UA / RU
Підтримати ZN.ua

Замість батога й пряника — пояс і шлях. Китай пропонує світові підтримати свою концепцію

Оголосивши свою ініціативу "Пояс і шлях" проектом століття, китайський лідер підкреслив, що ініціативу буде реалізовано лише в тому разі, якщо її підтримають у світовому масштабі. Пекінський форум, очевидно, - тільки перша масштабна акція Пекіна для досягнення цієї мети.

Автор: Олексій Коваль

14-15 травня у Пекіні відбувся форум високого рівня з міжнародного співробітництва "Пояс і шлях".

Китай спробував надати цій події значення головного міжнародного заходу, який проходить на його території нинішнього року і порівнянний із торішнім самітом лідерів "Великої двадцятки". Цього разу Пекінові було важливо представити форум як подію глобального значення і масштабу, під час якої буде чітко окреслено міжнародну підтримку китайської стратегії, більше відомої як ініціатива "Один пояс, один шлях" (ОПОШ) - (One belt, one road, OBOR).

Утім, для представників багатьох країн (свої делегації прислали понад 100 держав) поїздка на форум у Пекін була, швидше, першим реальним шансом ознайомитися з ідеями китайського керівництва, почути від самих творців нового глобального проекту, що вони вкладають у свою ініціативу, як планують її реалізовувати на практиці в майбутньому.

Куди веде шовковий шлях?

Китайській концепції відродження старовинного Шовкового шляху вже три з половиною роки. Вперше проголошена головою КНР Сі Цзіньпіном у 2013 р. початкова ідея про необхідність пов'язати Китай і Європу сучасними транспортними комунікаціями землею і морем для стимулювання торгівлі тепер обросла безліччю нових глобальних ідей, концепцій та ініціатив. У Китаї їх дуже активно обговорюють і ЗМІ, і політики, й експерти, однак вони все ще мало зрозумілі за межами самого Китаю, залишаючись сферою інтересів лише для фахівців та дипломатів, котрі безпосередньо працюють на китайському напрямі. Напередодні пекінського форуму Керівна робоча група з просування будівництва "Одного поясу, одного шляху" оприлюднила кількома іноземними мовами розлогий документ про суть ініціативи, її ідеологію та практику, реальні досягнення. Навіть попри стислий виклад, книжечка вийшла на 70 сторінок. Але вона теж не дає відповідей на всі запитання, не розкриває докладно низку концептуальних китайських позицій з ініціативи ОПОШ.

Проте варто розповісти бодай про головні, практично важливі аспекти. Отже, концепція ОПОШ передбачає будівництво сухопутного "Економічного поясу Шовкового шляху" і "Морського Шовкового шляху XXI ст.". Сухопутна складова, своєю чергою, ділиться на три головних маршрути (що охоплюють 6 основних транспортних коридорів), якими Китай хоче доставляти товари в Європу й Африку та у зворотному напрямку. Морська складова - це вже наявні водні торговельні шляхи з портів Китаю в Європу, на яких Пекін тепер посилює свою присутність, будуючи нові порти або модернізуючи старі. Ключовими на цьому шляху вже визнано порт Гвадар у Пакистані та Пірей у Греції, взяті китайцями в довгострокову оренду. Йде будівництво і в Джибуті. Ця країна в Африці стане не тільки місцем транзитного хабу для китайських товарів, а й першою китайською закордонною військовою базою.

Передбачається, що до таких портів і підходитимуть сухопутні транзитні маршрути, на яких, своєю чергою, Китай також визначив "ключові міста". Перевага сухопутного маршруту перед морським - швидкість доставки товарів. Із Китаю до Європи потяг може потрапити за 15 днів, що вдвічі швидше, ніж морем. Однак за обсягами перевезень сухопутні маршрути не можуть поки що змагатися з морськими, та й ціна відправки контейнера морем удвічі-втричі нижча.

Китай пропонує концепцію "поясу". Він не просто створює дороги й колії, продумує маршрути для руху товарів. Він хоче створити зону економічної взаємодії і розвитку з країн - учасників цього проекту. Китай хоче з допомогою своєї ініціативи вивести на вищий рівень міжнародної взаємодії країни, які через географічне розташування опинилися без виходу на світові ринки, а отже не зажили плодів глобалізації.

