська кров. Його мати — одного роду з 14-м президентом США Франкліном Пірсом. Отже, на противагу своєму попереднику Біллу Клінтону, Джордж Буш-молодший хоч і поводиться просто й щиро, не простолюдин. Понад те, він належить до однієї з найіменитіших родин сучасної Америки. Його предки були білими англосаксами- протестантами, які, тікаючи від переслідувань та утисків у Старому світі, поселялися по той бік Атлантики, в Новій Англії*. Ліберальний тижневик «Ньюсуїк» зазначає: «Клан Бушів вирізняється дивовижною здатністю адаптуватися, схильністю долати класові та регіональні розбіжності й тягар успадкованого багатства, що підточує колись славетні родини. Попри своє соціальне походження, Бушам упродовж багатьох десятиліть великою мірою вдавалося віддзеркалювати американську поведінку і мораль».
Засновником династії був суворий на вигляд і амбітний за вдачею Прескот Шелдон Буш. Вихованець одного з найпрестижніших у США Єльського університету, він став щасливим банкіром, був партнером фірми «Браун бразерс, Гарріман енд компані». Його зірка довго сяяла й на політичному обрії. З 1952 по 1963 рік він був сенатором-республіканцем від штату Коннектикут. В онука зберігся такий спомин про діда: «Він був дужим і мав величну статуру. Коли ми приходили до нього в гості на обід, то одягали краватки. Я ніколи не носив краваток, хіба що в церкві». Прескот Шелдон Буш залишив у спадок заповіт: «Перш ніж служити суспільству, треба заробити грошей і піклуватися про свою родину. Мій дід вважав, що гроші не є критерієм життя. Якщо у вас є гроші, це покладає на вас громадський обов’язок».
Батько нового президента, 76-річний Джордж Герберт Уокер Буш, вписав своє ім’я в новітню історію Америки як державний діяч і політик-республіканець з високими моральними принципами. Його кар’єра не була карколомною, відзначалася злетами й невдачами. Він народився у штаті Массачусетс, отримав ступінь бакалавра з економіки в Єльському університеті.
Під час Другої світової війни Джордж Буш 18-річним юнаком став наймолодшим пілотом в історії ВМС США. Здійснив 58 бойових вильотів. Його літак було збито, та він вижив завдяки щасливому випадку. Його врятували моряки американського підводного човна, що випадково опинився поблизу.
1945 року, після повернення з фронту, він одружився з Барбарою Пірс Рай — дочкою видавця. Їхнє подружнє життя, яке триває вже понад півстоліття, — чудова ілюстрація родинних цінностей, що є однією з основ американського суспільства. У них п’ятеро дітей —Джордж (новий президент США), Джеб (губернатор штату Флоріда), Ніл, Марвін і Дороті.
Здобувши університетську освіту, Джордж Буш-старший переїхав у штат Техас — спочатку в місто Одесса, а потому в Мідленд. Справи пішли вгору, і за п’ять років він став співзасновником «Сапата петролеум корпорейшн», згодом очолив незалежну нафтову компанію в Г’юстоні, акції якої продав після того, як вирішив спробувати свої сили в іншій сфері, що стане визначальною в його житті.
У політиці Джордж Буш був послідовним і від самого початку пов’язав себе з Республіканською партією. Він зійде на Капітолійський пагорб переможцем як перший конгресмен-республіканець, обраний на два терміни від округу Г’юстон.
Майбутня дипломатична діяльність Джорджа Буша-старшого як постійного представника США при ООН і посла в Пекіні, директора ЦРУ значно розширила сферу його компетентності, а перебування на посаді голови Національного комітету Республіканської партії зміцнило його позиції у політичних колах. Він домагається висунення своєї кандидатури в президенти на виборах 1980 року. Однак поступається своєму супернику по партії Рональду Рейгану і як поміркований республіканець стає спочатку його компаньйоном, а після перемоги — віце-президентом на два терміни.
