Для прем’єр-міністра Ізраїлю Аріеля Шарона настали тяжкі часи. Праві звинувачують його в зраді та відступництві, а ліві — в купівлі влади та хабарництві. У Шарона і правим, і лівим відповідь одна: «Не дочекаєтеся!»
Політичний жаргон
Останнім часом в Ізраїлі навчилися говорити штампами. З’явився такий собі політичний жаргон, зрозумілий кожному ізраїльтянину. Односторонні кроки в певному сенсі означають — «крок вперед і два назад». Спочатку збудувати форпости, давши їм зелену вулицю і гроші, потім їх же демонтувати і переселити за зелену межу теж за гроші, але запропоновані у вигляді компенсацій за завданий збиток. Не така це проста виявилася справа — демонтаж форпостів і виселення його мешканців. Жителі 17 поселень у Газі живуть в очікуванні прийдешніх змін. У Ізраїлі говорять про громадянську війну поселенців, бліндажі та барикади... Поки ж протест правих сил вилився в масову цивільну демонстрацію на площі Рабина в Тель-Авіві, котра звинувачує Аріеля Шарона у відступництві й «односторонніх кроках», що віддаляються від «Дорожньої карти».
До таких кроків відноситься і «одностороннє розмежування» «муром безпеки», чи, як його тепер пропонують іменувати — «антитерористичним муром».
А судді хто?
23 лютого відбудеться перше засідання міжнародного суду в Гаазі з питання про ізраїльський «мур безпеки», на якому ООН має намір судити «Захисну стіну» та її хазяїна — Ізраїль. Ізраїльтяни ж готуються до кругової оборони. В Єрусалимі створено спеціальну комісію, покликану оцінити ситуацію і скласти прогноз подальших подій. Світила юриспруденції, дипломати та спецслужби країни розглядають усі сценарії можливого дійства. Ізраїль мусить аргументовано довести всьому світу необхідність і доцільність спорудження «муру безпеки» для захисту своїх громадян від атак терористів.
Останній теракт, який стався в Єрусалимі, схилив шальку терезів на користь Ізраїлю. Понад 30 країн Євросоюзу, включаючи Німеччину та Францію, і навіть Росія, офіційно заявили, що солідарні з Ізраїлем щодо права Гаазького міжнародного суду взагалі розглядати питання про легітимність встановлюваного Ізраїлем комплексу захисних споруд. Втім, до початку суду в Гаазі ще є трохи часу і на стратегію, і на тактику, і на зміну контурів «захисного муру», і на чергову порцію закидів на адресу Аріеля Шарона.
Хроніка сімейної недоторканності
Нападки на прем’єр-міністра Ізраїлю з боку войовничої опозиції лівих мовою кримінального сленгу звучать приблизно так — «купівля влади з використанням незаконних джерел фінансування в передвиборних перегонах». Ці обвинувачення загрожують політичній кар’єри Аріеля Шарона значно більше, аніж будь-який інший розвиток подій на зовнішньому і внутрішньому політичних фронтах. Нещодавно усе ж спалахнув яскравим полум’ям млявий скандал під назвою «сімейна справа клану Шаронів».
Вже досить давно вариться каша за обвинуваченням синів Аріеля Шарона Омрі та Гілада, котрі займалися фінансовим боком внутрішньопартійного «кампейну» батька, про незаконне залучення грошей з-за кордону. Ізраїльтяни настільки переситилися цим варевом, що майже втратили до нього смак. Шарон донедавна залишався осторонь цієї кухні, посилаючись на те, що до грошей і фінансів усередині партії «Лікуд» не мав і не має жодного стосунку і ні про які перекази грошей не знає не відає, оскільки всіма організаційними питаннями в той період займалися його сини. Спливання матеріалів і виступ у популярному ток-шоу ізраїльського телебачення колишнього радника Шарона, а нині приватного детектива Давида Спектора, вказують на зворотне. На доказ своїх слів Спектор передав тележурналістам магнітофонні касети із записом телефонних розмов із шефом. Голос Шарона-батька тактовно цікавився, чи мали місце надходження грошей зі США та Європи.
Матеріали, представлені до прослуховування Спектором, навряд чи послужать підставою для судового розгляду з огляду на необгрунтованість і депутатську недоторканність відповідачів. Та й згодом з’ясувалося, що свого часу Давид Спектор був допитаний працівниками відомства державного контролера, де стверджував, що Аріель Шарон ніколи не займався фінансовими питаннями. Однак державна прокуратура має намір перевірити справжність магнітофонних записів, але поки не ясно, що станеться у разі, якщо експертиза дасть позитивний результат.
Справа про грецький острів
Скандал із детективом Давидом Спектором плавно перейшов в інший скандал, теж із Давидом, але Апелем, і пов’язаний він, як і в попередньому разі з сімейством Шаронів. Один із найбагатших людей Ізраїлю Давид Апель звинувачується в дачі хабара не комусь, а главі уряду Ізраїлю Аріелю Шарону. Щоправда, цей хабар виглядає не дуже переконливо, зате звучить вельми ефектно — «хабар за грецький острів».
А суть справи така. Наприкінці 90-х багач-бізнесмен Апель задумав перетворити на близькосхідний Лас-Вегас маленький грецький острівець Петрокулес, який загубився в Середземному морі. Ідея спала на думку Апелю з метою небаченого збагачення, оскільки ігорний бізнес в Ізраїлі заборонений законом, а євреї, як відомо, люди темпераментні й азартні. Однак грецькі власті та православна церква всіляко опиралися відкриттю казино на острові, що є ареною для археологічних розкопок. У вирішенні цієї проблеми міг зіграти неоціненну роль Аріель Шарон, який був у ту пору міністром закордонних справ Ізраїлю. Давид Апель узяв до себе на роботу консультантом із маркетингу молодого і недосвідченого сина Шарона Гілада, призначивши йому дуже високий оклад. Власне кажучи, ці гроші і ставляться в провину Шарону у вищезгаданому формулюванні — «хабар за лобіювання інтересів» Давида Апеля. Чи дійсно тато-міністр організував босу сина зустрічі з високопоставленими грецькими чиновниками, мають розбиратися слідчі органи та новий юридичний радник уряду Мені Мазуз. Головне інше — проект туристичного раю в Середземному морі так і не був реалізований, «хабар» не відбувся, а обвинувачення з боку лівої опозиції на адресу Шарона продовжують звучати, погрожуючи йому імпічментом. Не виключений варіант, що главі уряду доведеться готувати себе не до прийдешніх виборів, а до передчасного відходу від справ за власним бажанням.
Скандал скандалом, а Шарон у відставку не збирається. Яке йому діло до далекого грецького острова, коли питання національної безпеки країни продовжує залишатися важливішим. Однак здоров’я його трохи похитнулося, і днями він переніс нескладну операцію. Попри це прем’єр-міністр вже в строю — розслаблюватися ніколи. Наприкінці лютого він мусить здійснити доленосну поїздку до Вашингтона, де найбільш правий політик Ізраїлю звітуватиме про свої вкрай ліві кроки.