Дмитро МАРКОВ, посол України в Ізраїлі:
Ситуація на Близькому Сході вибухонебезпечна вже півтора року, з вересня 2000-го. Весь цей період ситуація розвивалася, не затухаючи, по спіралі: невдача на дипломатичному фронті — серія терористичних актів — реальні бойові дії — новий виток протистояння. Сьогодні настав новий етап загострення обстановки, коли протистояння межує з реальною війною.
Зараз точаться бойові дії невисокої інтенсивності. Але лік убитим йде на десятки, пораненим — на сотні. Наростає хвиля ненависті, хвиля терору. Відтак, за наявною у нас інформацією, за останні півтора року країну вже залишило близько двохсот тисяч чоловік. Причому, за нашими оцінками, потенціал конфлікту не вичерпано: триває радикалізація суспільства як в Ізраїлі, так і в Палестині.
Найсумніше полягає в тому, що міжнародне співтовариство, у тому числі й «четвірка», яка веде основні переговори (Сполучені Штати, Європейський Союз, ООН і Росія), не можуть поєднати припинення військових дій із початком дій дипломатичних.
Що стосується України, то ми вже неодноразово пропонували свої добрі послуги, у тому числі й наприкінці минулого року, коли в нашій країні перебував заступник прем’єр-міністра, міністр закордонних справ Ізраїлю Шимон Перес. Українська ініціатива у жодному разі не заміняє зусиль міжнародного співтовариства, «четвірки», інших країн. Навпаки, вона намагається їх доповнити пошуком шляхів, що допомогли б зблизити людей, які впливають на громадську думку, — учених, політиків — і тим самим усунути елемент, який лежить в основі всього конфлікту, — відсутність довіри.
Власне самі ініціативи полягають у проведенні серії так званих мозкових штурмів на рівні не діючих політиків, а людей, котрі активно впливають на громадськість у різних країнах, задля розробки програми такого зближення двох сторін. І ми готові надати територію України для проведення таких «мозкових штурмів».
Посольство України в Ізраїлі та МЗС України вже неодноразово давали свої рекомендації з безпеки українським громадянам, котрі лаштуються в Ізраїль. Головні з них такі. По-перше, слід уникати відвідання палестинських територій, де точаться тяжкі бої і щодня гинуть люди. По-друге, не слід брати участь у масових заходах — демонстраціях, мітингах. Крім того, необхідно уникати відвідання місць масового скупчення людей — базарів, кафе, ресторанів тощо. На жаль, саме тут найчастіше палестинські терористи-самогубці проводять терористичні акти.
Віктор НАГАЙЧУК, повноважний представник України на Близькому Сході: Нинішня ситуація в регіоні, насамперед у зоні ізраїльсько-палестинського протистояння, вкрай критична. Конфлікт досяг межі no return point. Інакше кажучи, межі, за якою починаються необоротні процеси, коли неможливо повернутися до вихідної точки. Наразі — відновити мирний процес.
Що найтривожніше, на наш погляд? По-перше, те, що рівень довіри між двома сторонами впав майже до нульової позначки. Причому, на жаль, це характеризує не лише взаємини між керівництвом Ізраїлю та Палестини, а й між рядовими громадянами. Недовіра, ворожість, антагонізм зараз дуже вкоріняються. По-друге, я відзначив би неготовність обох сторін до якихось поступок. Все це ускладнює вихід із глухого кута.
На жаль, події починають розвиватися за власним сценарієм. Вони з великими труднощами піддаються сякому-такому контролю і набувають власної логіки. Цей сценарій — зловісний: із палестинського боку здійснюється терористичний акт, ізраїльська армія завдає удару у відповідь, потім — «акт відплати» з боку палестинців тощо. Спіраль розкручується, і все це доводить до відчаю. І не лише конфліктуючі сторони, а й міжнародну громадськість.
Ми знаємо, що, попри всі зусилля ООН, Сполучених Штатів, домогтися якихось істотних зрушень не вдається. Однак ми не повинні втрачати надію і мусимо продовжувати робити все для розблокування конфлікту. Цього, як мені здається, можна домогтися лише шляхом тісної координації зусиль міжнародного співтовариства. При цьому тиск — політичний, дипломатичний — слід чинити на обидві сторони. Сторони повинні усвідомити: нинішня ситуація нетерпима для міжнародного співтовариства, оскільки загрожує перерости у великомасштабну війну в регіоні. Вона детонує обстановку в регіоні в цілому.
З огляду на цю загрозу, Рада безпеки ООН після тривалої перерви ухвалила дві резолюції щодо ситуації на Близькому Сході. На жаль, вони поки що залишаються на папері. Ми вважаємо, що ООН не повинна зупинятися на цьому, вона мусить-таки домогтися виконання своєї останньої резолюції, у якій містяться конкретні вимоги до обох сторін.
Я гадаю, що зараз дуже багато важить координація зусиль «четвірки», її учасники повинні домовитися про спільні дії і спільно чинити тиск, використовуючи всі можливі канали і допомогу інших зацікавлених сторін. Таких, наприклад, як Україна.
Українська дипломатія історично, об’єктивно має обмеженіші можливості, ніж США, Росія та Європейський Союз. При цьому ми маємо і певні переваги. Вони полягають у тому, що ми не обтяжені політичними амбіціями, нас Ізраїль і арабські країни не розглядають як велику державу, що керується своїми закулісними інтересами в цьому регіоні. Ми зберігаємо репутацію неупередженої країни, яка проводить прозору політику.
Що ми можемо робити? По-перше, використовуємо наші двосторонні контакти з обома сторонами — палестинцями й ізраїльтянами. Продовжуємо активно працювати в ООН. Крім того, залишаються в силі наші попередні пропозиції. Одна з них полягала в тому, аби провести на території України черговий раунд переговорів, консультацій і т.д. Ми офіційно запропонували сторонам конфлікту свої послуги, а ізраїльтяни та палестинці з вдячністю їх прийняли.
По-друге, це проведення міжнародних конференцій, «круглих столів» з участю ізраїльтян, палестинців, усіх зацікавлених сторін. Йдеться про неформальне обговорення ситуації на Близькому Сході, з тим щоб генерувати нові ідеї, сприяти поновленню довіри між сторонами.
Ми зараз не збираємося пропонувати щось нове. У нинішній ситуації головне — проявити політичну волю і реалізувати вже запропоноване, адже раніше обидві сторони прийняли кілька планів, підтриманих міжнародним співтовариством. І в цій ситуації неприпустимі якісь додаткові попередні умови.
На жаль, останнім часом їх постійно висуває ізраїльська сторона. Якщо продовжувати в тому ж дусі, то ми ніколи не вийдемо з цього глухого кута. Це абсолютно очевидно. Сьогодні необхідно сідати за стіл переговорів і домовлятися про припинення вогню без якихось попередніх умов. При цьому ми переконані, так само, як і ООН, що не можна вирішувати проблеми безпеки окремо від політичних аспектів. Ці питання повинні обговорюватися в комплексі.