Президент РФ Владімір Путін своїм указом увів у дію документ, названий "Основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування". Ні в тексті документа, ні в указі, яким його затверджено, немає термінів дії. Але це не перший документ під такою назвою. Попередній був затверджений указом Дмітрія Медведєва 2010 року на піку "перезавантаження" відносин зі США, але, на відміну від нинішнього, залишився неопублікованим.
Російські ЗМІ, не називаючи джерела інформації, повідомили, що "Основи" Медведєва діяли до 2020 року, і тепер настав час прийняти нові. Можна сумніватися, що це саме так. Час настав, але не тому, що він прописаний законодавчо. Кремль відчув, що слід докладніше, ніж раніше, викласти свою систему поглядів (такого роду документи не є військовими оперативними планами) на застосування ядерної зброї. На жаль, попередній текст залишається конфіденційним. Тому неможливо судити про зміни в декларованій частині.
Раніше були відомі дві основні умови застосування РФ ядерної зброї, викладені в "ядерних розділах" версій Воєнної доктрини 2010 року та оновленої версії 2014 року. Там сказано, що "Російська Федерація залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на застосування проти неї та (або) її союзників ядерного та інших видів зброї масового ураження, а також у випадку агресії проти Російської Федерації з застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування держави" (пункт 27 доктрини 2014 року). Ці самі дві умови дослівно цитуються в пункті 17 щойно опублікованих "Основ".
Однак на практиці виявляється, що "відповідь на застосування" і захист "самого існування" інтерпретуються дуже широко. Ядерна зброя, згідно з пунктом 19 "Основ", може бути застосована, якщо, по-перше, достовірно зареєстровано пуск балістичних ракет (не сказано, яких, тобто будь-якої дальності, але очевидно, досить потужних, щоб становити загрозу), котрі атакують територію Росії та її союзників. По-друге, по території РФ та її союзників застосовано ядерну зброю або інші види зброї масового ураження. По-третє, стався вплив на критично важливі для ядерного удару у відповідь державні або військові об'єкти РФ (не уточнюється, який саме вплив). По-четверте, відбулася агресія проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування російської держави.
Зразу ж слід зазначити: опубліковані "Основи" описують не ядерну війну, що передбачає використання ядерної зброї як основного інструмента військових дій, а її застосування в ситуаціях, наближених до конвенційної війни, тобто з використанням звичайних озброєнь. До доктрини ведення власне ядерної війни належить лише один пункт "Основ", у якому йдеться про здатність "шляхом застосування ядерної зброї гарантовано завдати непоправної шкоди потенційному противнику в будь-яких умовах обстановки, а також готовність і рішучість Російської Федерації застосувати таку зброю" (пункт 10). Жодних публічних подробиць із цього приводу не з'явилося, як і було завжди й скрізь. Ядерна війна залишається явищем позамежним.
Наведені вище чотири умови застосування з боку РФ ядерної зброї належать до ситуацій, наближених до звичайної війни. Кремль уже обмовився через своїх спікерів про їхній зміст. Першу умову про пуск балістичних ракет можна назвати "доктриною Захарової". На одному з недавніх брифінгів офіційна представниця МЗС РФ заявила, що "будь-яка ракетна атака з борту підводних човнів ВМС США, незалежно від потужності боєзаряду, спричинить ядерний удар Росії у відповідь".
Заява була пов'язана з тим, що США вжили певних заходів для зміцнення системи ядерного планування НАТО, в тому числі переоснастивши частину своїх міжконтинентальних балістичних ракет на підводних човнах малопотужними зарядами, застосовними в конвенційній війні на європейському театрі. Такою була американська відповідь на багатолітні російські погрози застосувати ядерну зброю у разі військової протидії відновленню СРСР.
НАТО повернуло демонтовану раніше у "східцях ескалації" ланку, яка дозволяє на тому самому рівні відповісти на російську атаку з використанням тактичної ядерної зброї на європейському театрі воєнних дій. Балістичні ракети, особливо оперативно-тактичні, у разі їх розгортання в Європі летять надто швидко для російської військової думки. Тому "доктрина Захарової" стверджує, що будь-який їх пуск призведе до ядерного удару з боку Росії.
З першою умовою тісно пов'язане питання передбачуваної наявності в РФ доктрини ядерної ескалації задля деескалації, тобто навмисного доведення військової ескалації до ядерного удару з метою примусити противника, не готового до застосування такої зброї, капітулювати. У США впевнені, що така доктрина є в РФ.
