Стаття, отримана редакцією, на прохання автора публікується під псевдонімом. Автор у минулому обіймав відповідальні посади в системі газової промисловості, Міністерства природних ресурсів і екології РФ.
19 серпня представники «Газпрому» на одній з онлайн-конференцій зробили досить примітну заяву про необхідність засекречувати частину робіт за проєктом «Північний потік-2». Мовляв, проєкт зазнає тиску, тому виникає необхідність запровадити обмеження на надання публічної інформації. Однак насправді за цією заявою стоїть спроба замовчувати інформацію, якої вимагають екологи. «Газпрому» є що приховувати. Більш прискіпливий аналіз публічно наданих і широко розрекламованих документів екологічного характеру з позитивними висновками щодо проєкту показує наявність білих плям і породжує запитання. Частина з них стосується й експлуатованого з 2011 року «Північного потоку». От про одну з таких білих плям і піде мова.
Екологія Балтики
Спочатку не про труби, а про море. Балтійське море являє собою акваторію, яка глибоко вдається в материк і пов’язана зі Світовим океаном лише вузькими протоками. Такі моря називаються внутрішніми. Водообмін зі Світовим океаном здійснюється через вузькі та мілкі протоки Скагеррак і Каттегат, що з’єднують Балтику з Північним морем. Він дуже й дуже повільний. Повне відновлення води відбувається за 30–50 років. А кисень, необхідний для життя в глибинній частині Балтійського моря, приходить саме з атлантичними водами відкритого Північного моря.
Основна екологічна проблема Балтійського моря — надходження стоків вод промислового, аграрного та побутового характеру, внаслідок чого органічні речовини не переробляються повністю в морському середовищі. Через дефіцит кисню вони починають розкладатися з виділенням тепла та сірководню, який згубний для морської флори й фауни. Сірководневі зони вже зайняли дно найбільших западин Балтійського моря — Борнгольмської, Готландської та Гданської та продовжують розширюватися. Ці фактори зумовлюють надзвичайну чутливість Балтійського моря до антропогенного впливу.
Недарма екологи практично всіх країн Балтійського регіону неодноразово заявляли про необхідність заборонити будівництво газопроводів «Північний потік» і «Північний потік-2». За заявами компаній — операторів газопроводів, розташованих зовсім не в морській країні Швейцарії, у проєктній документації докладно перелічено всі найважливіші екологічні ризики: вплив на екологію шумів від роботи газопроводів, вплив будівництва на міграцію риб і птахів, на природний рух мулу тощо. Ця інформація доступна на офіційних сайтах компаній-операторів. Але характер та особливості подачі цієї інформації, а також знання деяких особливостей роботи системи «Газпрому» не вселяють упевненості в її повноті. Ви ніде не знайдете оцінки теплового впливу газопроводу на сірководневі зони Балтійського моря. А вона досить важлива, особливо в контексті тематики глобального потепління в частині впливу на нього антропогенних факторів.
Спостереження вчених показали, що за останні десять років температура води в Балтиці піднімається втричі швидше порівняно із середніми показниками Світового океану. Учені б’ють на сполох: розмір безкисневих зон у Балтійському морі за останні сто років зріс удесятеро. Рекордний стрибок температури води влітку 2018 року до 27°С убив морських зірок та інших чутливих мешканців моря. Це був саме той рік, коли «Газпром» пафосно рапортував про надзавантаження «Північного потоку» — споживачам у Європі було доставлено 58,8 млрд кубометрів природного газу, завантаження газопроводу сягнуло 107% номінальної потужності.
Трохи матчастини
Підводні газопроводи «потоків» експлуатуються під надвисоким робочим тиском — 220 атмосфер. Водночас сухопутні газопроводи-відводи від них на території Німеччини (OPAL, NEL, EUGAL) працюють під тиском не вище за 100 атмосфер. Тому перед подачею газу в них передбачається зниження тиску газового потоку — так зване дроселювання. Хоча тиск у потоці газу природно знижується при транспортуванні в трубопроводі, проте на виході з морської труби він вищий, ніж робочий у сухопутному газопроводі. Процес дроселювання пов’язаний зі зміною температури газового потоку та супроводжується інтенсивним поглинанням тепла. Щоб не сталося обмерзання трубопроводів і арматури, утворення в них газогідратних відкладень, газ перед дроселюванням підігрівають до необхідної температури, яка визначається розрахунковим чином залежно від параметрів газу. Для цього проєктом передбачено спеціальну котельню.
На фото 1 приймального термінала наявного газопроводу «Північний потік» котельню позначено червоним контуром. Вона виробляє тепло для підігрівачів газу, позначених жовтим контуром.
Шлях газового потоку через Балтику від російського термінала в бухті Портовій до німецького в Грайфсвальді займає близько 12 днів. Отже, температура газу в газопроводі визначається температурою води на глибині залягання газопроводу. Це істотний момент.
Приймальний термінал у Грайфсвальді розробляла група авторитетних німецьких фахівців із величезним досвідом проєктування унікальних промислових об’єктів. Вони просто не могли не врахувати тих моментів, про які йтиметься нижче. Розрахунки потужності котельні, необхідної для підігріву газу, вони явно виконували на підставі виданих їм замовником вихідних даних наукових досліджень і матеріалів інженерних дослідів, консолідованих і затверджених у належному порядку. Згідно з проєктом, у котельні встановлено три котли потужністю не менш як 18–20 МВт, як це зображено на фото 2.