1988 року, завдавши нищівної поразки кандидату від Демократичної партії Майклу Дукакісу, Джордж Буш став повноправним господарем Білого дому. Його популярність досягла рекордної позначки після блискавичної війни у зоні Перської затоки, однак через збіг несприятливих обставин не домігся переобрання на другий термін.
Згодом Джордж Буш-старший з оптимізмом скаже: «Почекайте, поки на арену вийдуть мої сини…» Його слова виявляться пророчими.
Син: «Мій родинний спадок — частка мене самого»
43-й президент США народився 6 липня 1946 року в Нью-Гейвені, штат Коннектикут, коли його батько ще був студентом Єльського університету. Однак дитинство його минуло в Техасі, переважно у Мідленді, і Джордж Буш-молодший вважає себе природженим техасцем.
У ті часи в Мідленді, місті піщаних бур і нафтових родовищ навколо, ще існувала расова сегрегація. В родині Бушів до цього ставилися нетерпимо, і мати намилювала дітям рота, якщо вони повторювали вдома лайливе «нігер», почуте на вулиці від однолітків. Під час мандрівок, щоб не відвідувати ресторанів «для білих», родина Бушів влаштовувала пікніки.
Барбара Буш згадує, як одного разу Джорджі та його брат Марвін нашкодили. Старший бешкетник зайшов до батька й розгублено запитав: «Що таке?» Батько, як завжди, глянув на нього крізь скельця окулярів і сказав: «Я розчарований». Найбільшою карою у сім‘ї Бушів був моральний докір. Родинного принципу «благородство зобов‘язує» дітям не нав‘язували, однак вони самі вважали за потрібне наслідувати приклад батьків.
Джордж Буш-молодший тепло каже: «Безмежна любов сім‘ї зробила мене вільною людиною. Вона дала мені відчуття відповідальності. Нещодавно ми всі разом пішли до церкви в штаті Мен, і священик запитав, чи хтось серед прихожан має ідеальну родину. Лише одна людина, не вагаючись, підняла руку. Це був мій батько».
У 7-річному віці Джордж пережив жахливу трагедію: від лейкемії померла його молодша сестра Робін. Граючись з однолітками, він сказав: «Я мушу бути з мамою, вона така нещаслива». Мати випадково почула його слова, і це її схвилювало. В мемуарах Барбара Буш пише, що її старший син завжди був вразливою дитиною. Сімейне горе ще більше зблизило його з матір‘ю, якій було тяжко змиритися з втратою улюбленої доньки. «Іноді я більше схожий на матір, — скаже Джордж Буш- молодший у дорослому віці. — Я гострий на язик. Часом вона, як і я, висловлювалась різко. Тато ж завжди люб’язний». Однак про обох син скаже так: «Бути дітьми Джорджа і Барбари Буш — велике благословення».
Джорджі ріс як звичайний американський хлопець і особливо захоплювався бейсболом. «Я ніколи не мріяв стати президентом», — зізнається він. Його кумирами були спортивні зірки. Джорджі грав у бейсбол у дворі, а потім кетчером у Дитячій бейсбольній команді Мідленда. Він захоплювався своєю улюбленою грою і в Єльському університеті, до того ще й регбі. Цей університет майбутній президент США скінчив у 22-річному віці з дипломом бакалавра-історика, а згодом здобув ступінь магістра управління економікою Гарвардської школи бізнесу.
У проміжках між навчанням у двох престижних університетах Джордж Буш-молодший служив пілотом Національної гвардії. По закінченні льотної школи літав на винищувачах F-102S III ескадрильї, дислокованої в Техасі. Служба в Національній гвардії згодом стане мішенню критики політичних опонентів. Його звинувачуватимуть, буцімто в такий спосіб він уникнув призову на війну у В’єтнамі. На запитання, чи була військова служба старшого сина темою родинних суперечок, Барбара Буш відповідає: «Ні, бо він записався на службу добровільно і пішов би (воювати у В’єтнам. — Прим. автора), якби туди послали техаську гвардію». Джордж Буш висловлюється категоричніше, не стримуючи емо- цій: «Мене щодня охоплював жах, коли він злітав на реактивних літаках. Ось що я вам скажу: мене це справді дратує. Краще погляньте на хлопця, котрий був моїм суперником». Прямий натяк на Білла Клінтона, який свідомо уникнув військового призову.
