Кінець літа для політиків будь-якої країни — це пора відпусток, для китайських керівників пора відпусток — це політика. На відпочинок усі вони з’їжджаються на один із курортів, розташований за 200 кілометрів на схід від столиці. Колишнє рибальське селище Бейдайхе сьогодні забудовано фешенебельними віллами, на яких державна еліта країни наприкінці літа загоряє, купається, співає караоке і проводить неформальні консультації на животрепетні для громадян країни теми. Нинішнього року цей ритуал дотримано знову з китайською сталістю. Щоправда, сьогодні до консультацій у Бейдайхе прикуто увагу усього світу, адже на березі Бохайської затоки до кінця серпня мають бути прийняті рішення, що визначать майбутнє найбільшої нації світу на довгі роки.
Традиції в Китаї завжди мали чимале значення в житті народу. Пошана до можновладців тут виховується з малих років і особливо заохочується як чеснота. Коли наприкінці липня на відкритому для будь-якого туриста пляжі в Бейдайхе протягнули тонку мотузочку з ієрогліфічним написом «тільки для офіційних осіб», для кожного відпочиваючого стало зрозуміло: за цією перепоною інший світ, куди їм вхід заборонений. «Заборонне місто» для обраних. І не треба виставляти кордони охорони і городити високі стіни. Тонка мотузочка з ієрогліфами, щось на кшталт «Великої китайської стіни», і жоден китаєць не опиниться по той бік без запрошення. Хоча сьогодні багато хто хотів би хоч на мить зазирнути за цю незриму грань, опинитися в курсі того, про що говорять, сперечаються і думають нинішні володарі Піднебесної.
Назустріч з’їзду!
Особливий інтерес до «пляжних» консультацій китайських політиків пов’язаний із тим, що восени відбудеться XVI-й з’їзд компартії Китаю. Партійний форум, який проходить раз на п’ять років, завжди є визначною подією в житті країни. Проте нинішнього року він знаменує початок небувалої за масштабами в історії нового Китаю кадрової чистки в лавах вищого китайського керівництва. Офіційна китайська преса називає цей процес зміною поколінь. Нинішній голова КНР і одночасно лідер китайських комуністів Цзян Цземінь лідер «третього покоління» китайських керівників («першим» керував «великий керманич» Мао Цзедун, «другим» — «патріарх китайських реформ» Ден Сяопін) має передати найвищий партійний пост, а пізніше — і державний у руки молодого покоління. Лідером когорти «молодих» китайських комуністів «патріарх Ден» ще на початку 90-х офіційно призначив нинішнього заступника голови КНР Ху Цзіньтао. Хоча йому вже 58, але він вважається молодим серед членів нинішнього політбюро ЦК КПК, де п’ятьом із семи членів уже за 70. Відповідно до правила, яке практикувалося ще за Ден Сяопіна, і прийнятого китайським істеблішментом у ході XV-го з’їзду компартії 1997 року, після сьомого десятка керівник не повинен претендувати на продовження своєї політичної кар’єри (пенсійний вік установлено також для нижчої і середньої ланки партійних і державних керівників.) Сам Ден Сяопін, котрий переміг соратників Мао в тривалій боротьбі за владу і добровільно відійшов від «кормила», вирішив, що для Китаю краще, коли він сам визначить собі наступника. Ним став керівник із Шанхая Цзян Цземінь. Хоча усі пророкували, що наступником стане колишній тоді глава Держради Лі Пен. (Пізніше практику Ден Сяопіна використав Борис Єльцин, назвавши своїм наступником Володимира Путіна.) Однак «патріарх Ден» виявився навіть більш прозірливим і вказав ще й на Ху Цзіньтао, визначивши спадкоємність на «два покоління» уперед. Згадувана вище традиційність, повага не лише до начальника, а й до старшого, не дозволяють Цзян Цземіню не виконати заповіти Дена. Відставка Цзяна з поста генерального секретаря ЦК КПК буде відповідно сигналом і для двох інших членів нинішнього політбюро компартії — голови Всекитайських зборів народних представників (законодавчого органу Китаю) Лі Пена і голови Держради КНР (уряду країни) Чжу Жунцзи передати свої повноваження молодшим. Передбачається, що в ході сесії ВРНП наступної весни новим головою парламенту стане Лі Жуйхуань, котрий нещодавно побував із візитом у Києві, — голова Всекитайського комітету Народної політичної консультативної ради Китаю, а на чолі народного уряду цілком може опинитися Вень Цзябао, нині заступник прем’єра. На цьому ротація кадрів у цілому буде завершена і Цзян Цземінь наслідуватиме приклад Ден Сяопіна. Він напевне залишиться головою Центрального військового комітету КНР — тобто на посаді, що дозволить йому контролювати збройні сили країни.
