UA / RU
Підтримати ZN.ua

Єгипет: чи можна зменшити корупцію перетасуванням прем'єрів?

Відставка уряду в Єгипті напередодні парламентських виборів, перший тур яких відбудеться 17–19 жовтня, це не тільки реакція влади на невдоволення громадськості роботою кабінету міністрів. Вона також має на меті відвернути увагу суспільства від дії драконівських законів, які обмежують протести, репресій проти ісламістських прихильників поваленого президента Мухаммеда Мурсі та світських інакодумців, яких хочуть примусити замовкнути.

Автор: Віктор Каспрук

Відставка уряду в Єгипті напередодні парламентських виборів, перший тур яких відбудеться 17–19 жовтня, це не тільки реакція влади на невдоволення громадськості роботою кабінету міністрів.

Вона також має на меті відвернути увагу суспільства від дії драконівських законів, які обмежують протести, репресій проти ісламістських прихильників поваленого президента Мухаммеда Мурсі та світських інакодумців, яких хочуть примусити замовкнути.

Крім того, зміна кабінету міністрів, який працював із 17 червня 2014 р., покликана зміцнити підтримку президента-фельдмаршала Абдули Фаттаха ас-Сісі, формуючи з нього в єгипетському політикумі образ загальнонаціонального лідера, котрий стоїть над політичними сутичками. Водночас це й чудова нагода для президента перевести всі стрілки відповідальності на непопулярний у народі уряд Ібрагіма Махляба, звинувативши його у невиконанні зобов'язань в економічній та соціальній сферах.

По суті, недавні зміни - лише формальність, спрямована на створення ас-Сісі репутації непримиренного борця
з корупцією. І в цьому сенсі зміна уряду без найменшої спроби змінити систему дуже нагадує аналогічні політичні рокіровки в епоху колишнього правителя Єгипту Хосні Мубарака. Той також відводив удар від діючої системи, знаходячи винних у її неефективності поза своїм найближчим оточенням.

Власне, ця відставка Ібрагіма Махляба була цілком очікуваною у зв'язку з різким зниженням рівня народної довіри до уряду після арешту міністра сільського господарства Салаха Хеляля, звинуваченого в корупції та хабарництві, і чуток про можливу причетність до корупційних злочинів керівників інших міністерств.

Слід звернути увагу на те, що з часу повалення режиму Х.Мубарака в Єгипті так і не вдалося повністю відновити стабільність і прогнозованість політичної ситуації. Абдул Фаттах ас-Сісі явно нездатний, попри всі потуги, контролювати обстановку в країні та уникати скандалів і корупційної колотнечі.

Формування нового уряду, звісно, зіб'є на певний час напруженість у єгипетському соціумі. Але зняти повністю напругу в суспільстві цим не вдасться. Схоже, ситуація в Єгипті з великою швидкістю наближається до того, що сталося в Сирії.

І чим тугіше правлячий режим натягуватиме "намордник" на свободу слова в країні, нищачи вільну громадську думку та незалежні ЗМІ, тим страшнішим може бути вибух народного невдоволення. Адже різка політична й соціальна поляризація рано чи пізно зірве кришку з котла, і все, що накопичилося за довгі роки силового стримування розвитку цих процесів, вихлюпнеться назовні

Та й чим новий уряд Шаріфа Ісмаїла може принципово відрізнятися від уряду Ібрагіма Махляба? У кращому разі, він (якщо йому пощастить) зможе уникати публічних скандалів та обвинувачень у корупції. Адже реально його негласно формуватиме сам президент під свої політичні потреби, вибираючи з тієї ж самої політичної обойми, що й раніше. Бо йому в першу чергу потрібні віддані режимові люди. А це, звісно, не означатиме, що вони будуть найкращими фахівцями у професійному сенсі.

Так само - куди подінеться корупція, якою був уражений попередній уряд? Адже в корумпованому суспільстві, де бакшиш є нормою, змінити щось, лише механічно перетасовуючи задіяних у вищих ешелонах влади посадових осіб, - з розряду фантастики.

Тай чи може, взагалі, бути незалежним уряд у державі, де знову фактично запроваджене військове правління? Кабінетові міністрів, який замінить уряд Ібрагіма Махляба, залишаться застарілі проблеми попередників. І дуже сумнівно, що йому вдасться вирішити проблеми неконтрольованого зростання цін, безробіття (особливо серед молоді) чи будівництва на сільськогосподарських землях.

Можна не сумніватися, що парламентські вибори у Єгипті, які проходитимуть під опікою і контролем органів безпеки, дадуть президентові ас-Сісі "правильні" результати. І тому ніхто після виборів не буде публічно цікавитися, куди поділися мільярди доларів допомоги, що надійшли після усунення президента-ісламіста Мухаммеда Мурсі від Саудівської Аравії та держав Перської затоки. Чи де мільярди Хосні Мубарака.

З іншого боку, реальність політичного життя в Єгипті є такою, якою вона є. І якщо раптом запровадити директивно в цій країні демократичні норми західного зразка, то це напевно знову приведе до влади ставленика терористичної організації "Брати мусульмани".