На відміну від інших випускників Гарвардської школи бізнесу, чимало яких «приземлилися» на Уолл-стріт, Джордж Буш-молодший повертається в рідний Техас. Він займається енергетичним бізнесом, вкладає інвестиції в проекти з видобутку нафти й газу, створює власну компанію «Арбасто». Однак період нафтового буму в Техасі вже минув, і, на противагу батькові, який заслужив місце в музеї нафтової слави Техасу, він у числі багатьох інших банкрутує. Дотепники розділяють назву його компанії двома рисками, виходить «Ар-баст-оу». Середній склад у довільному перекладі означає «кранти». Один відомий американський бізнесмен пояснює причину того, що Джордж Буш-молодший не став нафтовим бароном, не тільки кон’юнктурою ринку: «Він — надто щира людина. Таким нема чого робити в бізнесі».
Сам Джордж «найкращим» рішенням у своєму житті вважає те, що він запропонував серце й руку Лорі Велч. «Я не певен, чи для неї було найкращим рішенням сказати «так», — іронічно зауважує він, — однак вона це зробила». Перша леді Америки навряд чи шкодує з приводу свого вибору. Емоційний за вдачею, Джордж Буш-молодший закохався у свою майбутню дружину під час першої ж зустрічі в будинку друзів. Відтоді вони вже не розлучалися, а 5 листопада 1977 року симпатична пара одружилася. Якщо хтось із читачів «ДТ» має намір привітати президента і першу леді Америки з річницею їхнього весілля, то може це зробити, починаючи з наступного року.
Перша леді Америки народилася в Техасі. Працювала вчителькою у державних школах штату. Має ступінь бакалавра освіти Південного методистського університету і ступінь з бібліотечної справи університету штату Техас.
1981 року у подружжя народилися двійнята Барбара і Дженна, названі на честь бабусь. Оскільки їхній дідусь уже став віце-президентом США, вони взяли участь у прес-коференції батьків буквально за дві години після появи на світ. Джордж Буш-молодший став турботливим батьком, отримавши, за власним визнанням, найкращу і найважливішу роботу у своєму житті.
У рік одруження Джордж Буш-молодший вирішив спробувати щастя — балотувався від Республіканської партії в конгрес від Г’юстона. Він поклав в основу своєї виборчої програми збалансування федерального бюджету за рахунок зниження видатків і скорочення податків з метою створення нових робочих місць. Однак з незначним розривом програв демократові Кенту Генсу. «Він переграв мене, глузуючи з моєї Єльської та Гарвардської освіти й захоплення бігом. Я вирішив, що це ніколи не повториться», — такий урок виніс із поразки Джордж Буш-молодший. 1994 року він доможеться більшого — стане губернатором штату Техас, з 1998-го досягне тріумфальної перемоги, отримавши пальму першості у 240 з 254 округів…
Навчання в Єльському університеті, а перед тим в академії Філіпса в Андовері (у США академі- ями називають не тільки вищі, а й середні навчальні заклади. — Прим. автора), служба в аві- ації, нафтовий бізнес і, нарешті, місце в Овальному кабінеті Білого дому… На перший погляд може здатися, що Джордж Буш-молодший наслідує приклад свого батька. Певна подібність справді простежується, та чи можна повторити чийсь, хай навіть батьків, шлях?
Джордж Буш-молодший вельми шанує свого батька, але йому не до вподоби ярлик «батькового синка». «Мій батько, — наголошує він, — не намагався визначати мої життєві плани». В інтерв’ю тижневику «Тайм» новий президент США каже: «Я не знав, ким хочу бути, пробував свої сили багато в чому, брав участь у виборчих кампаніях, у програмі боротьби з бідністю».
«Тайм»: Чи не перейшло заняття політикою до вас як родинний спадок?
Буш: Мій спадок є частиною мене самого, і до нього, певно, входить політика». Хоч батько, додав він, не намагався зробити з нього політика.
