Афганістан знову став у світі новиною номер один. Протягом всього останнього місяця світова громадськість намагалася урятувати в цій країні унікальні буддистські монументи, а цього тижня вона їх вже оплакувала. Незважаючи на те, що міжнародні організації давно вже закрили свої представництва в афганській столиці, ООН наважилася все-таки послати до Афганістану спеціального представника ЮНЕСКО, сподіваючись переконати лідерів Талібану, котрий контролює понад 90 відсотків країни, відмовитися від наміру знищити в провінції Баміан дві унікальні велетенські статуї Будди, які вважаються перлинами світового мистецтва. Вони були вирізані в скелі понад дві тисячі років тому, а висота кожної перевищувала 50 метрів. Один з монументів вважався найкращим із створених за всю історію людства скульптурних зображень Будди.
Як і очікувалося, цей візит результативним не став. Після невеликої паузи, взятої талібами на період релігійного свята Ейд-аль-Аха, вони виконали рішення, ухвалене муллою Мохаммедом Омаром ще 27 лютого. Суть же указу афганського верховного лідера була ясна й однозначна — необхідно ліквідувати на території країни статуї всіх «неправильних» богів, «яким поклоняються невірні». Особливу увагу мулла наказав приділити зображенням живих істот, що «ображають іслам». (Як відомо, мусульманам заборонено створювати зображення та статуї людей і тварин.)
Отже, минулої п’ятниці, після закінчення свята, обидва велетенські монументи висадили в повітря. Увесь ранок до їх підніжжя звозили вибухівку, на місце проведення операції прибували сапери та військові фахівці талібів. Спочатку протягом деякого часу статуї розстрілювали з танків. Ближче до полудня в них просвердлили кілька «технологічних отворів», куди й заклали динаміт. За даними інформаційних агентств, вибухи пролунали близько дев’ятої години за Гринвічем.
Як заявили представники ООН, вони отримали підтвердження того, що статуї були повністю зруйновані. За словами генерального директора ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура, це підтвердив його спеціальний посланник в Афганістані. Він також додав, що розважливе й холоднокровне знищення пам’ятників, які є культурною спадщиною не лише афганського народу, а й всього людства, — крок просто жахливий.
Своє обурення діями талібів висловили представники влади дуже багатьох країн світу. Зокрема, заступник голови Держдуми Росії Володимир Лукін назвав їх «варварами» й «цілковитими дегенератами». Бійців же Талібану обурення світової громадськості мало хвилює. Вони б виконали розпорядження свого лідера ще раніше, та надто вже великими виявилися об’єкти знищення.
Цілком природно, що афганська опозиція постаралася використати цю подію для привернення до їхньої країни уваги світової громадськості, переконуючи останню в тому, що екстремістські дії талібів спрямовані на знищення культурної спадщини Афганістану.
Проте давайте розберемося з мотивами останніх дій Талібану. Зрозуміло, що лідери руху не такі дурні, щоб викликати на себе гнів афганців, котрі сповідують іншу, крім ісламу, релігію, чи викликати обурення всього світу лише заради досягнення вузько релігійних або ідеологічних цілей. Річ тут в іншому. Не випадково ж місцем реалізації свого рішення мул Омар обрав саме провінцію Баміан. Ця місцевість надзвичайно важлива для талібів напередодні традиційного весняного наступу військ Північного альянсу. Ця на перший погляд стратегічна значимість Баміану не зовсім очевидна. Провінція начебто знаходиться в центрі країни, віддалена від районів майбутніх бойових дій. Проте, контролюючи її, Талібан має незаперечну стратегічну перевагу стосовно своїх противників, бо в його руках перебуває ключова дорога, що проходить із заходу на схід уздовж гірського хребта, яка розділяє Афганістан на дві частини. У цих умовах Баміан є своєрідним чек-пойнтом для військ талібів, розгорнутих у регіонах, розташованих на північ від гірського хребта, і на які, очевидно, ляже головний тягар боротьби з контрнаступом Північного альянсу. Крім того, у цьому районі Афганістану традиційно ховалися бійці різноманітних розрізнених угруповань, котрі ведуть партизанську війну проти талібів усередині країни. Вони давно вже стали своєрідною «занозою» для Талібану, а з введенням військ до провінції з’явився шанс покінчити з ними раз і назавжди. Виходить, закріпившись у Баміані, таліби значно підсилили свій контроль над всією іншою територією країни.
