А підштовхує КНДР до провокаційних дій наближення "часу Х", яким Пхеньян означив однорічний строк, упродовж якого він утримуватиметься від ядерних випробувань та запуску міжконтинентальних балістичних ракет, сподіваючись у відповідь на поступки в ядерних переговорах з боку США.
Після невдалого саміту лідерів двох країн у Ханої в лютому цього року, підтвердилися побоювання багатьох експертів, що Північна Корея не має наміру відмовлятися від власної ядерної програми, а лише намагається виграти час для її завершення. Тим паче що ще влітку 2017 року Пхеньян похвалився запуском міжконтинентальної балістичної ракети та можливістю "завдати ядерного удару в будь-яку частину світу".
Тож у період цьогорічного умовного "затишшя" КНДР провела тринадцять іспитів ракет малої дальності, з одного боку нібито не порушуючи взятого на себе мораторію, а з іншого - діючи наперекір кільком резолюціям РБ ООН про заборону всіх ядерних випробувань та запусків балістичних ракет. Попри це, лідер держави-ініціатора цих резолюцій Дональд Трамп ігнорував провокаційні дії Північної Кореї, залишаючи поле для діалогу з Кім Чен Ином, а інші країни також тільки спостерігали за просуванням американо-корейського дипломатичного покеру.
Сполучені Штати за цей час кілька разів намагалися розблокувати переговорний процес. Так, наприкінці червня Дональд Трамп несподівано запросив Кім Чен Ина через Твіттер зустрітися в демілітаризованій зоні на кордоні Північної Кореї та Південної і став першим президентом США, який відвідав КНДР, переступивши демаркаційну лінію. Однак міжособистісні дружні стосунки, які повсякчас демонстрували лідери двох країн і які дістали характерну назву "броманс", впиралися в реалії непорушності позицій сторін у питаннях ядерного роззброєння.
Наприкінці серпня Північна Корея, одразу після проведення кількох випробувань зброї, оголосила про намір відновити діалог зі США, щоб виробити "прийнятну стратегію", а як ні -погрожуючи зривом дипломатичного процесу. Однак жовтнева зустріч робочих груп у шведському Стокгольмі провалилася.
Влада КНДР переклала провину за це на США, зазначивши, що ті прийшли за стіл переговорів "з порожніми руками" і не врахували вимог Північної Кореї, цим самим відбивши "будь-яке бажання до дискусії". Хоча напередодні в деяких авторитетних американських ЗМІ з'явилась інформація, що нібито Трамп готовий запропонувати Кім Чен Ину трирічне призупинення санкцій ООН на експорт текстильних виробів та вугілля, якщо Пхеньян погодиться демонтувати свій головний ядерний об'єкт у Йонбені і зупинить виробництво високозбагаченого урану.
Очікувано, що неналежна реакція на погрози, а також фокусування американського президента на інших важливих проблемах, підштовхнули Північну Корею до рішучіших дій. Так, на початку грудня постійний представник КНДР при ООН Кім Сон заявив, що тема денуклеаризації більше не є предметом переговорів зі США, а "тривалий та змістовний" діалог, якого прагнуть останні, слугує прийомом, який дає їм змогу заощадити час до можливого переобрання Трампа на президентську посаду.
Майже одночасно із цим влада країни оголосила про проведення "вирішального випробування" на полігоні Сохе, який, до речі, за домовленістю зі США мали закрити. Це було вже друге подібне тестування впродовж двох тижнів. Попри відсутність конкретної інформації щодо виду зброї, Пхеньян наголосив, що вона "вплине на зміну стратегічної позиції Північної Кореї в найближчому майбутньому". Тож експерти лише висловили здогади, що КНДР могла провести випробування двигунів до міжконтинентальних балістичних ракет.
Тим часом північнокорейські ЗМІ посилили свою антиамериканську риторику і вперше з часу налагодження особистісних стосунків між лідерами країн знову вдалися до лайливих висловлювань на адресу Дональда Трампа. У відповідь на його повідомлення у Твіттер про можливі наслідки для КНДР та Кім Чен Ина особисто в разі вчинення "ворожих" дій, колишній перемовник з ядерних питань Кім Йонг Чоль назвав Трампа "нерозсудливим і дивакуватим стариганом".
І хоча спеціальний представник США Стівен Бігун під час свого візиту до Південної Кореї (куди він днями прибув для обговорення фінансових питань щодо утримання американських військових і, вочевидь, порятунку дипломатичного діалогу з Північною Кореєю) наголосив, що Сполучені Штати не мають ніяких кінцевих термінів для досягнення ядерної угоди, він усе ж таки робив спроби домогтися зустрічі зі своїми північнокорейськими візаві в демілітаризованій зоні, але не отримав відповіді на пропозицію. Після візиту до Токіо, куди Бігун вирушив після Сеула, наступним місцем для обговорення проблем Корейського півострова заплановано Пекін.