До 18 років, як свідчить Джордж Буш-молодший, він не захоплювався державними справами. У книзі «Що я повинен зробити», опублікованій у зв’язку з президентською кампанією, зазначається, що він вперше відчув у собі політичний хист у рік закінчення академії Філіпса, коли завдяки жвавому характеру став заводієм вихованців цього приватного навчального закладу. Однак у Єльському університеті політикою не займався, ніколи не належав до клубу молодих республіканців.
«Я був аполітичним, — свідчить Буш. — Цікавість до політики прокинулася в мені після того, як я носив гасла на підтримку свого батька. Мені подобалися виборчі кампанії. 1978 року я вирішив висунути свою кандидатуру, бо мене непокоїла, скажімо, проблема регулювання цін на газ. Тоді я балотувався в конгрес. Я висунув свою какдидатуру в губернатори, бо мене турбувало становище у сфері освіти».
Ще один витяг з інтерв‘ю — на тему династії:
«Тайм»: Чи вважаєте ви, що прізвище Буш допомогло вам досягти успіхів у політиці?
Буш: Це — палиця з двома кінцями. Дехто скаже: це — син Джорджа й Барбари Буш, певно, цікава людина. Дайте-но його послухати. Інші можуть сказати: він не зробив нічого у своєму житті, просто їде верхи на імені свого татуся.
«Тайм»: Ви ненавидите слово «династія»?
Буш: Ні, я не ненавиджу його. Насправді все не зовсім так. Династія означає те, що передається у спадок. Ми з Джебом знаємо, що голоси не можна успадкувати. Їх треба здобути».
Джордж Буш-молодший згадує 1984 рік, коли його було обрано губернатором Техасу, а його брат Джеб програв губернаторську виборчу гонку у Флориді:
— У день моєї інавгурації мама передала мені листа від тата і пару запонок. Для нього це була найдорожча родинна реліквія. Це були запонки, які подарував йому його батько, коли 1943 року йшов на війну. Спочатку я не подумав про спадкоємність поколінь, про участь у цьому діда. Міркував собі: головне те, що це — подарунок від тата. Він казав, що пишається мною. Однак пізніше, коли я перечитував листа, мені спало на думку й це. Лист закінчувався словами «тепер — твоя черга…»
— Пригадую, під час інавгурації, — продовжує Джордж Буш-молодший, — тато витирав сльози, а Джеб замислено стояв позаду мене. Перемоги чекали від нього. Я не знаю напевне, про що він думав. Мабуть, про те, що все могло бути інакше, а сталося не так як слід. Він зосередився на тому, щоб балотуватися знову. Вирішив, що в нього буде власна інавгурація, і через чотири роки домігся свого.
«Підвестися після поразки і зрозуміти, що життя триває, — це частина нашого спільного спадку», — таке, за словами президента, гасло родини Бушів. Джерело сили й снаги він знаходить, повертаючись подумки в дитинство і в батьківський дім: «Любов допомогла мені й Джебу не боятися поразок».
За фасадом фальшивого образу
Американська ліберальна преса, що виражає ідеї та інтереси Демократичної партії, створила Джорджу Бушу-молодшому імідж легковажного провінційного політика, який нібито не знається на державних справах, до того ще й антиінтелектуал. Цей примітивний шаблон, схожий за тенденційністю на стереотипи радянської пропаганди щодо Рейгана, сліпцем копіюють деякі ЗМІ країн СНД. Однак фальшивий образ не витримує випробування фактами.
1998 року Джордж Буш-молодший здобув переконливу перемогу в Техасі — у 240 з 254 округів. Його було переобрано на посаду губернатора рекордним числом голосів — 69 відсотками. Йому віддали перевагу 49 відсотків виборців-латиноамериканців, 27 відсотків афроамериканців, які традиційно голосують за демократів, 65 відсотків жінок, 73 відсотки незалежних і навіть 21 відсоток демократів.
Цей успіх пов’язаний з реформаторською діяльністю Буша у другому за величиною штаті США, бюджет якого, до речі, у тринадцять з великим гаком разів перевищує національний бюджет України.