Стара гвардія і «четверте покоління»
Складно собі уявити, що всі ці рокіровки були запрограмовані «патріархом Деном» відразу після трагічних подій на площі Тяньаньмень 1989 року. Швидше за все, не всі, а лише деякі. Річ у тім, що, попри проведену політику омолодження керівних кадрів, спеціально обумовлюється необхідність присутності у вищому ешелоні керівництва Китаю «невеликого числа старих, досвідчених революціонерів». Про міру впливу цієї групи серед експертів існують різноманітні думки. Офіційно не обіймаючи жодних посад і постів ветерани партії можуть скласти дуже солідну протекцію для політика навіть на найвищому посту. Так кажуть, що за діяльністю Ху Цзіньтао стежить старий соратник Дена — Сун Пін, який формально вже давно відійшов від справ. І не виключено, що саме «старі революціонери» напередодні майбутнього з’їзду повинні сказати своє вагоме слово з приводу того, чи готове «четверте покоління» узяти на себе відповідальність за модернізацію Китаю, за процес реформ у країні, за будівництво соціалізму з китайською специфікою. Ху Цзіньтао, що довгий час знаходився в тіні Цзян Цземіня, лише з минулого року почав більш-менш самостійно поводитися як на внутрішньополітичній, так і на міжнародній арені. Він уже побував у Росії, Європі та США із самостійними візитами, здійснив турне по Південно-Cхідній Азії, що більше нагадували оглядини. Причому Володимиру Путіну, Джорджу Бушу і цілому ряду європейських і азіатських політиків немовби пропонувалося оцінити «наступника». Цікаво, що візити ці геть ніяк не впливали на зростання популярності Ху Цзіньтао всередині країни. Лише одного разу цього року державне телебачення Китаю поставило повідомлення про візит заступника голови КНР раніше від репортажу про діяльність самого глави держави. Але на Заході на ці «дрібниці» завжди звертають увагу. У США та Європі вважають, що Ху Цзіньтао більшою мірою, аніж нинішні «керманичі» Китаю, сприйнятливий до демократичних ідей і відкритий для діалогу про якнайшвидшу трансформацію країни на основі ринкових відносин. У лютому минулого року під час візиту Джорджа Буша до Китаю американські дипломати зі шкіри дерлися, аби під будь-яким приводом організувати зустріч хазяїна Білого дому з майбутнім керівником Піднебесної, навіть у порушення протоколу. У результаті Ху Цзіньтао супроводжував Буша при відвіданні пекінського університету. Це побачення американський лідер використав, аби запросити Ху до США. Але за океаном китайський лідер тримався належно, ніяк особливо не підкреслюючи свої симпатії до Америки та її цінностей. Це трохи розчарувало американців. А через деякий час події в Китаї їх і зовсім стали тривожити. Дипломатичні відомства західних країн у Пекіні почали сигналізувати у свої «центри», що вивірений і на подив прозорий процес кадрової чистки вищих ешелонів влади в Китаї може бути відстрочений або взагалі скасований. Причиною такої стурбованості стало небажання офіційних органів КНР оголосити дату скликання партійного з’їзду. Зазвичай він проходить у середині вересня, проте з кінця липня в низці західних ЗМІ з’явилися припущення про те, що він може бути перенесений на жовтень, а то й на пізніший час. І нібито Цзян Цземінь вирішив залишитися на посту лідера партії.
