На початку липня британські мас-медіа оприлюднили сенсаційну новину — глава уряду Великобританії Тоні Блер протягом останніх тижнів серйозно розмірковував про свою відставку. Як пощастило дізнатися журналістам, лише зусиллями чотирьох міністрів кабінету Блера вдалося вмовити залишитися на чолі уряду.
Із британським прем’єром провели окремі зустрічі міністр охорони здоров’я Джон Рейд, міністр культури, спорту та ЗМІ Тесса Джоуел і міністр освіти Чарльз Кларк, а міністр торгівлі і промисловості Патрісія Х’юїтт написала йому листа. Вони запевняли Блера в тому, що він, як і раніше, користується широкою підтримкою свого кабінету.
Причиною цього була політична доля Лейбористської партії на майбутніх парламентських виборах. Останні втрати лейбористів на місцевих виборах, повний провал на виборах до Європарламенту (тоді вони посіли «почесне» третє місце) поставили главу партії перед серйозним вибором. Досі Тоні Блер завжди відстоював свої наміри вести очолювану ним партію на наступні парламентські вибори. Востаннє він заявив про це приблизно місяць тому.
Цілком можливо, що останньою краплею, котра спричинила нервовий зрив прем’єр-міністра, було наближення випробування — оприлюднення доповіді комісії лорда Батлера з розслідування діяльності британських розвідслужб у процесі підготовки війни в Іраку. Напередодні спостерігачі прогнозували, що Блерові цей документ нічого хорошого не віщує. Його почали звинувачувати в некомпетентності та нездатності керувати англійською агентурою. Ще трохи — і вся країна могла поставити питання руба.
Екс-керівник Об’єднаного розвідувального комітету Сполученого Королівства Полін Невіл-Джонс виступила з заявою про те, що «систематичні порушення в роботі британських урядових інституцій не виправдовують прем’єр-міністра». На її думку, Тоні Блер має повністю взяти на себе відповідальність за провал роботи розвідки з пошуку зброї масового знищення (ЗМЗ) в Іраку. «Він робить розмежування між тим, у що сам справді вірить, і тим, що виходить насправді, а отже, заслуговує принаймні на звинувачення у некомпетентності», — сказала Невіл-Джонс.
Як і передбачалося, довгоочікувана доповідь висвітлила те, чим займалася англійська розвідка напередодні вторгнення до Іраку і, власне, звідки взялися відомості про наявність у Хусейна горезвісної ЗМЗ.
Перед початком військової кампанії проти Саддама британський прем’єр неодноразово заявляв, що Ірак створює пряму загрозу безпеці і має у своєму розпорядженні зброю масового знищення. Після того, як сенатський комітет США з розвідки представив громадськості доповідь, у якій дані ЦРУ щодо ЗМЗ були визнані неправдивими, Тоні Блер виступив із досить несподіваною заявою. Сподвижник Буша привселюдно заявив, що громадськість підступно обдурили, союзники використали вигаданий привід для війни, а смертоносну зброю в Іраці не буде знайдено. Дров до багаття підкинули два колишніх високопоставлених чиновники британської агентури — Брайан Джонс і Джон Моррісон, які стверджували, що Блер перебільшив дані про іракську загрозу. Чи ж слід дивуватися, що прем’єр-міністр Великобританії перебував на межі зриву і всерйоз хотів піти у відставку?
Після того, як стало відомо приблизний зміст доповіді Батлера, розвідка Великобританії відмовилася від заяв про те, що збройні сили Іраку при режимі Саддама Хусейна могли розгорнути хімічні та біологічні арсенали протягом 45 хвилин. Як відомо, саме цим даним надавалося велике значення. Заява без жодних коментарів згадувалася чотири рази у знаменитому іракському досьє, опублікованому у вересні 2002 року.
У результаті роботи попередньої комісії на чолі з лордом Хаттоном уряд Англії було визнано невинним в умисному перебільшенні загрози з боку Хусейна. Однак нове розслідування лорда Батлера мало на меті перевірити якість розвідувальних даних, на підставі яких Кабінет міністрів виправдовував необхідність воєнної кампанії в Іраку. Говорили також, що в доповіді буде проаналізовано, як ці відомості подали членам парламенту та громадськості. Сам лорд Батлер заявив, що зосередився на «структурі, системі та процедурах, а не на діях конкретних людей».
Втім, усе це говорилося та обговорювалося напередодні. У день, коли результати розслідування були оприлюднені, стало зрозуміло, що Даунінг-стріт може зітхнути з полегшенням. У документі якщо й містяться докори урядові, то зовсім незначні. Немає в ньому і прямої критики Тоні Блера та його найближчого оточення. Комісія не рекомендувала відправляти у відставку відповідального за іракське досьє, Джона Скарлетта, теперішнього директора МІ-6, який до війни очолював об’єднаний комітет з розвідки.
Виявилося, що лорд Батлер і його комісія зосередили всю свою критику на розвідниках, та й їхні помилки було названо неумисними. Згідно з доповіддю, інформація про іракські збройові програми була розрізненою, джерела найчастіше — ненадійними, крім того, їх було занадто мало.
Стосовно іракського досьє зазначається, що уряд Британії не намагався вплинути на його зміст, однак не слід було включати до нього відомий пасаж про 45 хвилин. Критикується й те, у яких висловах було про це написано, — надміру впевнено. Що ж до існування в режиму Саддама ЗМЗ, то тут комісія Батлера рекомендує не поспішати з висновками про її відсутність.
Як бачимо, в доповіді викладено вражаючу послідовність невдач і прорахунків. А висновок напрошується простий — винних у цьому начебто й немає.
Сам Тоні Блер, який одержав результати розслідування до їх публікації, заявив, що не вірить у те, буцімто приймав рішення про початок операції, керуючись неточними даними. Він продовжує захищати своє рішення про вступ у війну, незважаючи на висновки Батлера. Прем’єр сказав, що, незалежно від наявності в Іраку зброї масового знищення, участь у цьому конфлікті була правильним моральним вибором. Він стверджує, що без Саддама Хусейна світ став набагато безпечнішим. І буквально вторить своєму союзникові Джорджу Бушу, який напередодні так само категорично заявив: «Хоч ми й не знайшли запасів ЗМЗ, ми мали рацію в тому, що увійшли до Іраку. Ми усунули противника Америки, який мав потенціал для виробництва ЗМЗ і міг передати цей потенціал терористам. Це був ризик, із яким після 11 вересня ми не могли миритися».
Загалом Блер розуміє, що довіру до нього дуже підірвано і громадськість має всі підстави ставитися до його майбутніх попереджень про небезпеку скептично. Тож він від розпачу вперто наполягає на своєму, стверджуючи, що війна була виправдана.
Ну, а доки світова спільнота гадає, яка доля очікує британського прем’єра, уряд Великобританії зайнявся вдосконаленням розкритикованих спецслужб. Виступаючи у британському парламенті, Блер заявив, що його уряд повністю приймає висновки доповіді лорда Батлера щодо недоліків діяльності британської розвідки й шукає способів поліпшення її роботи. Він особливо відзначив рекомендацію стосовно того, що має існувати чіткіша межа між об’єднаним комітетом із розвідки та урядом. Британська влада вже виділила секретній службі кошти для найму тисячі нових працівників.