Освіта. Для губернатора Буша — це пріоритет номер один. Співпрацюючи з законодавчими органами, він збільшив обсяг фінансування шкіл з бюджету штату, відновив місцевий контроль, посилив систему звітності. У батьків та учнів з’явився ширший вибір, зокрема право створювати школи з власної ініціативи, замість тих, що працюють незадовільно і не виправдовують фінансових витрат. Розширено позашкільні програми для середніх шкіл в районах з високим рівнем злочинності.
Буш поставив конкретну мету — кожна дитина повинна навчитися читати до третього класу на рівні початкової школи, а потім поліпшувати своє вміння.
Техас став першим у країні штатом, де 10 відсотків найкращих випускників середніх шкіл отримали змогу навчатися в державних університетах.
Щорічна мінімальна заробітна платня вчителів зросла, в середньому, на 8.232 долари.
Податкова система. Губернатор Буш двічі здійснив найбільші в історії Техасу скорочення податків на загальну суму понад 3 мільярди доларів, з них — 2,38 мільярда на власність шкіл, 345 мільйонів — з продажу товарів, 464 мільйони — на бізнесові структури для сприяння економічному зростанню. Впливовий вашингтонський «мозковий центр» Като у щорічному огляді діяльності губернаторів зазначив, що ці «фінансово-економічні показники вражають».
Внаслідок реформи цивільного права податки на страхування, не пов’язане з автомобільними операціями, зменшилися більш як на 1,5 мільярда доларів.
Боротьба зі злочинністю під час губернаторства Буша набула жорстких форм. За тяжкі злочини вже не відпускають на поруки. Винні відбувають за гратами 90 відсотків терміну покарання, а ті, хто вчинив сексуальні насильства, — повний термін. Було знижено віковий ценз для неповнолітніх злочинців, яких дозволяється судити як дорослих.
Найвищої міри покарання зазнали 124 рецидивісти. «Я не пишаюся тим, що в Техасі страчено найбільше злочинців», — заявляє Джордж Буш-молодший. Однак він вважає вироки «чесними й справедливими», оскільки «передусім слід думати про жертв насильства».
Чинне в Техасі законодавство про смертну кару викликає суперечливу реакцію, однак воно довело свою ефективність. Водночас у техаських тюрмах — вперше в історії США — запроваджено цілодобову релігійну службу.
У бушівській період загальний рівень злочинності із застосуванням насильства знизився на 20 відсотків, а рівень злочинності серед неповнолітніх — на 7 відсотків. Цьому сприяло створення трудових таборів для молодих злочинців.
Соціальна допомога і боротьба з безробіттям за Буша тісно пов’язані. Кількість тих, хто отримує соціальну допомогу, скоротилася більш ніж удвічі — на 375 тисяч осіб. Водночас зросла кількість робочих місць. Розширено пільги для тих, хто добровільно відмовляється від утримання за рахунок бюджету і хоче влаштуватися на роботу. Усуваються бар’єри для одиноких матерів, які прагнуть працевлаштуватися. З цією метою фонд допомоги дітям збільшено на 35,7 мільйона доларів.
Промовистий факт: Техас утримує першість серед усіх штатів за таким важливим показником, як збільшення кількості робочих місць у галузях виробництва з застосуванням новітніх технологій.
Програма всиновлення дітей. У Сполучених Штатах взагалі не існує сирітських притулків, однак знайти дитину для всиновлення і довести свою спроможність бути названими батьками досить складно. Спрощенню цього процесу сприяла здійснена у період губернаторства Буша правнича реформа. З одного боку, тепер у Техасі простіше позбавити батьківських прав сім’ї, які не турбуються про своїх дітей або знущаються з них. З другого — всиновити дитину мають змогу неодружені й одинокі чоловіки.
Боротьба з бідністю і гуманітарна діяльність. В основу покладено спеціальний указ губернатора, що спирається на федеральний закон про реформу соціальної допомоги. Так, міністерство гуманітарних служб Техасу значно розширило масштаби благочинної діяльності, збільшивши кількість контрактів з релігійними та приватними організаціями. Міністерство охорони здоров’я, своєю чергою, надає гранти на виховні програми проти алкоголізму.
