Францію накрила хвиля викриттів і розслідувань, допитів та зізнань. Колишні й діючі політики Французької республіки притягуються до відповідальності за протизаконні корупційні діяння, скоєні як до політичного імунітету, так і під час нього. Тому що у Франції справи про корупцію не мають терміну давності. І ще тому, що, згідно з останніми соцопитуваннями, 77% французів вважають своїх політиків корумпованими, незалежно від ідеологічного забарвлення. Останній скандал із міністром фінансів Жеромом Каюзаком затьмив у Франції решту світових подій і загрожує перерости в серйозну політичну кризу. Однак за кількістю справ та часовим масштабом першість все-таки утримує Ніколя Саркозі, попередній президент Франції, а можливо, й наступний, оскільки націлений на кампанію 2017 р.
"Справа Бетанкур"
Справі про незаконне фінансування президентської виборчої кампанії Саркозі 2007-го - уже майже три роки. Почалося вона з невигадливої, зовсім аполітичної сімейної історії про спадщину. Найбагатша жінка Франції, співвласниця косметичної імперії L'Oreal, Ліліан Бетанкур упродовж останнього десятиліття обдаровувала подарунками, страховими полісами, творами мистецтва свого особистого фотографа. Коли 2009-го загальна сума подарунків сягнула 1 млрд євро, донька мільярдерки Франсуаза Бетанкур-Майєрс вирішила боротися за сімейне багатство, обчислюване на той час сумою 18 млрд євро (тепер - уже 30 млрд євро). Аби довести, що 87-річна бабуся хворіє на старече слабоумство і не в змозі розпоряджатися грішми, донька доручила дворецькому таємно записувати всі розмови своєї матері.
Через рік частина цих записів опинилася в журналістів, а потім - і в поліції. Увагу останньої привернули фінансові та податкові махінації. А журналісти зацікавилися внеском пані Бетанкур у фінансування президентської кампанії Саркозі 2007 р., оскільки вона кілька разів зустрічалася з Еріком Вертом, що був скарбником партії "Союз за народний рух", а після перемоги Саркозі став міністром фінансів, потім - міністром праці і соціальної політики. Крапку в знаку питання поставила Клер Тібу, яка впродовж 13 років працювала бухгалтером Ліліан Бетанкур.
Коли можновладці вершать неправедні справи, вони думають, що їхня обслуга буде глуха, німа і вірна їм довіку. Це не так, бо сутність людська рано чи пізно штовхне поділитися почутим і побаченим. Тому все таємне стає явним. В інтерв'ю інтернет-виданню Mediapart колишній бухгалтер розповіла, як відбувалися зняття грошей із рахунків Бетанкур та передача їх у конвертах і Еріку Верту, і самому Ніколя Саркозі. За твердженням Тібу, у конвертах були суми на 100 та 200 тис. євро.
Тим часом ішов 2010-й. Ніколя Саркозі був президентом Франції. Він гнівно спростував обвинувачення на свою адресу, назвавши їх "безпідставним політичним наклепом". Однак французька прокуратура почала попереднє розслідування у справі міністра праці Еріка Верта. Йому було висунуто обвинувачення в незаконному отриманні 150 тис. євро від Ліліан Бетанкур на фінансування президентської кампанії Ніколя Саркозі. Бо у французькому законодавстві встановлено максимальну суму пожертв від приватної особи кандидатові в президенти - 4600 євро на рік.
Зі свідка в обвинувачувані
У травні 2012-го Саркозі програв вибори соціалістові Олланду. 15 червня закінчився його імунітет, а через два тижні в паризький будинок Карли Бруні-Саркозі, куди подружжя переїхало з Єлисейського палацу, з'явилися поліцейські з обшуком. До речі, самих господарів у Парижі не було - вони щойно розпочали свою відпустку в Канаді. Однак, відповідно до закону, "сенсаційний" обшук відбувся. Втім, знайти нічого нового не вдалося, а шуканий офіційний щоденник президента за 2007 р. уже був раніше відісланий прокурорам його адвокатом. Тому в листопаді 2012-го Ніколя Саркозі у справі Бетанкур отримав статус "особливого свідка". Що жодним чином не гальмувало слідства, яке рухалося своєю чергою.
І ось 20 березня 2013 р. слідчий суддя Жан-Мішель Жантій несподівано викликає екс-президента в Бордо, де в місцевому суді впродовж п'яти годин проводить його допит і влаштовує очну ставку з головним свідком - дворецьким пані Бетанкур. Суддю цікавила кількість зустрічей Саркозі та Бетанкур у 2007-му. Перший згадав лише одну, другий говорив, як мінімум, про дві. У результаті слідчих дій Жантій порушив офіційну кримінальну справу проти колишнього президента Франції. Так Ніколя Саркозі з особливого свідка став повноцінним обвинувачуваним. Слідство намагається довести, що Саркозі скористався станом здоров'я Бетанкур, яка нездужає на хворобу Альцгеймера і не здатна самостійно вести справи.
На початку квітня прокурор міста Бордо надіслав міністрові юстиції доповідь, у якій поставив під сумнів обвинувальну базу слідства і запропонував зняти з екс-президента статус підслідного у справі Бетанкур. Затим прокуратура має надати в суд свої докази протягом наступних трьох місяців. Однак у французькому законодавстві є нюанс - подати справу в суд може й судовий слідчий, навіть всупереч рішенню прокурора. Тож у Саркозі з'являється реальний шанс звільнитися від "справи Бетанкур". Але в його обвинувальному портфелі є й інші справи.
