Початок весни приніс у Тирану й Скоп'є надії на близький початок переговорів із Брюсселем про вступ двох балканських країн до ЄС.
На саміті в жовтні 2019 року Франція, Нідерланди і Данія домоглися перенесення початку вступних переговорів із Албанією та Північною Македонією на невизначений період. Головним ініціатором цієї "стратегічної помилки", на думку Європарламенту і більшості політиків ЄС, був Емманюель Макрон.
Рішення саміту для двох країн можна порівняти з вибухом бомби. "Нас обдурили" і " не можна довіряти ЄС" - ці словосполучення були найм'якішими висловлюваннями на адресу офіційного Брюсселя, який вирішив змінити правила під час гри. Особливо болісним цей удар виявився для Північної Македонії, що задля початку переговорів відмовилася від старої назви, завершивши багатолітню суперечку з Грецією. І якщо в Тирані наслідком стало подальше загострення відносин між президентом Іліром Метою та главою уряду Еді Рамою, то прем'єрміністр Північної Македонії і головний "двигун" євроінтеграції країни Зоран Заєв пішов у відставку. А в керівників Чорногорії й Сербії по спинах напевно пробіг холодок -чи не зупиняться їхні переговори з ЄС?
Більшість країн Євросоюзу були незадоволені пропозицією Макрона змінити алгоритм переговорів. Нова методологія з французьким акцентом, переважно не торкнувшись попередніх правил і умов переговорного процесу, змінила його алгоритм, давши Брюсселю можливість не тільки вести переговори, а й припиняти їх, сповільнювати і повертатися назад. Країни - члени ЄС, утім, як і здобувачі, вимушено пристали на новий підхід.
Свіжоспечені керівники Єврокомісії, розпочавши виконання своїх обов'язків наприкінці 2019 року, заявили, що прийняття Західних Балкан до Євросоюзу залишається стратегічною метою ЄС.
У перші дні весни Єврокомісія подала проміжний звіт про виконання Тираною і Скоп'єм умов, потрібних для початку переговорів, і рекомендувала розпочати їх уже в найближчі тижні. Називали навіть дату - 24 березня. Але це вже деталі. Головне - що отримали високу оцінку зусилля, яких обидві країни доклали до виконання потрібних умов, і результати, яких вони досягли.
Слід відзначити позитивну роль у такому рішенні Хорватії, яка очолила Євросоюз на найближчих півроку, та її прем'єрміністра Андрея Пленковича. Це стало його політичною перемогою, адже переговори, швидше за все, почнуться до травневого саміту ЄС у Загребі.
Напередодні опублікування доповідей на неформальній зустрічі керівників Єврокомісії та шести країн регіону відзначено важливість того, що Албанія і Північна Македонія самі вирішили прискорити підготовку до переговорів.
Загалом, обидві країни одержали схожі оцінки. Відзначено їхні успіхи в реформуванні правової системи та забезпеченні її більшої незалежності, в боротьбі з корупцією та організованим криміналом, реформуванні спецслужб.
Наголошено на успіхах Албанії у зменшенні необґрунтованих прохань політичного притулку в Євросоюзі (з майже восьми тисяч до п'яти тисяч шестисот) і ефективній боротьбі з виробництвом наркотиків, - 2019 року було знищено 90 175 (!) незаконних лабораторій із виробництва наркотичних речовин, що майже втричі більше за показники 2018-го.
Важливим досягненням Північної Македонії названо формування широкої законодавчої бази для ефективної й результативної боротьби з корупцією, що підтверджує недавнє прийняття Кримінального кодексу, законів про прокуратуру й суд, низки інших. І, звісно ж, одержання статусу члена НАТО є серйозним аргументом на користь Північної Македонії.
Схоже, що доповіді й рекомендації почати переговори задовольнили всі п'ять столиць - Амстердам, Копенгаген, Париж, Скоп'є і Тирану, адже ЄК відзначила "сталий прогрес двох країн" у контексті виконання рекомендацій ЄК.
Однак для того, щоб почати переговорний процес, Тирані й Скоп'є потрібно вирішити чимало спільних для обох країн проблем, які викликають тривогу в членів ЄС.