Неодружені матері-підлітки, які живуть на соціальну допомогу, отримали нині другий шанс. Вони можуть влаштовувати своїх дітей у «групові будинки», поки самі здобуватимуть освіту чи фах. Тут ними опікуються добровольці з релігійних та приватних організацій. На першу таку програму, розраховану на 160 матерів-підлітків та їхніх дітей, з бюджету штату асигновано 3,3 мільйона доларів.
Стосунки з релігійними організаціями. 1996 року губернатор Буш створив спеціальну комісію для з’ясування причин, які перешкоджають діяльності релігійних організацій, і вироблення конкретних рекомендацій для запобігання втручанню влади в їхні справи. Наступного року він підписав низку законів, спрямованих на реалізацію Техаського акта з відновлення релігійної свободи, що захищає свободу віросповідання мешканців штату і обмежує можливості уряду втручатися у здійснення їхніх прав.
Техас — лідер країни за масштабами партнерства і взаєморозуміння між владою та релігійними інституціями. Губернатор особисто пильнує за тим, що відбувається у цій сфері. Він зірвав спробу бюрократів закрити центр з лікування наркоманів та алкоголиків, створений під егідою релігійних організацій у Сан-Антоніо.
Успіхи республіканців і співробітництво на двопартійній основі. Під час губернаторства Буша Республіканська партія вперше здобула більшість у сенаті штату і рекордне число місць у палаті представників штату та в офісах округів. Шалька терезів переконливо схилилася на бік республіканців. З 1995 року до них перейшло 75 законодавців-демократів — більше, ніж у будь-якому іншому штаті. На виборах 1998 року понад 100 демократів, обраних в округах, і більше 500 мерів, у тому числі мер Ель- Пасо, де переважає іспаномовне населення, підтримало кандидатуру губернатора-республіканця.
Найвідомішим новобранцем Буша став покійний нині віце-губернатор демократ Роберт Баллок. Спочатку він скептично ставився до губернатора і навіть заявив: «Я покладу… на твій законопроект». Буш не розгубився, підійшов до Баллока, міцно поцілував його і сказав: «Перш ніж ти покладеш... поцілуй мене». Віце-губернаторові це дуже сподобалося, відтоді він заприятелював з Бушем, а під час наступної виборчої кампанії навіть надав йому фінансову підтримку.
Однак попри успіхи республіканців у здійсненні своєї програми реформ Буш спирається на двопартійну основу.
Методи правління. Людина — це стиль, каже відоме французьке прислів’я. Стиль Буша — в тому, що, на відміну від свого недавнього суперника на виборах Альберта Гора, він віддає перевагу спілкуванню з людьми. Коли 1994 року його вперше обрали губернатором, він знайшов час, щоб запросити на обід і келих вина кожного зі 181 техаського законодавця.
Ті, хто працює з губернатором, зазначають, що він не любить читати доповідних записок. Він радше поцікавиться, у чому суть проблеми. Даються взнаки характер і Гарвардська школа бізнесу. Буш мислить широкими категоріями, швидко приймає рішення, спираючись на думку людей, яким довіряє, і після цього вже ніколи не повертається до тієї самої проблеми. Досі ця модель ефективно спрацьовувала. «У Вашингтоні він намагатиметься зробити те, що зробив у Техасі, — об’єднати людей», — переконаний Джордж Буш-старший.
Президентські вибори 2000-го: змагання особистостей та ідей
На президентських виборах республіканці, по суті, зірвали стратегію демократів, що грунтувалася на двох китах — протиставити «інтелектуала Гора» «антиінтелектуалові Бушу» і переконати американців у тому, що їм не потрібні зміни, оскільки за 8-річний період перебування при владі адміністрації Клінтона–Гора країна досягла небаченого економічного розквіту. Однак щирий, розкутий і по-юнацькому моторний Буш видавався симпатичнішим за Гора з його менторським тоном, надмірним хизуванням власною компетентністю і пересмикуванням фактів, на чому того неодноразово ловили.
