Криза загрожує ослабити не тільки авторитет французького лідера всередині країни, а й вплив Франції в Європейському Союзі.
Протести "жовтих жилетів" (яких так називають через одяг протестувальників - світловідбивні жилети автомобілістів) стали відповіддю на бажання уряду Франції сповільнити глобальну зміну клімату: масові акції викликало рішення уряду підвищити податок на бензин та дизельне пальне, щоб знизити викиди вуглекислого газу в атмосферу. Це підвищення найболючіше вдарило б по сільському населенню з середнім і низьким рівнями доходу. Разом із повільним зростанням рівня зарплат, погіршенням якості державних послуг та популярною в масах думкою, що податкові реформи сприяють передусім багатому класу, це стало приводом до масових протестів на всій території Франції.
"Жовті жилети" складаються з різних демографічних груп - найманих працівників і самозайнятих, дрібних фермерів і ремісників. На акції протесту в Париж вони приїжджали з сільських районів і невеликих міст - від Арденн на північному сході до Нової Аквітанії на південному заході, де довгі роки тривали процеси відпливу населення й руйнувалася інфраструктура.
Рух "жовтих жилетів" швидко трансформувався з протидії підвищенню податку на паливо в ширші вимоги підвищити купівельну спроможність середнього класу. В поєднанні з закликами переглянути підтримку інтересів великого бізнесу, це стало демонстрацією глибокого розчарування широких верств французького суспільства політикою Емманюеля Макрона.
"Французький Юпітер", як охрестила Макрона преса, прийшов до влади з програмою масштабних реформ і прагненням не допустити помилок своїх попередників, які не змогли втілити структурних змін через масові протести. Завдяки отриманій на виборах своєї партії "Вперед, Республіко!" більшості в парламенті, французький президент розраховував досягти очевидних результатів до завершення свого терміну в 2022 р.
Франція гостро потребує прискорення темпів економічного розвитку і вирішення проблеми високого рівня безробіття (близько 9%).
Однак французькі виборці опираються змінам трудового законодавства та податковим реформам, необхідним для цього, які спрацювали в Німеччині, Данії та інших державах Північної Європи. Реформа ринку праці (вересень 2017 р.), державної залізничної компанії (вересень 2018 р.) та інші непопулярні кроки французького уряду вже призвели до зниження рейтингу Макрона до 23%. І нинішні протести можуть ще більше вдарити по популярності уряду.
Важливою особливістю руху "жовтих жилетів", які самоорганізовувалися через соціальні мережі, стала відсутність прямих зв'язків із будь-якими політичними партіями, неурядовими організаціями чи профспілками. Такі рухи без чіткого керівництва й організації зазвичай швидко розпадаються. Але в моменти кризи уряду просто ні з ким вести переговори. Під впливом різних чинників заворушення можуть швидко загостритися і спонукати інші групи приєднатися до протестів
Так, вимоги "жовтих жилетів" підвищити рівень життя середнього класу підтримала найбільш масова профспілка Франції - Загальна конфедерація праці. До протестів приєдналися і праве "Національне об'єднання" Марін Ле Пен (раніше відоме як "Національний фронт"), і ліва "Нескорена Франція" Жан-Люка Меланшона, що виступили з вимогою відставки уряду.
У результаті, останніми тижнями спостерігалася трансформація протестів: багато робітників і малих бізнесменів повернулися на роботу, а їхні місця зайняли представники правих і лівих політичних рухів. Якщо в перші тижні протестів основним інструментом було перекривання доріг, то під час акцій 8 грудня вже спостерігалися численні акти вандалізму й насильства.
10 грудня Емманюель Макрон у своєму телевиступі, за яким спостерігали 23 млн французів, заявив, що уряд піде на поступки вимогам "жовтих жилетів". На додачу до заходів із заморожування підвищення цін на паливо, оголошених 4 грудня, було вирішено посилити підтримку соціально уразливих категорій населення. Зокрема, особи з мінімальною заробітною платою - нині 1500 євро на місяць - отримуватимуть додатково 100 євро щомісяця без жодних витрат для роботодавців (за рахунок розширеної субсидії на заробітну плату). Збільшення соціальних виплат із пенсій для тих, хто заробляє менше 2000 євро на місяць, буде скасовано. Понаднормові та бонуси під кінець року, пропоновані роботодавцями, буде звільнено від податків та зборів.
При цьому Емманюель Макрон не пояснив, як фінансуватимуться ці витрати, що, разом зі скасуванням підвищення податків на бензин та дизельне пальне, можуть становити не менш як 10 млрд євро і додаткові витрати для бюджету 2019 р. - приблизно 0,5% від ВВП. Європейська комісія вже висловила стурбованість із приводу реальності планів Парижа зменшити дефіцит до 2,8% ВВП наступного року.
Тим часом президент відмовився повернути податок на доходи багатих, що було однією з вимог "жовтих жилетів". Але запевнив, що зустрінеться з інвесторами та лідерами бізнесу найближчими днями, аби побачити, як вони можуть зробити більший внесок в економіку.
Представники "жовтих жилетів" заявили, що це лише перші кроки до задоволення їхніх вимог, і пообіцяли продовжити протести.
Найімовірніше, у своїх спробах провести зміни у Франції Емманюель Макрон і далі матиме справу з масовими протестами.