Безперечно, що, прокладаючи магістралі і дороги, газопроводи й комунікації до своїх сусідів (насамперед до Росії, Центральної Азії, Південно-Східної Азії, Африки), Китай нині прив'язує ці країни до свого ринку, його потреб. У цьому, по суті, й полягає глобальний задум стратегії: Китай змінює глобальну інфраструктуру під себе, під свій розвиток на тривалу перспективу. Але він робить це не так, як колонізатори минулого - "батогом і пряником", а з досить сприятливими метою та намірами. Використати глобалізацію і сучасну взаємозалежність країн світу не для того, щоб експлуатувати одних, вивищуючи або віддаючи перевагу іншим, а спробувати знайти баланс інтересів для кожного учасника проекту, зробити його універсальним. Це нове тлумачення глобалізації, спроба Китаю очолити й визначити перебіг процесу, який уже називають "глобалізацією 2.0", викликає неоднозначну реакцію в тих, хто замишляв нинішній світовий порядок і стару версію глобалізації, що привела світ до низки криз минулого й нинішнього століть.

Тому на форумі в Пекіні особливо підкреслювалося, що Китай наприкінці минулого року вже заручався підтримкою своєї ініціативи "Пояс і шлях" в ООН і привів її в повну відповідність до цілей глобального розвитку Організації Об'єднаних Націй до 2030 р. Крім того, в торговельній політиці та своїх планах лібералізації економічних відносин на Шовковому шляху Китай керується засадами СОТ. Китай намагається погодити й скоординувати свою ініціативу з іншими стратегіями розвитку, що вже існують у Євразії, - від національних (казахстанської, наприклад) до регіональних (країн ASEAN, Європейського Союзу та Євразійського економічного союзу). При цьому співпрацювати Китай пропонує на основі поглиблених консультацій з урахуванням міжнародного права, на основі спільних зусиль, за принципом спільного використання результатів та однакових можливостей для всіх.

Китайці намагаються зробити зрозумілою свою ініціативу і для простих людей: напередодні пекінського форуму, з 24 по 30 квітня, масштабний захід - Тиждень культурного обміну "Один пояс, один шлях" - із просування та роз'яснення китайської ініціативи було проведено і в українській столиці. Перед початком форуму в Пекіні все місто прикрасили транспарантами, які в стислій формі відбивали концептуальні підходи Китаю до реалізації концепції "Один пояс, один шлях". Ось деякі з них: мирний розвиток, відкритість і транспарентність, взаємне пізнання одне одного, рівність, взаємоповага та взаємна вигода.

Утім, навіть повторене сотні разів, усе сказане не може відразу зняти всіх підозр із приводу щирості намірів китайського керівництва. У світі є вже досить усталені думки з приводу китайської ініціативи "Один пояс, один шлях". Одна з них: ініціатива - лише прикриття для китайської економічної експансії. Але ж і без цієї ініціативи Китай уже став основним торговельним партнером для багатьох країн Євразії. Втім, останніми роками навіть спостерігалося певне зниження обсягів торгівлі Піднебесної з основними партнерами, викликане глобальною кон'юнктурою, спадом світової торгівлі. Пекін не міг протидіяти цим тенденціям.

Ще одна думка: Китай обстоює виключно власні інтереси, а отже під час реалізації ОПОШ він мало враховуватиме інтереси інших. Наступний стереотип - кожна країна, що погодиться на участь у реалізації китайської ініціативи, відразу отримує величезні інвестиції, і, фактично, китайці роблять усе самі, при цьому ще й за свої гроші.

Форум у Пекіні покликаний був розвіяти як ці страхи, так і необґрунтовані надії. Китай прагне до спільного фінансування проектів. Під час форуму ще 7 країн приєдналися до Азійського банку інфраструктурних інвестицій, який уже надав 1,7 млрд дол. США під 9 проектів у країнах на Шовковому шляху. Таким чином, створений Китаєм своєрідний аналог МВФ має у своєму складі вже 77 країн. Україна в ньому поки що участі не бере.

Найбільшу увагу в промові голови КНР Сі Цзіньпіна в день відкриття форуму привернули саме нові плани фінансової підтримки для китайської ініціативи. Насамперед це ще 100 млрд юанів (близько 14,5 млрд дол. США) для Фонду Шовкового шляху, з якого фінансується ОПОШ. Нині коштами Фонду вже підтримуються 15 проектів на суму 50 млрд юанів (7 млрд дол. США). 60 млрд юанів обіцяно як допомогу КНР країнам, що розвиваються, на найближчі три роки. Крім того, китайський лідер пообіцяв, що китайський бізнес і фінансові інститути вкладуть ще 300 млрд юанів інвестицій у проекти ОПОШ. Крім того, Китайський банк розвитку й Експортно-імпортний банк Китаю створять спеціальні фонди для кредитування проектів ОПОШ ще на 250 млрд юанів і на 130 млрд юанів, відповідно. Зазначмо лише, що за три роки кредити цих двох банків на реалізацію проектів ініціативи ОПОШ уже перевищили 200 млрд дол. США. За оцінками західних аналітиків, загальні інвестиції Китаю в реалізацію ініціативи "Один пояс, один шлях" у найближчі десятиліття можуть становити 1 трлн дол. США.

