UA / RU
Підтримати ZN.ua

В Індії вирішили відмовитися від крайнощів

Результати виборів в Індії були, з одного боку, несподіваними, а з іншого — у чомусь цілком передбачуваними...

Автор: Олексій Коваль

Результати виборів в Індії були, з одного боку, несподіваними, а з іншого — у чомусь цілком передбачуваними. Доки тривав підрахунок сотень мільйонів бюлетенів (в Індії право голосу мають понад 700 млн. громадян), преса вгадувала, якій із партій дістанеться більшість. Екзит-поли пророкували: її не здобуде жоден із найбільших індійських політичних блоків — ні правлячий Об’єднаний прогресивний альянс, ні Національно-демократичний фронт. Індійський національний конгрес, який є кістяком альянсу, останнього разу здобував більшість у парламенті чверть століття тому. А їхні опоненти з індуїстської партії Бхаратія Джаната (БДП), котрі програли вибори 2004 року, до нинішнього голосування прийшли в іще гіршій формі і, здавалося, втрачають контроль над учасниками Фронту. Протягом останніх п’яти років відсутність стабільної більшості в парламенті змушувала нинішній уряд Манмохана Сінгха — висуванця від Індійського національного конгресу, діяти багато в чому обережно, йти на угоди з лівими партіями, комуністами. Однак ця спритність і обачність дозволила протриматися кабінету Сінгха весь призначений строк. Країна стабільно розвивалася, попри напружену обстановку в регіоні і глобальну фінансову кризу. Ці чинники і прагнення електорату до збереження стабільності виявилися вирішальними.

Нинішні вибори — 15-ті за всю історію незалежної Індії. У минулому завжди знаходилися ті, хто пророкував, що до наступних виборів країна не доживе. За своєю строкатістю, різноманітністю і масовістю індійські вибори — унікальне явище в демократичному світі. Через чисельність населення голосування триває понад місяць, вибори проходять у штатах країни по черзі щоразу в неділю, і тільки після останнього кола голосування стають відомі результати в національному масштабі. Цього разу вирішальним днем стало 16 травня.

Правляча коаліція — Об’єднаний прогресивний альянс — здобула відразу 262 із 543 мандатів, із них 206 — в Індійського національного конгресу. Опозиційний Національний демократичний фронт, у якому головну роль відіграє індуїстська Партія Бхаратія Джаната, на думку багатьох, націоналістична, здобула 158 голосів. 76 голосів у блоку «Третя сила» — комуністів із партіями регіональної та кастової орієнтації, котрі кинули партіям-важковаговикам виклик, але зазнали невдачі.

Однак саме на них експерти рекомендують звернути пильну увагу в майбутньому. Якщо дві найбільші політичні сили — Конгрес і БДП — проявлять слабкість, не зможуть консолідуватися і запропонувати громадянам новий шлях, «Третя сила» цілком здатна в майбутньому перекроїти політичну карту Індії, зваливши з п’єдесталу влади колишні еліти, котрі забули про простого індійця в гонитві за масштабними досягненнями. Ось чому нинішні вибори є унікальними. Після них строката політична картина Індії набула стрункості, деякі аналітики говорять навіть про «гармонійність». Це враження лише посилює та обставина, що нинішній кабінет отримав мандат на наступний п’ятирічний строк. Цього не зміг зробити жоден із трьох попередніх, кожен із яких сходив з політичної арени після першого строку. Але якщо останні вибори 2004 року були своєрідним протестом виборців проти політики кабінету Бхаратія Джаната і авансом Національному конгресу, сьогодні його перемога цілком заслужена.

Багато хто каже, що вибори в Індії були змаганнями непересічних особистостей. Можна навіть сказати, битвою політичних важковаговиків. Альянс в очах виборців асоціювався з особою нинішнього прем’єра Манмохана Сінгха. Саме йому слід віддати належне за стабільний розвиток країни в минулі роки, з ним же пов’язують надії на майбутнє. Багато людей дивуються, як ця інтелігентна і зовні благодушна людина вижила в жорстких баталіях на індійській політичній арені. Досить сказати, що він перший прем’єр-міністр не індус. Він — сикх, виходець із племені воїнів. Однак це той випадок, коли його сила в його слабості. Його рецептами як економіста Індія скористалася наприкінці 90-х — для того щоб, поступово відкриваючись для іншого світу економічно, залишатися одночасно захисницею інтересів для своїх громадян і національного виробника. Країна звикла жити в умовах, коли ВВП зростав темпами понад 8% на рік, і сьогодні, попри кризу, Індія, поряд із Китаєм, може продемонструвати економічне зростання на рівні 5%. Уже цього було цілком достатньо, щоб серйозно подумати, за кого віддати свій голос.

