Лідер "Ісламської держави" Абу Бакр аль-Багдаді вперше за останні п'ять років з'явився перед камерами.
Неодноразово "знищений" іракськими силовиками та російською авіацією "халіф Ібрагім", як іменує себе аль-Багдаді, не тільки продемонстрував власну живучість, а й окреслив нову стратегію найнебезпечнішої терористичної організації у світі.
Востаннє "халіф Ібрагім" з'являвся на відео далекого 2014 р., на піку могутності ІД, проголошуючи відновлення халіфату в мечеті іракського Мосула. Тоді він закликав прибічників переселятися на землі, підконтрольні організації, яка потребувала не тільки солдатів, а й лікарів, інженерів, учителів. Через п'ять років ІД втратила майже все.
Мосул, Сірт, Мараві, Ракка та багато інших міст, які колись перебували під владою "повелителя правовірних", лежать у руїнах. Загинуло майже все вище керівництво організації. Дружини та діти з першого покоління "творців халіфату" голодують у таборах біженців і притулках. Але, попри це, ІД не зрікається своїх глобальних планів.
Аль-Багдаді визнав, що втрата територій у Сирії та Іраку примусила керівництво ІД переглянути усталену й перевірену часом стратегію, широко відому як "виживання і розширення". Тепер основний упор робиться на виснаження противника. Опора на масштабні операції підготовлених бійців, без мети захопити й утримати території, - ось ключова характеристика нової стратегії терористів ІД.
Як показав приклад Шрі-Ланки, де 21 квітня сталася серія вибухів, організованих ІД, така зміна стратегії несе нову загрозу країнам, здавалося б, далеким від близькосхідної політики та терористичної загрози.
Туризм і політична криза
Шрі-Ланка відома як гарний і відносно доступний туристичний курорт. Переживши жахи громадянської війни, що тривала десятиліттями, острів став поступово відновлюватися, приваблюючи з кожним роком дедалі більше туристів.
У 2017 р. Шрі-Ланка посіла 64-те місце зі 136 можливих у рейтингу The Travel & Tourism Competitiveness, за версією Всесвітнього економічного форуму. Показники "безпеки і надійності" ще кращі. За рік у країну в середньому приїжджає понад 1,7 млн туристів, що приносить майже 3 млрд дол. доходу в державний бюджет. Туризм становить майже 5% ВВП острова й дає роботу понад 300 тисячам ланкійців.
Таке високе значення туризму для економіки впливає на владу, яка, не бажаючи злякати туристів, неохоче реагує на можливі і явні загрози для внутрішньої безпеки.
Як стало відомо, про можливий теракт на великодні свята силовики знали ще 9 квітня, коли на стіл керівника національної поліції лягла доповідь розвідників про те, що в країні планується атака смертників. Називалося навіть прізвище одного з організаторів, котрий згодом підірвав себе. Однак заходів безпеки не вжили, зокрема й тому, що майбутні свята обіцяли новий потік туристів у країну.
Свою роль у цьому трагічному рішенні влади зіграла й тривала політична криза у Шрі-Ланці, викликана протистоянням парламентської більшості та чинного президента. Не виключено, що недооцінка терористичної загрози стала спробою вдарити по рейтингу політиків, відповідальних за безпеку в країні. Передусім ідеться про президента, який після терактів заявив, що нічого не знав про загрози, виявлені розвідниками та індійськими спецслужбами.
Але напад 21 квітня став можливим не тільки з цих причин.
Не сингали, не таміли
На Шрі-Ланку іслам прийшов разом із близькосхідними купцями.
Сингали, нащадки зайшлих індоарійських племен, і таміли, нащадки місцевого, дравідійського населення, укладали вигідні торговельні контракти і створювали нові сім'ї з адептами нової релігії, які везли на острів коштовні товари. Відтоді на острові сформувалася нечисленна мусульманська громада. У XVI ст. португальські колонізатори, захопивши острів, назвали місцевих мусульман "моро" ("маври").