Очевидно, що такі акції протесту стануть звичайною річчю паралельно зі зміною технологічного укладу. У країнах із розвиненою економікою стає дедалі важче домогтися підвищення продуктивності праці, а відтак і підвищення рівня зарплат. Дедалі частіше продуктивність праці підвищується за рахунок автоматизації, що призводитиме до масових скорочень робітників і посилення навантаження на систему соціального захисту.
Наступним великим викликом для французького уряду стане пенсійна реформа. На кінець 2019 р. планується впровадити єдину пенсійну систему, а також змінити спосіб розрахунку пенсійних виплат, що в окремих випадках може призвести до їх зниження для певних категорій. Ця реформа також напевно викличе масовий опір.
Одночасно адміністрація Макрона планує внести зміни до Конституції Франції, щоб зменшити кількість парламентаріїв на третину, спростити законодавчі процедури та заборонити державним чиновникам обіймати кілька посад. Хоча конституційна реформа, ймовірно, й не викличе значних протестів, противники президента в Сенаті блокуватимуть пропозиції президента, аби послабити його позиції.
Внутрішні проблеми Франції значно обмежуватимуть її здатність впливати на формування міжнародного порядку денного й трансформацію Європейського Союзу. Раніше Емманюель Макрон виступив з ініціативою глибоких реформ у єврозоні, включно зі створенням окремого бюджету для країн з європейською валютою, зміцненням стабілізаційного фонду та створенням банківського союзу. Ці реформи потребують широкого консенсусу серед країн ЄС, і насамперед - підтримки Німеччини.
Ще до старту протестів "жовтих жилетів" керівництво Німеччини скептично оцінювало здатність Франції провести структурні перетворення. Макрон відштовхувався від ідеї, що після успішних реформ у Франції йому вдасться переконати інші країни Євросоюзу вжити рішучих заходів у напрямі поглиблення європейського інтеграційного проекту. Реформований і зміцнений ЄС, на його думку, зміг би стати в один ряд із Вашингтоном та Пекіном у новому світовому порядку, що формується.
Однак, замість консолідації, ініціативи Макрона тільки посилили розкол усередині ЄС. Протидія французькій ідеї створення стабілізаційного фонду згуртувала вісім північних держав - членів ЄС, які називають себе Новою Ганзейською лігою (Данію, Ірландію, Латвію, Литву, Нідерланди, Фінляндію, Швецію та Естонію), що виступили проти ідеї рятування економіки переважно південних країн ЄС зі спільного фінансового казана.
За результатами виборів до Європейського парламенту, в травні 2019 р. буде визначено нових лідерів ключових інститутів ЄС, таких як Європейська комісія та Європейський центральний банк. Ці призначення потребуватимуть переговорів між державами - членами ЄС і стануть ще одним джерелом тертя між Північною та Південною Європою з приводу майбутньої політики ЄС. Суперники Франції спробують скористатися внутрішньою слабкістю Макрона, щоби стримати вплив Середземноморської Європи на майбутнє Європейського Союзу.
Не оминули нагоди скористатися протестами у Франції спецслужби Росії. Згідно з даними організації "Альянс за забезпечення демократії", створеної представниками американських розвідувальної та дипломатичної спільнот, близько 600 проросійських акаунтів у Твіттері одночасно почали використовувати хештег #giletsjaunes із закликами до французів виходити на акції непокори.
Фотографії "жовтих жилетів" із прапорами "ДНР", опубліковані у пресі, й атака на Український культурний центр у Парижі не дозволяють сумніватися, що окремі проросійські угруповання були використані для посилення безладу в столиці Франції.
Москва може стояти і за опублікованими й поширеними в соціальних мережах 25 вимогами "жовтих жилетів", одна з яких пропонує вихід Франції з ЄС і НАТО. Росія реалізує далекосяжну стратегію, спрямовану на ослаблення та розпад європейських і трансатлантичних євроінтеграційних структур, і готова використовувати для цього будь-які засоби.
Дії Кремля у Франції - повчальна історія для країн, котрі плекають особливі відносини з РФ і закликають не ігнорувати її політичні, економічні й енергетичні інтереси.
Протести "жовтих жилетів" уже призвели до падіння рейтингів правлячої партії "Вперед, Республіко!", і в опитуваннях про голосування на виборах до Європейського парламенту лідирує партія Марін Ле Пен, яку відкрито підтримував Кремль на президентських виборах 2017 р. Посилення протистояння може підштовхнути адміністрацію Е.Макрона до проведення дострокових парламентських виборів, на яких проросійські сили зможуть збільшити свою присутність у парламенті.
Ослаблення позицій Е.Макрона матиме негативні наслідки для України у зв'язку з роллю, яку Франція відіграє в "нормандському форматі", а також питанням консенсусу про збереження антиросійських санкцій Європейського Союзу.
Тим часом теракт у Страсбурзі, вчинений 11 грудня послідовником "Ісламської держави", витіснив зі французьких ЗМІ тему "жовтих жилетів". Уряд сподівається, що посилені заходи безпеки вкупі з утомою протестувальників, зростанням критики фактів насильства й мародерства, а також початком різдвяних канікул приведуть до припинення протестів до кінця місяця.
Поступки французького уряду не означають згортання реформ: Макрон налаштований завершити початі перетворення. Плани змінити пенсійну систему 2019 р., найімовірніше, викличуть нові протести. І в цій ситуації французькому президентові доведеться вирішити титанічне завдання, з яким не впоралися ні Жак Ширак, ні Ніколя Саркозі, ні Франсуа Олланд.