У дні форуму в центральній китайській пресі з'явилися публікації, що Китай уже має власні розрахунки фінансової заможності кожної з країн. І для кожної встановлено ліміти коштів, які ці країни можуть отримати, щоб Китай не обвинувачували в накачуванні дешевими грішми слабких економік, відповідно - збільшенні боргового навантаження.

Також слід зазначити, що китайці запросили на форум далеко не всіх, хто хотів цими днями опинитися в Пекіні. Втім, і приїхали далеко не всі, кого китайці справді хотіли б бачити серед учасників.

Із ким Китаю по дорозі?

Очевидно, що коли б до Пекіна запросили тільки представників країн, які вже беззастережно підтримали китайську ініціативу "Один пояс, один шлях", то склад учасників був би значно скромнішим. Формально, сам Китай зараховує до дійсних і потенційних її учасників близько 65 країн світу. На пекінський форум, за заявою офіційних осіб, прибули представники значно більшої кількості країн. Але цікаво при цьому, що керівників вищого рівня (президентів і прем'єрів) було всього 29. Так, замість очікуваного президента Польщі Анджея Дуди брала участь прем'єр Беата Шидло. Звернули увагу, що китайці не запросили лідерів Туркменістану й Таджикистану, країн, котрі вже беруть активну участь у реалізації ініціативи. Зате виявили увагу новому лідерові Узбекистану Шавкату Мірзійоєву, для якого поїздка в Пекін стала першим офіційним візитом за межі СНД. Китайська преса багато писала про те, що в останній момент на форум прибули делегації зі США і Японії (хоча й не найвищого рівня). Але це дало підстави говорити, що навіть скептики не змогли ігнорувати форум. Були й лідери країн, які ще недавно мали з Китаєм напружені відносини через територіальний диспут у Південно-Китайському морі, - президенти В'єтнаму та Філіппін. Тим часом досить дивно видалося, що у форумі високого рівня брала делегація аж ніяк не високого рівня з Бразилії і не було представників із ПАР. Тоді як це країни, котрі разом із Китаєм входять до об'єднання BRICS.

Однак найбільшим розчаруванням, яке китайці ледве приховують, стало повне ігнорування форуму з боку найбільшого сусіда Китаю - Індії. Делі послідовно й наполегливо відкидає китайську ініціативу "Пояс і шлях" і навіть вважає її загрозою для національних інтересів. Усе тому, що Китай знайшов для її реалізації головного союзника в особі Пакистану. Один із основних транспортних коридорів ОПОШ - Китайсько-пакистанський економічний коридор - з китайського Кашгара в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі до пакистанського порту Гвадар завдовжки 3 тис. км проходить через штат Кашмір, що його Індія вважає своєю територією. При цьому в Пекіні саме співробітництво з Пакистаном ставлять за приклад для решти країн. У проект транспортного коридору та порту вже вкладено 46 млрд дол. США, і він вважається "флагманським" для всієї ініціативи.

Спроби Пекіна запропонувати Делі варіанти співробітництва, щоб якось послабити напруженість, не увінчалися успіхом. Своєю різкою відмовою Індія фактично поставила під сумнів здатність Китаю справді враховувати інтереси всіх країн, реалізовуючи свою ініціативу.

Участь у форумі президента РФ Володимира Путіна також не принесла Китаю очікуваного ефекту. З самого початку було зрозуміло, що він їде до Пекіна "віддати борг" за візит китайського лідера в Москву на парад Перемоги у травні 2015 р. Господарю Кремля, який уже тоді перебував під міжнародними санкціями через агресію в Україні, була потрібна підтримка Китаю. І саме тоді ж лідери КНР і РФ домовилися, що Москва погоджується на "поєднання" інтеграційного проекту Євразійського економічного союзу (РФ, Казахстан, Білорусь) із китайською ініціативою "Один пояс, один шлях". Нині ж доводиться констатувати, що ніякого стикування або "поєднання" між ними не відбувається. У рамках своєї ініціативи Китай лише прикупив собі активів у російських компаніях і шле свої потяги в Європу через три країни по коліях, які були до цього, - т.з. "Новим євроазійським континентальним мостом". Нові дороги Китай активно будує в Казахстані, але жодних проектів, порівнянних за масштабами з пакистанським, із РФ реалізувати не вдалося.

