Теперішній претендент на найзасекреченіше відомство України — Центральна виборча комісія — ніяк не наважується подолати 75-відсотковий бар’єр у підрахунку голосів по єдиному закордонному округу. Можливо, тому що, згідно з даними нашого джерела в ЦВК, закордонні українці надали перевагу Віктору Ющенку. Лідер «Нашої України» випередив Віктора Януковича трохи більше, ніж на один відсоток (46,3 проти 45,2). Перемога могла бути набагато переконливішою, якби не рішення ЦВК відкрити сім додаткових дільниць у Придністров’ї: з 16 тисяч голосів, відданих за Януковича в зарубіжжі,
14 тисяч (!) подарувала прем’єрові ця самопроголошена республіка. Підтримка кандидата від влади в Тирасполі становила 86,75%, у Кам’янці — 83,9%. Це навіть більше, ніж в «обробленій» відомими політтехнологами Москві. Там рівень підтримки Віктора Федоровича вичерпався 55%. Тоді як 37% віддали голос за Віктора Ющенка, який і досі уособлює на російських каналах усі вади людства. (Втім, у Тюмені Янукович одержав 85,9% голосів. Цікаво, що 64,18% українців проголосували за чинного прем’єра і в Астані.)
Не очікували такої одностайності від придністровських побратимів і в Києві (все-таки Порошенко в ПМР теж не остання людина). Згідно з нашою інформацією, відкриття додаткових дільниць у Молдові розглядалося більше як пробна куля перед поставками «тризубих» урн у російську глибинку. Недарма ж, тільки-но Кишинів дав добро на відкриття «бонусних» дільниць на своїй території, потихеньку закипіла робота зі створення 650 на російських теренах. Проти нових додаткових дільниць виступала не лише опозиція. Їх не підтримало і МЗС. Нам, наприклад, відомо про тривалу розмову на цю тему Віктора Януковича з Костянтином Грищенком. Але коли планку все-таки вдалося знизити до сорока однієї дільниці, прихильники зростання електоральної активності в Росії самі дали команду Верховному суду спустити все на гальмах. Причому зробили це відразу після того, як дізналися, що на російські додаткові дільниці МЗС підготувало тільки 12 тисяч бюлетенів. Вочевидь, не та цифра, через яку варто було ламати списи.
Хай там як, а українцям, котрі живуть у РФ, довелося обмежитися чотирма виборчими дільницями: у Москві, Санкт-Петербурзі, Тюмені та Ростові-на-Дону. Під обструкцію служителів Феміди потрапили й три інші додаткові дільниці, які раніше фігурували у зверненнях громадян України, що їх МЗС передавало до ЦВК. (Нагадаємо: відповідно до нашого законодавства, для відкриття додаткової дільниці на території певної держави має надійти заява від не менш як двадцяти громадян, які живуть у певному населеному пункті. Прохання подається в посольство України, а МЗС уже переадресовує його у ЦВК.)
Цього разу йдеться про додаткові дільниці в канадському місті Калгарі, іспанському місті Уельва (автономний округ Андалусія) та американському Кенті (штат Вашингтон). Водночас Київ задовольнив електоральні потреби жителів двох австралійських міст — Сіднея і Мельбурна (там було відкрито дві дільниці й створено дві комісії) і... в’єтнамського міста Вунгтау (створено одну виборчу комісію).
Українці Калгарі вже підготували листа на ім’я Сергія Ківалова. У своєму посланні вони заявляють, що дізналися про ліквідацію дільниці лише після того, як було складено списки виборців і розіслано 1300 запрошень. Їхні вимоги зводяться до відкриття додаткової дільниці перед другим туром. Слід зазначити, що, відповідно до виборчого законодавства України, це апріорі неможливо.