У біографії Буша не було темних справ, схожих на таємну оборудку Гора з Чорномирдіним про постачання російської зброї до Ірану. Його спіймали хіба що на невеличкому гріху: докопалися, що 24 роки тому молодого Буша затримали напідпитку за кермом автомобіля і привезли до поліційного відділку, де він справно сплатив штраф. Однак хто з американців хоч раз у житті не вскочив у таку халепу?
А як же з грою в «інтелектуальність» і «антиінтелектуалізм»? Ставки тут були дуже високими, та насправді все видається інакше, ніж намагалися подати демократи.
«Тайм»: Здається, іноді ви навмисне вдаєте з себе антиінтелектуала?
Буш: Навряд чи це справедливо. Як ви можете називати мене антиінтелектуалом, коли я постійно спілкуюся з Кондолізою Райс (колишнім проректором Стенфордського університету і експертом по Росії. — Прим.часопису)?**.
До адміністрації ввійдуть люди, які добре знають свою роботу». Майбутній президент нагадав імена свого напарника по виборчій кампанії Річарда Чейні, Коліна Пауела, Джеймса Бейкера. Усі вони працювали в адміністрації Джорджа Буша-старшого: перший — міністром оборони, другий — головою об’єднаного комітету начальників штабів збройних сил, третій — державним секретарем США. Це — не родинна, а політична спадкоємність. А ще в запасі у республіканців є Генрі Кіссінджер, Джордж Шульц і потужний резерв особистостей з табору консервативних демократів, імена яких багато про що кажуть не тільки Америці, а й усьому світу.
Гор, за своєю вдачею, одинак, у нього a priori не може бути такої потужної команди. «Яйцеголові» з виборчого штабу демократів — це переважно кабінетні постаті, які набули сумнівної слави схильністю до судових позовів, сподіваючись у такий спосіб виграти програні вибори.
У Джорджа Буша-молодшого діаметрально протилежний підхід до соратників. «Моє завдання, — пояснює він, — полягає не в тому, щоб бути розумнішим за кожного члена адміністрації, а в тому, щоб зібрати адміністрацію надзвичайно здібних людей, світлих голів». «Президентство Рейгана, — додає він, — було надзвичайно успішним завдяки команді. Так само діяв мій батько».
Команда республіканців вибила з рук суперників і головний козир — економічне процвітання Америки. Контраргументи Буша досить переконливі. По-перше, він пояснював, що нову економіку створив не уряд, а підприємці. По-друге, висунув ідею визначити мету процвітання Америки.
Пріоритетами виборчої кампанії республіканців були скорочення податків, реформа системи освіти, соціального забезпечення та урядової програми медичної допомоги — «медікер» — і посилення збройних сил США.
Буш вважає, що чверть «надлишку» федерального уряду необхідно повернути людям, інакше ці гроші витратять бюрократи з Вашингтона. Передбачається скорочення податків на 1,2 трильйона доларів (сума фантастична для України, прибуткова частина бюджету якої на наступний рік становитиме лише близько 10 мільярдів доларів).
Згідно з прогнозами, фінансовий надлишок федерального уряду США у наступне десятиріччя сягне майже 5 трильйонів доларів. Новий президент висунув збалансовану економічну програму, що має на меті використати половину цих грошей на потреби соціального забезпечення (відкриття персональних пенсійних рахунків тощо), чверть — на скорочення податків для стимулювання виробництва, а решту — на реформу освіти, системи «медікер» та інші соціально важливі завдання. Внаслідок реформи багаті платитимуть менший федеральний податок, а 6 мільйонів бідних не платитимуть ані цента.
У галузі оборони йдеться про відновлення довіри між президентом і військовими, захист Америки з допомогою ефективної системи національної протиракетної оборони, створення збройних сил, спроможних відповісти на виклики ХХI століття. «Краще оснащення, краща підготовка, вища платня!» — це лише одне з гасел. Республіканці завжди за сильну армію і традиційно користуються значно більшою підтримкою військових, аніж демократи.