Владімір Путін, власне, сам про неї заявив, коментуючи захоплення Криму через рік. Він публічно казав, що радники пропонували йому продемонструвати готовність застосувати ядерну зброю, якби Захід наважився заступитися за Україну. За Україну й так навряд чи хтось заступився б. Але США мусили вжити запобіжних заходів, якби РФ вирішила повторити досвід захоплення Криму та Донбасу в країнах Балтії, нівелюючи можливу військову відповідь ядерною загрозою і створюючи тим самим колапс НАТО та інших інститутів європейської безпеки.
Опубліковані "Основи" свідчать на користь існування російської доктрини деескалації через ескалацію. У пункті 4 записано, що ядерне стримування "гарантує захист суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування потенційного противника від агресії проти Російської Федерації та (або) її союзників, а у випадку виникнення військового конфлікту - недопущення ескалації військових дій та їх припинення на прийнятних для Російської Федерації та (або) її союзників умовах". Звернімо увагу: зразу після стримування агресії проти РФ йдеться про ядерне стримування взагалі будь-якої військової відповіді на адресу Росії у випадку "виникнення військового конфлікту", без зазначення його причин.
Другу умову, коли по території Росії застосовано ядерну зброю та інші види зброї масового ураження, можна вважати традиційною умовою удару у відповідь. Але у зв'язку з першою умовою, яка має спрацювати ще до вибухів на території Росії, постає практичне питання, про що конкретно йдеться: чи не про будь-який масштабний ядерний, біологічний або хімічний інцидент, який РФ готова буде приписати зовнішній ворожій волі? Смисл такої невизначеності - заборонити навіть думати погано про РФ.
Третю умову, що стосується застосування у відповідь на вплив на критично важливі державні об'єкти, можна умовно назвати "Доктриною Кадирова". 2017 року в інтерв'ю американському телеканалу HBO глава Чечні сказав: "Якщо навіть нашу державу повністю знищать, звідти автоматично полетять російські ракети. Ми весь світ перевернемо", - пригрозив Кадиров. У 2018 році Владімір Путін висловився на ту ж саму тему: "Навіщо нам світ без Росії?". А враховуючи скандальну, але ніким не спростовану формулу "Є Путін - є Росія, немає Путіна - немає Росії", не можна виключати найширших інтерпретацій "впливу на критично важливі державні об'єкти".
Четверту умову застосування ядерної зброї, де йдеться про агресію проти РФ із застосуванням звичайної зброї, коли під загрозу поставлене саме існування російської держави, можна вважати доктринальною. Проте залишається питання: що коли існування РФ буде поставлене під загрозу з внутрішніх причин, але російське керівництво вирішить, що відбулася агресія? Ця умова повертає до "доктрини Кадирова".
Невідомо, наскільки це було акцентовано в попередній версії "Основ", але в опублікованому документі дуже багато йдеться про одноособову роль президента РФ у прийнятті рішення про застосування ядерної зброї. У Воєнній доктрині є тільки один рядок щодо цього: "Рішення про застосування ядерної зброї приймається Президентом Російської Федерації" (пункт 27).
Зате в "Основах" наведено цілий букет повноважень: "Рішення про застосування ядерної зброї приймається Президентом Російської Федерації" (пункт 18); "Президент Російської Федерації може за необхідності проінформувати військово-політичне керівництво інших держав і (або) міжнародні організації про готовність Російської Федерації застосувати ядерну зброю" (пункт 20); "Загальне керівництво державною політикою в галузі ядерного стримування здійснює Президент Російської Федерації" (пункт 21); "Інші федеральні органи виконавчої влади та організації беруть участь у реалізації прийнятих Президентом Російської Федерації рішень" (пункт 25).
Хто є президентом РФ, і чиї каденції будуть обнулені 1 липня, забезпечивши можливість довічного правління, скільки вистачить фізичних сил? Ця людина всесвітньо відома. "Основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування" ще й про неї.
Опублікований документ свідчить про два важливих аспекти російської політики. Перший: РФ побоюється реакції НАТО, але готова й далі погрожувати застосуванням ядерної зброї для досягнення геополітичних цілей. Другий: РФ входить у сезон внутрішньої політичної турбулентності й вирішила повідомити світу, що ядерна зброя надійно контролюється Владіміром Путіним, і тільки ним. Можна вважати це попередженням проти спроб скористатися слабкістю Росії.
Всі статті автора тут.