Що ж стосується результатів, то Янукович здобув перемогу лише у двох європейських країнах — Латвії й Угорщині. Щоправда, дані з Будапешта викликають сумніви: звідти й досі продовжують надходити сигнали про 118 бюлетенів, які з’явилися несподівано. В усіх інших перемогу здобув Ющенко, і йдеться лише про те, де й на скільки відсотків він випередив свого конкурента. Приміром, у Гамбурзі Вікторові Андрійовичу віддали свої голоси 54,6% виборців, а Януковичу 30,8 % (експерти пояснюють досить великий успіх прем’єра кількістю українців, які виїхали в Німеччину по єврейській лінії). А ось у Чикаго Вікторові Федоровичу дістався лише 1,2%: 98,6% проголосували за лідера «Нашої України». Аналогічна ситуація й у Сан-Франциско — 95% у Ющенка проти 2,5 у Януковича. Кажуть, що саме чиказькі виборці серйозно підпсували настрій деяким представникам ЦВК, коли після «врожайних» дільниць на території дислокації наших військових контингентів (Сьєрра-Леоне, Гамбія etc.) і океанських суден, про що так урочисто відрапортував у ніч виборів Сергій Ківалов, надійшли дані з протилежного боку Атлантики. Ще більше закріпили відрив Ющенка виборці у Британії (в Лондоні в Ющенка 89%, в Единбурзі — 73%), Італії (Рим — 91,8 проти 3,65, Мілан — 90,2 проти 3,3), Парижі (у Віктора Андрійовича — 83,9) і в Оттаві (86%).
Втім, якби не енна кількість технічних проколів, проголосувати на 123 дільницях у 78 країнах світу змогли б, звісно, не лише оголошені зовнішньополітичним відомством 62 тисячі 387 осіб. Судячи зі змісту МЗСівських циркулярів, найпроблемнішими виявилися три дільниці — в Мюнхені, Санкт-Петербурзі й Варшаві. Так, учасники свята волевиявлення у столиці Баварії розповідають, що виборча комісія побила всі рекорди з повільності роботи: на одного виборця інколи витрачалося до сорока хвилин. Багато хто з наділених правом голосувати не прийшов на дільниці лише тому, що не одержав запрошень. І яким же був їхній подив, коли згодом вони дізнавалися від родичів та знайомих, що все-таки значилися у списках.
Особливого розмаху це явище набуло в Берліні: люди приходили в посольство, так би мовити, про всяк випадок. Можливо, хтось просто вирішив на запрошеннях заощадити. Як поділився з «ДТ» глава виборчої дільниці у Франції, бюджет на організацію виборів виділили дуже мізерний — одну тисячу євро. Вся сума пішла на запрошення і конверти (на консульському обліку в Парижі перебуває 1400 українців. — Авт.).
Збій давали також застарілі бази даних. Багато українців не могли реалізувати своє конституційне право, оскільки в консульських базах даних зазначалися їхні старі адреси. Особливо багато таких «мігрантів» виявилося у Німеччині та Франції. Результат очевидний: із 30 тисяч (!) осіб, які перебувають на консульському обліку лише у Франкфурті-на-Майні, проголосувало менше одної тисячі, і аж чотири тисячі по всій республіці. Так само, як 1600 осіб, які проголосували в Італії, практично ніщо, порівняно з кількістю наших заробітчан на Апеннінах: тільки легальних працівників там двісті тисяч.
Наступний момент — інформаційні прогалини. Багато українців навіть гадки не мали, що для внесення у списки вони повинні подати відповідну заяву в консульства. Інших просто дезінформували. Особисто довелося вислухати кілька історій про те, як окремі генконсули запевняли українців (причому зі сторінок місцевих медіа), що проголосувати зможуть усі громадяни України. Про заяви, реєстрації та інші важливі речі навіть не згадувалося.
Щоправда, траплялося й навпаки. Автору цих рядків, наприклад, відомо, що посол України в одній європейській країні сам переконав прийти на виборчі дільниці кілька сотень нелегалів. Генконсули у ще двох містах власною персоною допомагали зв’язуватися з ЦВК тим, хто так і не зміг проголосувати: дозволяли користуватися консульським телефоном і факсом, підказували номери телефонів і прізвища людей, до яких краще звертатися.
Відразу зауважимо: виборців, які не були внесені у списки (хоча перебували на консульському обліку) і засвідчили свій протест письмово, набралося лише п’ятдесят шість. Решта сподіваються, що до другого туру організаторам голосування удасться підготуватися краще. Тим більше що МЗС уже направив циркуляр, у якому керівникам наших закордонних диппредставництв дається команда ще раз «спільно з дільничними виборчими комісіями проаналізувати списки виборців і дані консульського обліку». Інакше багатьом українським заробітчанам справді варто б прислухатися до заклику мера Івано-Франківська і на другий тур приїхати в Україну.