«Третє покоління і «три представництва»
Якщо міряти часовими рамками, то епоха правління «третього» покоління китайських керівників виявилася дуже швидкоплинною. Цзянь Цземінь є головою КНР майже 10 років. За конституцією 1982 року він не може бути переобраний главою держави на третій строк. У наступному місяці йому виповниться 76 років, тоді як Ху Цзіньтао в грудні буде лише 60 і через десять років він зможе претендувати на продовження політичної кар’єри ще на п’ятирічку, якщо не в ролі голови КНР, то напевно в ролі генсека компартії. Може, ця обставина, а може, міркування іншого характеру підштовхнули Цзян Цземіня затіяти власну гру. Наприкінці минулого місяця журнал «Економіст», а також ряд інформагентств повідомили, що, за даними західних дипломатів у Пекіні, у політичних колах країни обговорювалося питання про те, що на майбутньому з’їзді партії нинішній генсек буде переобраний ще на один п’ятирічний строк. Ця ідея нібито не дуже сподобалася однопартійцям і породила дискусію, що триває нині за стінами розкішних вілл у Бейдайхе. Цією дискусією на Заході і пояснюють невизначеність у виборі дати початку XVI-го з’їзду КПК. Втім, навіть якщо з’їзд почнеться вчасно, кажуть експерти, обговорення питання про лідера триватиме аж до останнього дня, і рішення може виявитися несподіваним для усіх. Хай там як, а США вже дали зрозуміти, що не в захваті від китайських сюрпризів. Водночас очевидно, що Вашингтон жодним чином не може вплинути на розстановку політичних сил у Китаї, хоча, як показали минулі дні, може внести деяке сум’яття і ще більше заплутати.
Під час турне по Азії держсекретаря США Коліна Пауелла один із членів його делегації прохопився журналістам, що 25 жовтня на ранчо Джорджа Буша в Техасі відбудеться зустріч американського та китайського лідерів. Ця новина, лише через кілька днів підтверджена у Вашингтоні і Пекіні, стала приводом для найрізноманітніших припущень. Річ у тім, що 26 жовтня Цзян Цземінь уже повинен бути в Мехіко на саміті країн—членів організації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва. На думку ряду спостерігачів, Цзян Цземінь не постане перед Бушем «кривенькою качечкою» і тому поїде в Техас при усіх своїх нинішніх титулах і рангах (а отже, партійний з’їзд відкладається до листопада). З іншого боку, наявність або відсутність партійного титулу у Цзян Цземіня ніяк не позначиться на ході переговорів. Проте, на думку деяких експертів, якщо з’їзд КПК відбудеться до цього візиту і Цзян Цземінь добровільно залишить партійний пост, у Техасі його приймуть зовсім інакше. У цьому разі його прийматимуть гостинніше як одного з небагатьох політичних діячів КНР, які залишили свою посаду, оскільки це було визначено традиціями і законом. Якщо Цзян поїде вже не в ролі лідера партії, хазяїну Білого дому не доведеться розмовляти з ним із побоюванням усякий раз думаючи про те, як ті чи інші слова та дії вплинуть на розклад внутрішньополітичної боротьби в Китаї. Рішення з’їзду будуть доказом того, що дискусію про «зміну поколінь» у КНР завершено. Проте далеко не все свідчить на користь цього варіанта. Звертає на себе увагу, що у своїх виступах сам Цзян Цземінь акуратно уникав згадування про прийдешні зміни усередині владної еліти країни. Більше того, із кінця травня китайські ЗМІ активно стали пропагувати нову теорію про «три представництва». Це нова доктрина і філософія для компартії в умовах ринкових реформ. У ній, зокрема, йдеться про те, що в результаті економічного розвитку Китаю в країні виникли нові соціальні сили — приватні підприємці і бізнесмени. Завдання компартії на новому етапі «представляти» і їхні інтереси також. Ось чому Цзян Цземінь виступає за те, щоб і підприємців, які раніше вважалися «експлуататорами», можна було б приймати в лави компартії. Вивчення положень даної доктрини заохочується всіма засобами масової інформації Китаю і вважається важливим на всіх рівнях. Як сказав один із менеджерів китайської водогінної компанії у рекламі на китайському телебаченні: «Постачаючи воду в будинки тисяч чоловік ще швидше, ми втілюємо положення «трьох представництв». Однак відомо, що в лавах партії є досить серйозні сили, котрі виступають проти включення філософії «трьох представництв» у партійні документи. Адже навіть теорія Ден Сяопіна про «політику реформ і відкритість» була включена в партійний статут лише після смерті «патріарха».
