Минулого тижня спеціальна лабораторія Міністерства оборони Німеччини достовірно встановила, що російський опозиціонер Олексій Навальний був отруєний отрутою нервово-паралітичної дії з групи «Новачок».
Результати аналізу виявилися достатньо переконливими для канцлерки Німеччини Ангели Меркель, аби вона зробила жорстку (як для її назагал м’якої російської політики) заяву: Навальний став жертвою злочину, метою якого було примусити його замовкнути, і це ставить питання, відповісти на які може тільки російська влада. Як заявила Меркель, «світ чекає відповіді». «Швидкої», — додав міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас.
Уряд Німеччини, отримавши докази отруєння, повідомив лікарів Навального, партнерів по НАТО і ЄС, російського посла у ФРН, Організацію із заборони хімічної зброї. З’явився вал схожих за смислом заяв європейських урядів, представників ЄС і НАТО: ситуація нетерпима, вона потребує швидких рішень із боку російської влади, інакше відносини з РФ можуть бути переглянуті. Висловилися прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон, міністр закордонних справ Франції Жан-Ів Ле Дріан, президент Європейської комісії Урсула фон дер Лаєн, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Навіть Дональд Трамп із його дивними своїм теплом почуттями до Владіміра Путіна заявив, що хоч не ознайомлений даними, на які спирається Меркель, але не бачить причин у них сумніватися й буде «дуже злий», якщо сказане нею підтвердиться. Наскільки можна зрозуміти з контексту сказаного, Трамп буде злий саме на РФ, а не на Меркель.
Заяви західних лідерів не заскочили російську владу зненацька. Ще коли з’явилися перші припущення лікарів німецької клініки «Шаріте», в якій лікують Навального, що він міг бути отруєний речовиною, схожою своєю дією на «Новачок», російські інформаційні тролі й пропагандисти почали розкручувати наратив, буцім російський опозиціонер був переданий Німеччині без ознак отруєння. Логіка тут така: за те, що з ним сталося потім, включно з виявленням слідів отрути, — відповідальні західні спецслужби.
Після достеменного встановлення факту отруєння наратив про відповідальність західних спецслужб був вкладений в офіційні російські вуста. Зокрема його виклали директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін і прессекретар російського президента Дмітрій Пєсков. До честі Наришкіна, він не став бруднити такою версією очолювану ним службу й послався на інформацію, буцім роздобуту білоруськими спецслужбами та оприлюднену Олександром Лукашенком у рамках вдячності Кремлю за надану підтримку.
Інформація — це розмова англійською двох невстановлених людей, одна з яких, за словами Лукашенка, перебувала в Німеччині, друга — у Польщі. Сенс розмови в тому, що Меркель нібито підсунули хибну інформацію для гучної заяви про отруєння Навального, аби завадити Владіміру Путіну допомогти Білорусі. Досить важко серйозно ставитися до таких розвідданих, та ще й поширених через лояльні Лукашенку телеграм-канали.
Зберігаючи неупередженість, запитаємо себе, що примушує світових лідерів вірити Ангелі Меркель, яка, за її словами, спирається на дані лабораторії Бундесверу, і не вірити Сергію Наришкіну, який, за його словами, спирається на розвіддані Олександра Лукашенка. Насамперед те, що Ангела Меркель ніколи не була помічена в брехні. Але є й інше пояснення. Коли справа стосується власного здоров’я, російська еліта вірить німецьким лікарям, а не власній розвідці. Але коли справа торкнулася отруєння Навального, російська еліта готова робити непристойні натяки, що німецькі лікарі могли обманити, аби зашкодити інтересам Росії.
