Саміт «великої вісімки» у Генуї дав чітку картину щодо намірів США розвивати національну систему ПРО. Приблизно за місяць до зустрічі в Генуї з Вашингтона для американських дипломатичних представництв було направлено 24-сторінкову інструкцію, у якій йшлося про те, що «Вашингтон планує порушити умови договору з ПРО 1972 року вже протягом декількох наступних місяців». У інструкції США чітко заявляють: НПРО буде створюватися комплексно — на землі, на суші і на морі. Тому для лідерів країн «великої вісімки» не була несподіваною принципова і незмінна позиція США з цього питання. Водночас нові військово-політичні реалії, створювані республіканським президентом США Джорджем Бушем, мають безпосереднє відношення до України.
У контексті реалізації програми НПРО нинішній курс зовнішньої політики США проглядається досить цілісно — він не знаходить принципових протиріч серед основних гравців, на військовому зовнішньополітичному полі. Хоча, за оцінками деяких експертів, за іншими питаннями спостерігаються розбіжності між двома найближчими радниками президента — держсекретарем Коліном Пауеллом і міністром оборони Дональдом Рамсфелдом. Якщо держсекретар представляє ліберальне крило істеблішменту, обстоюючи пріоритет санкцій у боротьбі із Саддамом Хусейном, а також ведучи мову про можливість домовитися з Північною Кореєю і необхідність акценту на відносинах із Росією, то консервативно налаштований міністр оборони відстоює протилежну точку зору щодо поведінки США на міжнародній арені. Корені його підходу ідуть ще до часів президентства Рональда Рейгана, до його прагматичної політики, заснованої на чітко сформульованих інтересах США і готовності відмовитися від дипломатичних двозначностей.
Важливо також відзначити, що в самій Америці дискусії з НПРО теж обіцяють бути досить гарячими. Усередині країни демократична більшість у сенаті активно протистоїть створенню космічного щита з непомірною вартістю в мільярди доларів. Лише останні випробування, які сталися 15 липня цього року, апелюють демократи до громадськості, обійшлося американським платникам податків у 100 млн. дол., а таких пусків будуть десятки, якщо не сотні, перш ніж НПРО стане суцільним. Так, Карл Левін, старший представник демократичної партії в сенатському комітеті по збройних силах, вважає, що нинішня республіканська адміністрація просто не звертає уваги на проблеми, породжувані ПРО: вона помічає лише наявність загрози. Але ж є значно більш чреваті небезпекою загрози, на боротьбу з якими ресурси не виділяються. Джон Айзекс, президент ради за придатний для життя світ (група активістів боротьби за нерозповсюдження ядерної зброї), вважає, що адміністрація Буша нерозумно ставить безпеку Америки від ядерних загроз у залежність від дорогої системи протиракетної оборони, ефективність якої ніким не доведена. На його думку, президенту США варто зосередитися на мінімізації безпосередніх ядерних загроз, а для цього варто скоротити російський ядерний арсенал, забезпечити схоронність надлишкових ядерних матеріалів у колишньому СРСР і переконати Північну Корею покласти край своїй програмі розробки ракет великої дальності.
Нова ж адміністрація вже протягом найближчих чотирьох років збирається створити багаторівневий щит, а саме ракети, що запускаються із земної поверхні та кораблів, а також лазери, установлювані на літаках. Нова адміністрація в найближчі 14 місяців планує проведення в цілому 17 випробувань, 10 із яких торкнуться систем наземного базування НПРО і 7 — морського.
Перший крок у цьому напрямі буде зроблено вже в серпні нинішнього року, коли намічається закласти випробувальний полігон на Алясці, у форті Крілі під Фербенксом. Там буде розміщено п’ять ракет-перехоплювачів. Одночасно модернізується радарна установка «Кобра Дейн» на острові Шемія, що входить у систему Алеутських островів. Міністр оборони США Дональд Рамсфелд при цьому заявив, що будівельні роботи на Алясці призведуть до порушення Договору з ПРО цього року, перші випробування НПРО намічені на кінець нинішнього — початок наступного року. За попередньою інформацією, на ці цілі виділено понад 8 млрд. дол. Хоча, за оцінками деяких військових спеціалістів, роботи в напрямі розгортання системи НПРО можуть досить тривалий час і не суперечити договору від 1972 року. Так, останнім допускається розгортання до 15 пускових установок-протиракет на вже існуючих і додатково узгоджених полігонах ПРО. Вашингтон же цей бар’єр до 2004 року не збирається переходити, а будівництво полігону з великими обмовками також може суперечити договору.
