У Загребі 6 травня відбувся черговий саміт ЄС-Західні Балкани.
Це був один із найкоротших (лише три години) і найдешевших самітів: не було перельотів, урочистих зустрічей в аеропорту, двосторонніх зустрічей та інших протокольних заходів. А все через пандемію, яка підкоригувала плани Хорватії, що головує в ЄС у першій половині 2020 року: саміт пройшов у вигляді віртуальної зустрічі лідерів 27 держав - членів ЄС і шістки країн Західних Балкан (ЗБ-6) - Албанії, Боснії і Герцеговини, Косова, Північної Македонії, Чорногорії і Сербії, які прагнуть до Євросоюзу.
При цьому, за наполяганням Іспанії, вперше на подібному заході були відсутні національні символи - прапори і назви держав, які брали в ньому участь. Мадрид не погоджувався сидіти за одним, навіть віртуальним, столом разом із Республікою Косово, якої він не визнає.
Підсумком такого незвичайного саміту стала Загребська декларація. У ній жодного слова не було сказано про розширення ЄС за рахунок країн регіону, а лише підтверджено їхню європейську перспективу. Це стало розчаруванням для лідерів західно-балканської шістки. Хорватський прем'єр Андрій Пленкович, заспокоюючи колег, заявив, що сам факт проведення віртуального саміту став "позитивним сигналом" для країн регіону і підтримкою їхніх європейських прагнень, адже Балкани знову в центрі уваги.
Проте головними питаннями віртуального саміту були подальша євроінтеграція ЗБ-6 і спільна боротьба проти коронавірусу і його наслідків.
Представники Брюсселя переконували: ЗБ-6 є "абсолютним пріоритетом" для Євросоюзу, підтвердивши "ясну європейську перспективу". Обидві сторони підкреслювали динамічне розширення співпраці і говорили, що наближення до ЄС неможливе без поглиблення реформ, забезпечення верховенства права, боротьби з корупцією тощо. Особливо акцентувалося на виділених наприкінці квітня 3,3 млрд євро на ліквідацію наслідків пандемії та подальший розвиток економік.
Однак на шляху євроінтеграції в західно-балканській шафі лежить чимало скелетів. Та й у самому ЄС немає єдності стосовно майбутнього ЗБ-6: такі держави, як Нідерланди, Данія, Франція, Швеція, негативно ставляться до розширення Євросоюзу. Тож поки що Косово і БіГ не наблизилися до запрошення розпочати переговори про вступ до ЄС, а Сербія і Чорногорія далекі від їх завершення. І всі уважно спостерігають за історією із "вступними" переговорами з Албанією і Північною Македонією, що ніяк не розпочнуться.
При цьому саміт ЄС-Західні Балкани продемонстрував, що його учасники чудово усвідомлюють взаємозалежність і стратегічне значення регіону. Це чітко сформулював президент Чорногорії Міло Джуканович, заявивши, що не можна віддавати регіон, який залишається живою тканиною Європи, третім країнам. Зауважимо, що Загребська декларація закликала учасників віртуального саміту "зміцнити співпрацю в боротьбі з дезінформацією та іншою гібридною діяльністю третіх держав, що прагнуть підірвати європейську перспективу регіону".
Причиною такої стурбованості Євросоюзу стала діяльність Китаю і Росії під час пандемії. Адже під покровом наданої країнам регіону гуманітарної допомоги в боротьбі з коронавірусом Пекін і Москва посилюють свій вплив на Західних Балканах, прагнучи вивести країни шістки із зони впливу Брюсселя і Вашингтона.
Китай став першою країною, що надала гуманітарну допомогу Сербії, надіславши в березні засоби індивідуального захисту і цивільних лікарів. Росія закинула в Сербію підрозділ військових хіміків і біологів разом із спеціальною технікою. Пізніше вірний союзник Сербії та Росії Республіка Сербська (складова частина БіГ) впустила в Банья-Луку російських військових лікарів. Але російський військово-медичний конвой, бійці якого мали намір дезінфікувати студентське містечко в Мостарі, не був допущений у БіГ владою країни.
Обидві операції широко висвітлювалися проросійськими мас-медіа в регіоні, які за всіма правилами гібридної війни запустили в інформаційний простір низку фейкових меседжів: "ЄС запізнився із наданням допомоги регіону", "Захід забув Західні Балкани", "єдності Євросоюзу не існує" та інші. Особливий упор ці ЗМІ робили на подяках Москві і Пекіну за допомогу: фотографія сербського президента Олександра Вучич, який цілує китайський прапор, обійшла весь світ.
Та поки Москва і Пекін гучними публічними акціями завойовували сербські серця, Брюссель тихо, без помпи виділив Балканам 3,3 млрд євро на боротьбу з коронавірусом і подальше відновлення. Відсутність із боку Євросоюзу гучного піар-супроводу, настільки властивого діям Китаю і Росії, привела до того, що російсько-китайська атака була інформаційно більш успішною.
Москва і Пекін уже не один рік маленькими кроками намагаються закріпитися в стратегічно важливому регіоні Європи. Кремль сконцентрувався на проникненні в нафтогазову промисловість і банківську сферу, реалізації гуманітарних проєктів, розвитку туризму, наданні військово-технічної допомоги, посиленні політичного впливу. Проводить він і спецоперації із дестабілізації в країнах регіону, як це, наприклад, було в Північній Македонії та Чорногорії.
У свою чергу, Китай у рамках проєкту "Один пояс - один шлях" дедалі активніше розвиває дорожньо-транспортну інфраструктуру Сербії, Хорватії та Чорногорії. Він прагне взяти під контроль морські порти, придивляючись, зокрема, до порту Бар у Чорногорії. Дедалі активніше використовується неоколоніалістська "боргова дипломатія", з допомогою якої за борги по кредитах Пекін стає власником підприємств тих, хто не зміг погасити позики.
Побоювання європейців щодо дій росіян і китайців у країнах західно-балканської шістки сформулював тижневик Newsweek: "Ми (європейці. - В.Ц.) хочемо, щоб ви (ЗБ-6. - В.Ц.) приєдналися. Але ми просимо вас - не загравайте з Росією і Китаєм тоді, коли вам зручно".
Чи почують цей заклик на Західних Балканах? Припускаю, що країни ЗБ-6 постараються отримати вигоду від усіх учасників протистояння. Країни шістки будуть і надалі з більшим чи меншим успіхом продовжувати рух до членства в ЄС, отримуючи в цьому підтримку від США, водночас залишаючись під тиском Росії й Китаю. Адже Москва намагатиметься дестабілізувати регіон, використовуючи політичні та економічні заходи, проводячи спецоперації, спрямовані навіть не стільки проти Західних Балкан, скільки проти єдності Євросоюзу. А для Китаю цей регіон залишається найкоротшим шляхом для економічного проникнення на ринки Європи.
Усі статті автора читайте тут.