Тут, наскільки можна уявити, і проходить перший вододіл між відносинами Заходу та Росії до отруєння Навального і після. Олексій Навальний — представник російської еліти. Його лікують не менш сумлінно, ніж раніше лікували Йосипа Кобзона та багатьох інших служителів нинішнього російського режиму. Сьогодні у фаворі одні, завтра — інші. Для німецьких лікарів це не має значення, вони лікуватимуть. А якщо завтра привезуть Владіміра Путіна? Вони теж лікували б. Але якщо представники російської еліти труять одне одного бойовими отруйними речовинами, а потім ті, хто виживе, лікуються в Німеччині, але намагаються звинуватити її в антиросійських діях, — це ставить ті самі питання, на які, за словами Ангели Меркель, світ чекає відповіді.
Другий пласт проблем пов’язаний із дотриманням Росією Конвенції про заборону хімічної зброї. Те, що російська влада або якісь невстановлені особи в Російській Федерації отруїли Олексія Навального на своїй території, не є індульгенцією на недотримання Конвенції. РФ, як і інші учасники Конвенції, не може використовувати бойові отруйні речовини ніде й ніколи.
У країн-учасниць Конвенції є право мати певні обсяги заборонених речовин та їх прекурсорів (того, з чого такі речовини створюються) для потреб, не пов’язаних із бойовим застосуванням. Наприклад, деякі отруйні речовини можуть використовуватися в хіміотерапії. Але якщо якісь цивільні потреби виправдовують збереження певних обсягів «Новачка» в РФ, проте в результаті відбуваються замахи на громадян Великої Британії (Сергій Скрипаль) і самої РФ (Олексій Навальний), то це потребує пояснень із боку РФ у рамках її зобов’язань із Конвенції про заборону хімічної зброї.
Влада РФ не демонструє стурбованості ситуацією. Лінію оборони вже створено на основі досвіду уникнення відповідальності за знищений рейс МH-17. Російська влада буде множити суперечливі версії і з появою нових доказів спочатку стверджувати, що отруєння не було, потім — що воно було, але не в РФ, ще пізніше — було в РФ, але встановити отруйника неможливо, і так — поки справа не втратить актуальності. Дипломатичний вимір теж уже відомий: РФ розраховує втопити проблему в дипломатичному листуванні. Мовляв, давайте відмовимося від «огульних обвинувачень», обміняємося даними, створимо спільну комісію, яка розгляне різні версії, вирішить, що нічого напевно стверджувати не можна, і сформулює план недопущення таких ситуацій у майбутньому.
Що стосується МH-17, від моменту його знищення російською ракетою до початку міжнародного суду минуло майже шість років. Схожий розрахунок РФ може будувати й у справі Олексія Навального, але не факт, що він спрацює. Нині Захід вирішує, чи можлива, взагалі, дальша підтримка режиму хай холодного, але партнерства з РФ, чиє розуміння сучасної політики таке середньовічне. Вердиктів судів навряд чи хтось чекатиме, оскільки йдеться про таку невловиму матерію, як довіра.
Зовнішньополітичні партнери РФ хотіли б почути відверте російське пояснення того, що сталося. Причому зволікання з поясненням теж буде вважатися поясненням, але негативним, таким, підтверджує обвинувачення проти російської влади.
Навряд чи слід уже в найближчому майбутньому чекати «пекельних санкцій» проти РФ. Політична машина Заходу неповоротка. Вона, можливо, бачила наближення російського втручання в Білорусі, але навряд чи припускала таку форму гібридної війни з демократією з боку РФ, як децимація власної еліти з використанням бойових отруйних речовин. Це потребує певного періоду осмислення. Втім, деякі санкційні обмеження можливі вже тепер. Зокрема, «Північний потік-2» може виявитися недобудованим за рішенням самої Німеччини, а не внаслідок американського тиску.
З іншого боку, отруєння Навального обов’язково призведе до швидких наслідків для РФ на міжнародній арені. Можливо, вони не будуть помітні, — остаточне зникнення довіри може залишитися непоміченим. Але будь-які дальші відносини Заходу з РФ будуватимуться на іншій, значно гіршій базі. На ній швидше виникатимуть нові санкції, ніж нова співпраця.
Всі статті автора читайте за посиланням.