Про те, що Британії не уникнути дострокових виборів після референдуму про вихід країни з ЄС, говорили багато.
Такого варіанту не виключали й ми. Правда, до нинішньої весни багато хто схилявся до думки, що дострокові вибори - це найкращий спосіб для нівелювання результатів референдуму про 3 від 23 червня 2016 р. Але після того, як 29 березня 2017 р. процедура виходу Великої Британії з Євросоюзу вже де-юре була запущена, дострокові вибори, оголошені Терезою Мей 18 квітня, примушують інакше подивитися на можливі наслідки голосування на виборах нового британського парламенту.
Якби все йшло за планом, чергові вибори у Великій Британії відбулися б лише навесні 2020 р. Тобто Тереза Мей мала б удосталь часу, щоб до кінця свого поточного мандату завершити процес виходу Сполученого Королівства з ЄС. На ці переговори у неї є два роки. Однак Мей вважає, що дострокові вибори нинішнього року дадуть їй додаткові повноваження на продовження політики, якої дотримувався консервативний уряд країни останніми роками. Перемога на дострокових виборах, призначених на 8 червня, дасть Терезі Мей і британським консерваторам можливість зміцнити свої політичні позиції. Або, як сказала сама Мей у зверненні до нації з приводу дострокових виборів, це дозволить "зміцнити стабільність" у країні, розколотій навпіл, дасть народу впевненість, а державі - нових лідерів.
У такому разі наступні вибори можна буде не проводити до 2022 року. І це створить для британського уряду запас міцності на той випадок, якщо процес Brexit відбудеться за "жорстким сценарієм" - аж до повного розриву відносин із ЄС, без домовленостей. Або якщо Лондон буде змушений діяти за планом Брюсселя, коли наступні два роки будуть вестися переговори лише про умови виходу Британії з ЄС, а формування майбутніх відносин із Лондоном Євросоюз почне розглядати вже після березня 2019 р. Як відомо, британський уряд наполягав, щоб процес переговорів про вихід країни з ЄС і формування майбутніх відносин Лондона з Європою відбувалися паралельно. Лідери ЄС рішуче відмовилися від такого підходу, і тепер деякі аналітики навіть вважають, що Мей взагалі не планує зберігати з Євросоюзом "щирі відносини" після того як, "шлюборозлучний процес" завершиться.
Британські ЗМІ пишуть, що у разі перемоги кабінет Терези Мей буде менш залежним від позиції кількох десятків парламентаріїв, коли знадобляться голосування переважної більшості депутатів для прийняття рішень, пов'язаних із переговорами про вихід Великої Британії з ЄС. Також можна припустити, що новий склад британського парламенту від Консервативної партії буде налаштований на рішучіші дії у відносинах із ЄС, якщо переговори підуть не так, як хоче Лондон.
У нинішньому складі британського парламенту в консерваторів 330 голосів, у лейбористів - 229. Згідно з останніми опитуваннями громадської думки в країні, консерватори зможуть улітку отримати понад 40% голосів виборців. Це означає, що консерватори нині мають у Великій Британії найвищий рівень підтримки з 1991 р. На цей момент вони на 20% випереджають лейбористів.
За словами самої Мей, вона прийняла рішення про дострокові вибори після кількох днів обмірковування та консультацій із найближчими радниками. Тому рішення про проведення виборів виявилося для всіх несподіваним. Але, що важливо, одразу стало зрозуміло: більшість членів нижньої палати британського парламенту були готові до такого розвитку подій. Уже 19 квітня вона дала необхідні дві третини голосів депутатів на підтримку виборів. За проголосували 522 парламентарії, проти - лише 13.
Лідер Лейбористської партії Джеремі Корбін також підтримав проведення дострокових виборів, сказавши, що Британія має в результаті голосування 8 червня отримати уряд, який відбиватиме думку більшості. Він заявив, що під час виборів його партія представить ефективну альтернативу діям нинішнього уряду, який не зміг підтримувати економіку та високі стандарти життя для британців, скоротив видатки на освіту й охорону здоров'я. У центрі їхньої критики будуть провали в діях консерваторів за роки з моменту останніх виборів у 2015 р.