Один такий котел може забезпечити теплом середньостатистичний мікрорайон міста. Котли працюють у каскаді, тобто їхнє включення здійснюється автоматично залежно від потреби в тепловій енергії.
А тепер варто звернути увагу на проєктний вигляд котельні, зображений на рисунку, щоб порівняти з тим, що є на фото 3 — супутниковому знімку Google maps.
Як можна побачити, до будівлі котельні раптом виявилася прибудованою ще одна, не передбачена проєктом споруда (позначена синім контуром). Будь-який фахівець у цій галузі при першому ж погляді скаже, що це — газотурбінна установка. Але в проєкті вона відсутня, не була передбачена. Згідно із супутниковими знімками, її будівництво розпочалося 2012 року, хоча сам газопровід «Північний потік» офіційно запрацював 8 листопада 2011-го. Чому раптом довелося до котельні добудовувати турбіну, не передбачену проєктом?
Пояснення тут може бути тільки одне: насправді тепла, необхідного для підігріву газу, треба було на порядок менше, ніж було передбачено за проєктом. Причому настільки менше, що це виявилося нижче порога мінімально можливої потужності котельні. Виникла небезпечна ситуація: при настільки малому навантаженні котельня просто не ввімкнеться, а газ не буде підігрітий до необхідної температури, що спричинить виникнення аварійних ситуацій через обмерзання трубопроводів і арматури та ризик появи газогідратних відкладень у внутрішньотрубних порожнинах.
Тому й довелося добудовувати газотурбінну установку з котлом-утилізатором. Котел-утилізатор газотурбінної установки підключили до нагрівального контуру котельні як перший (малопотужний) котел. Цим і пояснюється сусідство газотурбінної установки з котельнею. У цій схемі підігрів теплоносія для теплових навантажень, нижчих за проєктні, здійснюється котлом-утилізатором, а зі зростанням навантаження включається котельня.
Термобомба на дні Балтики
Зазначений факт дозволяє із упевненістю казати про те, що проєктні значення температури води в Балтійськом море, прийняті для «Північного потоку», дуже сильно різняться від фактичних. Як так вийшло, що німецькій проєктній команді було видано для розрахунків настільки некоректні дані, — велике питання. Чи це була помилка організації, яка виконувала інженерні дослідження, чи просто недостатність наукових даних, або якісь іще причини, слід з’ясовувати окремо. Таке враження, що вихідні дані взяли з початкової версії «Північного потоку», яким був проєкт Північно-Європейського газопроводу (ПЄГ). Його передбачалося побудувати від Штокманського газоконденсатного родовища в Баренцовому морі. Але відкрите арктичне Баренцове море відрізняється від закритої, значно південніше розташованої Балтики!
Ситуація, що склалася, дуже погано відгонить із екологічної точки зору. Якщо море виявилося теплішим, ніж вважалося раніше, то чи не є це тим тривожним сигналом про наближення екологічної катастрофи? Адже достеменно відомо, що анаеробні бактерії в процесі життєдіяльності виділяють тепло. Наскільки вивчено ці процеси в Балтійськом море? І наскільки їх враховано в уже існуючому проєкті «Північний потік»?
Температура води біля дна Балтійського моря становить 4–5°C, температура води на поверхні впродовж року змінюється в діапазоні від 2,1 до 18,7°C. А от згідно з нормами РФ, температура газу в магістральних газопроводах не має перевищувати 40°C. Це дуже істотна різниця температур. На компресорній станції «Портова» — початковій «Північного потоку» — для охолодження газу після компримірування (стискання) застосовуються апарати повітряного охолодження. Це щось на кшталт радіатора системи охолодження двигуна автомобіля, тільки суттєво більших розмірів. Охолодження відбувається за рахунок обдування теплообмінника зовнішнім повітрям з допомогою вентилятора. Тобто навіть при найсприятливіших умовах температура газу, що подається в газопровід, буде як мінімум на десяток або кілька десятків градусів Цельсія вищою за температуру зовнішнього повітря. Це продиктовано самою фізикою процесу для такого типу охолоджувачів. Виходить, що влітку в спекотні місяці в глибинні шари Балтійського моря подається величезна кількість тепла. І це все поки що без урахування будівництва другого газопроводу — «Північного потоку-2». Чи не стануть чотири більш як 1200-кілометрові труби газопровідних систем обох путінських «потоків», що виділяють тепло при роботі, детонатором для катастрофи в Балтійському морі? Особливо в західному секторі Балтики, у районі Борнгольму, де на додаток до затоплених на дні тисяч тонн хімічної зброї розташована прогресуюча сірководнева зона, і де поблизу нереститься риба.
Враховуючи викладене, відмови «Газпрому» надати екологічним організаціям регіону Балтики додаткову інформацію щодо проєкту безперечно потребують пильнішої уваги в Європі, насамперед з боку Європейської комісії, країн Балтійського регіону та Комісії із захисту морського середовища Балтійського моря (HELCOM).