Попри те що всі ці країни розташовані у безпосередній близькості й зацікавлені розв'язати корейську проблему, кожна з них має свій рівень відносин як із Північною Кореєю, так і Сполученими Штатами, а також власний погляд на "вгамування" неспокійного сусіда. США втратили ситуативну коаліцію, яка два роки тому тимчасово утворилась у відповідь на активні ядерні випробування КНДР та войовничі погрози Трампа і дала можливість розпочати скоординований санкційний тиск. Після активного дипломатичного сприяння, яке отримав у результаті самітів з американським президентом "ізольований" доти Кім Чен Ин, він не тільки протягом короткого періоду зустрівся з лідерами провідних країн регіону, а й заручився підтримкою Китаю і Росії в суперечках зі Сполученими Штатами.
Дві країни були помічені в економічній співпраці в обхід санкцій та підтримці КНДР на полях ООН. Кілька днів тому вони запропонували проєкт резолюції РБ ООН про пом'якшення санкцій проти Північної Кореї для поліпшення гуманітарної ситуації в країні. Йдеться про скасування заборони на експорт морепродуктів, текстилю і статуй, звільнення міжкорейських залізничних та автомобільних проєктів від санкцій США, а також скасування заборони на роботу північнокорейців за кордоном, яка починає діяти з 22 грудня і негативно вплине на валютне поповнення бюджету країни.
Попри очевидний блеф КНДР у питаннях ядерного роззброєння, Китай і Росія, представляючи законопроєкт, апелюють до того, що "країна виконує свої зобов'язання відповідно до резолюцій ООН", і пропонують якнайшвидше зняти обмеження, що впливають на життя цивільного населення. На їхнє переконання, ці дії "допоможуть зрушити американо-корейські переговори з мертвого місця". Крім того, вони закликають якнайшвидше відновити шестисторонні перемовини за участі Північної та Південної Кореї, США, Японії, Китаю і Росії, що відбувалися протягом 2003–2007 років. Цей формат розпався після того, як Північна Корея відмовилася виконувати умови Угоди про денуклеаризацію, що надавала їй безпекові, економічні та енергетичні гарантії в обмін на відмову від ядерної програми.
Російський президент Владімір Путін неодноразово закликав відновити шестисторонні переговори, намагаючись повернути північнокорейську проблему в зону своїх впливів. Однак Сполучені Штати не підтримують цієї ідеї. Спочатку любитель двосторонніх переговорів Дональд Трамп намагався одноособово здобути лаври від реалізації "великої угоди" з країною, яку досі не вдавалося приборкати нікому з його попередників, а тепер уже вимушений виходити з ситуації якщо вже не переможцем, то хоча б не переможеним. США також відмовилися розглядати запропоновану китайсько-російську резолюцію, яка, на їхню думку, є передчасною, чим викликали чергову хвилю обвинувачень з боку Північної Кореї.
Тим часом сама КНДР, окрім шантажу та залякувань "різдвяним подарунком" для США (яким може стати, на думку багатьох фахівців, запуск міжконтинентальної балістичної ракети), повертається до своєї старої доктрини покладання на власні сили - чучхе - на випадок, якщо міжнародні санкції не буде знято. Наприкінці цього місяця заплановано Пленум ЦК Трудової партії КНДР, на якому буде затверджено стратегію розвитку, а в новорічному виступі Кім Чен Ина озвучено, чого очікувати від його політики і в якому напрямку рухатиметься країна.
Однак уже й сьогодні очевидно, що Північна Корея не має наміру здійснювати повну денуклеаризацію, як того домагаються США, міцно тримаючи в пам'яті негативний приклад тієї ж таки Лівії та Муамара Каддафі, що тільки посилює фобії північнокорейської влади та прагнення до самозбереження через наявність ядерної зброї. На жаль, зберегти цей режим можливо лише встановивши тотальний контроль над населенням у відносно закритій країні з жорстоко репресивними методами управління нею. А такі заходи не сумісні з економічними реформами, а відповідно - й економічними перспективами, які Трамп виторговував взамін на відмову від ядерної зброї.
У Кім Чен Ина був непоганий шанс повести країну шляхом китайських реформ або скористатися нинішнім досвідом В'єтнаму, особливо зважаючи на сприятливу політичну кон'юнктуру, яка було склалася в особах американського і південнокорейського президентів. Однак сподівання, що молодий лідер перейметься позитивними прикладами інших країн і вийде за межі усталених династійних страхів, виявилися марним.
А поки що Північна Корея, намагаючись посилити тиск на США і Дональда Трампа особисто, йде на нове свідоме загострення ситуації, позаяк інших методів у її арсеналі немає. Президент Трамп усе ще шукає можливостей не втратити бодай ті напрацювання, які він уже вніс до списку своїх досягнень на північнокорейському фронті, однак і КНДР підвищує ставки. Тож цілком можливо, що апетити Північної Кореї в розпал президентської кампанії США можуть повернути ситуацію в точку кипіння 2017 року.