Відтак, чи не слід відмовитися від надмірного оптимізму й перестати подумки будувати грандіозні проекти, які ніколи не вдасться реалізувати? А піти реалістичнішим шляхом і повернути соціальний оптимізм населенню Єгипту, звернувши увагу на більш приземлені параметри - безпеку в країні, стабільність і підвищення соціальних стандартів життя її громадян? Це сприяло б утворенню крихкої рівноваги між реаліями життя та амбіціями правлячої еліти, стримуючи розрив між ними.

Сьогодні Єгипет гостро потребує такого балансу між реаліями та амбіціями у визначенні основного етапу свого розвитку. Він зводиться до того, що необхідно узгодити сторони тристороннього рівняння, котре включає політичну свободу, економічний розвиток і внутрішню стабільність, якщо єгиптяни мають намір реалістично розглядати початок роботи нового уряду.

Втім, не всі негативно оцінюють діяльність прем'єр-міністра Ібрагіма Махляба. На думку деяких єгипетських експертів, до очевидних позитивів цього найактивнішого чиновника в історії Єгипту слід зарахувати завершення реконструкції розширення Суецького каналу, очищення більшості районів Каїру від агресії вуличних торговців, відновлення цивілізованої циркуляції капіталів, вирівнювання гострої кризи електроенергії, стабілізування системи розподілу хліба та зменшення хаосу в системі безпеки.

З іншого боку, постає запитання: чи можна зменшити корупцію лише шляхом перетасування прем'єрів? Тоді як корупція для Єгипетської держави не менш небезпечна, ніж ісламський тероризм, із яким вона бореться на своїй території.

Адже від такої рокіровки прем'єрів нікуди не подінуться складові корупційної діяльності: хабарництво і фаворитизм у політичній, фінансовій та адміністративній сферах, корупція в освіті, відсутність об'єктивного правосуддя і справедливого визначення заробітної плати, непрозорий розподіл сільськогосподарських земель серед виробників продуктів харчування, підтримка фаворитів під час приватизації та укладання підозрілих угод із близькими до державних чиновників власниками бізнесів.

Ці та інші форми корупційних дій роз'їдають каркас основи єгипетської нації, відбираючи у громадян надію на справедливе й чесне їхнє співіснування з тими, хто приймає рішення в органах державного управління.

Безперечно, боротися з корупцією в Єгипті потрібно, але чи правильно вибрано час для початку такої боротьби? І хто надалі цим займатиметься? Адже, щоб реально розпочати кампанію боротьби з корупцією, потрібен сильний уряд, який отримає великі повноваження від чинної влади й водночас вотум довіри від народу.

Усьому цьому мала б передувати потужна інформаційна кампанія в єгипетських ЗМІ і готовність "залізного кулака" силових органів викривати корупціонерів усіх рівнів, незважаючи на посади, які вони обіймають, та їхні зв'язки з впливовими представниками вищих ешелонів політичного й військового істеблішменту.

Слід визнати, що корупція в Єгипті не виникла нізвідки. Вона стала логічним наслідком прищеплення капіталістичного ладу до древа феодально-родинно-кланових відносин у єгипетському суспільстві. Накладання цих антагоністичних чинників у підсумку й дало той вибухонебезпечний "коктейль", що нині загрожує нормальному і повноцінному існуванню єгипетської нації.

Єгиптяни живуть у світі, який докорінно відрізняється від світу їхніх попередників ще й тим, що національні цінності та етика розмиті можливостями ринкових відносин, скористатися перевагами яких можуть лише наближені до влади або ті, хто так чи інакше обслуговує її інтереси.

Логічним наслідком такого явного перекосу стало прагнення нездатних вписатися у правила таких "модерних" взаємостосунків у суспільстві до релігійного екстремізму та пошуку собі спільників серед радикальних ісламістів. Тому можна докладати багато зусиль до викорінення корупції в Єгипті, але, не подолавши основних причин несправедливого перерозподілу валового національного продукту на користь "обраних", цього питання ніколи не вирішити.

Корупція настільки в'їлася в життя єгипетського суспільства, що навіть страх покарання за порушення законів перестав бути стримуючим чинником для тих, хто сприймає пошкодження функцій механізму державної машини як своє законне право наживатися на цьому.

Прогалини в реалізації рішень кабінету міністрів на місцях такі великі, що нині питання стоїть про владу уряду чи владу корупції. І лише прозорість, правова цілісність та публічність при прийнятті рішень профільних міністрів зможуть наблизити до вирішення (якщо не повністю, то принаймні частково) нагальних проблем, які нагромадились у Єгипті.

Однак не лише міністр сільського господарства провалив доручену йому роботу. Цілий ряд міністрів уряду Ібрагіма Махляба також мають дуже сумнівні "здобутки". Адже не зроблено нічого істотного для модернізації промисловості та покращення роботи правосуддя, для розвитку технічної освіти, для вирішення проблеми водопостачання і каналізації у більшості провінцій.

Це ж стосується і проблем екології: накопичилися цілі пагорби не утилізованого й не переробленого сміття. Наразі це дуже серйозні питання, розв'язання яких не терпить зволікання.

Можна сказати, що відставка уряду Ібрагіма Махляба висвітлює величезну кількість накопичених у Єгипті проблем, які потребують системного вирішення. Але для цього потрібне комплексне бачення проведення необхідних реформ у країні, де корупція і нехтування законами стали чи не єдиною можливістю добитися позитивного рішення на рівні чиновників будь-якого рангу.