Заповіт Роберта Баллока
43-й президент США — переконаний прихильник політики, що грунтується на принципах «обмеженого урядування, особистої відповідальності, міцних сімей і місцевого контролю». Під час виборчої кампанії він заявив, що федеральному урядові не слід втручатися в ринок, однак він може створити умови для процвітання підприємців, котрі «сприяють новаторству, компенсуючи ризик, і однаковим можливостям». Джордж Буш-молодший наголошував на відмові «від старих методів урядування» і на тому, що «успіх кожної ініціативи залежатиме від реформ у самому уряді».
Новий президент відводить урядові нову роль — звертатися до доброчинних організацій, громадських груп, які допомагають тим, хто потребує підтримки. Фінансові ресурси, згідно з його програмою, федеральний уряд має надавати не адміністративним структурам штатів, а різним групам, у тому числі релігійним, на основі конкуренції, залежно від результатів благодійництва. «Як президент Джордж Буш зосередить свої зусилля й зусилля нації на мобілізації армій милосердя», — наголошувалося в його біографії, вміщеній на Інтернет-сторінці. Це цілком відповідає його іміджу «співчутливого консерватора».
В епоху економічного буму Америки новий президент, як і багато американців, переймається моральними проблемами, шукаючи старомодні, як на чийсь погляд, підходи до їх вирішення. Під час виборчої кампанії він не раз звертався до свого серця і до сердець американців. Пояснення слід шукати не в політичній кон’юнктурі і не лише в характері та вихованні Джорджа Буша-молодшого. Причина значно глибша, вона у філософії та способі життя його духовних предків — протестантів, які створили заможну й могутню Америку.
На кожного з видатних президентів США історія покладала певну місію.
У ХIХ столітті, коли Америка пройшла крізь пекло громадянської війни, республіканець Ейбрегем Лінкольн зумів зберегти єдність нації.
У ХХ столітті республіканець Рональд Рейган, скориставшись потужним арсеналом ідей свободи і технологічної переваги Америки, став хрещеним батьком перебудови, розвалив СРСР та, за його власним висловом, поховав комунізм на звалищі історії.
Республіканець Джордж Буш-молодший, перший президент США у новому, ХХI столітті й ІІІ тисячолітті, очолить супердержаву, що виявляє ознаки внутрішньої слабкості. Нові хвилі еміграції руйнують традиційну структуру американського суспільства, яке грунтувалося на англійській мові***, англо-саксонській протестантській культурі, і створюють підгрунтя для ймовірних потрясінь у майбутньому.
Америка, певно, вже ніколи не стане «плавильним котлом» у традиційному розумінні цього слова. Чи зможе Буш зупинити ерозію американського суспільства, що стала очевидною, гармонійно поєднати економічне процвітання, спадщину протестантів і культурні, релігійні та інші цінності різних етнічних груп іммігрантів?
Світогляд, особисті якості і владні повноваження президента дають Джорджу Бушу-молодшому можливість увійти в історію США реформатором. Він уже заявив про свій намір здійснити в національних масштабах «програму тверезого глузду», перевести Америку на рейки здорового консерватизму.
Така політика мала б світовий резонанс, вона дала б імпульси Європі, сприяла б появі в ній консервативних лідерів масштабу Маргарет Тетчер. На жаль, України це не торкнеться жодною мірою, бо й на десятому році декларативної незалежності у нас немає ідеї державотворення і нам поки що нема чого зберігати та утверджувати.
Вже згадуваний Роберт Баллок, який упродовж багатьох років був найвпливовішим політиком Техасу, провіщав, що Джордж Буш-молодший «стане великим президентом».
Це передбачення повністю може справдитися.
* Нині це північно-східні штати США: Вермонт, Коннектикут, Массачусетс, Мен, Нью-Гемпшир, Род-Айленд.
** Ексклюзивне інтерв’ю з Райс див. у «Дзеркалі тижня» № 6 від 5.08 ц.р.
*** Новий президент вважає, що державною мовою — англійською — повинні володіти всі громадяни США.