«Слава Богу, це нещасливий випадок», — такою була перша реакція американців на результати попереднього розслідування катастрофи літака, що виконував 12 листопада рейс Нью-Йорк — Сант-Домінго. Деякі при цьому додавали, виправдовуючись: «Хоч як цинічно це звучить, але в даній ситуації це для нас — радісна звістка». Звісно ж, така реакція на трагедію ненормальна, але хто може назвати нормальними умови, в яких із 11 вересня нинішнього року живуть американці?
Темпи поповнення традиційно нечисленної армії американських безробітних у жовтні поточного року виявилися найстрімкішими за останні двадцять років. Загалом по країні протягом місяця закрилися 415 тисяч робочих місць, і найбільше звільнених виявилося серед ньюйоркців. А до кінця року, за оцінками економістів, у місті звільнять ще 80 тисяч чоловік. Причому в основному тих, чия зарплата не перевищує 25 тисяч доларів на рік — за американськими мірками, найменш низько оплачуваних робітників. Масштаби зростання безробіття в цілому по країні на найближчі місяці прогнозувати мало хто наважується, хоча його сьогоднішній рівень — 5,4 відсотка — для багатьох західноєвропейських країн здається недосяжно низьким. Проте не для американців, котрі ще у вересні, за рівня безробіття в 4,9 відсотка, висловлювали серйозну занепокоєність.
Відчуття своєї фізичної вразливості, трагізм безглуздої загибелі тисяч людей, посилені втратою впевненості в економічній стабільності, спричинили бурхливе бродіння думок шокованих американців. Ідоли вільної торгівлі й демократії, до підніжжя яких американці приносили жертви, зібрані в усьому світі, опинилися на певний час у запиленому кутку. Крім радикальних антиглобалістів, скидати їх поки ще ніхто не збирається. Просто нині не до них.
Приміром, не до патентного права, святість якого США дуже жорстко змушують шанувати всі інші країни. Загроза поширення епідемії сибірки викликала гостру необхідність у величезних кількостях сильнодіючих антибіотиків. І найперспективнішим у цих умовах виявився антибіотик Cipro, випущений німецькою фармацевтичною корпорацією Bayer AG. Цей високоефективний препарат має відповідно й досить високу вартість. Так, місячна доза препарату німецького виробництва могла обійтися американцю в 350 доларів. Водночас аналогічний препарат, вироблений в Індії (природно, без будь-яких патентів), обійшовся б лише в 10 доларів на місяць. І вищі чиновники американської охорони здоров’я, котрі ще не дуже давно дружно гудили Індію, Бразилію й деякі африканські країни за недотримання патентного права, відразу продемонстрували готовність наслідувати їхній приклад. Дотримання інтересів американців, котрим загрожувала епідемія, зі зрозумілих причин виявилося для охоронців демократії й законності важливіше від дотримання патентного права. При цьому нагадування про те, що країни, які розвиваються, приступили до неліцензованого випуску медпрепаратів також не від хорошого життя, а у відчайдушній спробі врятувати мільйони своїх співгромадян, котрі помирають від СНІДу, малярії й туберкульозу, завжди сприймалися як ознака поганого тону.
Утім, історія з німецьким антибіотиком закінчилася цілком пристойно — ціни на препарат «добровільно» знизила сама корпорація. Але, можливо, саме ця ситуація змусила США трохи пом’якшити свою позицію в СОТ, і на саміті в столиці Катару місті Доха допомогла досягти довгоочікуваного компромісу між бідними й багатими країнами — бодай тимчасово. Правда, за цей період в американському суспільстві встиг дозріти ще один нарив.
Джонатан Альтер, ведучий постійної рубрики журналу Newsweek, сам себе вважав лібералом, і так його сприймали читачі. До того моменту, як опублікував статтю, названу «Час подумати про катування», де досить докладно розмірковував про доцільність застосування «не обов’язково нагайок і гумових шлангів», але «чогось такого, що могло б змусити розколотися» підозрюваних у причетності до терактів.
За словами самого журналіста, після виходу цієї статті він очікував шквалу обурених відгуків, проте нічого подібного не сталося. Більше того, чимало його колег і читачів під час особистих зустрічей висловлювали цілковите схвалення застосуванню катувань. І це при тому, що, за словами самого Альтера, він зовсім не збирався пропагувати дещо нетрадиційні способи ведення розслідування вересневих терактів. Передусім тому, що при катуваннях люди нерідко повідомляють неправильну інформацію. І якщо врахувати, що ФБР збирається, за останніми даними, допитати під час розслідування вересневих терактів не менш як 5 тисяч чоловік, то велика кількість отриманої в результаті застосування катувань дезінформації може істотно ускладнити роботу правоохоронних органів...
Проте в Америці виявилося чимало авторів, котрих не бентежить побоювання одержати дезінформацію в процесі застосування катувань під час допитів підозрюваних. Зокрема, американський історик Дж.Вінік у своїй статті в The Wall Street Journal згадує історію Абдули Хакіма Мурада, що опинився в руках філіппінських компетентних органів. Заарештувавши його 1995 року за підозрою в підготовці терактів, філіппінці з допомогою катувань одержали інформацію про плани з організації серії катастроф американських літаків, яким вдалося своєчасно запобігти. «Можна лише уявити собі, чим би все могло закінчитися, якби Мурад знаходився в американській в’язниці», — жахається історик.
Тема припустимості застосування катувань стосовно підозрюваного в причетності до терактів неодноразово порушувалася й на американському телебаченні. Fox News Channel, CBS News і CNN у своїх репортажах і коментарях неодноразово підкреслювали, що відчайдушні часи вимагають вжиття відчайдушних заходів, і, хоча застосування катувань підірве авторитет США в справі боротьби американців за права людини за межами своєї країни, проте з двоякого зла доведеться вибирати найменше.
За свідченнями журналістів, обговорення застосування катувань є однією з найпопулярніших тем обговорення не лише в усіх громадських місцях, зокрема в барах і міському транспорті, а навіть і за сімейним обіднім столом. Представники правозахисних груп, включаючи Human Rights Watch і Amnesty International, уже висловили свою стурбованість розмахом цієї дискусії. Правда, навіть їхні лідери підкреслили, що розуміють почуття, які змушують американців вимагати застосування катувань...