Нині цейлонські моро, або ланкійські мусульмани, становлять трохи більше 9% від 20-мільйонного населення острова. І, хоча мусульмани живуть на Шрі-Ланці вже понад тисячу років, для багатьох вони залишаються чужинцями, що неодноразово призводило до жахливих трагедій.
У 1956 р. націоналістичний уряд Цейлону (так до 1972 р. називався острів) прийняв закон, що закріплював за сингальською мовою статус єдиної офіційної. Це спровокувало протести з боку тамільської меншини, яка становить близько 12–13% населення. Безуспішні спроби домовитися призвели до зростання популярності радикалів у середовищі тамілів.
У 1983 р. озброєна група тамілів напала на колону ланкійських солдатів, убивши 13 людей. У відповідь по країні прокотилася хвиля тамільських погромів. Від рук сингалів за кілька днів загинуло близько трьох тисяч тамілів. Десятки тисяч залишили свої домівки. Радикали по обидва боки конфлікту отримали те, чого так хотіли, - громадянську війну, яка породила одну з найстрашніших терористичних організацій у світі - Тигрів визволення Таміл-Ілама (ТВТІ). Саме вони використовували атаки смертників у промислових масштабах ще задовго до того, як це стало практикою "Ісламської держави". Війна забрала життя понад 100 тисяч населення і закінчилася у 2009-му розгромом ТВТІ та загибеллю їхнього незмінного лідера Велупіллаї Прабхакарана.
Хоча мусульмани Шрі-Ланки не брали участі у війні центрального уряду й тамільських сепаратистів, вони виявилися крайніми для обох сторін конфлікту. Так, сингали розглядали місцевих мусульман як чужих через їхню тамільську мову та релігію. Неприйняття викликало й те, що мусульман, які традиційно займаються торгівлею, розглядали як конкурентів. Нарешті, порівняно з іншими етнічними й релігійними групами, що населяють острів, "моро" мали відносно високе матеріальне становище.
Тамільські сепаратисти спочатку вважали місцевих мусульман "своїми", але, напоровшись на самоідентифікацію "моро" як мусульман, а не як тамілів, ТВТІ спробували залякати непокірливих. Це призвело до найстрашнішої трагедії в історії мусульманської громади на Шрі-Ланці: 3 серпня 1990 р. у місті Каттанкуду на сході країни під час п'ятничної молитви у двох мечетях терористи ТВТІ вбили 141 людину.
На відміну від інших груп, утягнутих у громадянську війну, "моро" не зуміли організуватися для захисту від терористів. Цим скористалися останні, жорстокістю й насильством залякавши та підкоривши доти ізольовані райони, у яких проживали мусульмани.
Ісламофобія і погроми
Закінчення громадянської війни так і не принесло миру в мусульманську громаду. Атаки з боку тамільських сепаратистів змінилися погромами, організованими сингальськими націоналістами. Саме мусульмани стали основною мішенню для нападок радикалів із Bodu Bala Sena ("Буддійської сили").
Цю ультранаціоналістичну організацію створили радикальні буддійські ченці у 2012 р. У перших своїх деклараціях керівники організації вимагали від держави припинити політику планування сім'ї (наприклад, заборонити вазектомію і тубектомію), що обмежує народжуваність у буддійських громадах, прибрати із законодавства всі не сингальські норми (наприклад, із романського чи британського права), дозволити ченцям викладати в державних школах та університетах своє трактування історії.
Із перших днів свого існування організація почала застосовувати силу для переконування своїх противників. Члени "Буддійської сили" штурмували християнські церкви, мечеті, університети і будь-які установи, в яких, на їхню думку, утискалася буддійська більшість. Але головною жертвою буддійських радикалів стали мусульмани.
Щільно співпрацюючи з м'янманською радикальною організацією "969", звинуваченою в насильстві проти мусульман-рохінджа, ланкійські радикали використовують популярний наратив "боротьби з ісламським екстремізмом" як виправдання своєї ксенофобської політики. У 2014 р. внаслідок погрому, організованого радикалами, загинуло четверо мусульман і 80 отримали поранення. У 2018 р. на сході острова прокотилася нова хвиля погромів місцевих мусульман, спровокована ісламофобськими постами у Facebook.