Водночас Індійський національний конгрес перед виборами зміг залучити на свій бік дві різношерсті, але дуже чисельні верстви населення. Насамперед ідеться про селянство. Конгрес запропонував цілу програму підтримки бідних — дешеві кредити, можливість розширювати свої господарства і земельні наділи, послаблення в оподаткуванні. Селянство, природно, проголосувало за Індійський національний конгрес: виявилося, що економічний інтерес значно важливіший у даному разі, ніж конфесійний і етнічний. Саме так ІНК і вибив ґрунт з-під ніг комуністів і БДП, котрі за старою звичкою побудували стратегію на критиці дій уряду не по суті, а виходячи зі своїх програмних гасел та передвиборних настанов. Крім того, Конгрес підтримав середній клас: не лише бізнесмени, котрі виграли від реформ, а й державні чиновники.

Сьогодні Індійський національний конгрес уже не той, що був п’ять років тому. Зі слабкої, інтелектуально хирлявої партії він поступово перетворюється на нову динамічну силу, котра намагається скинути з себе ярлик зарозумілості, елітарності, стати ближчою до народу. Деякі експерти пророкують, що 75-річний Сінгх може піти з поста прем’єра ще до закінчення п’ятирічного строку.

Йому в спину, в доброму сенсі, дихає молодий політик — 38-річний Рахул Ганді. Він — правнук, онук і син прем’єр-міністрів, і, певне, йому теж на роду написано очолити уряд Індії. Але це станеться, можливо, вже в ході наступних виборів, а поки що йому дається гарний шанс за відносно сприятливих умов скласти іспит на політичну зрілість. Перший тест він уже витримав під час нинішньої кампанії. Саме його зусиллями конгрес здобув більшість голосів у найбільш густонаселеному штаті країни Уттар-Прадеш. На думку спостерігачів, для початку Ганді міг би претендувати на пост міністра освіти. Принаймні Сінгх уже заявив, що хотів би бачити його в складі нового кабінету.

У родині Ганді є ще й запасний варіант — сестра Рахула Пріянка Ганді. Дехто вже сьогодні бачить у ній втілення індійської «залізної леді» Індіри Ганді. У будь-якому разі, повернення сім’ї Ганді на політичну арену Індії може стати ще одним результатом минулих виборів, тим більше що обидва її представники мають великий авторитет у індійців, особливо в молоді.

«Велика влада — велика відповідальність» — так відреагувала одна з індійських газет на результати виборів. Переможці, втім, вважають результати голосування своєрідним карт-бланшем на продовження початих раніше реформ. Реформ, які, судячи з усього, будуть проведені всередині країни, бо саме там зосереджені головні проблеми й виклики.

Втім, раніше задля таких змін Індія була готова на ізоляцію в зовнішній політиці. Сьогодні це проявилося хоча б у тому, що Делі пасивно спостерігав, як на Шрі-Ланці влада країни завершила ліквідацію сепаратистів із руху «Тигри визволення Таміл-Ілама». Дата закінчення 30-річного конфлікту фактично збіглася з датою закінчення індійських виборів. На південь Індостану повалили тамільські біженці. Але навіть це не змусило Індію втрутитися. Річ у тім, що нинішній прем’єр Манмохан Сінгх у своїх зовнішньополітичних уподобаннях орієнтується на Америку. Багато людей навіть жартують, що, крім неї, він узагалі нічого не бачить, а інші напрями зовнішньої політики залишає своїм підлеглим. От чому «багатовекторність» індійської зовнішньої політики — справа майбутнього, і всі відносини з рештою світу Індія будує виходячи із економічних чинників.

У цілому перспективи Індії на найближчі роки можна назвати вражаючими. І цей період буде для неї вирішальним. Індія опинилася на перехресті, коли небачена за силою криза сама дає країні глобальні можливості. Однак саме політична нестабільність може перекреслити зростання, а під сумнів його поставлять велика інфляція, безробіття, бідність населення, злочинність і корупція у вищих ешелонах влади. Це ті основні проблеми, над якими новому кабінету доведеться добряче попрацювати.