Щодо релігійного аспекту події, він, на думку експертів, може стати причиною (а ймовірно, вже й наслідком) різкого загострення протиріч у середовищі духовних лідерів Талібану. Рішення знищити символи інших, крім ісламу, релігій походить, поза сумнівом, від прибічників жорсткої лінії, котрі намагаються таким чином «поставити на місце» прибічників більш стриманої політики Афганістану, які виступають за поступове встановлення цивілізованих відносин з іншими, зокрема й не ісламськими, країнами. Згодом ці розбіжності можуть призвести до появи досить серйозної опозиції в середовищі духовних лідерів Талібану. Утім, про це трохи нижче.
Лютневий указ мулли Омара не став першим випадком, коли нові господарі Афганістану погрожували буддистським культовим спорудам, розташованим на афганській землі. У квітні 1997 року польові командири талібів, котрі воювали в цьому районі проти місцевих бунтівних угруповань з мудрованою назвою Хезб-і-Фахдат, уже привселюдно обіцяли після вигнання заколотників з провінції Баміан знищити всю релігійну спадщину «невірних», маючи на увазі насамперед статуї Будди. Ці погрози так і не було виконано, бо сам Мохаммед Омар заявив про взяття буддистських святинь під свій особистий захист.
Таліби вибили з провінції бійців Хезб-і-Фахдат лише у вересні 1998 року, проте відтоді ця територія переходила з рук у руки кілька разів. Востаннє її контролювала опозиція в січні—лютому поточного року, проте сили Північного альянсу в черговий раз змушені були відступити під тиском переважаючих військ Талібану.
До речі, за даними російської преси, крім буддистських і деяких інших поганських статуй, таліби взялися за знищення духовних символів, які належать іншим ісламським сектам. Лідери Талібану, певне, побоюються, що ці місцеві секти, куди входять представники національних меншин Афганістану, також мають потенціал підриву основ їхньої влади й заважають установити повний контроль над територією країни. Знищуючи релігійні символи цих меншин, таліби прагнуть усунути саме поняття їхньої духовної ідентичності, сподіваючись у такий спосіб «інтегрувати» їх в єдине афганське ісламське суспільство під абсолютною владою Талібану.
У той час як «семінаристи» намагаються таким своєрідним чином розв’язати завдання створення єдиної афганської нації, істотний розкол може виникнути безпосередньо в їхньому керівному ядрі. Екстремістські фундаменталістські погляди, дедалі частіше демонстровані деякими лідерами руху, зводять нанівець усі надії талібів на міжнародне визнання, а отже, й на економічний і політичний розвиток країни. Проте розуміють це лише деякі представники нового афганського керівництва, а біля «керма» руху продовжують залишатися прихильники твердої лінії.
А те, що розбіжності у верхах у талібів є, можна твердити, спостерігаючи за подіями, пов’язаними з «головним афганським гостем» — Усама бен Ладеном, присутність котрого в Афганістані є основною перешкодою на шляху міжнародного визнання Талібану. Останнім часом із надр руху кілька разів виходила інформація про те, що «терорист номер один» може виїхати з країни. Проте відразу ж після появи такої інформації з’являлася офіційна заява керівництва Талібану про те, що вигнання бен Ладена суперечить ісламським принципам і традиціям гостинності. За деякими даними, таку позицію поділяють не всі в Кабулі, і доля ідеолога «асиметричної війни» вже кілька разів ставала предметом жорстких суперечок між керівниками руху.
Рішення ж знищити буддистські статуї, незважаючи на жорстку реакцію всього світового співтовариства, може бути результатом прагнення групи «непримиренних» у керівництві Талібану зміцнити своє лідируюче становище. Проте домігшись цього, прихильники жорстких заходів можуть остаточно піти на розрив з «поміркованими», зробивши останніх непоганою альтернативою існуючої нині в Афганістані влади. Саме на це, друге угруповання, обравши менше зло, може зробити ставку цивілізований світ.
Посол уряду Талібану в Пакистані Абдул Салам Заеїф заявив минулого тижня західним інформаційним агентствам: якщо ісламським державам зможуть надати засновані на законах шаріату докази необхідності збереження статуй Будди, то процес знищення зупинять. Ця заява свідчить принаймні про те, що частина нинішніх афганських лідерів готова розпочати переговори з зовнішнім світом. Цікаво, що посол наважився на такий публічний виступ, незважаючи на заклик мулли Омара до мусульманських країн «не солідаризуватися з невірними, котрі відстоюють недоторканність ідолів».
Непримиренна позиція прибічників твердої лінії в керівництві талібів може бути лише реакцією у відповідь на спроби «поміркованих» знайти спільну мову з міжнародним співтовариством, одержати за рахунок цього економічну вигоду й відтіснити на цій хвилі стару гвардію від влади. Хтозна, ймовірно, епопея з буддистськими статуями стане поворотною в долі Талібану, а отже, і в долі багатостраждальної афганської землі.