"Справа Карачі"
Того ж 2010-го сплив корупційний скандал про військові контракти з Пакистаном, у якому фігурує ім'я Ніколя Саркозі. За даними поліції Люксембурга, в 1994 р. Саркозі як міністр з бюджету в уряді Едуарда Балладюра, був причетний до створення фіктивних фірм, які платили через державні верфі Франції хабарі під час підписання контрактів на поставку в Пакистан французьких підводних човнів. І нібито частина цих грошей поверталася у Францію для фінансування в 1995 р. президентської кампанії Балладюра, у штабі якого скарбником значився Саркозі.
Однак кандидатом від правих став тоді мер Парижа Жак Ширак. Він згодом відмовився продовжувати виплати Пакистану. Французьке слідство намагалося довести, що саме несплата "відкотів" могла бути причиною вибуху автобуса в Карачі у травні 2002 р., коли загинули 11 французьких інженерів. Дальшому розслідуванню зашкодив гриф "таємно", накладений на документи у справі Карачі. Але в січні 2013 р. французький суд дав санкцію на проведення нового розслідування у "справі Карачі" - про причетність колишнього президента Ніколя Саркозі до розголошення даних про теракт у Карачі 2002 р. через публікацію прес-релізу у вересні 2011-го.
"Досьє Каддафі"
Що стосується президентської кампанії 2007-го, то над Саркозі продовжує висіти ще й тінь лівійського лідера Каддафі. Під час недавньої війни в Лівії, де в поваленні Муаммара Каддафі активну участь брала Франція, постійно виникали чутки, що Саркозі не гребував грішми Каддафі для своєї виборчої кампанії. У 2011 р. цю новину озвучив син Каддафі, назвавши суму 50 млн євро. 2012-го наявність угоди підтвердив адвокат колишнього прем'єр-міністра Лівії. Звісно, президент Саркозі називав усі виявлені журналістами документи фальшивкою.
І ось у перші дні 2013-го ліванський бізнесмен Зіад Такієддін, який був посередником між Лівією та Францією, розповів в інтерв'ю французькій газеті Le Parisien, що режим Каддафі справді фінансував передвиборну кампанію Саркозі. Йшлося про тих-таки 50 млн євро. І нібито транзакції не припинялися й після виборів. Таким чином, прокуратура Франції була змушена розпочати перевірку фінансування передвиборної кампанії Саркозі 2007 р.
"Кошмар Каюзака"
Так французькі ЗМІ називають останню і найскандальнішу справу в оточенні нинішнього президента Франції соціаліста Франсуа Олланда - оприлюднення існування таємних закордонних рахунків у міністра бюджету Жерома Каюзака, нині вже колишнього. Силами журналістів інтернет-сайту Mediapart було розслідувано і наприкінці 2012-го оприлюднено інформацію про наявність у міністра незадекларованих рахунків у Швейцарії. Міністр, звісно, все заперечував, але прокуратурі було достатньо журналістських розслідувань, щоб почати перевірку - за підозрою в ухилянні від сплати податків. Заперечуючи всі обвинувачення, Каюзак у середині березня пішов у відставку, аби не кидати тінь на весь уряд.
А вже через два тижні він зізнався, що має закордонний рахунок, однак вказав на ньому суму 600 тис. євро. Сам собою незадекларований закордонний рахунок держслужбовця - серйозний злочин у Франції. Завдяки розслідуванню вже швейцарських журналістів виявилося, що у 2009 р. Жером Каюзак перевів із женевського банку Reyl et Cie у його сінгапурську філію близько 15 млн євро. Прокуратура почала повноцінне розслідування, результатом якого можуть бути штраф на суму 750 тис. євро і 10 років в'язниці для 60-річного екс-міністра.
Президент Франсуа Олланд мусив реагувати і тому заявив незвично жорстко, що "цей обман - непростимий вчинок, образа для всієї республіки". Він дав особисту гарантію розслідування справи до кінця і торжества справедливості. Для Олланда цей скандал неприємний і небезпечний тим, що Каюзак був його вірним соратником. Приховуючи особисті доходи за кордоном, міністр позиціював себе настільки затятим борцем із корупцією, що запропонував запровадити у Франції 75-відсотковий податок на розкіш. Наслідки такого проекту виявилися досить сумними - ще до того, як Конституційна рада визнала його неправомірність, він встиг спровокувати відплив з країни як капіталу, так і самих багатіїв.
І ось останні новини з французького політичного життя від 9 квітня 2013 р.: новий міністр бюджету Бернар Казнєв, виступаючи на засіданні Національних зборів, звернувся до журналістів із проханням передати юстиції список прізвищ 130 громадян країни, які ухиляються від сплати податків і мають рахунки в офшорних банках. Публічна заява міністра прозвучала, незважаючи навіть на те, що в скандальному списку оприлюдненої бази даних Offshore-leaks значиться рахунок Жана-Жака Ож'є - скарбника передвиборної кампанії чинного президента Франції Франсуа Олланда. Перебуваючи у задзеркальній системі координат, нам важко повірити, що є країни, в яких принцип "закон для всіх" має силу.