На тлі зростання нової загрози в середовищі мусульман з'являються прибічники радикальних поглядів. На зламі 2000-х мусульманська громада острова зіштовхнулася із загрозою розколу. Одна частина громади активно влилася в політичні процеси через легальні структури. Найбільшою з них став Мусульманський конгрес Шрі-Ланки, члени якого брали активну участь в ініціативах із примирення між учасниками громадянської війни.
Тим часом усередині громади з'явився інший напрям, пов'язаний із діяльністю фінансованих Сау-дівською Аравією ваххабітських груп. Внутрішні загрози з боку буддійських націоналістів, зовнішні тригери у вигляді громадянської війни в Сирії та територіальних успіхів ІД сприяють виділенню всередині громади незначної, але готової діяти групи радикалів. Що вона й продемонструвала 21 квітня.
Кадрові терористи і війна на виснаження
Теракти на Шрі-Ланці наводять на такі висновки.
По-перше, "Ісламська держава" дедалі охочіше атакує там, де до цього не готові. У Європі й Північній Америці вже більш-менш навчилися боротися з діяльністю осередків ІД, про що свідчить зменшення кількості жертв тероризму в Західній Європі на 50% - зі 168 загиблих у 2016 р. до 81 у 2017 р. І, хоча загальна кількість терактів у Європі зросла з 253 у 2016 р. до 282 у 2017 р., небезпеку вдалося звести до атак вовків-одиночок, передбачити які набагато складніше, ніж атаки, підготовлені групами.
Усвідомлюючи це, терористи (і не тільки джихадисти, про що свідчить атака в Новій Зеландії) дедалі більше уваги приділяють країнам, відносно спокійним, а отже, менш підготовленим до нападів. У таких країнах оперативники "Амніята" (або "Амніят аль-Харідж" - секретної служби ІД) можуть досить довго, не привертаючи уваги спецслужб, готувати ґрунт для масштабної атаки.
По-друге, "Ісламська держава" дедалі охочіше атакує там, де є можливість спровокувати міжконфесійний конфлікт. Репресії проти місцевих мусульман при політичній і соціальній ізоляції останніх - ідеальна комбінація для терористів. Їхня мета- не захистити мусульман у ворожому оточенні, а навпаки: довести цю ворожість до крайнього ступеня - відкритої війни.
Логіка терористів проста. В умовах, коли на кону стоїть життя або смерть громади, частина її членів стане на бік тієї сили, котра в цій ситуації буде найбільш підготовленою до збройного протистояння. Так було в іракській провінції Анбар узимку 2013 р., коли у відповідь на збройний штурм мирних протестувальників у місті Рамаді частина опозиційно налаштованих мусульман-сунітів підтримала бойовиків ІДІЛ, які вийшли з пустелі. Так було в Сирії, так було в Нігерії. Скрізь, де є вибір між смертю й життям під захистом поганих, але озброєних хлопців, багато хто вибере варіант вижити, незалежно від прапора, під яким приходять такі захисники.
По-третє, "Ісламська держава" відновила свою мережу професійних терористів. Поряд з атакою на Шрі-Ланці, упродовж двох днів ІД вчинили напади в Афганістані та Саудівській Аравії: 20 квітня група терористів атакувала урядові будівлі в Кабулі, а 21 квітня в Королівстві четверо терористів атакували базу служби безпеки на півночі столиці.
У всіх трьох нападах брали участь "амніятники", по суті - професійні терористи із величезним бойовим досвідом та ресурсами для підготовки масштабних операцій. На думку американського дослідника тероризму Брюса Хоффмана, це свідчить про те, що до проблеми нападів саморадикалізованих одинаків додається й загроза масштабних операцій.
Нова стратегія терористів несе нові загрози. Передусім країнам із такими сприятливими для дій оперативників ІД умовами як затяжна політична криза, штучно розпалювана радикалами ісламофобія, недооцінка терористичної загрози та громадяни з бойовим досвідом, отриманим у лавах ІД. Ці чинники привертають увагу джихадистів до країн, котрі, здавалося б, раніше були для них нецікавими.
На жаль, нова загроза актуальна й для України.