Насамперед це - посилення боротьби з корупцією, яка пробралася в усі органи влади, медицину, освіту, економіку. Євросоюз, крім того, очікує від аплікантів дальшого вдосконалювання виборчої системи; ефективного впровадження в політичне життя культури компромісу й системної комунікації влади з населенням; забезпечення сталого розвитку, проведення економічних реформ, створення сприятливого бізнес-клімату і зрозумілих умов для інвесторів; більшої координації у протидії гібридним загрозам.
Є й низка специфічних проблем в Албанії та Північній Македонії, не вирішивши яких, проблематично розпочати переговори.
Від Албанії очікують підвищення професіоналізму та кваліфікації працівників судів і прокуратур. Майже 60% юристів, зазначається в доповіді ЄК щодо Албанії, позбулися своїх ліцензій, оскільки не зуміли пройти перевірку, система якої теж потребує вдосконалювання. Далеке від бажаного становище національних меншин - македонців і греків. Албанська організована злочинність залишається однією з найнебезпечніших для всієї Європи, поставляючи туди наркотики і зброю. Не раніше 2024 року уряд планує вилучити з незаконного обігу мільйони одиниць боєприпасів та бодай частину з 500 тисяч стволів, які залишилися після громадянської війни 1997 року. Тривожать Євросоюз і останні дії Тирани й Приштини, спрямовані на формування єдиного економічного ринку, спільну зовнішню політику та фактичну ліквідацію кордонів між ними, що інколи розглядається як намір створити Велику Албанію.
Не менше проблем і в Північній Македонії. Відставка очільника уряду Заєва стала серйозною втратою євроінтеграторів. Однак сьогодні політологи вже говорять про ймовірну перемогу його Соціал-демократичного союзу Македонії на квітневих дострокових парламентських виборах і повернення Заєва. Але опозиційні партії можуть зупинити інтеграційний процес, чому вже намагається сприяти Росія.
Гострими залишаються історичні й лінгвістичні проблеми між Скоп'є та Софією. Остання ніяк не може прийняти існування македонської національності і мови, вимагає прибрати з історії Другої світової війни згадування про "болгарську фашистську окупацію". В Північній Македонії не все однозначно з забезпеченням прав болгар і греків, а македонські албанці ідентифікують себе частиною саме албанської нації. Недавно болгарський парламент сформував 20 вимог, які сусід повинен виконати для нормалізації відносин.
Питань у країн - членів ЄС до обох претендентів чимало, і яке рішення приймуть на засіданні Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ, сказати важко. Але сподіваємося, що переговори про вступ з Албанією і Північною Македонією незабаром усе-таки розпочнуться.
Занадто вже високі ризики негативного рішення, що загострить внутрішні проблеми і суперечності в ЄС. А Євросоюз зіштовхнеться не тільки з новою хвилею нелегальних мігрантів із Сирії, а й із ще активнішими спробами військово-політичної дестабілізації Західних Балкан з боку Росії, економічним проникненням Китаю, розширенням економічної, гуманітарної та релігійної присутності Туреччини, Ірану, країн Перської затоки.
Які уроки годилося б виснувати з цієї ситуації Україні, якщо вона продовжує курс на євроінтеграцію (у 2019-му щорічний план євроінтеграції вперше виконано всього на 37%)?
Їх чотири.
Перший. Низка рішень ЄС у контексті розширення дедалі частіше мотивуються політичною доцільністю, а не об'єктивними оцінками реальної ситуації в країнах-здобувачах.
Другий. У будь-який момент умови, методологія й маркери можуть змінитися, до чого треба бути завжди готовими й мати запасні маршрути на шляху до членства в Євросоюзі.
Третій. Інколи політики в боротьбі за лідерство в ЄС можуть не тільки нехтувати єдиними цілями Євросоюзу, а й не замислюючись грати долями країн - здобувачів членства. Шкодячи тим самим і собі, і країнам, які прагнуть приєднатися до ЄС.
Четвертий. Приклад Албанії і Північної Македонії ще раз підтвердив, що нині членство в Євросоюзі неможливе без членства в НАТО.