Україна. Активні публічні дискусії з цього питання в Україні поки ще не ведуться, хоча слід зазначити виникнення деяких викликів для національної безпеки нашої країни, пов’язаних із планами США розгорнути НПРО. Насамперед слід зазначити, що договір з ПРО 1972 року забезпечує важливу стратегічну стабільність у світі, хоча складався він в абсолютно інших геополітичних реаліях. Для України, що є учасником цього договору, принципово важливо зберегти таку стабільність. Однак варто усвідомлювати те, що за останні двадцять років суттєво змінилася ситуація у світі, і внесення відповідних корективів у ефективний у минулому механізм стримування ядерної агресії є кроком логічним і неминучим. Для України дуже важливо залишатися активним учасником переговорного процесу в галузі модернізації Договору з ПРО 1972 року.
Переходячи до аргументів США, що використовуються в контексті проваджуваної ними політики стосовно розгортання НПРО (можливість нанесення «країнами, що викликають побоювання» ракетного удару по території США), хотілося б підкреслити ось що. Коли говорити про близькість до країн, які США ідентифікують як «країни-ізгої», від яких покликані забезпечити захист різноманітні системи протиракетних оборон, то тут СНД варто висунути на перший план. Саме південним кордонам країн СНД теоретично можуть загрожувати радикальні режими «країн-ізгоїв», оскільки вони знаходяться у критичній до них географічній близькості. Країни Європи дещо далі від цього регіону, а США — зовсім на іншому кінці світу. Можливість випадкового запуску ракет по території, скажімо, України, об’єктивно існують, і скидати її з рахунків не можна. Це з одного боку. З іншого, на питання реалізації НПРО Україні можна поглянути під іншим ракурсом. Одна з головних умов Росії, висунутих стосовно США, — це вирішення проблем, пов’язаних зі схваленням американською владою ряду важливих міжнародних угод у сфері скорочення стратегічних наступальних озброєнь. На недавньому саміті «великої вісімки» у Генуї американський і російський президенти виступили з ініціативою односторонніх скорочень ядерних потенціалів до одного рівня (кожний до півтори тисячі одиниць). Без’ядерній Україні може бути вигідним зменшення напруженості між двома державами, пов’язаної з врегулюванням питання про стратегічні наступальні озброєння. Позитивним є також те, що країни продовжуватимуть зменшувати свій військовий ядерний потенціал. Виходячи з вищезгаданих аргументів, варто підкреслити важливість збереження української позиції в питанні НПРО, котра полягає ось у чому: Україна згодна, що модернізація Договору з ПРО 1972 року є логічною.
Водночас, Росія може вдатися до так званого комплекту асиметричних заходів. Стрижнем його стане розгортання міжконтинентальних балістичних ракет із розділюваними головними частинами індивідуального наведення. Обігрується також нова політична ініціатива, суть якої зводиться до того, щоб п’ять ядерних держав — постійних членів Ради Безпеки ООН (РФ, США, Великобританію, Китай і Францію) посадити за стіл переговорів щодо стратегічної стабільності. Головна мета — внести скорочення ядерних боєзарядів: для Росії — до 4 тисяч. Слід зазначити складність сприйняття військовими і навіть деякими політичними колами Росії зміну позиції президента Володимира Путіна, що стало очевидним під час зустрічі «великої вісімки» у Генуї. По суті справи, Путін у Генуї заявив, що переходу з боку Росії до часів холодної війни очікувати не слід. Його позиція недвозначно дає зрозуміти, що Росія готова йти в сфері стратегічної стабільності на пропозиції США, хоча незнайома з ними навіть загалом.
Країни ЄС. Позиція країн — членів Європейського Союзу щодо планів США з реалізації НПРО досить стримана, і з усього відчувається, що більшість із них ще остаточно не визначилися в цьому питанні. Критично-нашорошена позиція характеризує поведінку, наприклад, Франції та Німеччини, чиї лідери в Договорі з ПРО 1972 року бачать основу стратегічної рівноваги у світі. Подібні висловлювання європейців, судячи з усього, означають фактичне дистанціювання від ініціативи нинішньої вашингтонської адміністрації, котра прагне переглянути своє ставлення до даного документа. Можна припустити, що європейці очікують відповідь із Капітолійського пагорба, який визначив би їхнє місце в новій системі американських геополітичних координат і викристалізував погляди американських військових на місце Європи в проекті американської НПРО.
З огляду на важливість розпочатої американцями дискусії з обговорення наступальних і оборонних систем у контексті створення НПРО, і збереження при цьому контролю над ядерними озброєннями (що передбачається договорами СНО-1 і СНО-2), Україні, на наш погляд, необхідно продовжувати розпочатий зі США діалог з цих питань. Виходячи зі своїх власних національних інтересів, варто шукати реальну альтернативу застарілому Договору з ПРО 1972 року.