Путін просто погодився бути статистом на форумі в Пекіні. За це він отримав від Китаю обіцянку створити новий фонд розвитку співробітництва Далекого Сходу з Північно-східними провінціями КНР обсягом 100 млрд юанів (14,5 млрд дол. США). Але поки що китайці заявили про готовність внести лише десяту частину від цієї суми, демонструючи Кремлю, що від нього очікують більшої старанності у справі "поєднання".

Для української делегації під керівництвом першого віце-прем'єра - міністра економічного розвитку і торгівлі України Степана Кубіва участь у пекінському форумі була шансом ще раз розповісти учасникам про потенціал України для реалізації ОПОШ. У своєму виступі на одній із сесійних панелей він звернув увагу на незаконне блокування РФ транзиту українських товарів в Азію, "використовуючи свої логістичні переваги та територіальну винятковість". Ця форма економічної агресії шкодить не тільки Україні, а й інтересам Китаю та інших учасників ініціативи ОПОШ, підкреслив С.Кубів. Таким чином, Росія знищує дух чесної та взаємовигідної торгівлі, що його Китай і партнери заклали у свій геоекономічний проект, відзначив український чиновник.

Слід зауважити, що у своєму виступі Сі Цзіньпін особливо підкреслив необхідність для учасників ініціативи поважати територіальну цілісність та суверенітет усіх країн. Степан Кубів у коментарі DT.UA розповів, що китайці позитивно налаштовані на співробітництво з Києвом на всіх рівнях. Українській делегації у двосторонніх переговорах із Китаєм вдалося погодити проведення чергового засідання міжурядової комісії зі співробітництва (яка не збиралася з 2013 р.) до кінця нинішнього року. В рамках цієї комісії, можливо, Київ запропонує створити спеціальну підкомісію з питань реалізації ініціатив ОПОШ. Крім того, члени української делегації представили Китаю проекти у сферах транспорту, інфраструктури, енергетики, які можуть поліпшити позиції України та її перспективи для участі в ОПОШ. Утім, діалог Києва й Пекіна йде поки що лише про наміри, і до практичних результатів шлях досить довгий.

У практичному плані "відмінниками" пекінського форуму можна вважати грузинів, які під час цього заходу підписали угоду з КНР про вільну торгівлю, завершивши переговори в рекордно стислий термін. Меморандум про швидкий початок таких переговорів під час форуму підписала також Молдова. Україна поки що лише збирається на силах, щоб запропонувати Китаєві розпочати переговори про зону вільної торгівлі. Київ вважає, що на цих переговорах його перевагою буде Угода про вільну торгівлю з ЄС.

Однак слід зазначити, що в рамках своєї глобальної ініціативи "Один пояс, один шлях" Китаю краще вдається робота з окремими країнами, а не з організаціями. Євросоюз поки що, швидше, зі скепсисом і настороженістю дивиться на ініціативу "Один пояс, один шлях", але не перешкоджає окремим країнам-членам (на форумі в Пекіні на високому рівні були представлені Польща, Чехія, Угорщина, Іспанія, Італія, Греція) розвивати з Китаєм особливі відносини в рамках її реалізації. Але навіть у цих країн, які Китай особливо виділяє як своїх партнерів, немає єдиного бачення китайської ініціативи, вони будують свої відносини з Пекіном, виходячи з власних інтересів, а не з інтересів ЄС. Брюссель своєї остаточної позиції з цього приводу поки що не сформував, і Києву це слід враховувати.

Розмаїтість поглядів на "Один пояс, один шлях" свідчить, що це все - ще не повноцінний продукт. Це концепція в процесі розвитку, але не сформульована остаточно. Значну роботу в цьому питанні пророблено в Китаї напередодні саміту. У зв'язку з цим не завадить також згадати програмний виступ Сі Цзіньпіна на останньому Всесвітньому економічному форумі в Давосі. Китай упевнено вигострює своє бачення, намагається зробити його зрозумілим для інших.

Оголосивши свою ініціативу "Пояс і шлях" проектом століття, китайський лідер підкреслив, що ініціативу буде реалізовано лише в тому разі, якщо її підтримають у світовому масштабі. Пекінський форум, очевидно, - тільки перша масштабна акція Пекіна для досягнення цієї мети. Голова КНР Сі Цзіньпін оголосив, що в 2019 р. буде скликано другий форум, і його проведення в майбутньому стане регулярним.