Дракон розправляє крила
Поки незрозуміло, якою може бути кінцева конфігурація китайського керівництва, коли Цзян Цземінь усе ж переконає товаришів по партії, що «четверте» покоління ще не доросло до управління країною. Дійсно, втілення в життя теорії «трьох представництв», масштабні плани із освоєння цілинних земель на заході країни, подолання бідності в сільських регіонах, нарешті, боротьба з корупцією на всіх рівнях державного і партійного апарату — завдання для досвідчених політиків, які не зупиняться перед тим, щоб винести і найсуворіший вирок. Вони відчувають у собі сили не лише вести багатомільйонну націю в майбутнє, поєднувати марксизм-ленінізм з існуючою в Китаї практикою, а якщо треба — повернути річки півдня на північ країни і так далі. Багато хто вважає, що Ху Цзіньтао не має повноважень, а головне харизми для здійснення цих корінних перетворень. І Цзян наполягає, що продовжувати розпочату справу мусить саме він, залишившись начолі китайських комуністів. У цьому разі він передасть Ху Цзіньтао пост голови КНР, котрий у цих обставинах (як це вже було одного разу у Китаї) матиме обмежений вплив на внутрішньополітичні процеси. Проте може бути й так, що Цзян Цземінь піде ще далі, намагаючись самостійно визначити собі наступника. Західні журналісти, котрі старанно відстежують кожний жест, вчинок або незвичну заяву китайських лідерів, що виходять за рамки визначеного нормами протоколу, звернули увагу, що в жовтні минулого року, коли президент США Джордж Буш був у Шанхаї на саміті АТЕС, американська сторона також хотіла влаштувати зустріч американського лідера з Ху Цзіньтао. Проте заступника голови, певне з протокольних міркувань, на саміті АТЕС не було. Зате перед початком саміту Цзян визнав за необхідне несподівано для всіх представити Бушу свого вірного помічника Цзен Цінхуна. Цей керівник організаційного відділу ЦК КПК, кандидат у члени політбюро ЦК партії лише на три роки старший за Ху Цзіньтао. І на цей несподіваний хід відразу ж усі звернули увагу: адже формально китайський лідер міг не знайомити Буша з цим чиновником, котрий у партійній ієрархії посідає далеко не перше місце. Втім, про те, якими причинами керувався Цзян Цземінь, відомо лише самому китайському лідеру. Кажуть, що на з’їзді партії Цзена рекомендуватимуть у політбюро, і, можливо, запропонують обійняти якусь високу партійну посаду. Все інше поки — таємниця за сімома печатками, але нічого визначеного пророкувати зараз неможливо.
Цікаво, що всі ці хитросплетіння ніяк не впливають на стабільність і спокій у Піднебесній. Та й мільярду простих китайців у принципі все одно, хто ж насправді гідний обійняти найвищий державний пост. Для них головне, щоб політика партії та уряду, спрямована на підвищення життєвого рівня і добробуту громадян, залишалася непорушною. А цей курс у Бейдайхе не заперечує ніхто.