Це був чорношкірий середніх років. Навіть не араб, а скоріше суданець чи сомалієць. Сказав, що хоче проголосувати на цій дільниці - у школі для особливо обдарованих дітей у досить престижному багдадському районі Мансур. Підозр це не викликало - у нинішньому Іраку сьогодні кого тільки не зустрінеш. Він спокійно дочекався своєї черги на перевірку до першого поліцейського кордону. Усе було як звичайно - розвів руки в сторони, повернувся спиною, потім обличчям. Його обмацали поверх одягу та...пропустили. Але через десяток метрів потрібно було ще раз пройти процедуру обшуку, і ось тут він не витримав. Певне, зрозумів, що ще раз фокус не пройде й на дільницю йому не потрапити - чорношкірий сам підскочив до другого іракського поліцейського й мовчки обхопив бідолаху. Обох розірвало на шматки, страшні обпалені клапті плоті звисали з найближчого дерева ще наступного дня після теракту. Тільки біля цієї однієї з п’яти з половиною тисяч виборчих дільниць в Іраку самовбивця-терорист забрав із собою на той світ шість чоловік, ще тринадцятеро були поранені. Так розпочиналося історичне для Іраку 30 січня - день перших за останні 50 років вільних багатопартійних виборів у парламент країни - Національну асамблею, у 18 місцевих рад провінцій і в Курдський автономний парламент на півночі Іраку.
Епіцентром війни проти виборів, оголошеної іракським терористом номер один Абу Мусабом Аль-Заркаві, став саме Багдад, хоча вибухи й обстріли лунали по всій країні від південної Басри до північного Мосула. Психологічної переваги терористи досягли ще напередодні, коли в Багдаді, у Зеленій зоні - колишньому палацевому комплексі Саддама Хусейна, що найбільше охороняється, у результаті двох вибухів на території посольства США загинули два його співробітники, ще шістьох було поранено. Причому, за даними поінформованих джерел із міноборони США, обстріл некерованими ракетами вели саме з середини Зеленої зони. Оскільки пронести туди зброю через численні блокпости практично неможливо, схоже, схованку обладнали й у потрібний час відкрили в святая святих - у самому серці окупаційної адміністрації, де розташований і урядовий апарат іракської влади. І хоча з допомогою записів камер спостереження вдалося затримати сімох підозрюваних, головної психологічної мети терористи досягли - багато іракців укотре переконалися, що навіть Зелена зона не гарантує безпеку. Що вже тут казати про школи, де розташовані виборчі дільниці. Перші вибухи розірвали незвичну ранкову тишу багдадської столиці 30 січня - аби виборці повернулися додому до комендантської години, голосування організували з семи ранку до п’ятої вечора. Крім того, бойовики обстріляли з мінометів одну з дільниць у густонаселеному шиїтському районі столиці Садр-Сіті - там загинуло четверо людей. Загальна кількість жертв у день виборів в Іраку перевищила 40 чоловік. І це, попри безпрецедентні обмеження й заходи безпеки, вжиті коаліційними військами й урядом Аяда Алаві, котре брало участь у виборах із своїм списком кандидатів: були закриті всі кордони й аеропорти, заборонено пересування автотранспорту як у містах, так і між ними, запроваджено комендантську годину й посилено військові патрулі, поліції віддали наказ відкривати вогонь без попередження по цивільному автотранспорту без спеціальних перепусток. Дороги семимільйонної іракської столиці, зазвичай щільно забиті автомобільними пробками, напередодні виборів перетворилися на футбольні майданчики для місцевої босоногої дітвори. Голосувати іракці також ходили пішки. Самі виборчі дільниці перетворилися на фортеці в облозі: під’їзди перекрито важкими вантажівками задля уникнення автомобільних терористичних атак, поліція й національна гвардія організували потрійне кільце безпеки навколо кожної дільниці, на вході відбирали мобільні телефони, які терористи могли потенційно використовувати для детонації вибухівки. До речі, для роботи журналістів із електронною апаратурою було відведено лише п’ять виборчих дільниць у всьому Багдаді, але поблизу двох із них усе-таки прогриміли вибухи. До того ж четверо людей поплатилися життям за свій вибір уже після голосування: у даному випадку бойовики впізнали їх за забрудненими чорнилом вказівними пальцями - цей простий спосіб не допустити багатократного голосування одним виборцем став для них своєрідною чорною міткою на слабоконтрольованій владою Багдада вулиці Хайфа-стрит. І вже на завершення історичного дня перших вільних виборів в Іраку - катастрофа військово-транспортного літака С-130 «Геркулес» Королівських ВПС Великобританії в районі міста Балад на північ від Багдада. Терористичне угруповання «Ансар Аль-Ісламі» взяло на себе відповідальність за загибель 15 військових коаліційних сил і на підтвердження надіслало на «Аль-Джазіру» відеозапис із демонстрацією ракетної атаки на британський літак. Королівське військове відомство до закінчення розслідування поки що не поспішає визнавати втрату транспортника саме в результаті атаки бойовиків. І не дивно: якщо це справді так, то 30 січня стане днем ще одного антирекорду - до цього в іракському небі бойовики збивали лише вертольоти коаліційних військ.
У такій ситуації, коли більш як сотня міжнародних спостерігачів стежили за виборами через стіни посольств у Зеленій зоні, які старанно охороняються, або й з-за йорданського кордону, коли лише потрапити на дільницю було громадянським вчинком, а проголосувати - й узагалі подвигом, згадувати про чесний підрахунок голосів і демократичну процедуру воістину поганий тон. За офіційними даними Незалежної виборчої комісії Іраку, явка виборців на дільниці становила 60% - вибори відбулися, і результати будуть визнані міжнародним співтовариством. Світові лідери захоплено говорять про голосування в Іраку як про перемогу демократії над мракобіссям терору. Проте поінформовані джерела, котрі працюють за контрактом на міноборони США, повідомили: реально в Іраку проголосували не більш як 30% виборців. Цілі провінції, населені переважно мусульманами-суннітами, бойкотували вибори: більшість - через страх проголосувати й померти. Скоріш за все, перемогу здобуде Об’єднаний іракський альянс - виборчий блок кількох шиїтських партій. Дві провідні курдські партії, очевидно, зміцнять свої політичні позиції в країні, тим самим ще більше зміцнивши автономний статус північних територій. Але якщо новій іракській владі так і не вдасться залучити суннітську меншість у політичний процес, то виникне неминуча загроза як мінімум ще більшої ескалації насильства, а як максимум - повномасштабної громадянської війни.