Повільно, але впевнено Україна наближається до укладення міжурядової угоди з Росією про реадмісію. Домовитися з сусідами розпочати переговори стосовно підготовки цього документа Україна пробувала ще з початку 90-х років минулого століття. І тільки 2002-го росіяни пішли на те, щоб у порядку денному двосторонніх відносин з’явилося питання про повернення, прийом і транзит осіб, які незаконно перебувають на території України і Росії.
Минулого тижня під час чергових консульських переговорів у Москві текст двосторонньої угоди про реадмісію був повністю узгоджений на рівні експертів і тепер має пройти процедуру узгодження в міністерствах та відомствах обох держав.
Але якщо стосовно оперативності проходження документа у вітчизняних інстанціях сумнівів майже не виникає (адже Україна неабияк зацікавлена в підписанні цієї угоди), то, як свідчить російська практика, процес узгодження у Москві може затягнутися. Наприклад, із Євросоюзом росіяни парафували угоди про реадмісію і спрощення візового режиму ще на початку жовтня, а рішення про підписання було прийняте зовсім недавно (і це при тому, що президент Путін особисто наполягав на прискоренні процедури підготовки цих документів). Та й історія з українсько-російською угодою демонструє, м’яко кажучи, непоспіх із боку наших партнерів. Адже про те, що документ готовий і залишилися тільки внутрішні узгодження, українська сторона вже повідомляла у травні-червні минулого року. Але після чотиримісячного «узгодження» делегації знову зустрілися лише наприкінці вересня. Причому росіяни привезли на консультації, власне, на три чверті новий документ. Творче переопрацювання нових пропозицій тривало ще чотири місяці. При цьому за кілька днів до призначеної дати переговорів до Києва з Москви надійшли ще деякі пропозиції. Тому немає жодної гарантії, що після чергового узгодження чергового варіанта проекту угоди про реадмісію українські переговірники знову не виявлять у тексті силу-силенну новацій.
З іншого боку, росіяни аж ніяк не очікували, що українська сторона, прагнучи наблизити момент підписання угоди, піде на значний компроміс і погодиться на трирічну відстрочку стосовно передачі громадян третіх держав і осіб без громадянства. Тобто протягом трьох років після набрання угодою чинності Україна і Росія забиратимуть назад лише власних громадян, які порушили умови перебування у сусідній країні. Хоча основну проблему для України становлять нелегальні мігранти саме з третіх країн, які потрапляють на нашу територію саме з РФ. Однак, до речі, Європейський Союз також надав Росії трирічну відстрочку щодо громадян третіх держав. Правда, спільний кордон Євросоюзу з РФ набагато коротший, ніж українсько-російський, і нелегалів із Росії безпосередньо до ЄС потрапляє набагато менше, ніж за маршрутом Росія—Україна—ЄС. Проте можна сподіватися, що підписання угоди про реадмісію з Євросоюзом (а ЄС виявляє неабияку наполегливість у цьому питанні) значно активізує переговори росіян із третіми державами — донорами нелегальної міграції і стимулює їх на укладення максимальної кількості документів про реадмісію за відведені три роки відстрочки. Україна в цьому дуже зацікавлена, оскільки проект україно-російської угоди передбачає, що в разі укладення однією зі сторін документа про реадмісію з тією чи іншою третьою державою вона зобов’язується почати приймати нелегалів-громадян цієї держави до закінчення обумовленого трирічного терміну. Тобто якщо, наприклад, Росії вдасться домовитися, скажімо, з Китаєм або Індією швидше, ніж за три роки, вона відразу почне приймати від України нелегалів китайців та індусів, оскільки в неї вже буде можливість «етапувати» їх далі — на батьківщину.
А поки що нашій країні доводиться самостійно розбиратися з нелегалами, які пробралися з Росії на нашу територію. Причому останнім часом ситуація погіршилася через деякі зміни в російській системі боротьби з нелегальною міграцією. Раніше, згідно з двосторонньою домовленістю між прикордонними відомствами, Україна могла швидко і без особливих проблем повернути Росії нелегалів, якщо їх було затримано безпосередньо у прикордонній зоні. Але наприкінці минулого року в РФ було створено Федеральну міграційну службу, яка відтепер і займається нелегалами, і колишня «прикордонна» домовленість її не обходить. А на всі звернення української сторони з проханням забрати мігрантів, затриманих поблизу кордону, відповідають: між нашими країнами немає угоди про реадмісію.
Проте підстави для обережного оптимізму все ж таки є: хоч і неохоче, хоч і зі скрипом, офіційна Москва все-таки визнає, що ці питання вирішувати необхідно. В одному з недавніх інтерв’ю заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін досить чітко заявив: «Ми розуміємо, що реадмісія необхідна для вибудовування сучасних міждержавних відносин. Буде легше розвивати контакти між людьми, налагоджувати міграційні процеси. Важливість домовленостей про реадмісії не підлягає сумніву». Нині в Росії підписана лише одна угода про повернення, прийом і транзит нелегалів — із Литвою. А непрості переговори про реадмісію ведуться майже з 30 державами. З іншого боку, російська суспільна думка щодо цього питання далеко не однозначна. Багато експертів застерігають владу від укладання угод про реадмісію із західними сусідами (зокрема і з Україною)Ю, поки такі документи не буде підписано з основними державами — постачальниками нелегалів, а східні і південні кордони не стануть менш прозорими (за різними оцінками, на сьогодні в Росії перебувають від двох до дванадцяти мільйонів нелегальних мігрантів). А з трибуни Держдуми лунають пропозиції про вжиття тих або інших санкцій (наприклад, скасування безвізового режиму) проти держав, які не хочуть домовлятися з РФ про реадмісію. Доки ж цих угод немає, Росія інколи досить радикально вирішує проблему порятунку від нелегалів, які пробралися на її територію. Як розповідають білоруські прикордонники, траплялося, що з Росії через практично відсутній кордон на територію Білорусі заїжджала «хура», проїжджала кілька десятків кілометрів, зупинялася, вивантажувала натовп отетерілих нелегалів, розверталася і їхала назад до Росії... Угоди ж про реадмісію у Білорусі з Росією немає. При цьому білоруси чомусь не поспішають скористатися пропозицією України про створення єдиного реадмісійного простору на основі двосторонніх угод (Україна—ЄС, Росія—ЄС, Білорусь—ЄС, Росія—Білорусь, Україна—Росія, Україна—Білорусь). Проект угоди з Республікою Білорусь був підготовлений ще 1998 р. Проте Мінськ чітко пов’язує його підписання з укладенням угоди про реадмісію між Україною і Росією.