Втім, усім зрозуміло, що головним питанням майбутніх виборів буде ставлення до Brexit. Слід зазначити, що лейбористи говорять не про те, що спробують зупинити процес виходу з ЄС, а лише про те, що запропонують іншу стратегію виходу. Це може позбавити їх підтримки частини виборців, які продовжують наполягати, що країні треба було залишитися у складі ЄС. Опозиція тепер налягає на те, що кабінету консерваторів не вдалося досягти національного консенсусу з питання Brexit, і навіть навпаки: протистояння в суспільстві з цього питання зростає. І тому завданням лейбористів на майбутніх виборах буде запропонувати такий порядок денний відносин із ЄС у нинішніх умовах, щоб він був зрозумілим й підтриманим більшістю громадян країни. Вони також виступають за збереження й гарантії прав громадянам країн ЄС у Великій Британії.
Своєю чергою, ліберальні демократи на чолі з Тімом Фарроном розглядають вибори не більше не менше як другий референдум із питання про майбутнє Великої Британії в Євросоюзі чи поза ним. Правда, після рішення уряду Мей про формальний запуск процесу виходу країни з ЄС їхня позиція тепер має нюанси.
Тім Фаррон заявив, що дострокові вибори дають шанс змінити траєкторію руху країни. "Якщо ви хочете уникнути жорсткого виходу з ЄС і зберегти Британію в системі загального ринку, хочете, щоб країна залишалася відкритою, толерантною і об'єднаною, - це ваш шанс. Тільки ліберальні демократи можуть зупинити консерваторів на шляху до отримання більшості", - сказав він.
За даними з партійних джерел, ліберальні демократи готувалися до дострокових виборів, щонайменше, вже рік. Розстановка їхніх потенційних кандидатів на виборах по округах почалася ще до референдуму про Brexit. "Приблизно 300 кандидатів уже визначені", - повідомили в партійному офісі.
Втім, одразу з'явилися й критики урядового рішення про дострокові вибори. Вони вважають, що Мей не слід було оголошувати вибори, спираючись лише на дані про популярність консерваторів. Вона мала взяти до уваги також інші чинники. Зокрема, своїм рішенням вона тільки посилює прагнення Шотландії та Північної Ірландії до незалежності. Вона дає зрозуміти, що не хоче чути голоси тих громадян (а їх майже половина країни), хто хотів би збереження членства Великої Британії в ЄС. Дострокові вибори, в уявленні Терези Мей, мають принести її партії приголомшливу перемогу, більшість у палаті представників і звести вплив опозиції до мінімуму. Однак у нинішніх умовах розколу країни - це, мабуть, складне завдання. Проте не таке вже й неможливе.
"Торі зайняли радикальну позицію, прагнучи покласти край будь-якій опозиції у Вестмінстері, якщо вони переможуть на виборах", - вважає перший міністр Шотландії Нікола Стерджен. За її словами, дострокові вибори були оголошені Мей для того, щоб відвернути увагу виборців від назріваючого корупційного скандалу, пов'язаного з фінансуванням передвиборної кампанії Консервативної партії у 2015 р. Лідер Шотландії вважає, що політичний курс, обраний лідером Консервативної партії, має стати тривожним дзвіночком для всіх жителів Шотландії, більшість яких проголосувала за те, щоб залишитися в ЄС. Як відомо, на цьому тлі в Единбурзі почали готувати новий референдум про незалежність Шотландії, який може відбутися саме в розпал переговорів Лондона і Брюсселя про розрив відносин - у період з осені 2018-го по весну 2019-го. На цей час лише 26% жителів Шотландії підтримують ідею незалежності, а 46% кажуть, що проігнорують референдум. Ось чому для Стерджен дострокові вибори - не дуже приємний сюрприз від Мей. Шотландці голосуватимуть за вибори загального британського парламенту, і Лондон буде повною мірою використовувати вибори, щоб мінімізувати політичний вплив шотландських націоналістів. На цей час у Палаті громад депутати від Шотландської національної партії мають 56 мандатів, що дає їй право називатися третьою за величиною політичною партією країни. Тому дострокові вибори британського парламенту для прибічників Стерджен стануть новим випробуванням на шляху до референдуму, який може покласти край багатовіковій британській єдності.
Нова передвиборна кампанія лише додала турбулентності в політичне життя Британських островів, яке й без того вирує останніми роками. І хоча далеко не всі британці вважають, що такий крок виправданий, після референдуму про Brexit, який став поразкою як для консерваторів, так і для лейбористів Британії, сьогодні, мабуть, немає іншого виходу, щоб повернути впевненість у владні коридори Лондона.